Ухвала

від 05.07.2019 по справі 546/696/19

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/696/19

номер провадження 2/546/564/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2019 року м. Решетилівка

Суддя Решетилівського районного суду Полтавської області Лизенко І.В. розглянувши позовну заяву селянського (фермерського) господарства ВІТА (розташоване за адресою: с. Шилівка Решетилівського району Полтавської області) до Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (розташована за адресою: с. Шилівка Решетилівського району Полтавської області) про визнання права постійного користування земельною ділянкою ,

ВСТАНОВИЛА:

01.07.2019 до Решетилівського районного суду надійшов вказаний вище позов.

Позивач просить суд визнати право постійного користування селянським (фермерським) господарством ВІТА , земельною ділянкою, яка була надана голові господарства - ОСОБА_1 , для створення селянського (фермерського) господарства.

В обґрунтування позову послався на те, що 29.08.1996 ОСОБА_1 було видано державний акт на право постійного користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення Решетилівської районної ради від 29.08.1996. 11.02.1997 здійснено державну реєстрацію селянського (фермерського) господарства ВІТА , засновником і головою якого є ОСОБА_1 .

Також зі змісту позовної заяви вбачається, що вказана земельна ділянка перебуває у користуванні СФГ ВІТА .

Оскільки державний акт на право постійного користування землею видано ОСОБА_1 , то члени СФГ не мають можливості реалізувати право отримання у приватну власність земельної ділянки із земель СФГ.

Цей позов не підлягає розглядові у порядку цивільного судочинства з наступних підстав.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 973-IV (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною третьою статті 7 Закону № 973-IV земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до частини першої статті 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Згідно обставин, викладених у позовній заяві, 29.08.1996 ОСОБА_1 було видано державний акт на право постійного користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення Решетилівської районної ради від 29.08.1996. 11.02.1997 здійснено державну реєстрацію селянського (фермерського) господарства ВІТА , засновником і головою якого є ОСОБА_1 . Також зі змісту позовної заяви вбачається, що вказана земельна ділянка перебуває у користуванні СФГ ВІТА .

Позов подано юридичною особою - селянським (фермерським) господарством ВІТА , код ЄДРПОУ 24565209, до юридичної особи - Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21044154.

Таким чином, спір виник між юридичними особами і пов`язаний зі здійсненням господарської діяльності селянським (фермерським) господарством ВІТА .

Спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом місцевого самоврядування, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, які застосував суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі.

Отже даний спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки віднесений до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням вищезазначеного, у відкритті провадження за даним позовом слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 46, 186, 187 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою селянського (фермерського) господарства ВІТА до Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу право на звернення за судовим захистом прав до Господарського суду Полтавської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суду Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.В. Лизенко