Рішення

від 12.06.2019 по справі 160/2953/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року Справа № 160/2953/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняШпоти Я.С. за участі: представника позивача представника відповідача Лєщинського К.Д., Панковської Е.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС (далі - ТОВ ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС , позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 0035931421 та № 0035951421 від 27.12.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення № 0035931421 та № 0035951421 від 27.12.2018 року є протиправними, складеними без урахування фактичних обставин справи та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки № 69356/04-36-14-21/40372982 від 29.11.2018 року. Вказує, що висновки перевірки про завищено від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 889101 грн. та про завищено від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 177820 грн. по операціям з придбання товарів та послуг у контрагента ТОВ Універсал Компані Україна за 2017 рік, які ґрунтуються на нереальності правовідносин з ТОВ Універсал Компані Україна , є невірним, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Позивач зазначає, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та ТОВ Універсал Компані Україна у період, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент спірних правовідносин вказаний контрагент-постачальник мав необхідний обсяг правосуб`єктності та був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Також заперечує обізнаність щодо поведінки контрагента та будь-яку злагодженість дій, а чинним законодавством не передбачено обов`язок платника податку, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах. Вказує, що дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій, отже вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарських операцій чи відсутності в ній ділової мети, яка за змістом положень ст. 14 Податкового кодексу України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Ухвалою суду від 19.04.2019 року було відкрито провадження у справі, та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

08.05.2019 року відповідачем надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки № 69356/04-36-14-21/40372982 від 29.11.2018 року та вказано, що в ході проведення перевірки встановлено завищення податкового кредиту та від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ Універсал Компані Україна , оскільки встановлено відсутність документів, що мають силу первинних документів та підтверджують настання правових наслідків у взаємовідносинах ТОВ ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС та ТОВ Універсал Компані Україна . Вказує, що за результатами перевірки неможливо встановити ланцюг постачання товару, оскільки за даними ЄРПН ТОВ Універсал Компані Україна спірний товар придбано у ТОВ Луна Сервіс , натомість останнім товар за відповідною номенклатурою не придбавався, та останній не є його виробником. Також посилається на отриманий вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05.06.2018 року по справі № 243/2659/18, яким визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205 КК України, ОСОБА_1 - засновника та директора ТОВ Універсал Компані Україна , визнано фіктивним ТОВ Універсал Компані Україна , що вказує не неможливість підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок операцій з останнім.

15.05.2019 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якій посилається на те, що у відзиві не вбачається, яким чином Головне управління ДФС у Дніпропетровській області отримало документи для проведення перевірки. Як вже зазначалось у позові, документи було вилучено ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 1кс/752/6865/18 в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017100000001066 від 09.10.2017 року, тобто ще до моменту проведення перевірки органами ДФС. Головне управління ДФС у Дніпропетровській області отримало лист з копією ухвали, протоколом та описом вилученого майна. Ні у акті, ні у відзиві немає інформації про те, чи мали органи ДФС ці документи. ТОВ ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС вважає таку перевірку не дійсною, та такою, що суперечить законодавству. Також вказує, що ТОВ ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС надавало відповідачу усі необхідні документи, які підтверджують реальність господарських операцій, проте відповідачем останні проігноровано.

Представник позивача у судовому засіданні 12.06.2019 року позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, наведені у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.06.2019 року вимоги позову не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи, наведені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС (код ЄДРПОУ 40372982) зареєстровано 28.03.2016 року у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в тому числі і як платник податку на додану вартість.

Судом встановлено, що у період з 16.11.2018 року по 22.11.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області відповідно до ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 24.10.2018 року №6056-п було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Універсал Компані Україна (код ЄДРПОУ 40783169) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт перевірки № 69356/04-36-14-21/40372982 від 29.11.2018 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 889101 грн. за 2017 рік;

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.2 ст.200, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 177820 грн..

На підставі акта перевірки № 69356/04-36-14-21/40372982 від 29.11.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0035931421 від 27.12.2018 року, яким ТОВ ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 889101 грн. за 2017 рік,

- податкове повідомлення-рішення № 0035951421 від 27.12.2018 року, яким ТОВ ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2017 року у сумі - 177820,00 грн..

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржено ТОВ ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС в адміністративному порядку, та рішенням Державної фіскальної служби України № 12149/6/99-99-11-04-02-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення № 0035931421 та № 0035951421 від 27.12.2018 року, а скаргу - без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Статтею 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаджуваного податкового повідомлення-рішення, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ Універсал Компані Україна (код ЄДРПОУ 40783169).

Судом встановлено, що ТОВ ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС , як покупцем, було укладено з ТОВ Універсал Компані Україна в особі директора ОСОБА_1., договір поставки нафтопродуктів № УР-0014 від 01.05.2017 року. Предметом договору є постачання нафтопродуктів (товар), номенклатура, кількість, ціна якого та строк поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід`ємною частиною договору.

Умовами поставки є: визначені у додаткових угодах умови, партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними сторонами у додаткових угодах до договору, на умовах EXW-резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт .

До вказаного договору ТОВ ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС та ТОВ Універсал Компані Україна в особі директора ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № УР-170531000015 від 01.05.2017 р. на постачання товару (бензин, паливо моторне) на загальну вартість 1066921,13 грн. Згідно умов вказаного договору, постачальник зобов`язується поставити на умовах EXW-резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт , а покупець прийняти до 31.05.2017 року товар.

На підтвердження виконання обумовлених договором робіт позивачем надано: акт приймання-передачі нафтопродуктів № УР-170531000015 від 31.05.2017 р., акт приймання-передачі товарів від 31.05.2017 р., договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 136 від 21.12.2016 р., укладеного ТОВ ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС з ТОВ Кременчукнафтопродуктсервіс , договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 5931 від 22.12.2016 р., укладеного ТОВ ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС з ТОВ Днєпртрансойл , договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 5939 від 21.12.2016 р., укладеного ТОВ ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС з ТОВ Нафтасіті , договір зберігання № 5927 від 22.12.2016 р., укладеного ТОВ ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС з ПАТ Дніпронафтопродукт , сертифікат відповідності серія ВГ № UA1.035.0031736-16 від виробника ПАТ Укртатнафта , сертифікат відповідності серія ВГ в„– UA1.035.0040745-16 від виробника ПАТ Укртатнафта , товарно-транспорті накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 377 від 22.05.2017 р., № 375 від 22.05.2017 р., № 315 від 16.05.2017 р., № 290 від 12.05.2017 р., № 293 від 12.05.2017 р., № 40150 від 25.05.2017 р.

Разом з тим, судом встановлено, що вироком Словянського міськрайонного суду Донецької області від 05 червня 2018 року у справі № 243/2659/18 ОСОБА_1 (засновник та директор ТОВ Універсал Компані Україна ) визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Згідно вказаного вироку, погодившись на пропозицію невстановленої особи про створення підприємства за грошову винагороду, усвідомлюючи протиправний характер таких дій, у серпні 2016 року, точної дати в ході слідства не встановлено, ОСОБА_1 у невстановленому в ході слідства місці, надав невстановленій особі копії свого паспорту громадянина України - серії НОМЕР_2 , виданого відділом міліції м. Українська Селидівського МВ УМВС України в Донецькій області 13 липня 1998 року, та копію реєстраційного номеру облікової картки платника податку - НОМЕР_3 . Після цього невстановлена особа, у невстановленому в ході слідства місці, виготовила проекти документів, необхідних для створення ТОВ Універсал компані Україна (ЄДРПОУ 40783169), а саме: Заява про державну реєстрацію створення юридичної особи від 29.08.2016р. та протокол № 1 Загальних зборів засновників (учасників) ТОВ Універсал компані Україна від 29.08.2016р, відповідно до яких ОСОБА_1 призначено директором ТОВ Універсал компані Україна .

Виготовлені документи, які свідчать про реєстрацію ТОВ Універсал компані Україна на імя ОСОБА_1 , невстановлені особи спрямували до відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, відповідно до яких, державним реєстратором Плетенець М.В. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були внесені відомості про реєстрацію ТОВ Універсал компані Україна за №107410020000061794.

В подальшому, невстановлені особи, у невстановленому в ході слідства місці, виготовили проекти документів, необхідних для реєстрації зміни місцезнаходження ТОВ Універсал компані Україна (ЄДРПОУ 40783169), а саме: Заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 04.08.2017р. та протокол № 5 Загальних зборів засновників (учасників) ТОВ Універсал компані Україна від 01.08.2017р., які спрямували до відповідних державних контролюючих органів, які внесли зміни у відповідні реєстри та бази державних органів про зміну місцезнаходження юридичної особи ТОВ Універсал компані Україна з адреси: місто Київ, Шевченківський район, Вознесенський узвіз, 14, кімната 16/28 на адресу: Донецька область, м. Словянськ, вул. Центральна, 27.

Таким чином, невстановлені особи, переслідуючи мету на здійснення фіктивного підприємництва, за допомогою ОСОБА_1., який діяв за грошову винагороду, вчинили всі необхідні дії для реєстрації та подальшої зміни місцезнаходження підприємства - юридичної особи ТОВ Універсал компані Україна (ЄДРПОУ 40783169).

В свою чергу, умисні дії ОСОБА_1 призвели до внесення у відповідні реєстри та бази державних органів, відомостей про реєстрацію ТОВ Універсал компані Україна на його ім`я, як засновника і директора, що дало можливість в подальшому використовувати вказаний суб`єкт підприємницької діяльності для здійснення прикриття незаконної діяльності, яка полягала у наданні послуг з переводу безготівкових коштів у готівку шляхом оформлення неіснуючих господарських операцій.

Фактично, ОСОБА_1 . самостійно не здійснював фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ Універсал компані Україна , передавши всі реєстраційні документи та печатку підприємства невстановленим в ході слідства особам, які безпосередньо в період з 29.08.2016 по теперішній час здійснювали та оформлювали від ТОВ Універсал компані Україна фіктивні господарські операції при цьому імітуючи підпис ОСОБА_1 при підписанні фінансових та звітних документів без його відома.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 забезпечив прикриття незаконної діяльності ТОВ Універсал компані Україна (ЄДРПОУ 40783169), яку організували сторонні особи, при цьому самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, товариством не керував, особисто фінансові, господарські та звітні документи не підписував.

Суд вказує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує стальність та єдність практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 826/16865/14, від 27.03.2018 року у справі № 2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30.01.2018 року у справі № 2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18), який повинен бути врахований адміністративним судом згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд погоджується з доводами відповідача, що вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено об`єктивну сторону складу злочинів посадової особи контрагенту платника податків, дії якої не були спрямовані на реальне настання наслідків. Господарські операції, за наслідками яких підприємством сформовано податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних цією ж особою і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Крім того, суд відмічає, що під час перевірки перевіряючими було встановлено відсутність у ТОВ Універсал компані Україна необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів, які необхідні для здійснення задекларованої господарської діяльності, а також відсутність встановленого ланцюгу постачання товару.

Так, за результатами проведеного аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що реалізовані на ТОВ ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС ТМЦ (топливно-мастильні матеріали) у травні 2017 року було придбано у контрагента-постачальника ТОВ Луна Сервіс . Однак, в результаті аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність придбання ТОВ Луна Сервіс вказаних товарів, що були реалізовані на ТОВ Універсал компані Україна , а в подальшому на ТОВ ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС у травні 2017 року.

Суд зауважує, що ані ТОВ Універсал компані Україна , ані ТОВ Луна Сервіс не є виробниками товарів, що були реалізовані на ТОВ Універсал компані Україна . Згідно наданих сертифікатів відповідності серія ВГ № UA1.035.0031736-16 та серія ВГ № UA1.035.0040745-16, виробником ТМЦ, що були реалізовані на ТОВ ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС , є ПАТ Укртатнафта .

Також судом враховано специфіку предмету поставки та його специфічних властивостей.

Так, згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.1 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів

Згідно з пунктом 5.4.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 (далі Інструкція) перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, та ГОСТ 27352-87 Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования.

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об`єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об`єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900.

Таким чином, серед обов`язкових документів на перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом, законодавцем визначено надання такого документу як паспорт якості на відвантажений нафтопродукт.

Позивачем ані до перевірки, ані суду відповідний паспорт якості надано не було.

На підставі пункту 5.4.3 Інструкції маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Відповідний акт суду не надано не було, зважування не проводилось, що підтверджується відсутністю зазначення маси нафтопродукту в товарно-транспортних накладних.

Відповідно до пункту 7.5.8 Інструкції у товарно-транспортній накладній оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У товарно-транспортній накладній зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

В наданих позивачем товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів № 377 від 22.05.2017 р., № 375 від 22.05.2017 р., № 315 від 16.05.2017 р., № 290 від 12.05.2017 р., № 293 від 12.05.2017 р., № 40150 від 25.05.2017 р. не зазначено номеру резервуара, час виїзду автоцистерни з місця навантаження, не зазначено густину, температуру та масу нафтопродукту, не зазначено номер резервуара та час виїзду автоцистерни з місця навантаження в порушення зазначеної Інструкції.

Суд погоджується з твердженням представника позивача про те, що товарно-транспортна накладна є документом, який підтверджує факт перевезення вантажу, а не факт придбання товару покупцем у постачальника, однак, у випадку перевезення нафтопродуктів законодавцем встановлена певна процедура, дотримання якої є обовязковою та документальне оформлення якої підтверджує реальність здійснення перевезення саме такого виду товару, що в свою чергу підтверджує реальність господарської операції.

При прийнятті рішення, суд приймає до уваги те, що позивачем не надано інформації та її документального підтвердження стосовно придбання або виробництва товару - бензину А-92 та палива моторного - його належного зберігання, поставленого на адресу ТОВ ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС , внаслідок чого неможливо дослідити рух товару в межах цивільного обороту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, надані на підтвердження господарської взаємодії ТОВ ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС з ТОВ Універсал Компані Україна є формально складеними, а господарські операції між позивачем та вказаним підприємством не є реальними, оскільки судом не встановлено самого факту їх здійснення, з огляду на здійснення незаконної діяльності ТОВ Універсал Компані Україна .

Так, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Під час судового розгляду позивачем не підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, їх використання в господарській діяльності, не підтверджено виконання умов укладених договорів, не надано доказів факту виконання послуг та відповідних розрахунків за укладеними договорами.

Відтак, хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Аналогічна позиція суду викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 року у справі № К/800/3230/13.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним виписаних контрагентом ТОВ Універсал Компані Україна (код ЄДРПОУ 40783169) у сумі 177820 грн. та безпідставно сформовано витрати по господарським операціям з ТОВ Універсал Компані Україна внаслідок чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 889101 грн. за 2017 рік.

Отже, збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість та збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток згідно податкових повідомлень-рішень № 0035931421 та № 0035951421 від 27.12.2018 року здійснено на законних підставах, з урахуванням чого означені податкові повідомлення - рішення винесені правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України, а тому відсутні підстави для їх скасування судом.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС , суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХ-ДИЛЕР-МАКС (49087, м.Дніпро, вул.Калинова, буд.87, ЄДРПОУ 40372982) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а, ЄДРПОУ 39394856) про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 24 червня 2019 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков