Рішення

від 24.06.2019 по справі 280/1982/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 червня 2019 року о/об 11 год. 45 хв.Справа № 280/1982/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новіковій Д.А., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м.Запоріжжя, вул.Гоголя, буд.147; код ЄДРПОУ 20508338)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеренергосервіс" (69006, м.Запоріжжя, вул.Добролюбова, буд.20; код ЄДРПОУ 34063592)

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році,

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) звернулося із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеренергосервіс" (надалі - відповідач або ТОВ "Інтеренергосервіс") про стягнення з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у розмірі 5796212 грн. 15 коп.

Позивач у позові зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 1439 осіб. Таким чином, на думку позивача, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні у відповідача повинна складати 58 осіб. Згідно відомостей, наданих відповідачем у звіті за 2018 рік, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю на підприємстві склала 20 осіб. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ТОВ "Інтеренергосервіс" 5796212 грн. 15 коп. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році.

Позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити (а.с.21-23). Зазначає, що відповідно до звіту за формою 10-ПІ за 2018 рік, на підприємстві відповідача середньооблікова кількість штатних працівників склала 1439 особи, з них 20 осіб, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві у відповідності до вимог ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні - 58 осіб. Відповідач щомісяця направляв до Правобережного міжрайонного центру зайнятості звітність за формою 3-ПН, де зазначав про наявність вільних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Так, у 2018 році на підприємстві працювало 20 осіб з інвалідністю. Враховуючи 53 вільних місця та кількість вже зайнятих робочих місць особами з інвалідністю загальна кількість робочих місць створених на підприємстві для осіб з інвалідністю складає 73, при нормативі 58. Тобто, норматив по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем у 2018 році не тільки виконаний, а й перевиконаний на 15 місць, що підтверджено витягом зі штатного розкладу підприємства. Таким чином, факт відсутності на підприємстві працевлаштованих осіб з інвалідністю саме в кількості 4% середиьооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік не є безумовною підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій. Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування. Доказів, які б свідчили про те, що підприємство неправомірно або безпідставно відмовило інвалідам у прийнятті на роботу, які були направлені центром зайнятості або безпосередньо звернулись до відповідача, позивачем до суду не надано. Сукупність названих обставин свідчить, що відповідач вживав всі належні заходи щодо пошуку та працевлаштування інвалідів, що виключає підстави для застосування санкцій та пені, передбачених ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , в зв`язку з відсутністю вини, як складу правопорушення.

Відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою судді від 27.05.2019 відкрито провадження до провадження та призначено судове засідання на 24.06.2019 за правилами спрощеного позовного без виклику сторін.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. (…) У межах зазначених нормативів здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю унаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".

Згідно поданого відповідачем Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою №10-ПІ, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача за 2018 рік склала - 1439 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, що працюють у відповідача за 2018 рік склала - 20 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні складає - 58 осіб (а.с.5, 26).

Підприємства, які використовують працю осіб з інвалідністю, зобов`язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників (ч.1 ст.12 Закону України Про охорону праці ).

Відтак, у випадку, коли з урахуванням специфіки підприємства більшість посад на підприємстві пов`язані з важкими умовами праці, де заборонена праця осіб з інвалідністю, то праця осіб з інвалідністю має використовуватися на цьому підприємстві не інакше, як з урахуванням такої специфіки.

Згідно з пп.3.1 п.3 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів , затвердженої 10.02.2007 наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за №117/13384 (надалі - Інструкція щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів ), середньооблікова кількість працівників відображається відповідно до п.3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників , затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722.

Відповідно до абз.1 пп.3.2.5 п.3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників , затвердженої 28.09.2005 наказом Державного комітету статистики України №286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, … 12. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ "Інтеренергосервіс" за 2018 рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складає 20 осіб.

Згідно з пп.3.3 п.3 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , для відповідача складає 58 осіб.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, у відповідності з ч.3 ст.18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування , затвердженого 31.01.2007 постановою Кабінету Міністрів України №70 Деякі питання реалізації норм Законів України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та Про зайнятість населення (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) - інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

У ст.18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Відтак, з урахуванням наведених вище норм законодавства України обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю покладається не тільки на роботодавців, а і на державну службу зайнятості.

Як зазначено у ч.6 ст.46 Закону України №5067-VI від 05.07.2012 Про зайнятість населення , підбір підходящої роботи для осіб з інвалідністю (у тому числі шляхом розумного пристосування існуючого або створення нового робочого місця) здійснюється відповідно до їх професійних навичок, знань, індивідуальної програми реабілітації та з урахуванням побажань щодо умов праці.

Згідно з п.5 ч.2 ст.24 Закону України №5067-VI від 05.07.2012 Про зайнятість населення до заходів щодо сприяння зайнятості населення належать: сприяння зайнятості осіб з інвалідністю.

Відповідач інформував Правобережний районний центр зайнятості м.Запоріжжя про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом подання звітності форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) щодо працевлаштування інвалідів за сприяння Державної служби зайнятості України, вказуючи у розділі II мінімальні вимоги щодо посади, умов праці, освітньо-кваліфікаційного рівня інваліда, що підтверджується звітами (а.с.28-149).

Про направлення звітності форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) до Правобережного районного центру зайнятості м.Запоріжжя свідчать підписи відповідальної особи на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Судом досліджені надані відповідачем: Наказ про створення робочих місць для інвалідів №1593/ОД від 22.12.2016 (а.с.25); Довідку щодо кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік (а.с.153).

Також, судом досліджено листування відповідача з Запорізьким обласним центром зайнятості, Шевченківським районним центром зайнятості м.Запоріжжя, Правобережним районним центром зайнятості м.Запоріжжя стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю, участі відповідача в ярмарках вакансій (а.с.150-152).

Лист Запорізького міського центру зайнятості №1915/11-20 від 20.05.2019 підтверджує направлення відповідачем звітності форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) до центру зайнятості, участі відповідача в ярмарках вакансій (а.с.158-159).

Як вбачається з матеріалів справи, робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем у 2018 році були створені.

З урахуванням зазначеного, відповідачем доведено у суді вжиття заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач виконав всі можливі, залежні від нього заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році.

Згідно з ч.9 ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У стягненні з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору за подання адміністративного позову до суду - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 24.06.2019.

Суддя О.О. Прасов