Рішення

від 05.07.2019 по справі 1.380.2019.000362

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.000362

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови, -

в с т а н о в и в:

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними дії старшого державного виконавця Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області та скасувати постанову старшого державного виконавця Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 03.01.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 57991470 з примусового виконання виконавчого документу-постанови №56948378, виданого 20.09.2018 Золочівським РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження не відповідає вимогам виконавчого документа, передбачених ст. 4 Закону №1404-VIII, оскільки не вірно зазначено повне найменування стягувача та боржника, їх місцезнаходження. Відтак, постанова від 03.01.2019 р №57991470 про відкриття виконавчого провадження є безпідставною та підлягає скасуванню.

Відповідач подав відзив на позов, у якому зазначив, що у відділі на виконанні знаходився виконавчий лист про зобов`язання поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років з 01.06.2015 р. у попередньому розмірі. 29.12.2018 р повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.1 ст.37 Закону №1404-VIII та виділено в окреме провадження постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та постанови про накладення штрафу. Вважає, що у державного виконавця не було жодних підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, оскільки дана постанова відповідала усім зазначеним вимогам, передбачених статтею 4 закону №1404- VIII.

Представник позивача подав відповідь на відзив, та зазначив, що Золочівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області є не тим органом Державної виконавчої служби, якому підвідомчі виконання рішень даної категорії, де боржником виступає Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, позовні вимоги заперечує повністю.

Відповідач Головне територіальне управління юстиції у Львівській області відзив на позов не подав, участь представника в судовому засіданні не забезпечив.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладені приписи КАС України суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 подав заяву до Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про прийняття до примусового виконання виконавчого листа № 445/2355/15-а від 30.03.2016 р. про поновлення виплату пенсії, оскільки починаючи з 01 березня 2018 р. і по даний час пенсія не виплачується.

07.08.2018 р. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, якою зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 14892 грн. У цей же день дана постанова скерована сторонам виконавчого провадження.

08.08.2018 року Золочівський відділ обслуговування громадян ( сервісний центр) ГУ ПФУ у Львівській області повідомив державного виконавця про те, що Золочівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області припинило свою діяльність шляхом приєднання до ГУ ПФУ у Львівській області.

Як вбачається із відзиву відповідача, Золочівський районний відділ ДВС ГТУЮ у Львівській області звернувся до суду з поданням про заміну сторони виконавчого провадження. 20.08.2018 року судом винесено ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження, якою замінено у виконавчому провадженні АСВП №56948378 відкритого 07.08.2018 р. на підставі виконавчого листа №445/2355/15-а від 30.03.2016 р., що видав Золочівський районний суд Львівської області, сторону боржника з Золочівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, ЄДРПОУ 40375611 на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в особі Золочівського відділу обслуговування громадян ( сервісний центр) Головного управління ПФУ у Львівській області.

06.09.2018 р. винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, яку скеровано сторонам виконавчого провадження.

29.12.2018 р Сеньків О.Я. звернувся із заявою про повернення виконавчого листа згідно п.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження".

29.12.2018 р. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу та виокремлено постанову про накладення штрафу в окреме провадження.

03.01.2019 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови №56948378 від 20.09.2018 р. про накладення штрафу.

Позивач не згідний з вищевказаною постановою про відкриття виконавчого провадження, оскаржив її до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Статтями 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-19 (далі - Закон №1404) дано визначення поняттю виконавчого провадження, відповідно до якого виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів, тобто сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 вказаного Закону).

Згідно з частиною 4 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно зі статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Оскільки, позивачем не виконано рішення суду без поважних причин, 20.09.2018 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в сумі 5100 грн.

05.10.2018 державним виконавцем за повторне невиконання рішення суду винесено постанову про накладення штрафу в подвійному розмірі 10200 грн.

29.12.2018 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу та виокремлено постанову про накладення штрафу в окреме провадження.

03.01.2019 старшим державним виконавцем Ільницьким Ю.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57991470, щодо стягнення із боржника 5100 грн штрафу, яка надіслана сторонам для виконання.

Оцінивши матеріали справи та докази подані сторонами, суд приходить до висновку що відповідачем правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.10.2019, оскільки не зазначення законодавцем в ч.3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" про стягнення штрафів не звільняє боржника від його сплати.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На думку суду, позивачем не надано доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач довів, що діяв з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та вимог законодавства України.

Таким чином, оскаржені дії та постанова є такими, що прийняті державним виконавцем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 287 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гулкевич І.З.