Рішення

від 04.07.2019 по справі 640/3115/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 липня 2019 року № 640/3115/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано - магнієвий комбінат доМіністерства юстиції України провизнання протиправними дій, скасування постанови від 21.01.2019р. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізький титано - магнієвий комбінат (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови ВП №58134529 від 21.01.2019р. про стягнення виконавчого збору з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано - магнієвий комбінат ; визнання протиправною та скасування постанови ВП №58134529 від 21.01.2019р. державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано - магнієвий комбінат .

Ухвалою суду від 19.03.2019р. відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про поновлення строків звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови від 21.01.2019р.

Ухвалою суду від 19.03.2019р. позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019р. скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2019р. та направлено справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвалою суду від 29.05.2019р. відкрито провадження в адміністративній справі в порядку визначеному статями 268-271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що державним виконавцем порушено норми Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень, а саме: державний виконавець не зазначив у вступній частині оскаржуваної постанови повний текст резолютивної частини виконавчого документа; оскаржувана постанова від 21.01.2019р. надіслана з порушення строків, які визначені частиною 1 статті 28 Закону України Про виконавче провадження ; державний виконавець в порушення приписів п.12 ч.1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження , п.17 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень не зупинив вчинення виконавчих дій і під час відкриття виконавчого провадження виніс постанову про стягнення виконавчого збору з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано - магнієвий комбінат .

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву проти позову заперечив з підстав того, що постанова про стягнення виконавчого збору винесена в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а тому підстави для її скасування відсутні.

12.06.2019 року, суд, відповідно до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

21 січня 2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савкою Ліаною Олегівною прийнято постанову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано - магнієвий комбінат виконавчого збору у розмірі 28 413 796,29 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Частиною 5 статті 26 Закону зазначено, що державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання декларації або внесення до неї неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з положеннями статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження постанова про стягнення виконавчого збору у ВП №58134529 винесена 21.01.2019р. Однак позивач зазначає, що вона направлена йому всупереч вимогам частини 1 статті 28 Закону лише 25.01.2019р., що підтверджується відбитком поштового штемпелю на поштовому конверті.

Суд зазначає, що згідно з статтею 28 Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Проте, несвоєчасне надсилання державним виконавцем оскаржуваної постанови не спростовує правомірності її винесення і не може бути підставою визнання її недійсною.

Стосовно твердження позивача, про те, що державний виконавець в порушення пункту 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень не зазначив у вступній частині оскаржуваної Постанови повний текст резолютивної частини виконавчого документа - наказу №908/948/16 від 19.11.2018. Зокрема, державний виконавець не зазначив: розстрочити виконання рішення суду у цій справі щодо стягнення основного боргу, з урахуванням часткової оплати цього основного боргу в сумі 500 000,00 грн. строком на 16 місяців, з оплатою щомісячно рівними частинами в сумі 17 758 622,68 грн., починаючи з квітня 2017року по липень 2018 року (включно), суд зазначає наступне.

Стаття 4 Закону визначає вимоги до виконавчого документа. У виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

В даному випадку виконавчий збір вираховується в розмірі 10 % від загальної суми боргу, що підлягає стягненню, та який зазначений в резолютивній частині постанови.

Розстрочення ж судом виконання рішення не передбачає визначені Законом заходи його виконання, а є встановленням порядку способу виконання такого рішення.

Крім того, рострочка виконання рішення за вищезазначеним виконавчим документом почалася з квітня 2017 року по липень 2018 року (включно), а оскаржувана постанова прийнята після закінчення зазначеного строку.

Також в своїй позовній заяві позивач зазначає, що державний виконавець в порушення приписів пункту 12 частини 1 статті 34 Закону, пункту 17 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень не зупинив вчинення виконавчих дій та виніс постанову про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 34 Закону підставою для зупинення виконавчих дій є включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, шо відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 358-р "Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році" Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізький титано - магнієвий комбінат" включено до вказаного Переліку у розділі "хімічна промисловість".

Відповідно до пункту 10 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 № 2269VІІІ державні органи приватизації щороку до 15 січня поточного року забезпечують оприлюднення переліків об`єктів, що підлягають приватизації на відповідний рік, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі №908/948/16 від 12.02.2019р., залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2019р., встановлено, що Фонд державного майна України, як орган приватизації, на запит ПАТ "Запоріжжяобленерго" листом від 17.01.2019 № 10-19-1009 повідомив про не включення ТОВ "Запорізький титано - магнієвий комбінат" до переліку об`єктів великої приватизації державної власності, який затверджено розпорядженням КМУ від 16.01.2019р. № 36-р.

Згідно з частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку з тим, що Господарським судом Запорізької області встановлено, що виконавець не був зобов`язаний зупинити провадження відповідно до пункту 12 частини 1 статті 34 Закону, то суд не приймає до уваги пояснення позивача, про те, що виконавець зобов`язаний був зупинити провадження, а не виносити оскаржувану постанову.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, про правомірність дій державного виконавця під час винесення постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП 58134529, а сама постанова від 21.01.2019р. є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята в межах повноважень та у спосіб визначений Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано - магнієвий комбінат (69600, вул. Теплична 18, місто Запоріжжя, код ЄДРПОУ 38983006) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені положеннями ст. 255, ч. 1 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 6 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому ст.ст. 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.В. Амельохін