Постанова

від 01.07.2019 по справі 340/331/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2019 року м. Дніпросправа № 340/331/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

за участю секретаря судового засідання Кязимова Д.В.,

за участю сторін (представників): не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019р. (суддя 1-ї інстанції Притула К.М.) в адміністративній справі №340/331/19 за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Тристарінвест" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Торговий дім" Тристарінвест" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області податкові повідомлення-рішення від 10.01.2019 р.:

- №00000031402 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2016 року в сумі 31 805,00грн.,

- №00000011402 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 100893,00грн., з яких за податковим зобов`язанням 80714,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 20179,00грн.,

- №00000021402 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 151900,00грн., з яких за податковими зобов`язаннями 121520,00грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 30380,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, незгодою з висновками відповідача, на підставі яких прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення, щодо неправомірного витрат та податкового кредиту по господарських взаємовідносинах з ТОВ "Актив Айті Сервіс", оскільки висновки акту перевірки є необґрунтованими, здійснення господарських операцій підтверджуються первинними документами.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 року адміністративний позов приватного підприємства "Торговий дім" Тристарінвест" до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області задоволено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав його необґрунтованості, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована неврахуванням судом першої інстанції порушенням у діяльності контрагента ТОВ Актив Айті Сервіс , не підтвердження факту надання цим контрагентом робіт та послуг позивачу, зазначення в первинних документах господарських операцій, які фактично не відбулись. На думку апелянта, документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення господарських операцій, не є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Сторони повідомлені про день та час розгляду справи. до суду апеляційної інстанції не з`явились. Будь-яких заяв, клопотань не надали.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Торговий Дім "Тристарінвест" з питань правильності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Актив Айті Сервіс" за серпень 2016 року, що відображено в податковій декларації з ПДВ за серпень 2016 року, податкових зобов`язань при подальшому продажу товарно-матеріальних цінностей, придбаних у вищезазначеного контрагента-постачальник, та з питань правильності нарахування податку на прибуток при відображенні обсягів взаємовідносин з ТОВ "Актив Айті Сервіс" в декларації з податку на прибуток за 2016 рік, за результатами якої складено акт № 196/11-28-14-02/34629348 від 19.12.2018 (Т.1 а.с.22-43).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 121 520 грн., у т.ч. за 2016 рік на суму 121 520 грн.

2) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198,6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 80 714 грн., в т.ч. за серпень 2016 року у сумі 80 714 грн.

3) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено: завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму 31 805 грн., у т.ч. за серпень 2016 року - на суму 31 805 грн.

Висновок щодо заниження податку на прибуток, податку на додану вартість та як слідство завищення від`ємного значення ґрунтується на підставі доводів про відсутність реальності вчинення господарських операцій між ПП "Торговий Дім "Тристарінвест" та ТОВ "Актив Айті Сервіс".

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 10 січня 2019 року №00000031402 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2016 року в сумі 31 805,00грн.; №00000011402 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 100893,00грн., з яких за податковим зобов`язанням 80714,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 20179,00грн.; №00000021402 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 151900,00грн., з яких за податковими зобов`язаннями 121520,00грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 30380,00 грн. (Т.1 а.с.45-47).

Незгода з такими рішеннями послугувало підставною звернення до суду позивачем із зазначеним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що позивачем як у холі перевірки так і у ході розгляду справи надано докази на підтвердження правомірного формування податкового кредиту за результатами господарських взаємовідносин з контрагентами та реальності здійснення господарських операцій.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, ТОВ "Актив Айті Сервіс" (продавець) та ПП "Торговий дім "Тристарінвест" (покупець), 14 червня 2016 року укладено договір поставки № АС-07, відповідно до якого, продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупцю запчастини (товар), покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (Т.I а.с. 76-77).

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов даних договорів, позивачем надано видаткові накладні, рахунки-фактури та податкові накладні, товарно-транспортні накладні та копії платіжних доручень, копії Акту звірки 01.09.16-01.12.16 з ТОВ "Актив Айті Сервіс", оборотно-сальдову відомість по рахунку, звіти продажу товарів.

Позивачем до складу податкового кредиту віднесено відповідні суми ПДВ, за податковими накладними, виданими вищевказаним контрагентом.

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагентів.

Судом також враховано, що отримані від вказаного контрагента товари були в подальшому реалізованими іншим суб`єктам господарювання.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що вони складені

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем до суду не надано.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 ПК України ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Судом першої інстанції були дослідженні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують виконання господарських операцій за укладеними договорами.

Колегія суддів зазначає, що відсутність у контрагентів позивача, або не встановлення таких відповідачем, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу, на що також вказував Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 року у справах № К/9901/6704/18 (804/4940/14), № К/9901/8403/18 (816/166/15-а).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем дотримано всіх обов`язкових вимог законодавства, пов`язаних з формуванням витрат та податкового кредиту та виникненням податкового зобов`язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку - покупця належно оформлених первинних документів. Також, враховано, що наявність вказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту з ПДВ є обов`язковою, але, є не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе те, що відомості у документах, на підставі яких вони були сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Слід зауважити, що законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 в адміністративній справі №340/331/19 за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "ТристарІнвест" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового-рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 липня 2019 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва