Ухвала

від 04.07.2019 по справі 440/347/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 липня 2019 року

Київ

справа №440/347/19

адміністративне провадження №К/9901/17830/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019 у справі №440/347/19 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду, Апеляційного суду Полтавської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Полтавського апеляційного суду, Апеляційного суду Полтавської області, в якому, урахуванням уточненої позовної заяви, просив: визнати неправомірними дії щодо відмови у розрахунку суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з посадового окладу у розмірі п`ятнадцяти мінімальних заробітних плат з коефіцієнтом 1,1; зобов`язати здійснити розрахунок суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді апеляційного суду та видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 4.12.2018, виходячи з посадового окладу у розмірі п`ятнадцяти мінімальних заробітних плат, визначених Законом України від 07.12.17 №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" (далі - Закон №2246-VIII), з коефіцієнтом 1,1; зобов`язати здійснити розрахунок суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді апеляційного суду та видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2019, виходячи з посадового окладу у розмірі п`ятнадцяти мінімальних заробітних плат, визначених Законом України від 23.11.2018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" (далі - Закон №2629-VIII), з коефіцієнтом 1,1; зобов`язати видати ОСОБА_1 оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 04.12.2018, виходячи з посадового окладу у розмірі п`ятнадцяти мінімальних заробітних плат, визначених Законом №2246-VIII з коефіцієнтом 1,1.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2019, ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, переглянутим в апеляційному порядку постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019, відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалюючи такі рішення суди попередніх інстанцій виходили з відсутності, у даному випадку, передбачених законом правових підстав для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2015 по 03.12.2018 з урахуванням суддівської винагороди у розмірі 15-ти мінімальних заробітних плат, оскільки частина третя статті 133 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", у редакції Закону України від 12.02.15 №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд", втратила чинність з 04.12.2018 згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-рп/2018 (справа №1-7/2018(4062/15). Висновки судів обґрунтовані й тим, що видача позивачу довідки про суддівську винагороду з 04.12.2018 та з 01.01.2019, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного в мінімальних заробітних платах, суперечитиме вимогам пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.12.2016 №1774-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Вирішуючи даний спір судами враховано й правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 26.09.2018 у справі №820/1853/17, від 30.01.2019 у справі №805/2089/17-а, від 24.04.2019 у справі №812/727/17.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з такого.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Також, частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Так, згідно з приписами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відтак, судові рішення, ухвалені у справах незначної складності, підлягають касаційному оскарженню виключно у випадках, вичерпний і остаточний перелік яких передбачений підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Разом з тим, за змістом пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про можливість відкриття провадження, з урахуванням приписів наведених правових норм процесуального закону, характеру спірних відносин, суб`єктного склад учасників та предмету доказування, що не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, дійшов висновку про необхідність її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки така, в силу приписів пункту 3 статті 12 КАС України, відноситься до категорії справ незначної складності.

Водночас, посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні й необхідності застосування вказаних положень процесуального закону з матеріалів касаційної скарги не вбачається.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі належить відмовити.

Суд враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09.10.2018 (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Керуючись статтями 328, 333, 355, 359 КАС України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019 у справі №440/347/19 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду, Апеляційного суду Полтавської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. Г. Стеценко

Судді: Т. Г. Стрелець

Л. В. Тацій