Рішення

від 26.06.2019 по справі 910/4229/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.06.2019Справа № 910/4229/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕРМАН ТРЕЙД"

до Дочірнього підприємства "ІНСТИТУТ ГЕНЕТИКИ РЕПРОДУКЦІЇ"

про стягнення 745 474,03 грн.

за участю представників:

від позивача: Олюх В.Г.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ШЕРМАН ТРЕЙД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "ІНСТИТУТ ГЕНЕТИКИ РЕПРОДУКЦІЇ" про стягнення 745474,03 грн., з яких: сума боргу за договором поставки у розмірі 479655,56 грн., 25% річних від простроченої суми боргу поставки у розмірі 183317,72 грн., сума інфляційних втрат у розмірі 82500,75 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №17/05-09 від 05.09.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4229/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 07.05.2019.

02.05.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В підготовче засідання 07.05.2019 представники учасників судового процесу не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2019 відкладено підготовче засідання у справі № 910/4229/19 на 29.05.2019.

В судовому засіданні 29.05.2019, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/4229/19 до судового розгляду по суті на 26.06.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Представник відповідача в судове засідання 26.06.2019 не з`явився, відзиву на позов не надав.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 29.05.2019, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 29.05.2019 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з посиланням на "за даною адресою не розшукано".

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 29.05.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача в судовому засіданні 26.06.2019 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні 26.06.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ШЕРМАН ТРЕЙД" (постачальник, позивач) та Дочірнім підприємством "ІНСТИТУТ ГЕНЕТИКИ РЕПРОДУКЦІЇ" (покупець, відповідач) укладених договір поставки №17/05-09 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставляти, а покупець приймати й оплачувати товар (Шлак доменний гранульований, ДСТУ Б.В.2.7.-302:2014 (ГОСТ 3476-74)), погодженими партіями.

В пункті 1.3. договору сторони погодили, що номенклатура, ціна, терміни, умови оплати та умови поставки кожної партії товару, що постачається за даним договором, визначається у специфікаціях, що є додатками до договору і з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками становлять невід`ємну частину договору (в подальшому - додатки).

Ціна Товару погоджується в специфікаціях до даного договору і включає витрат постачальника на виконання поставки товару, які він несе згідно погоджених сторонами умов поставки ІНКОТЕРМС - правил тлумачення термінів Міжнародної Торгової Палати в редакції 2010 року (п. 2.1. договору).

У відповідності до п. 2.2. договору, ціна товару на момент підписання договору вказується в специфікації № 1. У разі зміни ціни на товар, сторони визначають нову ціну в специфікації.

Згідно із п. 3.2. договору оплата за поставлений товар проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до виставленого рахунку, на умовах, додатково зазначених у специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п. 4.2 договору датою поставки товару вважається дата, яка зазначена у залізничній накладній та видатковій накладній.

Пунктом 5.2. договору погоджено, що за несвоєчасну оплату товару, в т.ч. попередньої оплати, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення, та відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 25 % річних за прострочення виконання грошових зобов`язань.

На виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 479655,56 грн., що підтверджується видатковими накладними № 235 від 08 вересня 2017 року на суму 160 005,48 грн., № 236 від 09 вересня 2017 року на суму 160 094,83 грн. та № 237 від 10 вересня 2017 року на суму 159 555,25 грн.

Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач оплату поставленого товару не здійснив, у зв`язку із чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 479655,56 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання по договору поставки №17/05-09 від 05.09.2017, позивачем заявлені вимоги про стягнення 25% річних у сумі 183317,72 грн. (нараховані за періоди з 12.09.2017 по 25.03.2019, з 13.09.2017 по 23.03.2019, з 14.09.2017 по 25.03.2019) та інфляційні втрати у сумі 82500,75 грн. (нараховані за загальний період з вересня 2017 року по березень 2019 року).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 235 від 08.09.2017 на суму 160 005,48 грн., № 236 від 09.08.2017 на суму 160 094,83 грн. та № 237 від 10.09.2017 на суму159 555,25 грн. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 479 655,56 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань оплату поставленого позивачем товару не здійснив, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 479655,56 грн.

Між сторонами підписаний акт взаємних розрахунків за період 01.09.2017 по 25.09.2017 згідно із яким заборгованість відповідач перед позивачем становить 479655,56 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 479655,56 грн., доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 479655,56 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із простроченням оплати вартості поставленого товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача 25% річних у сумі 183317,72 грн. (нараховані за періоди з 12.09.2017 по 25.03.2019, з 13.09.2017 по 23.03.2019, з 14.09.2017 по 25.03.2019) та інфляційні втрати у сумі 82500,75 грн. (нараховані за загальний період з вересня 2017 року по березень 2019 року).

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування процентів річних та інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

В пункті 5.2. договору сторонами погоджено, що за несвоєчасну оплату товару позивач відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує на користь відповідача 25 % річних за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Розрахунок 25% річних у сумі 183317,72 грн. є арифметично вірними, у зв`язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Разом з цим, як вбачається з здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, такі нарахування здійснюються позивачем з вересня місяця, в якому мав бути здійснений платіж, в той час як нарахування інфляційних втрат повинно здійснюватись з наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з жовтня 2017 року.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з жовтня 2017 року у межах заявленого позивачем періоду, судом встановлено, що стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 76521,28 грн., а тому вимоги у даній частині суд задовольняє частково.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕРМАН ТРЕЙД".

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "ІНСТИТУТ ГЕНЕТИКИ РЕПРОДУКЦІЇ" (03057, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 3, літера "Д", ідентифікаційний код 25392417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕРМАН ТРЕЙД" (50086, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця ГЕРОЇВ АТО, будинок 81-А, офіс 210, ідентифікаційний код 39462611) заборгованість у розмірі 479 655,56 грн., 25% річних у сумі 183 317,72 грн., інфляційні втрати у розмірі 76521,28 грн. та судовий збір у розмірі 11092,41 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 05.07.2019 .

Суддя О.В. Гулевець