Постанова

від 13.06.2019 по справі 907/640/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2019 р. Справа №907/640/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Зварич О.В.

Кордюк Г.Т.

за участю секретаря судового засідання Мокрої А.В.

розглянув матеріали апеляційної скарги першого заступника прокурора Закарпатської області за № 05/2-806-18 вих-19 від 10.04.2019 (вх. № 01-05/1457/19 від 18.04.2019)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2019 (повний текст рішення складено 22.03.2019, суддя Ремецькі О.Ф.)

та на додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2019 (повний текст додаткового рішення складено 12.04.2019, суддя Ремецькі О.Ф.)

у справі № 907/640/18

за позовом: заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури, м. Ужгород в інтересах держави

до відповідача-1: Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача-2: Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго", с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача-3: Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород

про скасування рішення міської ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

за участю представників:

від прокуратури: Рогожнікова Н.Б. - прокурор відділу Прокуратури Львівської області (службове посвідчення № 047917 від 13.09.2017);

від відповідача-1: не з`явився (належно повідомлено);

від відповідача-2: Пеняк І.В. - адвокат (ордер серія ЗР №64030 від 07.05.2019 року);

від відповідача-3: не з`явився (належно повідомлено).

1.Розгляд справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису згідно з ст. 222 ГПК України.

Хід розгляду апеляційної скарги викладено у відповідних ухвалах суду.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Відповідачі-1,3 участі уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені 27.05.2019 року, про що свідчать витяги з виконання пошукових операцій за штрихкодовим ідентифікатором рекомендованого поштового відправлення № 7901010367193 та №7901010367304 з сайту ПАТ "Укрпошта".

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

3. Короткий зміст позовних вимог.

3.1. 06.11.2018 року заступник керівника Ужгородської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Ужгородської міської ради, Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго", Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту 1.1 рішення 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 за №1882, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки за №1841 від 24.12.2015 за кадастровим номером 2110100000:05:001:0059 площею 0,0234га.

3.3. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що оспорюване рішення прийняте щодо земельної ділянки комунальної власності з порушенням вимог законодавства. Так, рішення Ужгородської міської ради від 09.11.2015р. за № 1882 прокурор вважає незаконним, оскільки таке прийнято неповноважною, на його думку, сесією міської ради, тому, що участь у ній на засіданні 09.11.2015р. прийняло 29 депутатів, що складає менше половини від загального складу ради. Посилається при цьому на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015070030000163 від 25.11.2015, якими вважає встановленим факт проведення сесії міської ради 09.11.2015р. з порушенням Конституції України та законодавства України в цілому, відтак - всі рішення прийняті на цій сесії, зокрема, оспорюване рішення № 1882, підлягають скасуванню. Зазначає, що оспорюване рішення прийнято за відсутності плану зонування або детального плану території, чим порушено приписи ст.ст. 19, 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . За таких обставин вважає, що право оренди на земельну ділянку набуто на підставі незаконного рішення, тому суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, мешканців міста. Зазначає, що оскільки спірний договір оренди землі укладено всупереч суспільним інтересам і характеризується дефектом волі, то такий договір повинен бути визнаний недійсним.

Звернення до суду з даним позовом в інтересах держави прокурор обґрунтовує відсутністю повноважень на звернення до суду з позовом про скасування незаконних рішень міської ради в Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) як центрального органу виконавчої влади, на який покладено обов`язок здійснення контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

4.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2019 (з урахуванням ухвали від 29.03.2019 року про виправлення описки в описовій частині рішення, а.с. 28-30, т. 3) у задоволенні позову відмовлено (а.с. 5-12, т.3).

4.2. Судове рішення мотивоване ст. ст. 73, 74, ч. 6 ст. 75, ст.ст. 76, 77, 78, 79, 86, 96 ГПК України, ст. 224, ч. 11 ст. 232 Кримінально процесуального кодексу України (надалі - КПК України), ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 24, ч. 12 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. №280/97-ВР (зі змінами) (далі - Закон №280/97-ВР), ст. 23 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (надалі - Закон № 1697-VII), ч. 3 ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року № 3038-VI і зроблено висновок, що беручи до уваги відсутність вироку по кримінальному провадженню № 42015070030000163 від 25.11.2015р., твердження прокурора про те, що сесія Ужгородської міської ради 09.11.2015 відбулась з порушенням вимог Конституції та законодавства України є передчасним, а внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань не може розглядатися як доказ вчинення злочину, а обставини вчинення злочину, у тому числі факт події злочину, можуть бути встановлені виключно у ході досудового розслідування та відображені у вироку суду, а також те що позивачем недоведено інших підстав, на яких ґрунтується позов.

Крім того, суд частково погодився з доводами відповідача про помилковість твердження прокурора про відсутність у Держгеокадастру повноважень на звернення до суду з позовом у спірних відносинах, оскільки вказаний орган наділений такими правомочностями в силу ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року та положення про Держгеокадастр. Однак, порушення містобудівного законодавства є лише однією з підстав заявленого прокурором позову, за умови існування якої прокурор міг би бути визнаний судом неналежним позивачем . В даному ж випадку іншими підставами позову прокурором визначено обставини, які не підпадають під регулювання (юрисдикцію) Держгеокадастру, відтак, такий орган за умови наведених прокурором підстав позову, не може виступати позивачем у спірних правовідносинах, а тому суд не вбачав підстав для визнання прокурора неналежним позивачем у спірних правовідносинах.

4.3. Додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2019 заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення та відшкодування судових витрат на правничу допомогу задоволено частково та стягнуто з прокуратури Закарпатської області на користь Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" суму 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з розглядом господарської справи №907/640/18 у суді першої інстанції - Господарському суді Закарпатської області. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено. (а.с. 45-48, т.3).

4.4. Додаткове рішення мотивоване ст. 123, 124, 126, 244 ГПК України і зроблено висновок, що у справі відсутній розрахунок вартості наданих послух та понесених витрат з врахуванням періоду затраченого часу, а заявлений позивачем розмір понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у сумі 20000,00 грн. гонорару не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, співмірності та розумності їх розміру з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням складності справи та є завищеним щодо іншої сторони спору.

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

5.1. Перший заступник прокурора Закарпатської області не погоджується з ухваленими рішенням та додатковим рішенням суду, вважає їх незаконними, прийнятими з порушенням норм матеріального і процесуального права та неповному з`ясуванні обставин справи. Зазначає, що рішення Ужгородської міської ради про затвердження містобудівної документації є регуляторним та нормативно-правовим актом та набирає чинності лише після його підписання і опублікування, а при відведенні спірної земельної ділянки у користування було порушено вимоги ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності в частині неможливості передавати у власність чи користування земельну ділянку без наявності чинного плану зонування чи детального плану території населеного пункту. Не погоджується з висновком суду, що за змістом ч. 3 ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не вимагається наявність детальних планів та планів зонування при відведенні земельної ділянки для цілей, що не передбачають здійснення забудови, оскільки вказана норма станом на 09.11.2015 року містила імперативну вказівку на заборону передачі земель із державної та комунальної власності за відсутності плану зонування або детального плану території, а судом в порушення ст. 237 ГПК України застосовано до спірних правовідносин, які виникли в листопаді 2015 року ч. 3 ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності в редакції від 01.03.2018 року. Вважає, що суд безпідставно не оцінив дані перетину державного кордону одним із депутатів Ужгородської міської ради ОСОБА_2, який у день голосування перебував за межами державного кордону, про також свідчить роздруківка телефонних дзвінків. На думку апелянта невірним є твердження суду щодо неможливості використання матеріалів отриманих в рамках кримінального провадження. Зазначає, що голосування ОСОБА_1 як депутатом в умовах реального конфлікту інтересів відбулось пакетом (за рішення в цілому з усіма пунктами), висновки суду, що сам факт наявності потенційного або реального конфлікту інтересів не тягне автоматичної недійсності рішень і є лише підставою для скасування відповідного пункту рішення не узгоджується з нормами матеріального права ч. 2 ст. 35, ч. 1 ст. 67 Закону України Про запобігання корупції та практикою Верховного Суду у справі №810/2500/16 постанова від 31.10.2018 року та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року №442/730/17.

Зазначає, що з наданих заявником доказів понесення витрат на правову допомогу наведена лише фіксована сума гонорару у розмірі 20 000,00 грн та відсутній розрахунок вартості наданих послуг та понесених витрат з урахуванням періоду затраченого часу, а тому відсутня можливість перевірки домовленості між відповідачем та адвокатом щодо розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару, що є підставою для відмови в задоволенні заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Посилається на постанову Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №922/1163/18 у якій суд дійшов висновку, що для підтвердження розміру витрат на професійну правову допомогу адвокату слід саме у договорі з клієнтом визначати механізм розрахунку свого гонорару.

Просить скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, а заяву Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відхилити.

5.2 Приватне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення та додаткове рішення суду - без змін. Зазначає, що на час прийняття Ужгородською міською радою рішення від 09.11.2015 за №1882, детальний план та план зонування територій вже був затверджений рішенням Ужгородської міської ради Про затвердження містобудівної документації №1881, а апелянтом не наведено обґрунтування, що рішення №1881є регуляторним актом. Зазначає, що наявність детальних планів та планів зонування є обов`язковою умовою лише у разі надання земельних ділянок, які будуть використовуватися для розміщення об`єктів будівництва, а на земельній ділянці, що була передана Приватному акціонерному товариству "Закарпаттяобленерго", вже була розташована адміністративна будівля у його власності, а тому така передача не здійснювалася для розміщення об`єктів будівництва.

Зазначає, що сторони узгодили у договорі, що розмір адвокатського гонорару за надані адвокатом послуги у справі є фіксованим (20 000,00 грн без ПДВ за розгляд справи в суді першої інстанції, 15000,00 грн без ПДВ за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, 15000,00 грн без ПДВ за розгляд справи в суді касаційної інстанції) та визначили його у п. 3 додатку №72 від 08.11.2018 року, незалежно від кількості та обсягів складених процесуальних документів, а в такому випадку не обчислюється фактична кількість часу витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. Вважає, що апелянтом було вирвано з контексту окремі висновки Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №922/1163/18, застосування яких до даних обставин справи вважає необгрунтованим.

5.3 Ужгородською міською радою 17.05.2019 року до суду надіслано відзив на апеляційну скаргу (вх. №01-04/3187/19 від 20.05.2019 року), однак такий відзив подано з пропуском строку для його подання, встановленого в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 19.04.2019 року, яка була отримана міською радою 25.04.2019 року згідно повідомлення про вручення (а.с. 79, т.3).

Згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Так, в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 19.04.2019 року встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали. Також Ужгородська міська рада у відзиві не зверталася до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку для його подання, а тому вказаний відзив залишається судом без розгляду згідно ч. 2 ст. 118 ГПК України.

5.4 Департамент міського господарства Ужгородської міської ради не скористався своїм правом та не надав відзиву на апеляційну скаргу.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 жовтня 2007 року ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго", правонаступником якого є ПрАТ "Закарпаттяобленерго", звернулося до Ужгородського міського голови з клопотанням "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою" №5548 від 18.10.2007 р., в якому просило надати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в постійне користування товариства земельних ділянок, зокрема і земельної ділянки, що знаходиться в м. Ужгороді, вул. Жупанатська, 18.

Ужгородською міською радою було прийнято рішення "Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок" №727 від 23.05.2008 р„ згідно з п. 2.19 якого відповідачу-2 було надано дозвіл на підготовку проекту землеустрою (на умовах оренди) земельної ділянки площею 0,0234 га під адмінбудівлею енергозбуту на вул. Жупанатській, 18. (а.с. 199, т.1) .

У зв`язку зі зміною назви товариства на Публічне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго" Ужгородська міська рада VI скликання на XI сесії у рішенні "Про зміни до рішень міської ради" №349 від 09.12.2011 р. виклала п.2.19 рішення №727 від 23.05.2008 р. у новій редакції, чим ще раз підтвердила наявність волевиявлення територіальної громади м. Ужгорода на надання такого дозволу (а.с. 200, т.1).

На підставі рішень Ужгородської міської ради №727 від 23.05.2008 р. та №349 від 09.12.2011 р. УФ ДГІ "Закарпаггеодезцентр" у 2014 році було розроблено проект землеустрою щодо відведення ПАТ "Закарпаттяобленерго" земельної ділянки за адресою м. Ужгород, вул. Жупанатська. 18 (на умовах оренди), невід`ємною частиною якого є Висновок Головного управління Держземагентства у Закарпатській області без номера та без дати про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПАТ "Закарпаттяобленерго" за адресою вул. Жунанатська. 18 м, Ужгород та Висновок Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради №1954 від 24.07.2014 р. якими було надано позитивні висновки та погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (на умовах оренди), як такий що відповідає містобудівній документації.

Рішенням Ужгородської міської ради від 09.11.2015 за № 1881 "Про затвердження містобудівної документації" було затверджено містобудівну документацію - "Генеральний план (коригування) м. Ужгорода" та "План зонування території м. Ужгорода". Оприлюднено дане рішення 13.11.2015

Після внесення змін до порядку денного, Ужгородська міська рада 09.11.2015 також прийняла рішення №1882 "Про затвердження та відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", пунктом 1.1. якого публічному акціонерному товариству "Закарпаттяобленерго" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:05:001:0059 площею 0,0234га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій по вулиці Жупанатська, 18 у м. Ужгород строком на 10 років до 09.11.2025 року (а.с. 22-23, т.1).

На виконання вказаного рішення 24.12.2015 між територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діє Департамент міського господарства Ужгородської міської ради та Публічним акціонерним товариством "Закарпаттяобленерго" укладено Договір оренди землі №1841, відповідно до умов якого орендарю- товариству передано у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0234 га кадастровий номер 2110100000:05:001:0059 для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій по вулиці Жупанатська, 18 у м. Ужгород строком на 10 років до 09.11.2025 року (а.с. 24-25, т.1).

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Згідно з ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абз.1-3 ч.4 ст. 23 Закону № 1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Як вбачається з позовної заяви позов прокурором подано в інтересах держави без зазначення органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. У позовній заяві обгрунтовує звернення з позовом відсутністю повноважень на звернення до суду з позовом про скасування незаконних рішень міської ради в Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) як центрального органу виконавчої влади, на який покладено обов`язок здійснення контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8.04.99 № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах , потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ст. 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19 червня 2003 року №963-IV передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України за №15 від 14.01.2015 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі - Положення), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. (п. 1).

Згідно з пп. 1 п. 3 Положення основними завданнями Держгеокадастру є, зокрема, реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (пп. а п. 25-1 Положення).

Таким чином органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме:

1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Спірні відносини стосуються питання додержання органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Таким чином, Держгеокадастр є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах у даній справі, оскільки є органом виконавчої влади, якому законом надано повноваження здійснювати державний нагляд (контроль), зокрема, за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань надання земель у користування, в оренду.

Оскільки, державний контроль це форма здійснення державної влади, що забезпечує дотримання законів і інших нормативних актів, видаваних органами держави, який передбачає діяльність відповідних органів виконавчої влади спрямованих на запобігання порушенням законодавства України у відповідних сферах, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення, в тому числі і шляхом подання позову.

Спірна земельна ділянка є комунальною власністю, тобто не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгекадастр правом контролю за реалізацією органом місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження землями територіальної громади, що виключає можливість звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.

Звертаючись з позовною заявою до суду прокурор, помилково виходив з того, що Держгеокадастр не наділений повноваженням звернення до суду у даних спірних відносинах; до пред`явлення позову прокурор не звертався з відповідним повідомленням до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру чи її територіальних органів і у справі відсутні докази такого повідомлення, що свідчить про недотримання прокурором встановленого ч. 4 № 1697-VII порядку звернення прокурора до суду.

Верховний Суд наголосив, що обставини наявності визначених законодавством підстав для представництва інтересів держави та їх доведення прокурором підлягають з`ясуванню судом не залежно від того, чи має місце факт порушення чинного законодавства у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання порядку представництва унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі №907/270/18.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що не вбачає підстав для визнання прокурора неналежним позивачем у спірних правовідносинах.

Однак, з урахуванням наведеного колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, з врахуванням недоведеності прокурором законних підстав для представництва інтересів держави у правовідносинах з оскарження рішень органу місцевого самоврядування, пов`язаних з розпорядженням землею комунальної власності, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 1 ст. ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, беручи до вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про залишення позову без розгляду.

Щодо скасування додаткового рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2019 у цій справі, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Таким чином, враховуючи скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про залишення позову без розгляду відповідач має право на компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Додатковим рішенням стягнуто з прокуратури Закарпатської області на користь Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" суму 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Апелянт зазначає, що з наданих заявником доказів понесення витрат на правову допомогу наведена лише фіксована сума гонорару у розмірі 20 000,00 грн та відсутній розрахунок вартості наданих послуг та понесених витрат з урахуванням періоду затраченого часу, а тому відсутня можливість перевірки домовленості між відповідачем та адвокатом щодо розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару, що є підставою для відмови в задоволенні заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Пунктом 3 додатку №72 від 08.11.2018 року до договору про надання правової допомоги від 30.01.2018 року №38 визначено, що вартість надання об`єднанням правової допомоги клієнту за здійснення всіх необхідних дій в інтересах клієнта з метою захисту інтересів клієнта у господарській справі №907/640/18 за позовом заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради, ПрАТ "Закарпаттяобленерго" про скасування пункту 1.1 рішення 27 сесії б скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 р. за №1882 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки за №1841 від 24.12.2015 р. за кадастровим номером 2110100000:05:001:0059 площею 0,0234 га., та супровід справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції згідно договору про надання правової допомоги від 30.01.2018 року №38 та цього Додатку №72 складає 20 000 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.) без ПДВ за супровід справи в суді першої інстанції, 15 000 грн. (п`ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) без ПДВ в суді апеляційної інстанції та 15 000 грн. (п`ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) без ПДВ в суді касаційної інстанції, незалежно від кількості та обсягу складених процесуальних документів та незалежно від результату розгляду справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Сторони узгодили, що розмір адвокатського гонорару за надані адвокатом послуги у справі є фіксованим - 20 000,00 грн без ПДВ за розгляд справи в суді першої інстанції та визначили його у п. 3 додатку №72 від 08.11.2018 року, незалежно від кількості та обсягів складених процесуальних документів.

Апелянт посилається на додаткову постанову Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №922/1163/18 у якій суд дійшов висновку, що для підтвердження розміру витрат на професійну правову допомогу адвокату слід саме у договорі з клієнтом визначати механізм розрахунку свого гонорару.

Однак з такими доводами апелянта погодитись не можна, оскільки у висновках суду у додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №922/1163/18 зазначено, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки у даній справі сторони узгодили фіксований розмір адвокатського гонорару, а тому не обчислюється фактична кількість часу витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, про що обгрунтовано зазаначено відповідачем.

Колегія суддів приходить до висновку, що додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2019 у цій справі слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 252, 269, 270, 275, 276, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2019 у цій справі скасувати і прийняти нове рішення. Позов залишити без розгляду.

3. Додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2019 у цій справі залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.07.2019р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Кордюк Г.Т.