Постанова

від 01.07.2019 по справі 910/6753/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2019 р. Справа№ 910/6753/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 01.07.2019,

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 (повний текст складено 22.04.2019)

у справі №910/6753/18 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Універсальне будівництво

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Універсальне будівництво (далі - позивач або ТОВ Універсальне будівництво ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі, відповідач або КМР) про визнання укладеним договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 24.11.2005, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 07.04.2006 за №62-6-00315 у книзі записів державної реєстрації договорів з моменту набрання чинності судовим рішенням в редакції, що викладена позивачем у позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ Універсальне будівництво зазначає, що між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки, що зареєстрований 07.04.2006 за №62-6-00315, зі строком дії 10 років. Після закінчення строку дії вказаного договору позивач продовжив користуватися земельною ділянкою, жодних повідомлень про заперечення у поновленні договору позивач від відповідача у встановлений законом строк не отримував, рішень про відмову у поновленні договору відповідачем не приймалось, отже додаткова угода про поновлення договору оренди має бути визнана укладеною на підстав статті 33 Закону України Про оренду землі . При цьому, позивач наголошує, що Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом №057041-166 від 04.01.2017 не заперечував проти поновлення відповідного договору. За результатами засідання постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 14.03.2017 ухвалено поновити позивачу на 10 років договір оренди земельної ділянки №62-6/00315 від 07.04.2006 площею 1,2937 га на вул. Шолом-Алейхема, 6-а у Деснянському районі м. Києва, що підтверджується протоколом засідання № 4 та висновком до кадастрової справи №А-23066. Підписаний позивачем проект договору про поновлення договору оренди, який погоджено Департаментом земельних ресурсів, перебуває у приватного нотаріуса Київського міського округу Литвин А.С. Згідно листа приватного нотаріуса від 21.05.2018 договір про поновлення договору оренди земельної ділянки не підписаний Київським міським головою, сторона правочину Київська міська рада не зверталася та необхідні для вчинення правочину документи не надано. Враховуючи викладене, позивач і звернувся з позовом про визнання укладеним договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 24.11.2005 з моменту набрання чинності судовим рішенням в редакції, що викладена в позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 залучено до участі у справі Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі, третя особа).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 (повний текст складено 22.04.2019) у справі №910/6753/18 позов задоволено повністю.

Визнано укладеним договір щодо поновлення Договору оренди земельної ділянки від 24.11.2005, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Універсальне будівництво , який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 07.04.2006 за №62-6-00315 у книзі записів державної реєстрації договорів з моменту набрання чинності судовим рішенням у редакції, викладеній у пункті 2 резолютивної частини рішення.

Присуджено до стягнення з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Універсальне будівництво суму судового збору у розмірі 1 762,00 грн.

Приймаючи вказане рішення, судом було встановлено, що відповідачем факт продовження належного користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано, доказів заперечення протягом строку, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , не надано, при цьому, суд встановив наявність позитивного висновку постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування до кадастрової справи № А-23066, відповідно до якого, за наслідками поданих в складі клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки документів, вирішено поновити ТОВ Універсальне будівництво договір оренди земельної ділянки без прийняття Київською міською радою відповідного рішення на 10 років за договором № 62-6-00315 від 07.04.2006. У висновку зазначено, що у Київської міської ради заперечення щодо поновлення вказаного договору оренди землі відсутні.

За висновками суду першої інстанції позивачем у відповідності до вимог Закону України Про оренду землі було здійснено всі від нього залежні заходи щодо укладення спірного договору з відповідачем, однак, останній не підписав проект спірного договору, що в свою чергу свідчить про існування порушених прав позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання укладеним спірного договору за рішенням суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, 03.05.2019 (про що свідчить відмітка Укрпошти Стандарт на конверті) Київська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі №910/6753/18.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- позивачем неналежним чином виконувались умови договору оренди, що виключає можливість його поновлення на підставі статті 33 Закону України Про оренду землі . Так, позивачем було порушено умови пункту 8.4. Договору у частині, що стосується завершення забудови земельної ділянки не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору та зобов`язання передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 5% загальної площі будинків;

- судом першої інстанції порушено норми матеріального права, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, зокрема, не враховано вимоги частини 8 статті 34 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 лютого 2013 року №63/9120, згідно якого якщо Департаментом земельних ресурсів або постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування виявлено порушення умов договору оренди земельної ділянки або невідповідність використання земельної ділянки містобудівній документації чи документації із землеустрою, остаточне рішення щодо можливості поновлення договору оренди земельної ділянки приймається Київською міською радою. Відтак, наведена додаткова угода не могла бути укладена поза як відповідного волевиявлення Київради, адже має місце неналежне виконання з боку позивача умов договору оренди;

- суд першої інстанції помилково визнав поновленим договір з дня його нотаріального посвідчення в установленому порядку.

Узагальнені доводи інших учасників справи

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 25.06.2019, зазначає наступне:

- у матеріалах справи відсутні будь-які докази, підтверджуючі твердження відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору оренди;

- відповідач не звертався до суду у строк, встановлений законом для захисту порушеного права (у разі наявності такого) у зв`язку з не завершенням забудови на земельній ділянці протягом строку, встановленого договором;

- висновком постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 14.03.2017 №4 вирішено поновити позивачу договір оренди, отже, Київрада таким висновком підтвердила відсутність з боку позивача порушень умов договору;

- у матеріалах справи відсутні будь-які заперечення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, в той же час позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, своєчасно та в повній мірі сплачує оренду плату, земельна ділянка не витребовувалась у позивача;

- зобов`язання позивача передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 5% загальної площі будинків, встановлене пунктом 8.4. Договору, залишається незмінним і позивач зобов`язаний по завершенню будівництва виконати дану умову договору.

Третя особа відзиву на апеляційну скаргу суду не надала, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2019 апеляційну скаргу Київської міської ради у справі №910/6753/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Скрипки І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі №910/6753/18; призначено до розгляду апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі №910/6753/18 на 25.06.2019.

У судове засідання 25.06.2019 з`явились представники учасників судового процесу.

Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні повідомили, що не ознайомлені зі змістом поданого позивачем 25.06.2019 відзиву.

З метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, забезпечення прав всіх учасників судового процесу, надання відповідачу та третій особі можливості ознайомитись із поданим позивачем відзивом на апеляційну скаргу, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 01.07.2019.

У судове засідання, призначене на 01.07.2019, з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 01.07.2019 суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача по суті спору та апеляційної скарги.

За результатами проведеного у справі 01.07.2019 судового засідання суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 01.07.2019 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи у судове засідання 01.07.2019 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою представника третьої особи у повідомленні про оголошення перерви у попередньому судовому засіданні. Відтак, з огляду на положення статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті у судовому засіданні, призначеному на 01.07.2019.

Представник позивача у судовому засіданні 01.07.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив їх відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Київської міської ради №1130/2540 від 28.12.2004 Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Універсальне будівництво земельної ділянки для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Шолом-Алейхема, 6-а у Деснянському районі м. Києва затверджено проект відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю Універсальне будівництво для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземного автостоянкою на вул. Шолом-Алейхема, 6-а у Деснянському районі м. Києва та передано Товариству з обмеженою відповідальністю Універсальне будівництво , за умови виконання пункту 3 цього рішення, в довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 1,29 га для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Шолом-Алейхема, 6-а у Деснянському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

24.11.2005 між Київською міською радою (орендодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Універсальне будівництво (орендар, позивач) укладено Договір оренди земельної ділянки (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради №1130/2540 від 28.12.2004, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.

Згідно з пунктом 2.1. Договору об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Шолом-Алейхема, 6а у Деснянському районі м. Києва;

- розмір - 1,2937 кв. м;

- цільове призначення - для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою;

- кадастровий номер - 8000000000:62:033:0094.

Відповідно до пункту 3.1. Договору він укладений на 10 (десять) років.

Згідно з пунктом 6.1. Договору передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації цього договору.

Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис 07.04.2006 за №62-6-00315 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Згідно акту приймання-передачі від 07.04.2006 орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди.

У пункті 11.3. Договору оренди визначено, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

За змістом пунктів 8.3. та 11.7. Договору оренди після закінчення строку, на який укладено цей договір, при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов цього договору, орендар має за інших рівних умов переважне право на його поновлення. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У зв`язку з необхідністю поновлення строку дії договору позивач звернувся до Київської міської ради з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки № 62-6-00315 від 07.04.2006 (вх. КОП-0981 від 22.12.2016, кадастрова справа №А-23066).

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом №057041-166 від 04.01.2017 повідомив позивача, що за результатами розгляду наданих матеріалів Департамент не заперечуватиме проти поновлення договору оренди земельної ділянки №62-6-00315 від 07.04.2006, за умови відсутності заперечень Київської міської ради, збереження цілісності усіх межових знаків, сплати пайової участі, вирішення майново-правових питань, виконання обов`язків землекористувача та інших умов договору.

Постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування складений висновок до кадастрової справи №А-23066, відповідно до якого, за наслідками поданих в складі клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки документів, вирішено поновити ТОВ Універсальне будівництво договір оренди земельної ділянки без прийняття Київською міською радою відповідного рішення на 10 років за договором № 62-6-00315 від 07.04.2006. У висновку зазначено, що у Київської міської ради заперечення щодо поновлення вказаного договору оренди землі відсутні.

За результатами засідання постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 14.03.2017 (витяг з протоколу № 4) комісія ухвалила:

1. Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю Універсальне будівництво на 10 років договір оренди земельної ділянки №62-6-00315 від 07.04.2006 площею 1,2937 га для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Шолом-Алейхема, 6-а у Деснянському районі м. Києва.

2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготувати додаткову угоду щодо поновлення договору оренди земельної ділянки №62-6-00315 від 07.04.2006 на 10 років та приведення умов договору оренди у відповідність до законодавства у порядку, передбаченому статтями 34 та 35 Порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, у редакції згідно з рішенням Київської міської ради №195/1060 від 04.03.2015.

Позивач листом №21/03-17-2 від 21.03.2017 від 03.04.2017 звернувся до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з проханням підготувати проект угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Департаментом земельних ресурсів на виконання рішення постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 14.03.2017 підготовлено проект договору про поновлення договору оренди земельної ділянки без зміни істотних умов договору з приведенням його умов у відповідність до чинного законодавства (копія додана до позову).

Проект договору про поновлення договору оренди земельної ділянки підписаний позивачем та погоджений уповноваженим органом відповідача - Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до пункту 3.32 рішення Київської міської ради Про затвердження Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 182/342 від 19.12.2002.

Однак, наразі проект договору про поновлення договору оренди земельної ділянки №62-6-00315 від 07.04.2006, в редакції Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підписаний позивачем та перебуває у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасії Сергіївни.

Позивач звертався до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасії Сергіївни з листом від 11.04.2018 щодо надання інформації про стан підписання договору про поновлення договору оренди.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасія Сергіївна листом від 21.05.2018 повідомила, що договір про поновлення договору оренди земельної ділянки не підписаний Київським міським головою, сторона правочину Київська міська рада не звернулася, необхідні для вчинення правочину документи не були надані.

13.04.2018 листом №11/04-18-1 від 11.04.2018 позивач звернувся до відповідача та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з проханням повідомити, який стан розгляду питання про поновлення договору оренди земельної ділянки та чи підписаний договір про поновлення договору оренди земельної ділянки Київським міським головою.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом №05707-10300 від 15.05.2018 повідомив про те, що договір про поновлення договору оренди земельної ділянки не підписаний Київським міським головою та не укладений.

Відповідно до листа Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві №2785/10/26-52-17-27 від 25.04.2018 повідомлено, що ТОВ Універсальне будівництво перебуває на обліку у ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві та сплачує до бюджету оренду плату за землю згідно договору оренди земельної ділянки №62-6-00315 від 07.04.2006 та станом на 25.04.2018 заборгованість по орендні платі за землю відсутня.

Спір у даній справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, передбачених статтею 33 Закону України Про оренду землі підстав для визнання укладеним між сторонами договору щодо поновлення договору оренди земельної ділянки №62-6-00315 від 07.04.2006 (в редакції, наведеній в позовній заяві, що відповідає змісту підготовленого Департаментом земельних ресурсів проекту договору, що підписаний позивачем та погоджений Департаментом земельних ресурсів), оскільки відповідач безпідставно ухиляється від документального оформлення прав позивача на використання земельної ділянки.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга Київської міської ради не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для оцінки правовідносин у даному спорі колегія керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини у рішенні в справіSunday Times v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

У справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне застосовувати правові норми та судову практику у даній справі таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; за статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі , стаття 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України Про оренду землі визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 цього Закону передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (стаття 15 Закону України Про оренду землі ).

За приписами статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі передбачено поновлення договору оренди землі в наступному порядку.

Відповідно до частин 1-3 статті 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону України Про оренди землі орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами 6-9 статті 33 Закону України Про оренду землі (у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності), уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, нормами законодавства України, які є чинними під час виникнення спірних правовідносин (виникнення права на продовження дії договору) та на момент розгляду справи судом, прямо встановлено можливість автоматичного поновлення договорів оренди та обов`язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення.

За змістом вказаної статті 33 Закону України Про оренду землі законодавчо відокремлено право на укладення договору оренди на новий строк шляхом укладення додаткової угоди, яке має бути реалізовано до спливу строку договору оренди землі, від права вважати продовженим договір оренди землі, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі за відсутності протягом одного місяця після спливу терміну дії договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні цього договору оренди, визначене у інших частинах цієї статті.

Відповідні положення статті 33 Закону України Про оренду землі дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку це право повинно бути реалізовано до спливу договору оренди, а у другому - воно може настати за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного терміну після закінчення строку дії договору оренди землі.

Правову позицію щодо розрізнення підстав поновлення договору оренди за статтею 33 Закону України Про оренду землі сформульовано Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 25.02.2015 у справі №6-219цс14, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, від 29.11.2018 у справах №920/752/17, №920/737/17, № 920/747/17, №920/751/17, №920/746/17, №920/744/17, №920/748/17, №920/749/17, від 16.01.2019 у справах №920/738/17, №920/743/17, від 20.03.2019 у справі №905/240/18.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , не пов`язані одна з іншою.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі, у тому числі продовжує приймати, як належну, сплату орендної плати. Відсутність такого заперечення може мати прояв у мовчазній згоді . Отже, у такому випадку має місце добросовісне та належне виконання орендарем умов договору оренди та одночасне безумовне прийняття такого виконання орендодавцем.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України Про оренду землі , і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України Про оренду землі . При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17.

Відповідно до статті 18 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на час укладення Договору) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином, Договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем від 24.11.2005 набрав чинності після його державної реєстрації, тобто з 07.04.2006, а встановлений пунктом 3.1. Договору 10-ти річний строк його дії спливав, відповідно, 07.04.2016.

Виходячи зі змісту позовної заяви, у якій позивач посилається на те, що станом на момент звернення із позовом у даній справі він продовжує користуватись земельною ділянкою, виконувати обов`язки землекористувача, в тому числі сплачує орендну плату, що підтверджується довідкою Головного управління ДФС у м. Києві №2785/10/26-52-17-27 від 25.04.2018, а від відповідача до позивача не надходило листів-повідомлень про заперечення у поновленні договору, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги у даній справі фактично заявлені на підставі частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі .

Як підтверджується матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у зв`язку з необхідністю поновлення строку дії договору позивач звернувся до Київської міської ради з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки №62-6-00315 від 07.04.2006 (вх. КОП-0981 від 22.12.2016, кадастрова справа №А-23066).

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано відхилені доводи третьої особи стосовно порушення позивачем умов пункту 11.7. Договору та частини 2 статті 33 Закону України Про оренду землі щодо несвоєчасного направлення вказаного листа, оскільки, як вказано вище, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1 - 5 та частині 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , не пов`язані одна з іншою, а для поновлення договору з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі взагалі не вимагається.

Листом №057041-166 від 04.01.2017 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача, що за результатами розгляду наданих матеріалів Департамент не заперечуватиме проти поновлення договору оренди земельної ділянки №62-6-00315 від 07.04.2006, за умови відсутності заперечень Київської міської ради, збереження цілісності усіх межових знаків, сплати пайової участі, вирішення майново-правових питань, виконання обов`язків землекористувача та інших умов договору.

Після закінчення 07.04.2016 строку дії Договору оренди, у встановлений частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі місячний строк Київська міська рада жодних заперечень проти поновлення Договору не висловила, лист-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі позивачу не направляла.

Доказів на спростування зазначеного матеріали справи не містять.

При цьому, матеріали справи не містять доказів повернення земельної ділянки позивачем відповідачу після закінчення строку Договору оренди землі (після 07.04.2016), про що свідчить відсутність відповідного акту приймання-передачі земельної ділянки, а отже позивач, за відсутності своєчасних заперечень відповідача, продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення Договору оренди.

Більш того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту звернення відповідача до позивача після закінчення строку дії Договору оренди із вимогами про звільнення земельної ділянки.

Таким чином позивач, який продовжив користуватись спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору оренди, за відсутності заперечень відповідача проти поновлення, мав підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме на підставі частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі .

Із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що у подальшому на підставі поданих в складі клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки документів, керуючись статтями 34, 35 Порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, в редакції згідно з рішенням КМР від 04.03.2015 №195/1060 (зі змінами), постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування складений висновок до кадастрової справи №А-23066, відповідно до якого вирішено поновити ТОВ Універсальне будівництво договір оренди земельної ділянки без прийняття Київською міською радою відповідного рішення на 10 років за договором №62-6-00315 від 07.04.2006. У висновку зазначено, що у Київської міської ради заперечення щодо поновлення вказаного договору оренди землі відсутні.

Пунктом 1 вказаного висновку визначено, що договір оренди поновлюється за умови згоди орендаря на приведення усіх умов договору у відповідність до вимог законодавства.

У свою чергу, пунктом 2 цього ж висновку Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доручено після надання орендарем необхідних документів підготувати додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, привівши розмір орендної плати та інші умови договору у відповідність вимогам чинного законодавства.

За результатами засідання постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 14.03.2017 (витяг з протоколу № 4) комісія ухвалила:

1. Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю Універсальне будівництво на 10 років договір оренди земельної ділянки №62-6-00315 від 07.04.2006 площею 1,2937 га для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Шолом-Алейхема, 6-а у Деснянському районі м. Києва.

2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготувати додаткову угоду щодо поновлення договору оренди земельної ділянки №62-6-00315 від 07.04.2006 на 10 років та приведення умов договору оренди у відповідність до законодавства у порядку, передбаченому статтями 34 та 35 Порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, у редакції згідно з рішенням Київської міської ради №195/1060 від 04.03.2015.

Розділом 9 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 №241/2463 (далі, Порядок), визначено порядок поновлення договору оренди земельної ділянки, внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Так, відповідно до пункту 9.11. Порядку договори оренди земельних ділянок, строк дії яких закінчився, поновлюються на той самий строк без прийняття Київською міською радою рішення про поновлення договору оренди у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення цього строку листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі та за умови згоди орендаря на приведення розмірів орендної плати за земельну ділянку та інших умов договору у відповідність до вимог законодавства, а також у випадку внесення змін до змісту договору в частині виключення слів будівництва , реконструкції , реставрації , в разі здійснення цих робіт та надання матеріалів та документів, що їх підтверджують (сертифікат прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, декларація про готовність об`єкта до експлуатації тощо).

Згідно з пунктом 9.12. Порядку розгляд питання щодо поновлення договорів без прийняття Київською міською радою рішення здійснюється постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування (далі - Комісія) на підставі поданих Департаментом земельних ресурсів документів та підготовленого висновку щодо можливості поновлення договору, проект якого передається на розгляд постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування через секретаріат Київської міської ради разом з кадастровою справою.

Відповідно до пункту 9.13. Порядку якщо Комісія погоджується з проектами документів, підготовленими Департаментом земельних ресурсів, то за результатами розгляду голова та секретар Комісії підписують відповідний висновок, який разом з кадастровою справою передається до Департаменту земельних ресурсів для повідомлення орендарю про необхідність підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки та надсилання його копій Департаменту містобудування та архітектури і територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у місті Києві.

Отже, в разі прийняття постійною Комісією з питань містобудування, архітектури та землекористування висновку про поновлення договору оренди, прийняття окремого рішення Київською міською радою на пленарному засіданні не вимагається.

Постійна Комісія з питань містобудування, архітектури та землекористування є органом Київської міської ради. Відтак, наявність позитивного висновку постійної Комісії про поновлення договору оренди з позивачем на той самий строк та умовах, враховуючи вищенаведені положення Порядку, розцінюється судом як волевиявлення відповідача на поновлення (продовження) дії договору.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на неналежне виконання позивачем умов пункту 8.4. Договору оренди, зокрема, щодо незавершення забудови земельної ділянки не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору та передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 5% загальної площі будинків, що, на його думку, унеможливлює поновлення договору у даній справі, колегією суддів відхиляються, оскільки такі доводи скаржника могли бути покладені в основу заперечень проти поновлення дії договору з підстави, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі . Проте, як встановлено судом під час розгляду справи, відповідачем вказаного зроблено не було, а на обставини щодо неналежного виконання умов договору Київрада стала посилатись вже під час розгляду справи в суді. У матеріалах справи відсутні будь-які претензії або інші повідомлення відповідачем позивача, оформлені протягом строку дії Договору, щодо неналежного виконання орендарем його умов.

Натомість, висновком Постійної Комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради від 14.03.2017 було ухвалено поновити Договір оренди з ТОВ Універсальне будівництво , як орендарем, що фактично свідчить про визнання Київрадою обставин належного виконання позивачем своїх обов`язків за договором.

Крім того, відповідно до пункту 11.4. Договору договір може бути розірваний, зокрема, в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених пунктом 8.4. договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Отже, неналежне виконання орендарем умов Договору у разі його наявності могло також слугувати підставою для звернення Київської міської ради до суду з вимогою про розірвання договору, однак таких вимог орендодавець також не висував.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції в оскарженому рішенні, доводи відповідача та третьої особи про неналежне виконання орендарем обов`язків за договором оренди, у контексті правовідносин, що склалися, є безпідставними.

Посилання скаржника на положення пункту 34 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 лютого 2013 року №63/9120, згідно якого якщо Департаментом земельних ресурсів або постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування виявлено порушення умов договору оренди земельної ділянки або невідповідність використання земельної ділянки містобудівній документації чи документації із землеустрою, остаточне рішення щодо можливості поновлення договору оренди земельної ділянки приймається Київською міською радою, а тому спірна додаткова угода не могла бути укладена поза як відповідного волевиявлення Київради, не приймаються судом до уваги, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що станом на дату прийняття постійною комісією з питань містобудування, архітектури та землекористування висновку від 14.03.2017 Департаментом або ж самою комісією були виявлені порушення умов Договору оренди земельної ділянки.

У контексті спірних правовідносин колегія суддів також вважає за необхідне застосувати практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності , а відтак і майном . До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі Іатрідіс проти Греції від 25.03.1999, заява №311107/96, п. 54).

Аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу правомірних або законних очікувань та захисту прав людини через призму цього принципу. Зокрема, у справах Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії та Федоренко проти України ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності (c.f. Рressos Соmpania Naviera S.A. v. Belgium, Рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, №332, с. 21, п. 31; пункт 21 Рішення ЄСПЛ у справі Федоренко проти України ).

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття майно , а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно , так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (пункт 74 Рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року у справі Von Мaltzan and others v. Germany ), ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту.

Як було встановлено судом під час розгляду справи, позивач, за відсутності будь-яких заперечень зі сторони відповідача, продовжив користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору, більш того, відповідач через свій орган вчинив дії/прийняв рішення (оформлене протоколом №4 від 14.03.2017), спрямовані на поновлення Договору оренди, а відтак, у позивача виникли правомірні очікування та законні сподівання щодо продовження користування земельною ділянкою на праві оренди, які підлягають захисту відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на вищевикладені обставини.

Крім того, застосовуючи за аналогією до спірних правовідносини проголошений Європейським судом з прав людини в своїх рішеннях (зокрема, у справі Рисовський проти України (заява №29979/04), у справі Беєлер проти Італії (заява №33202/96), у справі Онер`їлдіз проти Туреччини (заява №48939/99), у справі Megadat.com S.r.l. проти Молдови (заява №21151/04), у справі Москаль проти Польщі (заява №10373/05) обов`язок неухильного дотримання принципу належного урядування, який хоч і стосується офіційних повноважень органів державної влади (в т.ч. місцевого самоврядування), однак, не нівелює їх обов`язку дотримання принципів прозорості і ясності їхніх дій, мінімізації ризику помилок при реалізації своїх прав як учасника правочину з окремим суб`єктом господарювання, слід дійти висновку, що Київська міська рада не дотрималася у спірних правовідносинах принципу належного урядування та за відсутності жодних заперечень проти поновлення дії договору, висловлених у встановленому законом порядку, а також прийнявши рішення, оформлене протоколом №4 від 14.03.2017, про поновлення Договору оренди, безпідставно ухилилася від укладення додаткової угоди про поновлення договору, яка, фактично, є документальним оформленням прав позивача на використання земельної ділянки, а під час розгляду справи в суді зайняла протилежну позицію щодо неналежного виконання позивачем умов договору оренди.

За змістом статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Відповідно до частини 8 статті 33 Закону України Про оренду землі додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відтак, оскільки обставини справи свідчать про вчинення позивачем необхідних дій, направлених на укладання договору щодо поновлення Договору оренди земельної ділянки від 24.11.2005, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Універсальне будівництво , який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 07.04.2006 за №62-6-00315 у книзі записів державної реєстрації договорів, а відповідач безпідставно ухиляється від укладення угоди про поновлення договору (підтверджується листуванням позивача із Департаментом та нотаріусом), яка, фактично, є документальним оформленням прав позивача на використання земельної ділянки, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання укладеним договору щодо поновлення Договору оренди земельної ділянки в редакції, що запропонована позивачем, та яка відповідає проекту договору, підготовленому Департаментом земельних ресурсів на виконання рішення постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 14.03.2017.

Обраний позивачем спосіб захисту за своєю правовою природою відповідає характеру порушеного права, про яке зазначає позивач у позові, та узгоджується з передбаченими законом способами захисту.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, помилково визнав поновленим договір з дня його нотаріального посвідчення в установленому порядку, оцінюються судом критично, оскільки відповідно до пункту 2 резолютивної частини оскарженого рішення договір щодо поновлення Договору оренди земельної ділянки від 24.11.2005, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Універсальне будівництво , який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 07.04.2006 за №62-6-00315 у книзі записів державної реєстрації, визнано судом укладеним з моменту набрання чинності судовим рішенням у справі №910/6753/18, що відповідає положенням вищенаведеної статті 187 Господарського кодексу України.

Колегією суддів під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції також надано оцінку доводам відповідача, на які він посилався під час розгляду справи в місцевому господарському суді, про те, що рішенням Київської міської ради №272/1328 від 02.04.2009 відмінено рішення Київської міської ради №1130/2540 від 28.12.2004.

Із цього приводу колегія суддів зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 визначено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їх виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання, а відтак рішення КМР №272/1328 від 02.04.2009 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки не відповідає чинному законодавству України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Відтак, усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім наведених у мотивувальній частині постанови взяті судом до уваги, однак не спростовуються висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у даній справі.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги Київської міської ради не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених судом позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Київської міської ради є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі №910/6753/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі №910/6753/18 залишити без змін.

Матеріали справи №910/6753/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.07.2019.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко