Рішення

від 08.07.2019 по справі 910/5384/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2019Справа № 910/5384/19

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В. , розглянув без виклику представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Споживчого товариства "УТФ" (04205, місто Київ, Оболонський район, проспект Оболонський, будинок 30, офіс 287; ідентифікаційний код 30839403)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, місто Київ, Дніпровський район, вулиця Пожарського, будинок 3; ідентифікаційний код 30160757)

про стягнення 12 346,74 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Споживче товариство "УТФ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення 12 346,74 грн, з яких: 6 907,96 грн - пеня, 828,94 грн - 3% річних, 2 413,29 грн - інфляційні втрати, 2 196,55 грн - упущена вигода.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на несвоєчасне здійснення відповідачем розрахунку за товар, поставлений позивачем на підставі договору поставки соєвих бобів № 158/2017/КАМ/О від 17.05.2017 (далі - Договір).

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 25.04.2019 відкрито провадження у справі № 910/5384/19, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

17.05.2019 до відділу автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярії) суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог СТ УТФ в повному обсязі. Так, відзив обґрунтовано тим, що всупереч умов Договору, позивачем надавалися документи вибірково, не у момент поставки та не в повному об`ємі. До того ж, відповідно до квитанцій про реєстрацію податкових накладних доданих позивачем до позовної заяви, податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН лише 31.07.2017. Таким чином, відповідач наголошує на тому, що позивачем вчасно не надано всіх необхідних документів, передбачених Договором та не зареєстровано податкові накладні, то за таких обставин у відповідача не настало зобов`язання по оплаті за поставлений позивачем товар, відповідно до чого судом не можуть бути задоволені вимоги стосовно стягнення з ТОВ Комплекс Агромарс пені за прострочення виконання зобов`язання, 3% річних за користування чужими коштами, тому як строк виконання зобов`язання по оплаті за поставлений товар не настав, відповідно відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій. Також Відповідач зазначив, що розмір позовних вимог розраховано позивачем невірно, оскільки під час нарахування інфляційних збитків не були враховані положення абзацу третього пункту 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань . Крім того, відповідач стверджує, що позивачем не обґрунтовано та не доведено підстав для нарахування збитків у вигляді упущеної вигоди, не подано доказів на підтвердження його реальної можливості щодо отримання доходів у вигляді недоотриманих відсотків від відкриття депозитного рахунку, з огляду на це вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди не можна визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

17.05.2019 від відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності, в якому міститься прохання застосувати строки спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

22.05.2019 представником позивача подано до канцелярії суду відповідь на відзив, відповідно до якої просить залишити без розгляду відзив відповідача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач своїм правом на направлення заперечень на відповідь на відзив не скористався, у зв`язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2017 між Споживчим Товариством УТФ (далі - позивач, постачальник, Товариство) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс Філії Кагарлицький елеватор (далі - відповідач, покупець, Комплекс) укладено договір поставки соєвих бобів № 158/2017/КАП/О (далі - Договір), відповідно до пункту 3.1. якого постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку Товару, який не обтяжений правами третіх осіб, передати його у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити поставлений постачальником товар належної якості та в обумовлені сторонами строки.

Предметом даного Договору, згідно з його пунктом 3.2, є поставка соєвих бобів, що вирощується на полях (далі - Товар).

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що строк поставки Товару складає 2 (два) робочих дні з моменту замовлення покупця.

Вартість Товару визначається у рахунку-фактурі, який виставляється постачальником на кожну окрему партію Товару (пункт 7.1. Договору).

Згідно пунктом 7.2. Договору, розрахунок за Товар здійснюється на умовах 100% після оплати вартості замовленого Товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів за умови настання наступних умов:

• з дати поставки Товару Покупцю;

• за умови отримання оригіналів документів, зазначених в пункті 4.4. даного Договору;

• за умови реєстрації податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних.

У свою чергу пунктом 4.4. Договору визначено, що у момент поставки на кожну партію товару постачальник надає покупцю наступні документи:

• товарно-транспортна накладна (ТТН);

• видаткову накладну;

• оригінал рахунку-фактури;

• інші супровідні документи згідно діючого законодавства.

У пункті 8.3. Договору сторони погодили, що покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення, від вартості неоплаченого Товару.

На виконання умов укладеного Договору постачальник здійснив поставку узгодженого Товару відповідно до наступних накладних:

- № 3 від 19.07.2017 на суму 267 246,40 грн (рахунок фактура № 3, ТТН № 562629, податкова накладна № 3 від 19.07.2017);

- № 4 від 19.07.2017 на суму 234 849,50 грн (рахунок фактура № 4, ТТН № 562630, податкова накладна № 4 від 19.07.2017);

- № 5 від 19.07.2017 на суму 230 253,40 грн (рахунок фактура № 5, ТТН № 562628, податкова накладна № 5 від 19.07.2017);

- № 6 від 19.07.2017 на суму 248 862,00 грн (рахунок фактура № 6, ТТН № 562627, податкова накладна № 6 від 19.07.2017);

- № 7 від 19.07.2017 на суму 225 433,10 грн (рахунок фактура № 7, ТТН № 562631, податкова накладна № 7 від 19.07.2017).

Однак, за твердженням позивач, в порушення умов укладеного Договору, відповідачем за вищезазначеними накладними було здійснено розрахунок за Товар поза межами 7 (семи) календарних днів, як то передбачено пунктом 7.2. Договору, а саме 01.08.2017 за накладними № 3, № 4, № 5, що підтверджується Платіжними дорученнями № 2019587477 на суму 267 246,40 грн, № 2019587479 на суму 234 849,50 грн та № 2019587480 на суму 230 253,40 грн відповідно, а також 07.08.2017 за накладними № 6 та № 7, що підтверджено Платіжними дорученнями № 2019587478 на суму 248 862,00 грн та № 2019587481 на суму 225 433,10 грн відповідно.

У зв`язку з порушенням відповідачем умови Договору шляхом несвоєчасного здійснення розрахунку за отриманий Товар згідно зазначених вище накладних позивачем нараховано пеню у розмірі 6 907,96 грн, 3% річних у розмірі 828,94 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 413,29 грн та втрачену вигоду у розмірі 2 196,55 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача

Таким чином, предметом позову у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені, 3% та інфляційних витрат) у розмірі 10 150,19 грн та втраченої вигоди у розмірі 2 196,55 грн.

У свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач зазначає про те, що Позивачем не були надані оригінали документів, зазначені в пункті 4.4. Договору, що є порушенням пункту 7.2. Договору, однак, переліку документів які не були надані відзив не містить. Крім того, відповідач стверджує, що відповідно до квитанцій про реєстрацію податкових накладних доданих позивачем до позовної заяви, податкові накладні були зареєстровані позивачем в ЄРПН лише 31.07.2017, що свідчить про не вірний та не обґрунтований розрахунок заявленої позовної вимоги щодо визначення дати початку нарахування пені, 3.% та інфляційних витрат.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 статті. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських, згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 ЦК України і у відповідності до приписів статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частиною 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. (частини 2, 3 статті 712 ЦК України).

Згідно частини1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що розрахунок за Товар здійснюється протягом 7 (семи) календарних днів за умови настання наступних умов: з дати поставки Товару покупцю; за умови отримання оригіналів документів, зазначених в пункті 4.4. даного Договору; за умови реєстрації податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, між сторонами було погоджено оплату Товару не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати поставки Товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних. Саме дата реєстрації податкової накладної і є початком відліку строку для виникнення обов`язку у покупця оплати отриманого Товару.

Відповідно до квитанцій про реєстрацію податкових накладних доданих позивачем до позовної заяви, податкові накладні були зареєстровані позивачем в ЄРПН лише 31.07.2017. Таким чином, розрахунок за Товар повинен був бути здійснений покупцем до 07.08.2017 включно.

Як встановлено судом вище, з наданих позивачем платіжних доручень вбачається, що оплата Товару за накладними № 3, № 4, № 5 була здійснена відповідачем 01.08.2017, а за накладними № 6 та № 7 - 07.08.2017, що спростовує факт порушення відповідачем строків оплати за отриманий Товар згідно Договору.

З огляду на зазначене вище, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Споживчого товариства "УТФ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення штрафних санкцій та упущеної вигоди внаслідок несвоєчасної оплати за отриманий Товар.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем надано суду належні доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Споживчого товариства "УТФ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд також відмовляє в задоволенні заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн, оскільки, відповідно до положень пункту 2 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Споживчого товариства "УТФ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення штрафних санкцій та упущеної вигоди внаслідок несвоєчасної оплати за отриманий Товар відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, покладаються на Споживче товариство "УТФ".

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ