Рішення

від 27.06.2019 по справі 910/3735/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2019Справа № 910/3735/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк , м. Київ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Українська національна компанія Мегаполіс , м. Київ,

відповідача 2: ОСОБА_2, Чернігівська обл., Носівський район, с. Ставок

про стягнення 166 666,66 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська національна компанія Мегаполіс та ОСОБА_2 про солідарне заборгованості за кредитним договором в розмірі 166 666,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем 1 прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором № б/н від 25.07.2018 в частині здійснення повернення кредитних коштів в сумі 166 666,66 грн у встановлений договором строк, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про солідарне стягнення спірної заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю Українська національна компанія Мегаполіс як з боржника за кредитним договором № б/н від 25.07.2018 та з ОСОБА_2 як з поручителя за договором поруки № POR1532080037021 від 20.07.2018.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Частиною одинадцятою статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку об`єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, спір розглядається господарським судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов`язання.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачам 1, 2 строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача 1 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.04.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача 1, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, буд. 10А, корп. 2, офіс 39.

Однак, 22.05.2019 конверт з ухвалою суду від 12.04.2019 був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

01.04.2019 судом на виконання вимог частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України направлено запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС у Чернігівській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача 2.

Згідно з відомостями, які отримано судом 10.04.2019, зареєстрованим місцем постійного проживання відповідача 2 є АДРЕСА_1 . Проте, 22.04.2019 конверт з ухвалою суду від 12.04.2019, адресований відповідачу 2, був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою неправильно зазначена адреса одержувача .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі 1, 2 не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі як на офіційному веб-порталі судової влади України (http://ki.arbitr.gov.ua/sud5011/gromadyanam/csz), так і у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідачі 1, 2 у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзив на позов, а відтак не скористались наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

25.07.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю Українська національна компанія Мегаполіс через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано з використанням електронного цифрового підпису анкету-заяву від 24.07.2018 про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ (далі - Заява), за змістом якої відповідач 1 приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги КУБ , що розміщені на сайті Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (www.pb.ua).

У заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ від 24.07.2018 передбачено, що ця заява та Умови разом складаються кредитний договір між банком та клієнтом (далі - Кредитний договір).

За умовами п. п. 1.1-1.4 Заяви банком і відповідачем 1 були погоджені істотні умови кредитного договору, а саме передбачено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни. Розмір кредиту: 200 000,00 грн. Строк кредиту: 12 місяців з дати видачі коштів клієнту. Проценти (комісія) за користування кредитом: 2 % в місяць від початкового розміру кредиту (в т. ч. при достроковому погашенні кредиту)

У додатку 1 до Заяви викладено графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом.

Відповідно до пункту 1.10 Заяви кредитний договір вважається укладеним, якщо клієнт підписав цю заяву протягом 10 днів з дати направлення заяви клієнту в системі Приват24 для бізнесу або у сервісі Paperless .

Згідно з меморіальним ордером № HSAV5BK087 від 25.07.2018 банком перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Українська національна компанія Мегаполіс кредитні кошти в сумі 200 000,00 грн.

Згідно з випискою з банківського рахунку боржника отриманий кредит відповідач 1 повернув частково, а саме 25.08.2018 частково погасив заборгованість на суму 16 666,67 грн, а 25.09.2018 - також на суму 16 666,67 грн. Залишок заборгованості становить 166 666,66 грн.

20.07.2018 між ОСОБА_2 (поручитель) та Акціонерним товариством Комерційним банком Приватбанк (банк) укладено договір поруки № POR1532080037021 (далі - Договір поруки), за умовами якого відповідач 2 поручився перед банком за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Українська національна компанія Мегаполіс зобов`язань за угодою-приєднання до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги КУБ (Угода) в тому розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредиту, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Відповідно до пункту 1.5 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, як вказує позивач, виконанням відповідачем 1 свого обов`язку з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 1 та 2 заборгованості в сумі 166 666,66 грн.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд зазначає наступне.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, судом встановлено, що шляхом приєднання відповідача 1 до Умов та правил надання банківських послуг (у формі заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ ) позивачем та відповідачем 1 було укладено кредитний договір.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи (меморіальним ордером № HSAV5BK087 від 25.07.2018) підтверджується належне виконання позивачем свого обов`язку за Договором надати позичальнику кредитні кошти в сумі 200 000,00 грн, внаслідок чого у відповідача 1 виник обов`язок повернути кредит та сплатити проценти і інші, обумовлені договором платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.5 заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ від 24.07.2018 визначено порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом.

Відтак, згідно з графіком погашення основної суми боргу та процентів за кредитом, викладеним в додатку № 1 до заяви від 24.07.2018, відповідач 1 зобов`язався щомісячно до 25 числа відповідного місяця здійснювати платежі з повернення кредиту в сумі 16 666,67 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Як встановлено судом, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за Договором з повернення кредиту частинами у встановлені договором строки, у зв`язку з чим банк звернувся до суду з вимогою про дострокове повернення частини кредиту, що залишилась.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на дату звернення до суду за відповідачем 1 обліковується заборгованість за кредитом у розмірі 166 666,66 грн (200 000,00 грн - 16 666,67 грн - 16 666,67 грн = 166 666,66 грн), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не було спростовано відповідачем.

За приписами статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов`язань з надання кредитних коштів, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе обов`язків за кредитним договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2 заборгованості за кредитом у розмірі 166 666,66 грн.

При цьому, судом враховано, що відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

За висновками суду, саме позивачу належить право самостійно визначати межі позовних вимог, а відтак поданий до суду позов про стягнення власне основного боргу за кредитом в сумі 166 666,66 грн узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства, який закріплений у статті 14 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська національна компанія Мегаполіс та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 166 666,66 грн у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1 921,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська національна компанія Мегаполіс та ОСОБА_2 про солідарне заборгованості за кредитним договором в розмірі 166 666,66 грн - задовольнити.

2 . Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Українська національна компанія Мегаполіс (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, буд. 10А, корп. 2, офіс 39; ідентифікаційний код 37568828) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитним договором в розмірі 166 666 (сто шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн 66 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 05.07.2019.

Суддя В. В. Князьков