Рішення

від 02.07.2019 по справі 911/693/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/693/19

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Купрієнко Тетяни Іванівни, Київська область, м. Ірпінь

до Фізичної особи-підприємця Чебакова Сергія Івановича, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Музичі

про стягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача: Т.І.Курпієнко

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Купрієнко Тетяна Іванівна (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 13.03.2019 року (вх.№722/19 від 14.03.2019 року) до Фізичної особи-підприємця Чебакова Сергія Івановича (далі - відповідач) про стягнення 26380,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо оплати за надані транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу у міжнародному сполученні, у зв`язку із чим просить суд стягнути з відповідача 26380,48 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 18.04.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/693/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.04.2019 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 08.04.2019 року (вх. №7115/19 від 10.04.2019 року), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування викладених у відзиві заперечень відповідач зазначає, що надана позивачем замовлення-заявка на перевезення не відповідає вимогам договору, оскільки вона не підписана відповідачем (замовником). Відповідач вважає, що надана позивачем міжнародна накладна А№665565, не є належним доказом здійснення позивачем перевезення, оскільки ні замовником ні виконавцем за такою накладною не зазначено жодну зі сторін. На думку відповідача, позивачем не доведено факт отримання заявки на здійснення перевезення від відповідача та факт здійснення перевезення замовленого безпосередньо відповідачем.

До суду від позивача надійшла заява б/н від 12.04.2019 року (вх. №7565/19 від 16.04.2019 року) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути в відповідача 25000 грн. основного боргу, 1898,58 грн. пені, 158,22 грн. 3% річних та 351,13 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 16.04.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 16.04.2019 року повідомив, що відзив на позовну заяву ним не отримано.

Ухвалою суду від 16.04.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 04.06.2019 року.

До суду від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 02.05.2019 року (вх. №8621/19 від 03.05.2019 року) та заперечення на відзив (які є відповіддю на відзив) б/н від 02.05.2019 року (вх. №8622/19 від 03.05.2019 року) в яких позивач заявив клопотання про витребування доказів у ТОВ Студія Розумний Простір .

До суду від позивача надійшла заява б/н від 31.05.2019 року (вх. №11076/19 від 03.06.2019 року) про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 25000 грн. основного боргу, 3082,14 грн. пені, 258,51 грн. 3% річних та 604,51 грн. інфляційних нарахувань.

До суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 03.05.2019 року (вх. №11092/19 від 04.06.2019 року).

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 04.06.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 04.06.2019 року задоволено клопотання позивача б/н від 02.05.2019 року (вх. №8622/19 від 03.05.2019 року) про витребування у ТОВ Студія Розумний Простір доказів та закрито підготовче провадження у справі №911/693/19 і призначено справу до судового розгляду по суті на 02.07.2019 року.

До суду від ТОВ Студія Розумний Простір 25.06.2019 року на виконання вимог ухвали суду надійшли витребувані документи.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 02.07.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 02.07.2019 року позовні вимоги, з урахуванням поданих заяв про збільшення позовних вимог, підтримав та просив позов задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що відповідач належним чином та завчасно повідомлявся про розгляд справи, а також керуючись ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов`язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 02.07.2019 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою-підприємцем Купрієнко Тетяною Іванівною (за договором - виконавець, довіритель) та Фізичною особою-підприємцем Чебаковим Сергієм Івановичем (за договором - експедитор, повірений) 11.10.2018 року укладено договір-доручення №47/18П на транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажів в міжнародному сполученні (далі - Договір-доручення) предметом якого, згідно п. 1.1., є порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при плануванні, здійсненні і розрахунках за перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні.

Відповідно до п. 1.2. Договору-доручення, виконавець (довіритель) доручає, а експедитор (повірений) бере на себе зобов`язання знайти за дорученням виконавця (довірителя), але від імені і за рахунок замовника, завантаження для виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом виконавця (довірителя). Експедитор (повірений) є довіреною особою виконавця (довірителя).

Згідно п. 1.4. Договору-доручення, виконавець зобов`язується доставити довірений йому експедитором вантаж, вказаний в накладній, надалі іменований вантаж , до місця призначення вантажоодержувачеві, а експедитор зобов`язується сплатити за перевезення вантажу.

Пунктами 2.2. та 2.3. Договору-доручення передбачено, що перевезення виконується відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів. Конкретні умови по кожному перевезенню обумовлюються в разовому замовленні-заявці, яке експедитор висилає виконавцю після узгодження. Заявка є невід`ємною частиною Договору і має однакову з ним юридичну силу.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. Договору-доручення, перевезення здійснюється на підставі графіків і маршрутів оформлених експедитором у формі заявки і погоджених не менше, ніж за добу до завантаження (без врахування вихідних днів). Після узгодження з виконавцем, експедитор відправляє виконавцю факсом заявку з печаткою і підписом уповноваженої особи, з наступною інформацією, що містить: пункт завантаження і місце замитнення, пункт розвантаження і місце розмитнення, найменування вантажу, вага, об`єм і кількість, дата завантаження і терміни доставки, додаткові умови по перевезенню (за наявності таких), вартість перевезення і терміни оплати. Експедитор несе відповідальність за викладену в Заявці інформацію.

Виконавець приступає до виконання своїх обов`язків після отримання від експедитора письмової заявки і підтверджує це зі свого боку у письмовій формі факсом, відправляючи заявку з печаткою і підписом уповноваженої особи (п. 5.3. Договору-доручення).

У пункті 7.1. Договору-доручення сторони погодили, що розрахунки по перевезеннях експортно-імпортних вантажів, як по території України так і по території іноземних держав, виконуються експедитором по договірних ставках, вказаних в Заявці. Розрахунок виконується в гривнях за безготівковим розрахунком протягом 20 банківських днів (якщо інше не вказано в заявці), після надання оригінала CMR, рахунку, податкової накладної і акту виконаних робіт. Виконавець доручає експедиторові стягувати із замовника суми фрахту за перевезення і інші послуги, пов`язані з перевезенням вантажу, такі, що належать виконавцю, і перераховувати ці суми на рахунки виконавця. Розрахунки виконавцю за перевезення вантажів здійснюються експедитором за рахунок засобів замовника (як резидента України, так і нерезидента) в гривнях (п. 7.2. Договору-доручення).

Згідно п. 12.1. Договору-доручення, цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2025 року.

Як зазначає позивач, в рамках Договору-доручення сторонами шляхом обміну електронними листами 11.12.2018 року було підписано Заявку б/н на перевезення вантажу з Литви (м. Укмерге) до України (м. Київ та м. Львів). За умовами зазначеної Заявки сума фрахту складає 25000,00 грн., що має бути сплачена протягом двох днів після надання оригіналів документів.

Позивач зазначає, що на виконання умов Заявки б/н від 11.12.2018 року позивач згідно міжнародної накладної (CMR) А №665565 автомобілем ДАФ д.н.з. НОМЕР_1 , зафрахтованим позивачем у ФОП Строй О.В. на підставі договору разового перевезення (заявки) №45 від 11.12.2018 року (про що складено акт надання послуг №28/12-1 від 28.12.2018 року), належним чином здійснив перевезення. Зокрема, 28.12.2018 року позивач доставив вантаж в пункт призначення, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) А №665565. Вантаж передано належному одержувачу, що підтверджується підписом та печаткою в графі 24 міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) відповідальної особи.

З метою оплати наданих послуг, після здійснення перевезення, позивачем на адресу відповідача 31.12.2018 року Новою поштою надіслано рахунок-фактуру №46 від 28.12.2018 року на суму 25000,00 грн., Акт здачі-прийняття наданих послуг від 28.12.2018 року згідно заявки від 11.12.2018 року, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А №665565, що підтверджується експрес-накладною №59000390580753. Відповідачем зазначені документи отримано 02.01.2019 року, що підтверджується інформацію відстеження посилки за експрес-накладною №59000390580753. Однак, відповідачем акт виконаних робіт на адресу позивача не повернуто, послуги з перевезення не оплачено.

Позивачем на адресу відповідача повторно 11.01.2019 року Укрпоштою надсилались рахунок-фактура №46 від 28.12.2018 року на суму 25000,00 грн., Акт здачі-прийняття наданих послуг від 28.12.2018 року згідно заявки від 11.12.2018 року, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) А №665565, що підтверджується накладною №0820502192555 від 11.01.2019 року. Відповідачем зазначені документи отримано 23.01.2019 року, що підтверджується інформацією відстеження відправлення №0820502192555.

Однак, в порушення умов Договору-доручення відповідачем не оплачено надані позивачем послуги з перевезення, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 25000,00 грн. Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду відповідач вказану заборгованість не погасив, позивач просить суд стягнути з відповідача 25000,00 грн. заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) та сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої приєдналася Україна відповідно до Закону України від 01.08.2006 року №57-V (далі - Конвенція), договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Відповідно ст. 9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Наявною в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною CMR А№665565 підтверджується факт виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором - (заявкою) б/н від 11.12.2018 року.

Статтею 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначено перелік даних, які повинна містити вантажна накладна.

Судом встановлено, що міжнародна товарно-транспортна накладна CMR А №665565 містить дані, передбачені Конвенцією, в тому числі, визначена вага вантажу, зазначено вантажовідправника, місце і дата прийняття вантажу до перевезення, адреса розвантаження, перевізник, тощо. При цьому, положеннями Конвенції не вимагається необхідність посилання на договір перевезення.

За приписами статті 9 Конвенції, саме вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.05.2018 року у справі №920/99/17.

Згідно ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві зазначив, що позивачем не доведено факту здійснення спірного перевезення замовленого безпосередньо позивачем, з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно ст. 1 Конвенції її положення застосовуються до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначене в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Тому, до правовідносин сторін даного спору також застосовуються положення Конвенції.

Як вже зазначалось, відповідно до ст.ст. 4, 5, 6, 9 Конвенції, первинним доказом виконання перевезення є міжнародна вантажна накладна.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути зокрема міжнародна автомобільна накладна (СМК).

Спірне перевезення було виконано згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) А №665565. В графі 16 та 23 товарно-транспортної накладної (СМR) А №665565 наявні відтиски печатки перевізника ФОП Строй О.В., а в графі 25 накладної вказано номер транспортного засобу: автомобіль д.н.з. НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , які також вказані в заявці на спірне перевезення, затвердженій відповідачем. В графі 24 накладної наявний підпис відповідальної особи одержувача, дата отримання вантажу та відбиток печатки одержувача ТОВ Студія Розумний Простір .

На запит позивача декларантом, що здійснював електронне декларування спірного вантажу - ТОВ АДЕПТ-А , надано копію електронної декларації UА100120/2018/401464, в якій експортером (відправником спірного вантажу) вказано UAB Narbutas Furniture Company , а в якості одержувача спірного вантажу - ТОВ Студія Розумний простір .

Також, в декларації зазначено транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , який був зафрахтований позивачем для виконання спірного перевезення (заявка №45 від 11.12.2018 року). Для проведення митних процедур відповідачем було подано декларанту підписану та скріплену його печаткою довідку про транспортні витрати, в якій наявна інформація про маршрут та дату спірного перевезення, і згідно якої транспортні витрати складають 30000,00 грн.

Відповідно до Розділу Б Складові митної вартості, гривень (графа 20) Правил заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою ( Основний аркуш ДМВ ) Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Таким чином, вказана довідка про транспортні витрати підтверджує здійснення відповідачем експедиційних послуг для замовника ТОВ Студія Розумний Простір , для чого відповідачем укладено Договір (заявку) з позивачем. Зазначені докази підтверджують здійснення спірного перевезення транспортом, який був зафрахтований позивачем та відсутність у відповідача договору з перевізником.

Зазначені обставини також підтверджуються документами, які надійшли від ТОВ Студія Розумний Простір на виконання ухвали суду від 04.06.2019 року, а саме, Договір-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажів в міжнародному сполученні №1/14 від 07.04.2014 року, який укладено між ФОП Чебаковим С.І. (експедитор, повірений) та ТОВ Студія Розумний Простір (замовник, довіритель), заявка б/н від 18.12.2018 року, акт виконаних робіт від 28.12.2018 року, рахунок №818 від 28.12.2018 року на суму 28000,00 грн., міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) А №665565, платіжне доручення №1816 від 10.01.2019 року про сплату на користь ФОП Чебакова С.І. 28000,00 грн.

Посилання відповідача на те, що між сторонами не підписувався акт виконаних робіт не приймається судом до уваги у зв`язку з недоведеністю, оскільки такий Акт №46 здачі-прийняття наданих послуг від 28.12.2018 року двічі надсилався на адресу відповідача після виконання спірного перевезення, що підтверджується експрес-накладною №59000390580753 від 31.12.2018 року, накладною №0820502192555 від 11.01.2019 року, описом вкладення у цінний лист від 11.01.2019 року. Такий акт, разом з іншими документами, складеними за результатами здійсненого перевезення отримано відповідачем, докази чого наявні в матеріалах справи, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Заперечення відповідача стосовно того, що міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) А №665565 з підстав того, що в такій накладній не зазначено сторін за Договором-дорученням відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки спростовуються статтями 4, 5, 6, 9 Конвенції. Положенням Конвенції визначено, що накладна не містить інформації про осіб, які надають транспортно-експедиційні послуги. Факти, які підлягають доказуванню стосовно таких осіб, доказуються іншими способами, зокрема, наявністю у них договорів з вантажовідправником, вантажоодержувачем, перевізником, дані про яких і внесено до накладної, а також інформацією яка зазначена у митних документах.

Суд зазначає, що частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження невиконання відповідачем умов договору.

Щодо посилань відповідача у своєму відзиві на те, що Договір (заявка) б/н від 11.12.2018 року підписана не ФОП Чебаковим С. І . суд зазначає наступне.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ГПК України.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (ст.76 ГПК України), допустимими (ст. 77 ГПК України), достовірними (ст. 78 ГПК України), а у своїй сукупності - достатніми (ст. 79 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

На підтвердження того, що відповідач не підписував Договір (заявку) б/н від 11.12.2018 року на перевезення останній зазначав, що підпис на спірному договорі суттєво відрізняється від підпису на інших документах, укладених в межах Договору-доручення, а тому, позивач не повинен приймати до виконання заявку, яка не відповідає умовам договору і не підписана безпосередньо замовником.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів, що ним Договір (заявку) не підписано, зазначені твердження є такими, що ґрунтується на припущеннях.

Суд зазначає, що належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував факт підписання саме відповідачем Договору заявки, може бути висновок почеркознавчої експертизи.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальної дії, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Отже, суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Пунктами 8 та 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України передбачено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Враховуючи те, що відповідач у відзиві заперечував факт підписання ним Договору (заявки) від 11.12.2018 року, суд може вирішувати питання про доведеність чи недоведеність факту на який посилається відповідач після отримання відповідного висновку експерта або відмови від проведення почеркознавчої експертизи.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом.

Однак, відповідач не скористався наданим йому Господарським процесуальним кодексом України правом заявити у підготовчому судовому засіданні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для вирішення питання відповідності його підпису у Договорі, у наступні судові засідання не з`являвся та не довів належними та допустимими доказами обставини, на які він послався у відзиві на позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити нормам кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, у випадку не підписання договору він є оспорюваним, однак відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що Договір (заявка) від 11.12.2018 року ним не підписувався, клопотань про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи відповідачем не заявлялось.

Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не розрахувався за надані послуги з перевезення вантажу, зазначений факт відповідачем не спростовано, факт здійснення спірного перевезення доведено позивачем належними та допустимими доказами. Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги у сумі 25000,00 грн. станом на день прийняття рішення не погашена, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, позовна вимога про стягнення з відповідача 25000,00 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню, передбачену п. 7.3 Договору-доручення за період з 26.01.2019 року по 31.05.2019 року у сумі 3082,14 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.3. Договору-доручення, в разі невчасної плати, експедитор сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,2% від суми платежу за кожен день затримання платежу.

Однак, згідно п. 4 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тому, враховуючи зазначену норму, позивачем при розрахунку пені для обчислення її розміру використано подвійну облікову ставку НБУ.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, розмір пені становить 3082,19 грн., однак позивачем розмір пені визначено у сумі 3082,14 грн., тому стягненню підлягає зазначена сума, оскільки, суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 604,51 грн. інфляційних втрат та 258,90 грн. 3% річних за період з 26.01.2019 року по 31.05.2019 року згідно виконаного ним розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, розмір інфляційних втрат становить 783,87 грн., однак, позивачем розмір інфляційних втрат визначено у сумі 604,51 грн., тому стягненню підлягає зазначена сума, оскільки, суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, розмір 3% річних у сумі 258,90 грн. є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Купрієнко Тетяни Іванівни до Фізичної особи-підприємця Чебакова Сергія Івановича про стягнення 28945,55 грн. задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чебакова Сергія Івановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) на користь Фізичної особи-підприємця Купрієнко Тетяни Іванівни ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_4 ) 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 3082 (три тисячі вісімдесят дві) грн. 14 коп. пені, 258 (двісті п`ятдесят вісім) грн. 90 коп. 3% річних, 604 (шістсот чотири) грн. 51 коп. інфляційних втрат, 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 08.07.2019 року.

Суддя Д.Г. Заєць