Рішення

від 03.07.2019 по справі 911/671/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/671/19

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГОЛАЙН-УКРАЇНА"

до фізичної особи-підприємця Прудченка Олексія Володимировича

про стягнення заборгованості,

за участю представника:

позивача: Сергєєва П.О. (довіреність №1 від 11.03.2019 року);

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2019 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГОЛАЙН-УКРАЇНА" (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця Прудченка Олексія Володимировича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 308 980,04 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №1/П від 28.08.2018 року, згідно з умовами якого відповідач зобов`язувався передати у власність позивача деревні гранули (далі - товар), а позивач зобов`язувався товар прийняти і оплатити.

Позивач, відповідно до умов договору поставки, здійснив оплату товару, проте відповідач оплачений позивачем товар передав частково.

Ухвалою суду від 12.03.2019 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГОЛАЙН-УКРАЇНА" залишено без руху, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.

22 березня 2019 року на адресу Господарського суду Київської області позивач направив заяву про усунення недоліків позовної заяви та долучення витребуваних ухвалою суду документів.

Ухвалою суду від 22.03.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 17 квітня 2019 року.

17 квітня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які були задоволені судом.

17 квітня 2019 року в засіданні представник позивача подав документи про часткове повернення відповідачем попередньої оплати у сумі 30 000,00 грн.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 17.04.2019 року підготовче засідання відкладено на 22 травня 2019 року.

22 травня 2019 року в засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 22.05.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 12 червня 2019 року.

12 червня 2019 року представник позивача в засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 12.06.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 03 липня 2019 року.

03 липня 2019 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 22.03.2019 року відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, а також попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

28 серпня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОГОЛАЙН-УКРАЇНА" (далі - позивач) та фізичною особою-підприємцем Прудченком Олексієм Володимировичем (далі - відповідач) був укладений договір поставки №1/П (далі - договір), згідно з умовами якого відповідач зобов`язувався передати у власність позивача деревні гранули (далі - товар), а позивач зобов`язувався товар прийняти і оплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 4.1 договору, ціна за одиницю товару, кількість та вартість кожної партії товару, що підлягає передачі позивачу вказується у рахунку фактурі.

Відповідно до п. 4.2 договору, загальна сума договору складається шляхом розрахунку вартості поставлених по договору товарів згідно сум, що вказані у підписаних сторонами накладних та рахунках фактурах.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється у безготівковому, або готівковому порядку в національній валюті України.

Згідно з п. 5.2 договору, товар за даним договором постачається на умовах попередньої оплати.

Відповідно до п. 5.3 договору, датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок позивача, або отримання ним готівки, що підтверджується відповідним прибутковим касовим ордером.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата відвантаження товару у транспорт позивача, згідно з п. 3 договору, що підтверджується підписом позивача у видаткових накладних або товаротранспортних накладних.

Згідно з п. 7.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 р., а в частині взаєморозрахунків сторін та оплати штрафних санкцій до повного їх виконання.

На виконання умов договору, відповідачем були передані рахунки - фактури №1 від 28 серпня 2018 року на суму 70 165,25 грн., №2 від 10 вересня 2018 року на суму 71 010,88 грн., №3 від 17 вересня 2018 року на суму 149 818,78 грн., №4 від 03 жовтня 2018 року на суму 74 917,06 грн., №5 від 25 жовтня 2018 року на суму 38 596,84 грн., №6 від 05 листопада 2018 року на суму 38 413,00 грн., №7 від 15 листопада 2018 року на суму 37 609,55 грн., №8 від 27 листопада на суму 34 983,69 грн., №9 від 07 грудня 2018 року на суму 2 989,98 грн., №10 від 14 грудня 2018 року на суму 10 014,87 грн., №11 від 19 грудня 2018 року на суму 25 016,56 грн., №12 від 26 грудня 2018 року на суму 29 985,37 грн., №13 від 04 січня 2019 року на суму 35 010,11 грн., на загальну суму 618 531,94 грн., а позивачем здійснено попередню оплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями №338 від 29.08.2018 року на суму 60 000,00 грн., №340 від 29.08.2018 року на суму 10 172,59 грн., №376 від 10.09.2018 року на суму 71 016,21 грн., №389 від 17.09.2018 року на суму 130 000,00 грн., №391 від 18.09.2018 року на суму 19 826,60 грн., №439 від 03.10.2018 року на суму 74 913,30 грн., №514 від 25.10.2018 року на суму 38 612,23 грн., №552 від 05.11.2018 року на суму 38 397,05 грн., №584 від 15.11.2018 року на суму 37 593,00 грн., №615 від 24.11.2018 року на суму 5 000,00 грн., №621 від 27.11.2018 року на суму 30 000,00 грн., №672 від 07.12.2018 року на суму 3 000,00 грн., №689 від 14.12.2018 року на суму 10 000,00 грн., №698 від 19.12.2018 року на суму 25 000,00 грн., №719 від 26.12.2018 року на суму 30 000,00 грн., №737 від 04.01.2019 року на суму 35 000,00 грн., на загальну суму 618 530, 98 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Так, позивач умови договору щодо попередньої оплати товару виконав у повному обсязі, проте відповідач товар позивачу передав частково, на суму 313 751,05 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Частиною 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №2 щодо недопоставки продукції №3 від 01.02.2019 року з вимогою поставити товар або повернути грошові кошти, сплачені позивачем відповідачу на виконання умов договору поставки.

Відповідач відповіді на претензію №3 від 01.02.2019 року не надав, суму попередньої оплати позивачу не повернув.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 304 779,93 грн. попередньої оплати.

17 квітня 2019 року в засіданні представник позивача подав документи про часткове повернення відповідачем попередньої оплати у сумі 30 000,00 грн., просив суд стягнути з відповідача 274 779,93 грн. попередньої оплати, 303,10 грн. трьох процентів річних та 3 047,79 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Відповідач документів, що спростовують доводи позивача або підтверджують повернення позивачу попередньої оплати у сумі 274 779,93 грн., суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 274 779,93 грн. попередньої оплати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 303,10 грн. та 3 047,79 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підставою для застосування відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання.

Грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим, зокрема, вважається правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Грошові зобов`язання можуть виникати з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 Господарського кодексу України).

Як уже зазначалось, між сторонами був укладений договір поставки, відповідно до умов якого відповідач зобов`язувався передати у власність позивача товар, а не сплатити грошові кошти позивачу. Водночас, підставою для застосування відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є прострочення відповідачем виконання саме грошового зобов`язання, тобто невиконання ним обов`язку сплатити грошові кошти.

Стягнення з відповідача суми попередньої плати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе зобов`язань, а відповідно до приписів ст. 693 Цивільного кодексу України.

Так, спір між сторонами виник внаслідок невиконання відповідачем умов договору щодо передачі товару позивачу, а не внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду України у справі № 5011-42/13539-2012 від 15.10.2013 року та у справі № 6-25цс14 від 25.06.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 303,10 грн. та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 3 047,79 грн. такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ч ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГОЛАЙН-УКРАЇНА" до фізичної особи-підприємця Прудченка Олексія Володимировича про стягнення заборгованості.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Прудченка Олексія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГОЛАЙН-УКРАЇНА" (02105, місто Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, будинок 3, приміщення 1, ідентифікаційний код 39669825) 274 779,93 грн. (двісті сімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят дев`ять грн. 93 коп.) попередньої оплати; 4 121,70 грн. (чотири тисячі сто двадцять одну грн. 70 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 08.07.2019 року.

Суддя С. Грабець