Рішення

від 02.07.2019 по справі 914/874/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2019 справа № 914/874/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.,

при секретарі Пукач М.В.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", м. Київ

до відповідача: Фермерського господарства "Галичина-Карпати", с. Дуб`є, Бродівського р-ну Львівської області

про стягнення заборгованості на суму 12 011,71 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ :

Суть заяви: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" до відповідача: Фермерського господарства "Галичина-Карпати" про стягнення заборгованості на суму 12 011,71 грн.

Ухвалою від 10.05.2019 р. судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; судом ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.06.2019 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 03.06.2019 р. Судове засідання призначено на 02.07.2019 р.

02.07.2019 р. в судове засідання представник позивача та представник відповідача не з`явилися. Представник відповідача письмового відзиву на позов на адресу суду не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 13.08.2018 р. між ТзОВ "Хімагромаркетинг" та ФГ "Галичина-Карпати" укладено договір поставки № АП-26-0127 (основний договір) та додатковий договір № АП-26-0127 ДС1 від 16.08.2018 р. до договору поставки № АП-26-0127. Відповідно до п. 1.1. основного договору продавець поставив покупцю засобів захисту рослин на загальну суму 4 257,00 грн. У відповідності до п. п. 2.1, 3.3. основного договору продавець зобов`язувався поставити товар покупцеві у строк до 16.08.18 р., а покупець зобов`язався оплатити його за наступним графіком: не пізніше 15 серпня 2018 р. - 851,40 грн.; не пізніше 20 жовтня 2018 р. - 3 405,60 грн. На виконання умов основного договору покупцем було здійснено оплату на суму 852,00 грн. від 14.08.2018 р. Таким чином відповідачем була здійснена попередня оплата у розмірі 20 % від загальної вартості товару. На виконання умов основного договору продавцем було здійснено поставку товару, що підтверджується видатковою накладною № АП-26-0129 від 14.08.2018 р. Відповідач за укладеним основним договором зобов`язань щодо повної оплати не здійснив, відтак, наявна заборгованість відповідача перед позивачем за основним договором на суму 3 405,00 грн.

Крім того, відповідно до п. 1 додаткового договору № АП-26-0127 ДС1 від 18.08.2018 р. продавець поставив покупцю засобів захисту рослин на загальну суму 3 615,84 грн. У відповідності до п. п. 3, 4 додаткового договору продавець зобов`язувався поставити товар покупцеві у строк до 17.08.2018 року, а покупець зобов`язався оплатити його за наступним графіком, а саме: не пізніше 20 серпня 2018 р. - 723,17 грн.; не пізніше 20 жовтня 2018 р. - 2 892,67 грн. На виконання умов додаткового договору продавцем було здійснено поставку товару, що підтверджується видатковою накладною № АП-26-0137 від 16.08.2018 року. Всупереч умовам додаткового договору покупець допустив прострочення оплати поставленого товару відповідно до графіку оплат, встановленого додатковим договором та станом на момент звернення позивача до суду не здійснив розрахунку з покупцем, внаслідок чого утворилася заборгованість у зв`язку із невиконанням відповідачем умов додаткового договору на суму 3 615,84 грн.

Внаслідок порушення покупцем взятих на себе зобов`язань за укладеними договорами, станом на момент подачі позову до суду утворилася основна заборгованість у розмірі 7 020,84 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 338,08 грн. - пені, 1 053,12 грн. - штрафу, 2 599,67 грн. - відсотків річних, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

13.08.2018 р. між ТзОВ "Хімагромаркетинг" (позивачем) та ФГ "Галичина-Карпати" (відповідачем) укладено договір поставки № АП-26-0127 (надалі основний договір). Відповідно до п. 1.1 основного договору продавець зобов`язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити товар - засоби захисту рослин, а саме: акселератор гідро Бор на суму 4 257,00 грн. Вартість товару на дату укладення договору становить 4 257,00 грн. Розділом 2 основного договору передбачений порядок розрахунків між сторонами договору, зокрема, продавець зобов`язується поставити товар покупцеві у строк до 16.08.18 р., а покупець зобов`язався оплатити його за наступним графіком: не пізніше 15 серпня 2018 р. - 851,40 грн.; не пізніше 20 жовтня 2018 р. - 3 405,60 грн. (п. 2.1 договору поставки № АП-26-0127 від 13.08.2018 р.).

Відповідачем була здійснена попередня оплата у розмірі 20 % від загальної вартості товару 14.08.2018 р. на суму 852,00 грн. Позивач повністю виконав взяті на себе зобов`язання за укладеним основним договором. На виконання умов основного договору продавцем було здійснено поставку товару, що підтверджується видатковою накладною № АП-26-0129 від 14.08.2018 р. на суму 4 257,00 грн., яка підписана представниками сторін та підписи скріплені печатками юридичних осіб та долучена до матеріалів справи. Підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 наведеного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Відповідач за укладеним основним договором зобов`язань щодо здійснення повної оплати не здійснив, відтак, наявна заборгованість відповідача перед позивачем за основним договором на суму 3 405,00 грн.

Крім того, 16.08.2018 р. між ТзОВ "Хімагромаркетинг" та ФГ "Галичина-Карпати" укладено додатковий договір № АП-26-0127 ДС1 до договору поставки. Відповідно до п. 1 додаткового договору № АП-26-0127 ДС1 від 18.08.2018 р. продавець поставив покупцю засобів захисту рослин на загальну суму 3 615,84 грн. У відповідності до п. п. 1, 3, 4 додаткового договору продавець зобов`язався поставити товар покупцеві у строк до 17.08.2018 року, а покупець зобов`язувався оплатити його: не пізніше 20 серпня 2018 р. - 723,17 грн.; не пізніше 20 жовтня 2018 р. - 2 892,67 грн. На виконання умов додаткового договору продавцем було здійснено поставку товару, що підтверджується видатковою накладною № АП-26-0137 від 16.08.2018 р. суму 3 615,84 грн., яка підписана представниками сторін та підписи скріплені печатками юридичних осіб та долучена до матеріалів справи. Всупереч умовам додаткового договору покупець допустив прострочення оплати поставленого товару відповідно до графіку оплат, встановленого додатковим договором та станом на момент звернення позивача до суду не здійснив розрахунку з покупцем, внаслідок чого утворилася заборгованість за додатковим договором на суму 3 615,84 грн.

В силу приписів ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки, відповідно до вимог ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи встановлено та підтверджено, що між сторонами у справі виникли господарські правовідносини на підставі укладеного договору поставки АП-26-0127 від 13.08.2018 р. та додаткового договору АП-26-0127 ДС1 від 18.08.2018 р. Позивач повністю виконав взяті на себе зобов`язання за укладеним основним договором поставки та додатковим договором, що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін, підписи скріплені печатками юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Внаслідок часткового виконання відповідачем зобов`язань за укладеним основним договором та додатковим договором виникла заборгованість, яка на момент подачі позовної заяви становила 7 020,84 грн. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу на суму 7 020,84 грн. є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Пунктом 6 додаткового договору № АП-26-0127 ДС1 від 18.08.2018 р. передбачено, що до додаткового договору застосовуються всі положення основного договору.

Відповідно до п. 5.4 договору поставки № АП-26-0127 від 13.08.2018 р. у випадку прострочення виконання зобов`язань, передбачених розділом 2 договору більше ніж 10 (десять) днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків від ціни договору. На підставі наведеного пункту договору поставки № АП-26-0127 від 13.08.2018 р. позивачем за прострочення відповідачем виконання зобов`язань нараховано 1 053,12 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, зокрема пунктом 5.5 договору поставки № АП-26-0127 від 13.08.2018 р. передбачено, що сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару упродовж 90 (дев`яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

На підставі наведеного пункту договору поставки № АП-26-0127 від 13.08.2018 р. позивач просить стягнути з відповідача 2 599,67 грн. відсотків річних З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу (п.4.1, п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань"). Крім цього, інфляційні втрати та відсотки річних не є способом забезпечення виконання зобов`язання, на відміну від пені, тому їх стягнення є допустимим незалежно від підстав/порядку їх застосування за договором.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 1 053,12 грн. - штрафу, 2 599,67 грн. - відсотків річних є обґрунтована, підтверджується матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені на суму 1 338,08 грн. суд зазначає наступне.

Позивачем нараховано пеню в розмірі 1 338,08 грн. Згідно з п. 5.2 договору поставки № АП-26-0127 від 13.08.2018 р. покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені. Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені, який передбачений договором поставки № АП-26-0127 від 13.08.2018 р. відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Як вбачається з долученого до матеріалів справи розрахунку пені, позивачем розраховано пеню за наступні періоди: 21.10.2018 р. до 25.04.2019 р. - розрахунок пені становить 1 161,53 грн.; 21.08.2018 р. до 06.09.2018 р. - розрахунок пені становить 11,79 грн.; 07.09.2018 р. до 25.04.2019 р. - розрахунок пені становить 164,76 грн., на загальну суму 1 338,08 грн. Суд, враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, здійснив перерахунок розміру пені та дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 338,08 грн. підлягає частковому задоволенню, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 1 266,87 грн.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведене, а також враховуючи те, що позивачем надано достатньо доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, а відповідачем не надано належних доказів їх спростування, господарський суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" підлягає до задоволення частково, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 7 020,84 грн. - основного боргу, 1 266,87 грн. - пені, 1 053,12 грн. - штрафу, 2 599,67 грн. - відсотків річних, а у задоволенні решти вимог необхідно відмовити.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 130, 233, 236, 238, 240, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача: Фермерського господарства "Галичина-Карпати" (80661, Львівська область, Бродівський р-н, с. Дуб`є; код ЄДРПОУ № 20803882) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (02160, м. Київ, пр-т Соборності, 15; код ЄДРПОУ № 30262667) 7 020,84 грн. - основного боргу, 1 266,87 грн. - пені, 1 053,12 грн. - штрафу, 2 599,67 грн. - відсотків річних та 1 909,61 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і в строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складений 08.07.2019 р.

Суддя Гутьєва В.В.