Рішення

від 04.07.2019 по справі 920/486/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.07.2019 Справа № 920/486/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства Логіка ;

2. ОСОБА_1 ;

про стягнення 135047 грн 65 коп.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач 20.05.2019 звернувся з позовом до суду, в якому просить суд стягнути солідарно з першого відповідача та другого відповідача, як поручителя, 112500 грн основної заборгованості за наданим кредитом, 5850 грн 00 коп. заборгованості за відсотками, нарахованими за прострочену заборгованість, 14772 грн 93 коп. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 1924 грн 72 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що першим відповідачем було порушено умови укладеного між позивачем та першим відповідачем 13.08.2018 кредитного договору б/н стосовно вчасного повернення кредитних коштів та процентів. Крім того, між позивачем та другим відповідачем було укладено договір поруки, в якому другий відповідач поручився за виконання першим відповідачем кредитного договору від 13.08.2018, а тому заявлені позивачем суми підлягають солідарному стягненню з відповідачів.

Перший відповідач 21.06.2019 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує. Відповідач зазначає, що не визнає жодних обставин, на які посилається позивач, оскільки позивачем не надано суду жодного належного, допустимого, достатнього та достовірного доказу, чим порушено норми ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Другий відповідач 21.06.2019 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Відповідач зазначає, що наданий позивачем в якості доказу договір поруки, який укладений між позивачем та другим відповідачем, не дає можливості встановити зобов`язання, яке забезпечене порукою, зміст та розмір зобов`язання, а також реквізити основного договору, його предмет і строк виконання. Тому, неможливо встановити зв`язок між договором поруки та кредитним договором від 13.08.2018. Крім того, договір поруки не містить підпису ОСОБА_1, а електронний цифровий підпис міг бути використаний лише за згодою сторін, а такої згоди другий відповідач не надавав.

Заяви (клопотання) учасників справи. Інші процесуальні дії, які вчинялись судом.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд прийняти позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного провадження. Ухвалою суду від 03.06.2019 було задоволено клопотання позивача та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Крім того, оскільки відповідачем по справі є фізична особа, то 22.05.2019 суд звернувся до Відділу реєстрації місця проживання управління Центр надання адміністративних послуг у м. Суми із зверненням про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - ОСОБА_1 . 29.05.2019 суду була надана довідка про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - ОСОБА_1 .

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

13.08.2018 перший відповідач підписав заяву (електронним цифровим підписом), згідно якої приєднався до Умов та правил надання послуг КУБ (надалі - Умови), які разом з заявою складають договір Кредит КУБ б/н від 13.08.2018 (надалі - Кредитний договір). Вищезазначене підтверджується копією анкети-заяви та витягом з Умов (а.с.19-26).

Відповідно до п. 3.2.8.1 Умов позивач за наявності вільних грошових коштів зобов`язався надати першому відповідачу строковий кредит КУБ , а перший відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з п.п. 1.3, 1.5 Заяви строк кредиту - 12 місяців з моменту видачі коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов`язання за Договором позивач виконав, а саме перераховував кошти на поточний рахунок першого відповідача, що підтверджується виписками по рахунку (а.с.29-30).

Відповідно до п. 3.2.8.3.1 Умов повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення першим відповідачем позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві.

Крім того, згідно з п. 3.2.8.3.2 Умов за користування послугою клієнт платить щомісяця відсотки за користування кредитом.

Відповідно до п. 1.4 Заяви проценти за користування кредитом становлять 2% на місяць від початкового розміру кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, перший відповідач користувався коштами, проте прострочив виконання своїх грошових зобов`язань та не повернув позивачу 112500 грн.

Позивачем до матеріалів справи надані розрахунки боргу та відсотків, які нараховані згідно п. 3.2.8.3.3 та 3.2.8.9.1 Умов (а.с.28).

Крім того, 13.08.2018 між позивачем та другим відповідачем було укладено договір поруки № POR1533556234525 (надалі - Договір поруки). Вищезазначений факт підтверджується копією Договору поруки (а.с.31-32).

Оскільки перший відповідач не виконав основного зобов`язання по Договору, то позивач звернувся до суду з даною позовною заявою до відповідачів, як солідарних боржників, про стягнення 112500 грн боргу, заборгованості по процентам, комісії та пені.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку, що факт надання позивачем першому відповідачу коштів в розмірі 112500 грн підтверджується матеріалами справи, а тому суд вважає вказані факти доведеними.

Першим відповідачем вищезазначені факти належними та допустимими доказами не спростовані. Крім того, суд не приймає до уваги заперечення другого відповідача стосовно того, що позивачем не доведено отримання першим відповідачем коштів від позивача по Кредитному договору, оскільки кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а першим відповідачем, як стороною Кредитного договору, не спростовано обставин отримання коштів, а лише зазначено, що перший відповідач заперечує проти позову.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Щодо суми боргу в розмірі 112500 грн та 5850 грн 56 коп. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вже зазначалось, судом встановлено факт отримання першим відповідачем від позивача 112500 грн грошових коштів та правомірного нарахування позивачем 5850 грн відсотків.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з першого відповідача боргу в розмірі 112500 грн та 5850 грн заборгованості за відсотками, нарахованими за прострочену заборгованість є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення зазначеної суми боргу солідарно з першого та другого відповідачів.

Як вже зазначалось, 13.08.2018 між позивачем та другим відповідачем було укладено договір поруки № POR1533556234525.

В Договорі поруки зазначено, що предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання підприємством ТОВ ВКП Логіка зобов`язань за угодами-приєднання до п.1.1.1 розділу 3.2.8 Кредит КУБ Умов, по сплаті процентної ставки за користування кредитом та кредиту.

Другий відповідач зазначає, що наданий позивачем в якості доказу Договір поруки не дає можливості встановити зобов`язання, яке забезпечене порукою, зміст та розмір зобов`язання, а також реквізити основного договору, його предмет і строк виконання. Тому, неможливо встановити зв`язок між Договором поруки та Кредитним договором.

Суд погоджується з доводами другого відповідача, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 553 ЦК України порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, а тому на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки договір поруки залежить від основного зобов`язання, то до істотних умов договору поруки слід віднести, в тому числі визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо, а також обсяг відповідальності поручителя.

В той же час, з наданого позивачем Договору поруки неможливо встановити зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, оскільки Договір не містить реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо, а також не містить обсяг відповідальності поручителя.

Тому, суд приходить до висновку, що у данному випадку позивачем не доведено зв`язок між Договором поруки № POR1533556234525 та Кредитним договором б/н від 13.08.2018, на який посилається позивач як на підставу виникнення боргу у ОСОБА_1

Крім того, з наданого позивачем Договору поруки неможливо дійти висновку, що у п. 1.1.1 Договору поруки йде мова саме про розділ 3.2.8 Кредит КУБ Умов та правил надання банківських послуг, в редакції, затвердженій на засіданні Правління АТ КБ Приватбанк 09.02.2017, оскільки у Договорі поруки не зазначено реквізитів цього розділу, а також коли і ким затверджені Умови, про які зазначено у вказаному договорі.

Отже, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 , як солідарного боржника з Товариством з обмеженою відповідальністю Логіка , 135047 грн 65 коп. є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

В той же час, заперечення другого відповідача, що Договір поруки не містить підпису ОСОБА_1, а електронний цифровий підпис міг бути використаний лише за згодою сторін, судом до уваги не приймаються, оскільки питання неукладеності Договору поруки чи визнання його недійсним не є предметом даної справи, а може бути підставою для подання окремої позовної заяви.

Щодо вимоги позивача про стягнення з першого відповідача 14772 грн 93 коп. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії (загальний період з 13.08.2018 по 24.04.2019).

Згідно до п. 1.4 Заяви проценти (комісія) за користування кредитом - 2 % в місяць від початкового розміру кредиту.

Відповідно до п. 3.2.8.3.2 Умов за користування послугою клієнт платить щомісяця відсотки за користування кредитом в розмірі, зазначеному в Заяві та Тарифах.

Як вже було встановлено судом, першим відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання перед позивачем. Оскільки відсотки за користування кредитом передбачені сторонами у Договорі, то суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 14772 грн 93 коп. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії (загальний період з 13.08.2018 по 24.04.2019) є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивач про стягнення з першого відповідача 1924 грн 72 коп. пені (загальний період з 13.08.2018 по 24.04.2019).

Згідно ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 3.2.8.3.3 Умов у разі порушення першим відповідачем будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права позивача, передбаченого п. 3.2.8.3.1, перший відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний календарний день прострочення.

Як вже зазначалось, першим відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання перед позивачем. Суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача1924 грн 72 коп. пені (загальний період з 13.08.2018 по 24.04.2019) є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до першого відповідача задоволені, то на першого відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору в розмірі 2025 грн 71 коп., які були сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення № ВОТМ6В22NK від 06.05.2019 (а.с.11).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства Логіка та ОСОБА_1 про стягнення 135047 грн 65 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства Логіка (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 144/3, офіс 2, м. Суми, 40021, код 06711682) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, 14360570) 112500 грн основної заборгованості за наданим кредитом, 5850 грн 00 коп. заборгованості за відсотками, нарахованими за прострочену заборгованість, 14772 грн 93 коп. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 1924 грн 72 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 2025 грн 71 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині позовних вимог Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк про стягнення з ОСОБА_1 , як солідарного боржника з Товариством з обмеженою відповідальністю Логіка , 135047 грн 65 коп. - відмовити.

4. Видати Акціонерному товариству Комерційному банку Приватбанк наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.07.2019.

Суддя О.Ю. Резніченко