Рішення

від 02.07.2019 по справі 320/872/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2019 року № 320/872/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якому просила суд:

- визнати протиправною відмову Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо ненадання позивачеві гарантованого Конституцією України та чинним законодавством доступу до публічної інформації;

- зобов`язати Хотівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області надати повну, достовірну інформацію про усі вільні земельні ділянки земель державної та/або комунальної власності в межах села Хотів, села Кременище та Круглик (Хотівської сільської ради), які не надані у власність та користування, що можуть бути використані для реалізації права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з метою нанесення відповідних даних на графічні матеріали.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства, безпідставно чиняться перешкоди у доступі до публічної інформації.

Ухвалою суду від 26.02.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити. На обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що він не заперечує факту звернення позивача із запитами в порядку Закону України "Про доступ по публічної інформації" і зазначає, що надав у строки, встановлені законом, повну та обґрунтовану відповідь з роз`ясненнями причин відмови в наданні запитуваної інформації, а також роз`яснив про можливі способи отримання позивачем запитуваної інформації. Крім того, на обґрунтування своє позиції щодо відмови в задоволенні запитів відповідач пояснив, що запитувана інформація станом на день звернення із запитами та, відповідно, підготовки на них відповіді, не є створеною інформацією в раді ні на паперових ні на електронних носіях.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач 19.07.2017 звернувся до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з проханням надати інформацію щодо наявності в межах села Хотів, села Кременище та Круглик (Хотівської сільської ради) земель державної та/або комунальної власності, які не надані у власність та користування, що можуть бути використані для реалізації права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру своїм листом від 01.08.2017 за № 31-28-0.21-12242/2-17 повідомила позивача, що відомості про несформовані земельні ділянки у Державному земельному кадастрі відсутні та відповідно до частини третьої статті 22 Закону України Про доступ до публічної інформації запит на інформацію надіслано за належністю до Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Хотівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області листом від 11.08.2017 за № 02-22/396 повідомила, що чинним законодавством України органи місцевого самоврядування не наділені повноваженням здійснювати збирання, формування, зберігання та надання інформації щодо наявності вільних та зайнятих земельних ділянок.

11 лютого 2019 року позивач повторно звернувся до Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про надання публічної інформації щодо земельних ділянок земель державної та/або комунальної власності в межах села Хотів, села Кременище та села Круглик (Хотівської сільської ради), які не надані у власність та користування, що можуть бути використані для реалізації права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з метою нанесення відповідних даних на географічні матеріали.

Запит позивача від 11.02.2019 Хотівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області розглянуто та листом від 15.02.2019 за № 02-22/88 повідомлено про відмову в його задоволені з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 22 Закону України Про доступ до публічної інформації , оскільки розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблений запит.

На думку позивача, дії Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області є неправомірними та такими, що не відповідають Закону України "Про доступ по публічної інформації", що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації врегульовані Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-ХІI.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону № 2939-VI, одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно зі статтею 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Таким чином, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

Дослідивши інформаційний запит позивача, беручи до уваги характер запитуваної інформації, її походження та зміст, суд зазначає, що позивач звернувся до відповідача із проханням надати йому саме публічну інформацію.

Одночасно, встановивши приналежність запитуваної інформації до публічної, важливим є також ідентифікація відповідача як розпорядника цієї публічної інформації.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Підстави для відмови у наданні інформації на відповідний запит є вичерпними.

Відповідно до вимог частини першої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

- розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

- інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

- особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

- не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Частиною другою статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Згідно з вимогами частини третьої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Відповідно до статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування , до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Згідно із частиною п`ятою статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах. До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

З огляду на зазначені норми передусім саме ці органи згідно з їхньою компетенцією зобов`язані володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вони також залишаються розпорядниками цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у їхньому фактичному володінні.

Правова позиція з цього питання була висловлена у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 від 29 вересня 2016 року Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації .

Крім того, аналогічна правова позиція викладена в постановах ВАСУ від 12.03.2015 у справі за № К/800/41032/14, від 22.07.2015 за № К/800/41647/14, в ухвалах Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 369/5491/16-а від 07 лютого 2017 року

Відповідно до статті 11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до чинного законодавства України виконавчий орган місцевого самоврядування - створюваний представницьким органом місцевого самоврядування орган, що є підконтрольним і підзвітним відповідній раді, а з питань здійснення делегованих йому повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідному органу виконавчої влади.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад в Україні є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що в с. Хотів ще не створено інформації про вільні земельні ділянки державної та комунальної власності, що можуть бути використані під забудову і, крім того, відсутній порядок чи інструкції того, як створюється така інформація, оскільки орган місцевого самоврядування або ж його виконавчий орган є розпорядником такої інформації.

Відповідно до статті 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Таким чином, виходячи з вимог статті 12 Земельного Кодексу України, фактично до повноваження сільської, селищної ради відносяться земельні питання.

Ведення реєстру земельних ділянок, суд вважає, не можна ототожнювати з обов`язком володіння інформацією про земельні ділянки комунальної і державної форм власності, які не надані у користування та можуть бути використані під забудову і обслуговування житлового будинку.

У даному випадку, суд виходить із того, чи є відповідна сільська рада розпорядником такої інформації, в тому числі і після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів.

Водночас, враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що запитувана позивачем інформація у запиті від 11.02.2019, віднесена до публічної інформації, розпорядником якої є Хотівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, а тому, на відповідача поширюються вимоги Закону України Про доступ до публічної інформації .

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Суд зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача, у даному випадку, є спонукання відповідача надати всю наявну повну, достовірну інформацію про усі вільні земельні ділянки земель державної та/або комунальної власності в межах села Хотів, села Кременище та Круглик (Хотівської сільської ради), які не надані у власність та користування, що можуть бути використані для реалізації права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з метою нанесення відповідних даних на графічні матеріали.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 22 Законом України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. Однак, як свідчать наявні матеріали справи, відповідачем вищевказані приписи вимог Закону також залишені поза увагою.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності дій (бездіяльності) в частині відмови у доступі до публічної інформації та останнім не заперечувався факт відмови в доступі до публічної інформації шляхом не надання повної та достовірної інформації.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності підстав для відмови у наданні інформації на відповідний запит, що передбачений положеннями частини першої статті 22 Закону № 2939-VI, зокрема, що інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду був сплачений судовий збір у розмірі 1536, 80 грн. згідно з квитанцією № 0.0.1272994578.1 від 19.02.2019.

Оскільки у спірних правовідносинах права позивача були порушені Хотівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області внаслідок не надання доступу до публічної інформації, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 15.02.2019 за № 02-22/88.

Зобов`язати Хотівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області (код ЄДРПОУ 04362154) надати наявну повну, достовірну інформацію про усі вільні земельні ділянки земель державної та комунальної власності в межах села Хотів, села Кременище та Круглик (Хотівської сільської ради), які не надані у власність чи користування, що можуть бути використані під забудову.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08171, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Площа Паширова, 2, код ЄДРПОУ 04362154) судові витрати у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. відповідно до квитанції № 0.0.1272994578.1 від 19.02.2019.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення 02.07.2019.

Суддя Панченко Н.Д.