Рішення

від 26.06.2019 по справі 1.380.2019.000339

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.000339

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Коморний О.І.,

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.

з участю:

представника позивача Мосейчук С.В.

представника відповідача не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Монтана про визнання протиправними та скасування постанов Головного управління Держпраці у Львівській області.

Обставини справи:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства Монтана , в якій просить, з урахуванням збільшення позовних вимог:

- визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.12.2018 р. №ЛВ3385/1468/АВ/ФС-1 та №3385/1468/АВ/ФС-2;

- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ3385/1468/АВ/П від 10.12.2018 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач в позовній заяві та додаткових поясненнях зазначив, що Головним управлінням Держпраці у Львівській області проведено інспекційне відвідування ПП Монтана з питань дотримання законодавства про працю з 29.11.2018р. по 30.11.2018р. та за результатами перевірки складено акт від 30.11.2018р. № ЛВ3385/1468/АВ. Однак, позивач не погоджується з встановленими порушеннями законодавства, які викладені в акті перевірки та постановах №ЛВ 3385/1468/АВ/ФС-1 від 28.12.2018р. та №ЛВ 3385/1468/АВ/ФС-2 від 28.12.2018р., оскільки висновки щодо порушень трудового законодавства є необґрунтованими та не відповідають дійсності. Зокрема зазначає, що підприємство не використовувало найману працю без оформлення трудових відносин з наступними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки вказані особи не були працівниками підприємства та не виконували трудової функції, передбаченої законодавством про працю. Стверджує, що відповідно до Цивільного кодексу України між ПП Монтана та вказаними особам укладено цивільно-правові договори на надання окремих послуг.

Крім того зазначає, що акт перевірки та порядок винесення оскаржуваних постанов містить цілий ряд грубих процесуальних порушень. Зокрема, відповідно до п.20 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ від 26.04.2017р. №295 (далі - Порядок №295), акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Проте зазначає , що інспекційне відвідування закінчилося в п`ятницю 30.11.2018р. після 23.00 години (про що свідчить інформація, вказана в акті), а сам акт перевірки складено та ознайомлено директора ПП Монтана лише 03.12.2018 року (понеділок).

Також зазначає, що відповідач грубо порушив порядок повідомлення суб`єктів господарювання та роботодавців про дату розгляду справи про накладення штрафу. Вказує, що листом №758/2/11-39 від 07.12.2018р. Головне управління Держпраці у Львівській області повідомило ПП Монтана про розгляд справи. Клопотанням про відкладення розгляду справи №19/12 від 19.12.2018р., ПП Монтана повідомило відповідача про неможливість участі представника підприємства у розгляді з поважних причин та просило перенести розгляд справи на інший день з повідомлення ПП Монтана про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Після чого, відповідач переніс розгляд справи про порушення законодавства про працю та зайнятість населення на інший день, але не повідомив ПП Монтана про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому пунктом 6 Порядку №295

В заяві про збільшення позовних вимог позивач зазначив, що припис про усунення виявлених порушень №ЛВ3385/1468/АВ/П від 10.12.2018 має відмітку про його надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а фактично його було відправлено, як лист з оголошеною цінністю без повідомлення про вручення. ПП Монтана не погоджується із висновками припису, вважає їх необґрунтованими та протиправними з мотивів і підстав наведених у позовній заяві, а також, у зв`язку з тим, що вимоги припису не є чіткими та конкретизованими. Зокрема, не вказано яких саме працівників не проінформовано під розписку про умови праці, які саме записи про найменування посади виконані не відповідно до найменування професій і посад, зазначених у класифікаторі професій , які саме працівники допущені до виконання трудових обов`язків без укладання трудового договору.

Таким чином, вважає, що оскаржувана постанова та припис прийняті відповідачем протиправно та просить суд такі скасувати.

Представник відповідача проти позову заперечив, долучив до матеріалів справи відзив та пояснення, в яких зазначено, що відповідачем повністю додержано передбачену чинним законодавством процедуру притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності. Зазначає, що з метою розгляду одержаного звернення фізичної особи від 23.10.2018 року , Управлінням видано наказ від 29.11.2018 року № 2849-П про проведення з 29.11.2018 року по 30.11.2018 року інспекційного відвідування у ПП Монтана . На проведення контрольного заходу видано направлення від 29.11.2018 року № 2652 та за результатами інспекційного відвідування складено акт №ЛВ3385/1468/АВ, у якому зафіксовано виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства про працю, а саме, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ст. 29 КЗпП України, ст. 48 КЗпП України. Зазначає, що акт складено та підписано директором ПП Монтана 30.11.2018 року. Також вказує, що на усунення виявлених порушень винесено припис №ЛВ3385/1468/АВ/П від 10.12.2018 року. Постановою від 28.12.2018 року №ЛВ3385/1468/АВ/ФС-2 накладено штраф на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України за фактичний допуск позивачем до роботи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без оформлення трудового договору (контракту) у встановленому Законом порядку. Вказує, що інкриміноване позивачу порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України підтверджується матеріалами фото та відео-зйомки, яка здійснювалася під час інспекційного відвідування, а також письмовими поясненнями працівників. Зазначає, що цивільно-правові договори, якими обґрунтовує свої вимоги позивач, містять ознаки трудових договорів та підтверджують вчинене позивачем порушення. Зокрема, даними договорами передбачено надання послуг виконавцями замовнику. Водночас, зміст цих договорів свідчить про протилежне. Також зазначає, що протиправне надання трудовим відносинам форми договору цивільно-правового характеру призвело до порушення Конституційного права громадян на працю. Зокрема, вказані особи були позбавлені права на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, на захист від незаконного звільнення тощо.

Також вказує, що постановою від 28.12.2018 року №ЛВ3385/1468/АВ/ФС-1 накладено штраф на підставі абзацу 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, за порушення інших вимог законодавства про працю. Так, в порушення вимог ст. 48 КЗпП України та п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників ОСОБА_5 . прийнято на роботу на посаду техпрацівника , про що зроблено запис в трудову книжку. Однак, запис в трудову книжку про найменування роботи, професії, посади на яку прийнятий працівник, виконаний не у відповідності до найменування професій і посад, зазначених у класифікаторі професій. В порушення вимог ст. 29 КЗпП України Галушку М.О. прийнято на посаду офіціанта з 24.10.2018 року. В наказі про прийняття працівника на роботу не зазначено розмір встановленого посадового окладу, виду роботи, умови прийняття на роботу, з наказом працівника не ознайомлено під особистий підпис. Дане порушення є систематичним. Вказує, що факт порушень ст.ст. 29, 48 КЗпП України позивачем не заперечується, а вказується лише про те, що Управлінням не було враховано самостійного виправлення помилок підприємством. Вважає , що обов`язковою передумовою для незастосування до суб`єкта господарювання заходів впливу за вчинені порушення є виконання ним вимог припису у встановлений приписом строк (усунення виявлених порушень). Зазначає, що 05.12.2018 року Управлінням одержано зауваження на акт, а відповідь на зауваження надано 10.12.2018 року та 10.12.2018 року складено припис про усунення виявлених порушень, який надіслано позивачу засобами поштового зв`язку 10.12.2018 року. Стверджує, що оскільки розгляд справи про накладення штрафу відбувся 28.12.2018 року, у позивача було достатньо часу для того, щоб одержати адресований йому припис та подати необхідні документи про виконання вимог припису, для того щоб уникнути накладення штрафу за абзацом 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Також вказує, що долучені до заперечень на акт документи не свідчили про повне усунення позивачем порушень ст.ст. 48, 29 КЗпП України, а тому в Управління не мало правових підстав для незастосування до позивача штрафних санкцій за абзацом 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Відповідач стверджує, що позивач повідомлений про розгляд справи про накладення штрафу у відповідності до вимог чинного законодавства. У відповідності до вимог Порядку № 509 07.12.2018 року прийнято рішення про призначення на 20.12.2018 року справи накладення штрафу на ПП Монтана . Про розгляд справи позивача повідомлено листом від 07.12.2018 року № 758/2/11-39. Факт одержання даного виклику позивачем не заперечується. Проте, 19.12.2018 року Управління одержало клопотання позивача про відкладення розгляду справи, мотивоване відсутністю представника, відрядженням директора та її бажанням особисто взяти участь у розгляді справи. Тому, з метою забезпечення права позивача на особисту участь у прийнятті рішення дане клопотання було задоволено, розгляд справи відкладено на 28.12.2018 року, про що Управління поінформувало позивача листом від 20.12.2018 року № 12658/2/11-37, який було надіслано засобами поштового зв`язку 21.12.2018 року (за сім днів до розгляду). Зазначає, що згідно з даними відстеження поштових відправлень, відправлення № 7900821488490 не було вручено позивачу під час доставки 24.12.2018 року з інших причин. Вважає, що та обставина, що позивачем не було одержано надісланий йому повторний виклик, знаходиться за межами компетенції Управління, не залежала від нього, а тому не може бути безумовним свідченням протиправності оскаржуваних постанов. Враховуючи наведене просить суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 25.01.2019 провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 29.03.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи .

Суд заслухав вступне слово представника позивача, оцінив докази, які мають значення для справи та

встановив:

На підставі наказу Головного управління Держпраці у Львівській області від 29.11.2018 року № 2849-П (а.с.59), видано направлення від 29.11.2018 № 2652 (а.с.60) та у період з 29.11.2018 року по 30.11.2018 року проведено інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманим працівником у ПП Монтана , про що складено акт від 30.11.2018 року №ЛВ3385/1468/АВ, у якому зафіксовано виявлені порушення законодавства про працю (а.с.6-12), а саме, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ст. 29 КЗпП України, ст. 48 КЗпП України.

04.12.2018 року позивач подав заперечення на акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 30.11.2018 №ЛВ3385/1468/АВ, де зазначив, зокрема що з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 укладено цивільно-правові договори на надання окремих послуг. (а.с.13-14)

10.12.2018 року Головне управління Держпраці у Львівській області надало відповідь на заперечення позивача. (а.с. 77-81)

10.12.2018 року інспектором винесено припис про усунення виявлених порушень №ЛВ3385/1468/АВ/П , (а.с.83-84) та направлено на адресу позивача (а.с.85)

07.12.2018 року відповідач прийняв рішення №ЛВ3385/1468/АВ/ТД/ІП про розгляд справи про накладення штрафу на ПП Монтана на 20.12.2018 року. (а.с.88)

ПП Монтана 19.12.2018 року надіслала Головному управлінню Держпраці у Львівській області клопотання №19/12 про відкладення розгляду справи. (а.с.16-17)

Керуючись пунктом 5 Порядку № 509 Управління відклало розгляд справи на 28.12.2018 року про що позивачу надіслало лист 20.12.2018 № 12658/2/11-37 . (а.с.89-92)

Постановою від 28.12.2018 року № ЛВ3385/1468/АВ/ФС-2 накладено штраф на ПП Монтана на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України за фактичний допуск позивачем до роботи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без оформлення трудового договору (контракту) у встановленому Законом порядку. (а.с.19)

Постановою від 28.12.2018 року № ЛВ 3385/1468/АВ/ФС-1 накладено штраф на ПП Монтана на підставі абзацу 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, за порушення інших вимог законодавства про працю. (а.с.18)

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем приписом та постановами про накладення штрафу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 Кодексу законів про працю України державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі Положення № 96), визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці).

Згідно з п. 7 Положення № 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100, територіальним органом Держпраці на території Львівської області є Головне управління Держпраці у Львівській області.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області затвердженого наказом Держпраці від 22.06.2017 року № 75 (далі - Положення № 75) Управління є територіальним органом Держпраці, що їй підпорядковується.

Згідно п.п. 1 п. 3 Положення № 75 завданням Управління є, зокрема, реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення № 75 Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю. У відповідності до п.п. 49 цього ж пункту, Управління накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

До завдань Держпраці належить, зокрема, державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, а також зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування (п.4 Положення № 96).

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Статтею 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V визначено, що підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Не виправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу;

- неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю на час проведення перевірки визначав Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі Порядок №295).

Пунктом 2 Порядку № 295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

- Держпраці та її територіальних органів;

- виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією, зокрема, ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника.

Відповідно до п. 9 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно приписів ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду контролю) у сфері господарської діяльності» суб`єкт господарювання має, зокрема, право перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу та, відповідно, не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

Згідно з п.19 та п.20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

З матеріалів справи судом встановлено, що акт перевірки №ЛВ3385/1468/АВ складено 30.11.2018 року, в якому зафіксовано завершення перевірки о 23:30 год.

У вказаному акті зафіксовано виявлені порушення законодавства про працю, а саме, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ст. 29 КЗпП України, ст. 48 КЗпП України.

Пунктом 21 Порядку №295, передбачено, якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Судом встановлено, що позивач 04.12.2018 року подав заперечення на акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 30.11.2018 №ЛВ3385/1468/АВ (а.с.13-14), де зазначив, зокрема що з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 укладено цивільно-правові договори на надання окремих послуг , а саме :

- Цивільно-правовий договір №4 від 20.11.2018р. з ОСОБА_1 (а.с.29-31) ;

- Цивільно-правовий договір №6 від 25.11.2018р. з ОСОБА_4 (а.с. 26-28) ;

- Цивільно-правовий договір №3 від 15.11.2018р. з ОСОБА_3 (а.с. 23-25);

- Цивільно-правовий договір №5 від 25.11.2018р. з ОСОБА_2 (а.с. 20-22) .

Разом з тим судом встановлено, що щодо виявлених технічних помилок в наказі про прийняття працівника ОСОБА_6 та невідповідності найменування посади працівника ОСОБА_5 класифікатору професій , ПП Монтана добровільно здійснило відповідні виправлення та привело у відповідність необхідні документи, що не заперечується відповідачем, а копії таких було долучено до заперечення позивача на акт інспекційного відвідування .

Згідно з п.27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Згідно п. 24 Порядку № 295 припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Відповідно до п. 28 Порядку № 295 у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Як встановлено судом 10.12.2018 року Головне управління Держпраці у Львівській області надало позивачу відповідь на заперечення позивача (а.с. 77-81) та 10.12.2018 року інспектором винесено припис про усунення виявлених порушень №ЛВ3385/1468/АВ/П .

Судом встановлено, що вказаний припис винесено, без урахування заперечень позивача та виправлених ним порушень та зазначено наступне: 1. Працівників не проінформовано під розписку про умови праці. 2. Записи про найменування посади, на яку прийняті працівники, виконуються не відповідно до найменування професій і посад, зазначених у класифікаторі професій . 3. Працівники допущені до виконання трудових обов`язків без укладання трудового договору. Строком усунення порушень визначено 18.12.2018р. (а.с.83-84)

Суд погоджується з покликанням позивача, що припис Головного управління Держпраці у Львівській області від 10.12.2018 № ЛВ3385/1468/АВ/П винесено всупереч Порядку №295, без врахування виправлень об`єкта інспекційного відвідування, а віддтак такий винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанов Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.12.2018 р. №ЛВ3385/1468/АВ/ФС-1 та №3385/1468/АВ/ФС-2, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 6 статті 6 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 7 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що постановою від 28.12.2018 року № ЛВ3385/1468/АВ/ФС-2 накладено штраф на ПП Монтана на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України за фактичний допуск позивачем до роботи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без оформлення трудового договору (контракту) у встановленому Законом порядку. (а.с.19)

До матеріалів справи позивачем долучено цивільно-правовий договір №4 від 20.11.2018р. з ОСОБА_1 , цивільно-правовий договір №6 від 25.11.2018р. з ОСОБА_4 , цивільно-правовий договір №3 від 15.11.2018р. з ОСОБА_3 , цивільно-правовий договір №5 від 25.11.2018р. з ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Разом з тим, цивільно-правовий договір це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому за підрядним договором оплачується не процес праці, а її конкретні результати, на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

Згідно з положеннями частин першої четвертої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Виходячи зі змісту статті 21 КЗпП України трудовий договір спрямований на здійснення та забезпечення трудових функцій працівника.

Згідно зі статтею 626 ЦК України цивільно правовий договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків .

У цивільно правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Крім того, статтею 204 ЦК України, закріплено презумпцію правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Фізичні особи, з яким укладено договори цивільно правового характеру, на момент їх укладання, не порушували питання щодо оформлення трудового договору, відповідної заяви не подавали. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Суд вважає, що спір щодо правомірності укладеного договору (трудового, цивільного) повинен вирішуватися у судовому порядку за позовом особи, чиї права порушено. Рішення суду про визнання таких договорів удаваними, відсутні, а недійсність таких угод законом прямо не передбачена, тому твердження відповідача про намір приховати реально існуючі трудові відносини не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно укладених договорів з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 останні зобов`язувались надавати послуги з чистки скляних виробів, полірування скла тощо (Телюк, Данильчук); вивчати конюктуру ринку, опитувати відвідувачів замовника тощо (Рихлицький, Гордій). Пунктом 1.2 договорів передбачено, що послуги надаються за адресою м. Львів, вул. П. Ковжуна, 2 (де власне і знаходиться клуб Ренесанс ).

Окрім того, варто зазначити, що передбачені договорами послуги могли надаватися тільки за режимом роботи даного закладу.

Предметом цивільно-правових договорів за №4 від 20.11.2018р., №6 від 25.11.2018р., №5 від 25.11.2018р., №3 від 15.11.2018р. є взяття виконавцем на себе зобов`язання щодо надання послуг, оплата за які нараховуватиметься відповідно до фактично виконаних послуг, виходячи з потреб ПП Монтана . Відповідно до змісту цих договорів, вони не носять характеру трудових договорів і на них не поширюється дія норм трудового законодавства, оскільки предметом є кінцевий результат, а не процес праці. Метою цих договорів є отримання певного матеріального результату. За цими договорами виконавці самі придбавали необхідне обладнання та витратні матеріали, самі організовували свою роботу і виконували її на власний ризик.

Факт придбання виконавцями необхідного обладнання та витратних матеріалів підтверджується видатковими накладними №ЕР-67279 від 25.11.2018р. та №ЕР-67413 від 03.12.2018р., які надали самі виконавці послуг.

Факт надання послуг підтверджують підписані сторонами акти здачі-приймання наданих послуг, які долучені до позовної заяви під №12-15 та підсумкові звіти виконавців послуг.

Порядок плати за укладеними цивільно-правовими договорами урегульовано нормами цивільного законодавства та змістом самих договорів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт оплати наданих послуг підтверджується відомостями про оплату послуг, які є додатком під №20 до позовної заяви.

Факт сплати Єдиного соціального внеску по цивільно-правовим договорам підтверджується платіжним дорученням №414 від 19.12.2018р.

Факт сплати податку з доходів фізичних осіб по цивільно-правовим договорам підтверджується платіжним дорученням №415 від 19.12.2018р.

Факт сплати військового збору по цивільно-правовим договорам підтверджується платіжним дорученням №416 від 19.12.2018р.

За таких обставин, за своїм змістом укладені позивачем з вказаними фізичними особами договори цивільно-правового характеру врегульовують цивільні відносини, а висновки відповідача про наявність у цих договорах ознак трудового договору та порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України, не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях.

Суд зазначає, що механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 року ( далі - Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Згідно з п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Відповідно до п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Суд зазначає, що ключовим правовим питанням у справі є застосування п. 6 Порядку № 509, а саме зміст обов`язку державного органу повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення.

Відповідно до п. 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Насамперед, Суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 446760 грн, який було застосовано до позивача, є суттєвим. Така санкція співмірна з покараннями за злочини. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Кримінального кодексу України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Положення п. 6 Порядку № 509 покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

Відповідно до п. 7 Порядку 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Таке тлумачення п. 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.

За обставинами цієї справи, судом з матеріалів справи встановлено, що у відповідності до вимог Порядку № 509 07.12.2018 року прийнято рішення про призначення на 20.12.2018 року справи накладення штрафу на ПП Монтана . (а.с.88)

Про розгляд справи позивача було повідомлено листом від 07.12.2018 року № 758/2/11-39, що позивачем не заперечується.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи від 19.12.2018 року. Лист про відкладення розгляду справи від 20.12.2018 року № 12658/2/11-37 надіслав засобами поштового зв`язку 21.12.2018 року. (а.с.89-90)

Однак, відправлення № 7900821488490 не вручено позивачу під час доставки 24.12.2018 року з інших причин (а.с.91-92), інших докази про повідомлення позивача в матеріалах справи відсутні.

Обставин, які б свідчили про ухилення від отримання повідомлення судом не встановлено.

Отже, відповідач не довів, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був поінформований належним чином. За таких обставин, суд дійшов висновку, що постанови про накладення штрафу є протиправними та підлягають скасуванню .

Висновки Верховного Суду у справі №820/6755/16, викладені у постанові від 13.06.2018, на які посилається відповідач, не можуть бути застосовані. У цій справі спірним було інше правове питання. Відповідач отримав кореспонденцію завчасно, проте заперечував, що її отримала уповноважена особа. Отже, спірні відносини склалися щодо інших обставин. Тому ця справа не є релевантною.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 12.06.2019 року у справі № 813/3415/18.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9 ) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.12.2018 р. №ЛВ3385/1468/АВ/ФС-1 та №3385/1468/АВ/ФС-2.

3. Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ3385/1468/АВ/П від 10.12.2018 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (пл. Міцкевича, 8, м.Львів, 79005; ЄДРПОУ: 39778297) на користь Приватного підприємства Монтана (вул. Ковжуна, 2, м. Львів, 79000; ЄДРПОУ: 37073226) судовий збір в сумі 8678 (вісім тисяч шістсот сімдесят вісім ) грн 24 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 05.07.2019 року.

Суддя Коморний О.І.