Рішення

від 04.07.2019 по справі 440/1780/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року м. ПолтаваСправа №440/1780/19

Полтавський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Скорика С.В.,

представника позивача - Крамаренко О.П.,

представників відповідача - Козачука О.А., Наконечної О.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛГАЗ-ІНВЕСТ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2019 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛГАЗ-ІНВЕСТ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 26943,75 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 485,10 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, які працювали у відповідача у 2018 році, менша установленої нормативом відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» , а саме, не працевлаштовано 1 особу, тому до 16 квітня 2019 року відповідач повинен був згідно статті 20 Закону самостійно сплатити фінансово-господарські санкції у розмірі 26943,75 грн. Оскільки відповідачем сума фінансово-господарської санкції не сплачена, на суму заборгованості було нараховано пеню у розмірі 485,10 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що до жовтня 2018 року на товаристві працювало лише 7 осіб, у зв`язку з чим норматив робочих місць з працевлаштування осіб з інвалідністю для такого суб`єкта малого підприємництва законодавством не встановлюється. Відповідно, до жовтня 2018 року товариство не звітувало до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за формою 10-ПІ та до центру зайнятості за формою 3-ПН. У жовтні 2018 року товариство працевлаштувало особу з інвалідністю (гр. ОСОБА_1 ), яка самостійно звернулася на підприємство в пошуках роботи. З моменту працевлаштування гр. ОСОБА_1 (тобто з 16.10.2018) штат товариства збільшився до 8 осіб, що відповідно до частини першої статті 19 Закону №875 стало підставою для встановлення підприємству нормативу робочих місць з працевлаштування осіб з інвалідністю - в кількості 1 робочого місця. Але фактично вказаний норматив був вчасно та в повному обсязі виконаний товариством, оскільки восьмою особою в штаті підприємства став вищезазначений працівник з інвалідністю, який був прийнятий на посаду кур`єра.

20.06.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачем зазначено, що ТОВ "ОІЛГАЗ-ІНВЕСТ" не спростовано аргументів позовної заяви. Відповідачем не наведено норм законодавства, які б визначали перелік підстав для звільнення Полтавським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів роботодавця, який не виконує норматив від сплати адміністративно-господарських санкцій та пені. Також, відповідачем не надано підтверджуючих документів, щодо помісячної кількості працівників на підприємстві, які б вказали на час та зміну кількості працюючих та момент виникнення обов`язку щодо працевлаштування особи з інвалідністю.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача,, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форма №10-ПІ, реєстраційний номер 53/104/1598), поданим Товариством з обмеженою відповідальністю "ОІЛГАЗ-ІНВЕСТ" 11.02.2019 вх. №1731 Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2018 рік становила 8 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників - 431,1 тис. грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 53887,50 грн /а.с. 6/.

Беручи до уваги дані звіту, позивачем розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (2 місяці, відпрацьовані особою з інвалідністю : 12 місяців = 0,17, що округлюється до 0), виходячи із кількості незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю (1 особа), - 26943,75 грн /а.с. 7/.

З огляду на прострочення відповідачем терміну оплати адміністративно-господарських санкцій на 30 днів (з 16.04.2019 по 15.05.2019) позивачем нараховано пеню у сумі 485,10 грн /а.с. 7/.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовної вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені із відповідача, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця осіб з інвалідністю та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов`язку працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно із частинами першою та другою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів /частина перша/.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк /частина друга/.

Відповідно до частини четвертої цієї статті адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами першою, другою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

В силу приписів частини третьої статті 217 Господарського кодексу України крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування /частина четверта статті 217 Господарського кодексу України/.

Із аналізу вищенаведених норм суд вбачає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб`єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що до жовтня 2018 року кількість працюючих на підприємстві не перевищувала 7 осіб, що підтверджується табелями обліку робочого часу, у зв`язку з чим норматив робочих місць з працевлаштування осіб з інвалідністю для такого суб`єкта малого підприємництва законодавством не встановлюється.

Відповідно, до жовтня 2018 року у відповідача був відсутній обов`язок звітування до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за формою 10-ПІ та до центру зайнятості за формою 3-ПН.

16.10.2018 відповідач працевлаштував особу з інвалідністю гр. ОСОБА_1 , яка самостійно звернулася на підприємство в пошуках роботи, що підтверджується копією наказу про прийняття ОСОБА_1 на роботу, копією трудової книжки ОСОБА_1 , копією довідки МСЕК.

Таким чином, лише з моменту працевлаштування гр. ОСОБА_1 (тобто з 16.10.2018) штат товариства відповідача збільшився до 8 осіб, що відповідно до частини першої статті 19 Закону №875 стало підставою для встановлення підприємству нормативу робочих місць з працевлаштування осіб з інвалідністю - в кількості 1 робочого місця. Але фактично вказаний норматив був вчасно та в повному обсязі виконаний відповідачем оскільки восьмою особою в штаті підприємства став вищезазначений працівник з інвалідністю ОСОБА_1 , яка була прийнята на посаду кур`єра.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем надано документи (табелі обліку робочого часу протягом 2018 року) щодо помісячної кількості працівників на підприємстві, які підтвердили час та зміну кількості працюючих та момент виникнення обов`язку щодо працевлаштування особи з інвалідністю.

Отже, позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13937406) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛГАЗ-ІНВЕСТ" (вул. 60 років Жовтня, 154, кв. 57, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 30941278) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08 липня 2019 року.

Суддя К.І. Клочко