Рішення

від 08.07.2019 по справі 620/1505/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1505/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тихоненко О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Анатолія-Ліс до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Анатолія-Ліс (далі - ТОВ Анатолія-Ліс , позивач) звернулось до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-19-016/0338/136 від 25.04.2019 на позивача у розмірі 375570, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для її прийняття. Позивач зазначає, що з особами вказаними в акті інспекційного відвідування, на підставі якого була прийнята оскаржувана постанова трудових відносин не мав. Сам факт перебування фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на території, де здійснює діяльність ТОВ Анатолія-Ліс не підтверджує наявності трудових відносин з позивачем, щодо ОСОБА_3 , то остання виконувала обов`язки контролера в ТОВ Анатолія-Ліс за цивільно-правовою угодою. Відносини між позивачем та ОСОБА_3 не мали характеру трудових, остання не зараховувалася до штату працівників товариства, не підпорядковувалася правилам внутрішнього розпорядку, а самостійно організовувала свою роботу і виконувала її на власний ризик. Відносини між позивачем та ОСОБА_3 виникли на підставі волевиявлення сторін за цивільно-правовою угодою і не порушили ані прав останньої, ані інтересів держави, як наслідок відсутні підстави для нарахування штрафу.

28.05.2019 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі до суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

13.06.2019 Управлінням, в межах встановленого судом строку, подано відзив, в якому відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначає, що за результатом проведення інспекційного відвідування позивача встановлені порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, про що складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю. 25.04.2019 заступником начальника Управління винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 375570,00 грн за вище вказане порушення, оскільки працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично допущено до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Крім того, всі працівники пояснили, що працюють в ТОВ Анатолія-Ліс, що підтверджено матеріалами відеозапису . Таким чином, відносини позивача з вищевказаними фізичними особами носять характер трудових, а тому позовні вимоги є такими, що не відповідають обставинам справи, не спростовують матеріалів інспекційного відвідування (а.с.50-59).

03.07.2019 представником позивача надано відповідь на відзив, в якій вказано про обставини, зазначені в позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту службової записки начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління В. Луцишиної від 12.03.2019 на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 відповідно до листа Ріпкинської РДА та листа Добрянської селищної ради начальнику Управління Держпраці у Чернігівській області запропоновано провести інспекційне відвідування ТОВ Анатолія-Ліс з питань додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин (а.с.62-63).

Відповідачем прийнято наказ від 04.04.2019 № 107 Про проведення контрольних заходів , який передбачав проведення інспекційних відвідувань, в тому числі і позивача щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин (а.с.60).

На підставі даного наказу та направлення на проведення контрольного заходу від 04.04.2019 № 107 (а.с.61) посадовим особам доручено провести інспекційне відвідування позивача на предмет додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.

У зв`язку з виявленим під час інспекційного відвідування порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № 25-19-016/0338 від 10.04.2019 (а.с.64-68).

Не погоджуючись з даними висновками акту, позивачем 12.04.2019 направлено на адресу Управління зауваження (а.с.19-20).

В подальшому, Управлінням винесено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № 109 від 12.04.2019, яким вирішено прийняти до розгляду акт інспекційного відвідування від 10.04.2019 № 25-19-016/0338, розгляд справи призначити на 10 год. 30 хв. 25.04.2019 за адресою відповідача, про що повідомити суб`єкт господарювання (а.с.69).

15.04.2019 Управлінням на адресу позивача направлено відповідне повідомлення № 10-04/2301 (а.с.70).

Відповідно до протоколу № 136 від 25.04.2019 про розгляд справи щодо накладення штрафів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення відносно ТОВ Анатолія-Ліс вирішено винести постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами з накладенням на ТОВ Анатолія-Ліс штрафу у розмірі 375570 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (а.с.75).

25.04.2019 Управлінням прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-19-016/0338/136, якою вирішено накласти на позивача штраф у розмірі 375570 грн (а.с.76), оригінал якої направлено позивачу (а.с.77).

Як встановлено судом, між позивачем (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю Добрянка (виконавець) укладено договір про надання послуг від 12.02.2019, відповідно до якого виконавець за завданням замовника надаж допоміжні послуги по розміщенню (завантаженню) вантажу замовника в транспортні засоби перевізників та забезпечує безперервність роботи сушильних камер замовника. Послуги надаються виконавцем власними силами або з залученням третіх осіб (а.с.26-27).

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ Добрянка укладено цивільно-правові договори з ОСОБА_1 № б/н від 29.03.2019 та з Агеєвим В.Є. № б/н від 09.04.2019, що підтверджується матеріалами справи (а.с.29-34).

Між позивачем (замовник) та ОСОБА_3 (виконавець) укладено цивільно-правову угоду № 1 від 15.03.2019 відповідно до якої замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконувати обов`язки контролера загального виробництва, який підпорядковується генеральному директору. Робота має відповідати вимогам, які висуваються до даного виду робіт. Замовник зобов`язаний своєчасно прийняти й оплатити виконану виконавцем роботу. Виконавець виконує роботу за цим договором самостійно та не має права залучати третіх осіб (субпідрядників) інакше ніж як за погодженням із замовником. Підставою для підписання документа, який підтверджує виконання робіт виконавцем за цим договором є підписаний акт приймання виконаних робіт на об`єкті. За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду в розмірі 4300,00 грн (а.с.35).

Виконання цивільно-правової угоди між позивачем та ОСОБА_3 свідчать акти № 1 здачі-прийняття наданих послуг від 31.03.2019, № 2 від 15.04.2019 та відомість на виплату готівки за березень-квітень 2019 року (а.с.36-39).

Вважаючи прийняту відповідачем постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пункту 2 Положення № 96 Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 встановлено, що Держпраці, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Державна служба України з питань праці (Держпраця) відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі Порядок №295).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі за текстом Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в тому числі, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку №295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначеної угоди.

Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення з фізичною особою ОСОБА_3 . угоди про надання послуг порушення чинного законодавства України.

Згідно даної угоди факт надання послуг з боку виконавця засвідчується актами здачі-прийняття наданих послуг, які підписуються сторонами після надання послуг та є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.2 угоди замовник та виконавець встановлюють вартість виконання робіт по даному договору та фіксують у актах прийому наданих послуг.

Щодо посилання відповідача на наявність трудових відносин позивача з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд не приймає до уваги, оскільки даний факт спростований наданими ТОВ Анатолія-Ліс доказами, вказані фізичні особи взагалі не перебувають з позивачем у будь-яких відносинах, що підтверджується матеріалами справи (а.с.29-34).

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши цивільно-правову угоду надання послуг, дійшли згоди щодо всіх її істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у відповідному договорі.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правового договорів надання послуг ознак нікчемних правочинів відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даного договору недійсним.

Пунктом 11 Порядку №295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Таким чином, наведені інспектором в акті № 25-19-016/0338 від 10.04.2019 твердження не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між ТОВ Анатолія-Ліс та фізичною особою ОСОБА_3 . згідно угоди про надання послуг не є відносинами цивільно-правового характеру. А дії позивача щодо укладення даної угоди не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч. 3 ст.24 КЗпП України.

Відносно посилання Управління, як на доказ фактичного допуску позивачем до роботи ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на запис DVD-R наявний в матеріалах справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідачем жодним чином не встановлено будь-які ідентифікаційні дані осіб та документи, на підставі яких встановлювалися відповідні особи. Суд відноситься кретично до пояснень наданих ОСОБА_3 на відеозаписі, оскільки такі пояснення були отримані за обставин психологічного тиску з боку відповідача, що виражалось погрозами виклику працівників поліції та прикордонної служби. При цьому, на даному відеозаписі на запитання інспектора з приводу того, хто його попросив працювати в котельні, ОСОБА_2 зазначив особу з прізвищем Щербаков, який є директором ТОВ Добрянка .

Крім того, наданими позивачем доказами (а.с.29-34), а саме укладеними цивільно-правовими договорами між ТОВ Добрянка та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в повній мірі підтверджено зміст укладеного договору між позивачем та ТОВ Добрянка (а.с.26-27) та спростовано посилання відповідача про допуск до роботи даних осіб саме позивачем.

Судом встановлено, що 25.04.2019 заступником начальника Управління у відповідності до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №25-19-016/0338/136.

Вказаною постановою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф на позивача розмірі у розмірі 375570,00 гривень.

Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Враховуючи викладене, а також встановивши під час розгляду справи факт відсутності в діях позивача порушень ч. 3 ст. 24 КЗпП України, суд вважає, що накладення відповідачем на позивача штрафу у розмірі 375570,00 грн. не може вважатись правомірним.

У межах даних правовідносин спірним є питання укладання саме цивільно-правових договорів (договорів надання послуг), їх тлумачення посадовими органами Держпраці.

Також суд зазначає, що жодних відомостей щодо непогодження фізичної особи з укладенням договору про надання послуг в акті інспекційного відвідування не було зазначено. На підставі чого суд робить висновок, що вказаний договів укладено за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними.

Чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

При цьому, слід зазначити, що зобов`язати підприємство та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України Про охорону праці передбачено, що до роботи не допускаються працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

Згідно ст. 1 Закону України Про охорону праці працівник це виключно та особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Оскільки фізична особа ОСОБА_3 залучалась ТОВ Анатолія-Ліс до виконання робіт на підставі цивільно-правового, а не трудового договору чи контракту, вона відповідно до ст. 1 Закону України Про охорону праці не вважалася працівником, а тому на неї не розповсюджувалися положення статей 18 та 21 вказаного закону.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ТОВ Анатолія-Ліс підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь позивача підлягають стягненню здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 5633,56 грн.

Керуючись статтями 168, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Анатолія-Ліс до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-19-016/0338/136 від 25.04.2019 на Товариство з обмеженою відповідальністю Анатолія-Ліс у розмірі 375570, 00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Анатолія-Ліс (вул. Інструментальна, 1, м. Чернігів,14037, код ЄДРПОУ 39076040) судові витрати в розмірі 5633 (п`ять тисяч шістсот тридцять три) грн. 56 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Анатолія-Ліс (вул. Інструментальна, 1, м. Чернігів,14037, код ЄДРПОУ 39076040).

Відповідач: Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238).

Рішення суду в повному обсязі виготовлено 08.07.2019.

Суддя О.М. Тихоненко