Постанова

від 02.07.2019 по справі 520/17687/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5136/19

Номер справи місцевого суду: 520/17687/18

Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Погорєлової С.О.,

суддів - Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

розглянувши у порядку, передбаченому ст. 369 ЦПК України, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю Марлоу Навігейшн Україна про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене під головуванням судді Калашнікової О.І. 11 березня 2019 року в м. Одесі,

встановила:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в обґрунтування якого посилалася на те, що з відповідачем перебувала у шлюбі з 22 листопада 2003 року. Від шлюбу у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Відповідач участі в утриманні сина не приймав, що і стало причиною звернення до суду.

Позивач просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 15 000 грн. щомісячно.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги визнав, просив їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позов визнали частково в частині сплати аліментів у розмірі 5000 грн. щомісячно.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 5000 грн. щомісячно, починаючи з 13 листопада 2018 року і до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив дійсний обсяг витрат, які несе позивач на утримання дитини, та помилково дійшов висновку щодо визначеного розміру аліментів, оскільки не врахував, що розмір середнього заробітку за рік дозволяє відповідачу сплачувати аліменти у зазначеному в позовних вимогах розмірі.

Відзив на апеляційну скаргу мотивовано тим, що заявлена в позові сума аліментів позивачем не обґрунтована належним чином. Беручи до уваги, що кожен з батьків несе однакову відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами, чому з відповідача підлягає стягненню саме такий розмір аліментів, зважаючи на те, що це та половина суми, яку потребує дитина на своє утримання щомісячно. В свою чергу, ОСОБА_2 продовжує приймати участь в утриманні сина, що підтверджується відповідними доказами.

Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 22 листопада 2003 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 2 листопада 2003 року(а.с.8). Від шлюбу подружжя має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається з копії свідоцтва про народження (а.с.9).

У червні 2018 року шлюбні відносини між сторонами припинені і з того часу позивач та відповідач проживали окремо. Дитина проживала разом з позивачем та перебувала на її утриманні, відповідач проживав окремо, участі в утриманні дитини не приймав, а позивач не має достатнього матеріального забезпечення для забезпечення достойного фізичного та духовного розвитку спільній дитині.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини стосовно обов`язку батька утримувати дитину, яка проживає з матір`ю, до досягнення нею повноліття.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що сторони визнали, що спільною квартирою подружжя користується лише позивач, відповідач орендує житло, доказами у справі підтверджена нерегулярна участь ОСОБА_2 в утриманні сина та останній визнав аліменти у сумі 5000 грн., а позивач в свою чергу не обґрунтувала належним чином аліменти на суму 15 000 грн.

Однак з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись неможна.

Колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

На підставі ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Як передбачає ст. 181 ч.ч.1, 2, 3 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 працює на кораблях компанії Марлоу Навігейшн (Кіпр) та зокрема з 17 січня 2018 року до 06 червня 2018 року перебував у рейсі на т/х MIRIAM BORCHARD , що підтверджується копією довідки від 07 вересня 2018 року (а.с. 77). ОСОБА_2 був працевлаштований на іноземних суднах старшим помічником капітана в різні періоди з 2008 року до 2017 року, що підтверджується копією довідки Marlow Navigation Ukraine від 20 грудня 2017 року (а.с.13). Зокрема, за умовами контракту між ОСОБА_2 та Коеппінг Реедерай Гмбх і Ко. КГ в період виконання посадових повноважень на судні в період з 15 січня 2018 року до 16 травня 2018 року отримував заробітну плату у розмірі 6992 дол. США в місяць (а.с.17-19). Вказане підтверджується копією довідки Marlow Navigation Ukraine від 07 вересня 2018 року та відповідачем в суді першої інстанції не заперечувалося (а.с.77).

В силу ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Вирішуючи питання про стягнення аліментів, обчислюючи розмір грошової суми, яка підлягає стягненню на утримання дитини, суд перш за все виходить з потреб дитини, враховує вік дитини, стан його здоров`я та матеріальне становище, необхідність у проведенні щомісячного медичного огляду, лікування, докази матеріального становища платника аліментів, стану його здоров`я, наявність на його утриманні інших осіб, прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, встановлений станом на 01 січня календарного року.

Законом України Про Державний бюджет України на 2019 рік встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з 1 липня - 1699 гривень, з 1 грудня - 1779 гривень, для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо розміру аліментів в сумі 15000 грн. щомісячно ґрунтувалися фактично на тому, яку суму заявлених аліментів становитиме ј частина заробітку відповідача, проте, позивачем не було доведено в передбаченому законом порядку потребу дитини у вказаній сумі грошових коштів.

В силу вимог ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Важливим питанням під час визначення розміру аліментів є визначення обсягу грошових коштів, за наявності яких дитина матиме змогу на рівень життя для забезпечення її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку, а також змогу батька сплачувати грошові кошти у визначеному розмірі.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження посилань позивача в позовній заяві та апеляційній скарзі щодо суми витрат, які несе позивач щомісяця на утримання дитини. В апеляційній скарзі апелянт зазначила лише перелік витрат на їжу, текстильну білизну та предмети гардеробу для одинадцятирічного сина відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №780 від 11 жовтня 2016 року. Доказів на підтвердження витрат, які несе позивач для забезпечення дитини благами з вказаного переліку до суду першої інстанції не було надано, але такі докази є важливими для обчислення суми аліментів, які підлягають стягненню, оскільки в повній мірі відображають потребу дитини у отриманні таких сум грошових коштів для забезпечення власного розвитку, наприклад, підтверджують факт відвідування різного виду гуртків, щоденні витрати на харчування, транспорт тощо (у тому разі, якщо дитина потребує коштів у більшому розмірі, ніж передбачено прожитковим мінімумом для дитини відповідного віку). Матеріалами справи не підтверджується незадовільний стан здоров`я дитини, в зв`язку з яким дитина може потребувати більшого обсягу грошових коштів на утримання для проведення медичних оглядів, відповідного лікування. Таких доказів не було надано і до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, позивачем не зазначено та не доведено, які витрати вона несе щомісячно, утримуючи дитину, на підтвердження заявленої суми. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження потреби саме дитини, на утримання якої такі аліменти мають стягуватися, у доцільності стягнення аліментів у заявленому позивачем розмірі, адже найголовнішою причиною призначення аліментів є потреба в них саме дитини.

Вирішуючи питання стосовно спроможності відповідача сплачувати аліменти, суд виходить з того, що матеріалами справи підтверджується працездатність ОСОБА_2 , обмежень щодо працевлаштування, зокрема, на суднах - відсутні. Відповідач долучив до матеріалів справи результати дослідження та консультацію гастроентеролога, з яких вбачається, що платник аліментів хворіє на гастрит, однак вказані докази не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджують втрату працездатності відповідачем (а.с.113-114). Інших відомостей про наявність захворювань, внаслідок яких відповідач втратив працездатність матеріали справи не містять. Матеріальне становище платника аліментів підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи копіями контрактів, довідками про заробітну плату (а.с.18, 23-28). Так з наведених документів вбачається, що з 12 травня 2017 року до 14 вересня 2017 року ОСОБА_2 отримав 3513,44+6291+6291+8470,78=24566,22 дол. США. Згідно копії довідки Marlow Navigation Ukraine від 20 грудня 2017 року апелянт дійсно перебував з травня 2017 до вересня 2017 року в рейсі. З січня 2018 року до травня 2018 року ОСОБА_2 на протязі 4 місяців перебував на іноземному судні та щомісячно отримував заробітну плату у розмірі 6992 дол. США на загальну суму 27968 дол. США. Доказів щодо отримання грошових коштів за контрактом на іноземному судні зі інші місяці в 2018 року матеріали справи не містять. Аналіз загальної суми зароблених коштів відповідачем, відомостей про його працевлаштування в 2018 році дозволяє зробити висновок, що середній заробіток відповідача на 1 календарний місяць становить 2330,67 дол. США (27968/12 міс.=2330,67), що станом на момент звернення з позовом відповідно до офіційного курсу НБУ було еквівалентно 61529,69 грн. щомісячно.

Встановлюючи обставини, які можуть погіршити становище платника аліментів, суд аналізує посилання відповідача щодо наявності на утриманні непрацездатної матері та надання фінансової допомоги на медичне лікування сестрі. В матеріалах справи містяться дані стосовно громадянки ОСОБА_5 , яка перебуває на обліку у Малиновському ОУ ПФУ в м. Одесі та отримує пенсію в розмірі 1537,02 грн. щомісячно, а також копії документів на підтвердження проходження медичного обслуговування та покупку медичних препаратів (а.с.80-93). Колегія суддів в силу вимог ст. 81 ЦПК України не може на основі припущень визнати, а доказами у справі не підтверджується, що саме ОСОБА_2 надавав допомогу вищевказаній особі, що громадянка ОСОБА_5 є матір`ю відповідача, проживає разом з ним, перебуває у останнього на утриманні. Крім того, відповідач посилався на те, що змушений орендувати квартиру для проживання, оскільки квартиру, якою володів на праві спільної сумісної власності він залишив для проживання дружині та дитині, проте, в матеріалах справи відсутні докази, зокрема, договір оренди житла на підтвердження вказаної обставини. Таким чином, обставин, які погіршують матеріальне становище відповідача, факту перебування на його утриманні інших осіб, колегією суддів не встановлено.

З урахуванням того, що позивач не обґрунтувала потребу у розмірі аліментів, який становить 15000 грн., відповідач в свою чергу визнав аліменти у розмірі 5000 грн., але спроможний сплачувати аліменти у більшому розмірі, має задовільне матеріальне становище, отримує достойну заробітну плату, обставини, які погіршують його матеріальний стан, судом не встановлені, дитина в одинадцятирічному віці має достатні потреби в матеріальному забезпеченні, яке полягає у придбанні для дитини різного роду матеріальних благ, одягу, речей щоденного вжитку, харчування тощо, беручи до уваги, що діти середнього шкільного віку крім навчання можуть відвідувати позакласні заняття, що тягне за собою додаткові затрати, та обов`язок батька утримувати свою дитину незалежно від того, чи проживає він разом з сім`єю, колегія суддів вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 9000 грн.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач спроможний сплачувати аліменти у заявленому в позовній заяві розмірі виключно через те, що ОСОБА_1 працює моряком на іноземних судах та отримує достатню заробітну плату, оскільки робота моряка не є постійною зі стабільною заробітною платою та залежить від ринку праці, надається крюінговими компаніями з урахуванням умов пропонуючих контрактів.

Інші доводи апеляційної скарги носять описовий характер і не мають правового значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, встановивши невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, суд апеляційної інстанції частково задовольняє апеляційну скаргу, а оскаржуване судове рішення змінює в частині визначення розміру аліментів та постановляє стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 9000 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом, тобто з 13 листопада 2018 року до 13 вересня 2026 року.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2019 року - змінити в частині визначення розміру аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 у розмірі 9000 грн. щомісячно, починаючи з 13 листопада 2018 року до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2 а - 2 г ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 02 липня 2019 року.

Судді Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова

А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе