Ухвала

від 08.07.2019 по справі 757/27036/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/27036/19-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2019 року суддя Печерського районного суду міста Києва Писанець В.А., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - публічне акціонерне товариство Український професійний банк , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою судді від 08 липня 2019 року у вказаній справі відкрито провадження за правилами позовного (загального) провадження, учасникам справи роз`яснено підстави, час та черговість подання заяв по суті справи.

Разом із позовом до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту, в межах ціни позову, на частку кінцевого бенефіціара (власника) ОСОБА_2 . (РНОКПП НОМЕР_1 ) в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД код ЄДРПОУ 30530468, вказуючи на те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду та невиконання його відповідачем в майбутньому, а також зазначаючи, що даний вид забезпечення позову убезпечить позивача в виконанні відповідачем майнового зобов`язання за договором від 27 травня 2015 року про відступлення права вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується накладенням арешту на майно, що відповідаєп. 1 ч. 1ст. 150 ЦПК України.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який є в загальному доступі в мережі інтернет, відповідач ОСОБА_2 є одним із кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД , частка статутного капіталу якого становить 30 550 000,00 грн.

Положеннями ст. 66 ГК України передбачено, що джерелами формування майна підприємства є грошові та матеріальні внески засновників.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про господарські товариства , господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Положеннями ст. 144 ЦК України передбачено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Згідно змісту ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку.

Майном господарського товариства, крім вкладів до статутного капіталу, також є продукція, вироблена товариством у результаті господарської діяльності; одержані доходи; інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом. Частці засновника (учасника) в статутному капіталі пропорційно відповідає частка у майні господарського товариства, на яку засновки (учасник) має право.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена в постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-31цс14, вказано, що у господарському товаристві статутний капітал поділений на частки, а майно при виході учасника розподіляється між його членам пропорційно часткам у статному капіталі, тобто, виходячи з правовідносин спільної часткової власності з визначенням часток у порядку, передбаченому законом і статутом товариства. Згідно зі ст. 149 ЦК України звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства в статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності в нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника в статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред`явлення вимог кредиторами. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві. Отже, за змістом зазначених норм права, майно товариства може бути виділено пропорційно частці боржника в статутному капіталі або виплачена його вартість пропорційно частці боржника в статутному капіталі товариства на вимогу кредитора.

Виходячи з вищенаведених положень, допускається звернення стягнення на частку в майні господарського товариства, належну особі, а не на виражений в грошовій формі розмір вкладу до статутного (складеного) капіталу товариства.

Вклад до статутного фонду товариства, який має грошову оцінку, з моменту внесення до статутного капіталу є власністю самого товариства.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Так, з позовної заяви вбачається, що між сторонами існує спір стосовно повернення ОСОБА_2 грошових коштів на виконання укладеного між ними 27 травня 2015 року договору про відступлення права вимоги, де відповідач відповідно до п. 3.1. зобов`язався сплатити позивачу вартість права вимоги у розмірі 800 000,00 дол. США, що у гривневому еквіваленті складає 20 888 000,00 грн., в строк до 31 травня 2016 року.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , як і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, вказано, що забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до змісту ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

На підставі вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги наведені норми законодавства, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з врахуванням роз`яснень Верховного Суду України, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; встановленого спору між сторонами по справі та ціни позову, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог заяви та накладення арешту, а межах ціни позову, на частку кінцевого бенефіціара (власника) ОСОБА_2 . в статутному капіталі ТОВ ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД , що складає 22 921 716,16 грн.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і рівності сторін, оскільки метою забезпечення позову є вжиття негайних, проте тимчасових заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити.

Накласти арешт, в межах ціни позову (22 921 716,16 грн.), на частку кінцевого бенефіціара (власника) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10, код ЄДРПОУ 30530468 ) .

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Строк пред`явлення для виконання ухвали три роки.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

Суддя В. А. Писанець