Постанова

від 04.06.2019 по справі 35/628

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2019 р. Справа№ 35/628

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 04.06.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Заступника прокурора Дніпровського району м. Києва

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 30.12.2010 (повний текст рішення складено 10.01.2011)

у справі № 35/628 (Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірландський паб"

до Фізичної особи-підприємця Барабанюк Ірини Павлівни, Державної архітектурно - будівельної інспекції України, Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"

про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Ірландський паб звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контрою м. Києва та Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про визнання права власності за позивачем на нежитлову будівлю по вул. Раїси Окіпної, 4 літ. А , загальною площею під літерою А' - 72,8 кв.м. та літ. Б - 161,2 кв.м.; зобов'язати відповідача-1 видати позивачу свідоцтво про відповідність на нежитлову будівлю по вул. Раїси Окіпної, 4 літ. А , загальною площею під літерою А' - 72,8 кв.м. та літ. Б - 161,2 кв.м.; зобов'язати відповідача-2 зареєструвати за позивачем право власності на нежитлову будівлю по вул. Раїси Окіпної, 4 літ. А , загальною площею під літерою А' - 72,8 кв.м. та літ. Б - 161,2 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Ірландський паб є власником нежитлового приміщення площею 422,2 кв.м. в м. Києві по вул. Раїси Окіпної,4 літ. А (секція 5) у відповідності до рішення суду від 17.11.2008.

16.02.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ірландський паб" (забудовник) та Фізичною особою-підприємцем Барабанюк І.П. (замовник) було укладено договір про здійснення будівництва нежитлових будівель під кафе.

Предметом укладеного договору відповідно до п.2.1, 2.2 укладеного договору є завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва з необхідними інженерними мережами, включаючи проведення внутрішніх оздоблювальних робіт, згідно з проектною документацією. Фінансування всіх заходів та робіт із завершення будівництва, в т.ч. внутрішнього оздоблення та забезпечення виконання цих заходів та робіт у відповідності до умов договору , покладається на забудовника.

Пунктом п.5.1 договору сторони узгодили, що після прийняття об'єкта в експлуатацію і належного виконання сторонами своїх зобов'язань забудовник отримує 100 % забудованої загальної площі об'єкта за актом приймання-передачі, що підписується належним чином уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до умов пункту 4.2.3 договору після отримання повідомлення позивача про закінчення будівництвом об'єкта, відповідач-1 зобов'язаний надати позивачеві у встановленому законодавством порядку і строк всі необхідні документи у відповідності до вимог чинного законодавства України, які необхідні для прийняття в експлуатацію та оформлення права власності на об'єкт.

07.09.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ірландський паб" та Фізичною особою-підприємцем Барабанюк І.П. було підписано акт приймання-передачі об'єкту будівництва.

Позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що після проведених робіт відповідач-1 на звернення позивача з приводу надання необхідних документів для оформлення збудованих будівель не реагує, від будь-яких пояснень ухиляється.

Позивач зазначає, що технічні рішення реконструкції та добудов відповідають вимогам екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних ті інших діючих норм і правил та забезпечують безпечне для життя і здоров я людей експлуатацію об'єкта (висновок експертного будівельно-технічного дослідження №0689, складеного експертом Незалежного інституту судових експертиз). Експертний висновок доданий позивачем до матеріалів справи.

З метою належного володіння нежитловою будівлею по вул. Раїси Окіпної, 4 літ. А (секція 5) позивач звернувся до Інспекції Державного архітектурно будівельного контролю м. Києва з проханням прийняти в експлуатацію та видати сертифікат відповідності збудованого об'єкта проектній документації, без чого належне володіння нежитловим приміщенням по вул. Раїси Окіпної, 4 літ. А (секція 5) неможливе. Позивач отримав відмову, якою вважає було порушено його право на повноцінне володіння користування майном (лист №7/26-6879/11 від 09.12.2010).

Одночасно позивач звернувся до Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об'єкти нерухомого майна" з заявою про реєстрацію права власності на реконструйовану нежитлову будівлю по вул. Раїси Окіпної, 4 літ. А (секція 5) у задоволенні зазначеної заяви було відмовлено.

Зазначені обставини змусили позивача звернутися до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.12.2010 у справі № 35/628 позов задоволено повністю, визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Ірландський паб на нежитлову будівлю по вул. Раїси Окіпної, 4 літ. А в м. Києві загальною площею під літерою А' - 72,8 кв.м. та літерою Б -161,2 кв.м.; зобов"язано Інспекцію Державного архітектурно будівельного контролю м. Києва видати Товариству з обмеженою відповідальністю Ірландський паб ) сертифікат відповідності на нежитлову будівлю по вул. Раїси Окіпної, 4 літ. А в м. Києві, загальною площею під літерою А' - 72,8 кв.м. та літерою Б -161,2 кв.м.; зобов"язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об"єкти нерухомого майна" зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю Ірландський паб право власності на нежитлову будівлю по вул. Раїси Окіпної, 4 літ. А в м. Києві загальною площею під літерою А' - 72,8 кв.м. та літерою Б -161,2 кв.м.

Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції зазначив, що ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржене або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Господарським судом першої інстанції зазначено, що пунктом 4 підпункту 6) Постанови Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2006 р. № 1434 Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію визначено, що державна архітектурно-будівельна інспекція бере участь в роботі комісій з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. № 225 Про затвердження Положення про державний архітектурно-будівельний контроль визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) та її територіальні органи та приймають участь у встановленому порядку в роботі комісій з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, а також у розслідуванні причин аварій на будівництві.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 923 (зі змінами) Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів. Пунктом 2 зазначеної постанови визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об"єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Сертифікат - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об"єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 923 (зі змінами) визначено, що:

- пункт 12- за результатами розгляду заяви з документами, що додаються до неї, та підсумкової перевірки інспекція протягом двох робочих днів приймає рішення про видачу свідоцтва або відмову.

- пунктом 14 - у разі прийняття рішення про відмову у видачі свідоцтва інспекція видає протягом двох робочих днів замовникові або уповноваженій ним особі письмову відмову, про що робиться відповідний запис у журналі реєстрації виданих свідоцтв та відмов у їх видачі. Відмова у видачі свідоцтва може бути оскаржена до суду.

На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позовні вимоги до відповідача-1 про зобов"язання видати позивачу свідоцтво про відповідність на нежитлову будівлю по вул. Раїси Окіпної, 4 літ. А (секція5) м. Києві загальна площа дорівнює під літерою А' - 72,8 кв.м., під літерою Б - 161,2 кв.м. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. Статтею 4 цього ж Закону визначено, що право власності на нерухоме майно підлягає обов"язковій державній реєстрації.

Відповідно до п. 7, 8 Тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві, від 20 червня 2002 року № 74/74 підлягає державній реєстрації право власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані в місті Києві, будівництво або реконструкція яких закінчені, незалежно від форм власності та які прийняті в експлуатацію в установленому порядку при наявності актів прийняття об'єктів в експлуатацію та матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна.

Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані в місті Києві є обов'язковою для суб'єктів цих прав - фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, держави Україна в особі відповідних органів влади, а також територіальної громади міста Києва, територіальних громад районів у місті Києві в особі органів місцевого самоврядування з одного боку та Бюро з іншого боку.

Також суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послався на пункт 18 Листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. N 01-8/98 „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" названі у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" органи єдиної системи реєстрації відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами про офіційне визнання права власності на об'єкт нерухомого майна. Оскільки відповідно до пункту 5 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах.

На підставі вищевикладеного суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, доводяться належними засобами доказування, а тому є такими, що підлягають задоволенню

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Дніпровського району м. Києва вернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції не встановлено, кому і на якій підставі належать об єкти нерухомого майна, не витребувано у позивача документального підтвердження законності встановлення на земельній ділянці нежитлової будівлі - закладу громадського харчування, загальною площею під літерою А' - 72,8 кв.м., під літерою Б - 161,2 кв.м, 42,6 кв.м., що розташований за адресою: м.Київ, вул. Р.Окіпної, 4 (секція 5), щодо якої виник спір, а саме договір оренди зазначених об"єктів, дозволи на їх встановлення, тощо.

За переконанням апелянта ТОВ Ірландський Паб безпідставно займає земельну ділянку, що порушує інтереси держави в особі Київради щодо регулювання земельних відносин у м. Києві з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено чи наявні документи, що підтверджують право власності, користування або оренди що є порушенням вимог ст.ст. 9, 116, 125, 126 Земельного кодексу України.

Київська міська рада не приймала рішення про відвід ТОВ Ірландський ПАБ вищезазначеної земельної ділянки. Документів, що посвідчують право власності або право користування (в тому числі на умовах оренди) вищевказаною земельною ділянкою, ТОВ Ірландський ПАБ не отримувало. Факт незаконного використання земельної ділянки підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.10.10 № 1201/04, який складений інспектором по використанню і охороні земель м. Києва Головного Управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації Сокаревим О.В.

Крім того, відповідно до ст. 113 Земельного кодексу України зони санітарної охорони створюються навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності.

У межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об'єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені.

Апелянт зазначає, що представниками ВАТ АК Київводоканал під час проведення обстеження земельної ділянки та спорудженої будівлі ТОВ Ірландський ПАБ встановлено, що об'єкт розташований у зоні санітарної охорони інженерних мереж безпосередньо на водопровідному колодязі з пожежним гідрантом ВК-2/ПГ та на двох водопровідних вводах Д=100мм до житлового будинку № 4 по вул. Р. Окіпної в Дніпровському районі м. Києва.

Крім того, за інформацією ВАТ Київгаз в порушення Правил безпеки систем газопостачання України (п. 4.3.15, п. 4.3.7), які затверджені наказом Держнаглядохоронпраці № 254 від 01.10.97 та зареєстровані Міністерством юстиції України 15.05.98 № 318/2758 та Державних будівельних норм ДБН В.2.5-20-2001 Газопостачання , ТОВ Ірландський ПАБ встановлено споруду в охоронних зонах інженерних мереж ВАТ Київгаз (газопровід низького тиску 0,5 м.) на самовільно зайнятій земельній ділянці по Р. Окіпної, 4 в Дніпровському районі м. Києва.

Також, апелянт зазначає, що в порушення норм Земельного кодексу України, вимог Державних будівельних норм України ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , ТОВ Ірландський ПАБ під час зведення будівлі за вищевказаною адресою частково порушено охоронні зони теплових мереж ТМ-6 ДТЕЦ 2Ду 700мм. АЕК Київенерго , зокрема фундамент торцевої стіни будівлі довжиною 10 м. розміщений паралельно до теплової мережі, впритул з краєм лотка теплової мережі.

Апелянт звертає увагу суду на те, що за інформацією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві дозвіл на виконання будівельних робіт ТОВ Ірландський ПАБ не видавався, будівництво одноповерхової будівлі самочинне. Згідно даних Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва дозвіл (ордер) за тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв'язку з встановленням тимчасової огорожі на період проведення будівництва за вищевказаною адресою ТОВ Ірландський ПАБ не видавався.

Вказані порушення та не дотримання державних нормативів під час спорудження ТОВ Ірландський ПАБ будівлі в охоронних зонах та зонах санітарної охорони самовільно зайнятої земельної ділянки може привести до непередбачуваних наслідків з можливими людськими жертвами.

Самовільне зайняття та протиправне використання відповідачем земельної ділянки обмежує законного власника у праві розпоряджатися нею і використовувати її за своїм призначенням, що завдає істотної шкоди державним інтересам. Порушення інтересів держави в даному випадку також в ігноруванні відповідачем чинного правопорядку щодо використання земель в Україні та державних будівельних норм щодо можливості спорудження будівель.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час користування ними.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що на момент розгляду справи ТОВ Ірландський Паб без дозволу Київської міської ради самовільно займало земельну ділянку та користувалось нею без законних підстав, з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, без відведення землі в натурі й одержання документа, що засвідчує право на землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Цією нормою також передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Крім того, прокурор звертає увагу на те, що суд першої інстанції взагалі не залучив до участі у справі Київську міську раду, яка була позбавлена можливості захисту своїх прав, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач зазначив, що апеляційна скарга обґрунтовується тим, що належна ТОВ Ірландський ПАБ нежитлова будівля розташована за адресою: м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 4 (літера А , літера Б ), право власності на яку було визнано на підставі оскаржуваного рішення, знаходиться на земельній ділянці, яка використовується без належних правових підстав (право власності, користування або оренди), оскільки рішення про відвід ТОВ Ірландський ПАБ зазначеної земельної ділянки Київська міська рада не приймала. Крім того, під час обстеження земельної ділянки, на якій розміщено належну ТОВ Ірландський ПАБ нежитлову будівлю було встановлено, що вона знаходиться в охоронних зонах інженерних мереж та зонах санітарної охорони, що є порушенням будівельних норм та санітарних правил.

Позивач вважає, що вищевикладене не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується поданими через відділ документального забезпечення суду 02.04.2019 наступними доказами.

06 серпня 2012 року між Київською міською радою та ТОВ Ірландський ПАБ на підставі рішення Київської міської ради від 29.12.2011 року № 1076/7312 було укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої по вул. Раїси Окіпної, 4 (літ. А , літ. Б ) у Дніпровському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування закладу громадського харчування, строком на 5 років.

26 листопада 2012 року між ТОВ Ірландський ПАБ та громадянами Сиволапенко В.В. та Підрушняк М.В. було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі під літ. А загальною площею 72,80 кв.м та під літ. Б загальною площею 161,20 кв.м, які знаходяться у м. Києві по вул. Раїси Окіпної, 4.

У подальшому вищевказана нежитлова будівля на підставі договору оренди № 2 від 01.01.2015 року була передана в оренду створеному 08 липня 2014 року Товариству з обмеженою відповідальністю ПАБ-ПИВОВАРНЯ .

У зв'язку зі зміною власників нежитлової будівлі, розташованої по вул. Раїси Окіпної, 4 (літ. А , літ. Б ) у Дніпровському районі м. Києва та закінченням строку договору оренди земельної ділянки відповідно до договору від 06.08.2012 року, 04 квітня 2017 року між Київською міською радою та громадянами Сиволапенко В.В. та Підрушняк М.В. на підставі рішення Київської міської ради від 15.11.2016 року № 442/1446 було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки строком на 10 років.

Фактично з липня 2014 року, після передачі нежитлової будівлі в оренду новоствореному ТОВ ПАБ-ПИВОВАРНЯ , ТОВ Ірландський ПАБ господарську діяльність не здійснює, найманих працівників, окрім директора немає, що підтверджується копіями документів, долучених до цього клопотання.

Крім того, позивач зазначає, що у зв'язку зі знаходженням нежитлової будівлі, розташованої по вул. Раїси Окіпної, 4 (літ. А , літ. Б ) в м. Києві в охоронних зонах інженерних мереж, її користувачами та власниками були вжиті наступні заходи.

На підставі технічних умов від 22.08.2011 року, виданих ПАТ Київгаз ТОВ Ірландський ПАБ , були виконані роботи з перекладки газопроводу-вводу із під плями забудови до житлового будинку № 4 по вул. Раїси Окіпної в м. Києві, літ. А , літ. Б та прийняті до експлуатації згідно з Актом.

Згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 20.06.2018 року № 1075 газопровід низького тиску ТОВ ПАБ-ПИВОВАРНЯ прийнято безоплатно до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передано у користування ПАТ Київгаз , на підставі рішення Київської міської ради від 11.10.2018 року № 1756/5820 надано дозвіл на демонтаж старого газопроводу.

На підставі виданих ПАТ Акціонерна компанія Київводоканал технічних умов від 17.06.2016року, власниками нежитлової будівлі по вул. Раїси Окіпної, 4 Сиволапенко В.В. та Підрушняк М.В. було виконано капітальний ремонт водопроводу, який згідно Акту № 17-210 від 04.08.2017 року було прийнято в експлуатацію.

Використання власниками нежитлового приміщення Сиволапенко В.В. та Підрушняк М.В. внутрішньої системи водопостачання та водовідведення у житловому будинку № 4 по вул. Раїси Окіпної в м. Києві було погоджено з балансоутримувачем вказаного будинку КП Житло- сервіс , що підтверджується листом від 30.12.2015 року № 110/829-П-1537.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що обставини, якими обґрунтовуються доводи апеляційної скарги прокурора на даний час відсутні, а отже, відсутні правові підстави для задоволення її вимог судом апеляційної інстанції.

01.08.2011 заперечуючи проти апеляційної скарги, представник ФОП Барабанюк І.П. надіслав відзив, в якому зазначив наступне. Обґрунтовуючи незаконність рішення суду першої інстанції апелянт зазначив, що позивач безпідставно зайняв земельну ділянку та розташував на ній вказану нежитлову будівлю. Апелянт стверджує, що рішення про відвід позивачу вказаної земельної ділянки не приймалося, документи, які посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщено вказану нежитлову будівлю у позивача відсутні. Усі зазначені апелянтом обставини вказують на порушення позивачем вимог ст.ст. 9, 116, 125, 126 Земельного кодексу України, а отже є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Крім того, апелянт зазначив, що нежитлова будівля, право власності на яку визнано судом за позивачем, розташована в охоронній зоні інженерним мереж, а при її спорудженні частково порушено охоронні зони теплових мереж, що є порушенням вимог правил безпеки та Державних будівельних норм України.

Проте, за переконанням ФОП Барабанюк І.П. документально вищенаведені факти апелянт не підтвердив.

Разом з тим, наявність та дійсність вказаних апелянтом порушень може бути підставою і предметом розгляду спору між позивачем і власником (користувачем) земельної ділянки, що випливає із земельних правовідносин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Крім того, набуття особою права власності на об'єкт нерухомого майна, не спонукає виникненню у цієї особи права власності на земельну ділянку, на якій цей об'єкт розташований. Вимог щодо визнання (набуття) права власності на земельну ділянку, на якій розташовано нежитлову будівлю, позивачем у суді першої інстанції не заявлялося, з огляду на що, питання пов'язані із земельними відносинами судом не розглядалися.

Згідно ч. 3 ст. 101 ГПК України ( в редакції, чинній на момент подання відзиву ) в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідач ФОП Барабанюк І.П. вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2010 винесено відповідно до норм матеріального та процесуального права при повному та всебічному дослідженні обставин справи і відповідно мають бути залишені без змін, а апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Державна архітектурно - будівельна інспекція України та Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" не скористались своїми правами та не надали суду відзив на апеляційну скаргу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2011р. було зупинено провадження у справі № 35/628 до вирішення Господарським судом м. Києва спору у справі № 6/127.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 року в газеті "Голос України" № 185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018 року.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Згідно ч. 7 ст. 31 ГПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 матеріали справи № 35/628 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2018 справу № 35/628 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Тищенко А.І., судді Скрипка І.М., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 прийнято апеляційну скаргу Заступника прокурора Дніпровського району м. Києва до провадження в складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду головуючий суддя Тищенко А.І., судді: Скрипка І.М., Михальська Ю.Б.; поновлено апеляційне провадження у справі № 35/628; справу призначено до розгляду на 15.01.2019.

В подальшому розгляд справи № 35/628 неодноразово відкладався з різних підстав.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 розгляд справи відкладено на 04.06.2019 у зв'язку з неявкою представників прокуратури, позивача, відповідача-1 та відповідача-3.

В судове засідання представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України ).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін, які повідомлялися про час та місце розгляду справи, однак не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду м. Києва № 17/383 від 17.11.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю Ірландський паб визнано власником нежитлового приміщення площею 422,2 кв.м. в м. Києві по вул. Раїси Окіпної,4 літ. А (секція 5).

Зазначене нежитлове приміщення введено в експлуатацію та проведено відповідну державну реєстрацію.

06.02.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ірландський паб" та Фізичною особою-підприємцем Баранюк Іриною Павлівною було укладено договір про здійснення будівництва нежитлових будівель під кафе № б/н від 06.02.2010.

Предметом укладеного договору відповідно до п.2.1 та п. 2.2. є завершене будівництво нежитлової будівлі по вул. Раїси Окіпної, 4 літ. А (секція 5) з необхідними інженерними мережами, включаючи проведення внутрішніх оздоблювальних робіт, згідно з проектною документацією.

Фінансування всіх заходів та робіт із завершення будівництва, в т.ч. внутрішнього оздоблення та забезпечення виконання цих заходів та робіт у відповідності до умов договору , покладається на позивача.

Сторони договору п.5.1 узгодили, що після прийняття об'єкта в експлуатацію і належного виконання сторонами своїх зобов'язань забудовник отримує 100 % забудованої загальної площі об'єкта за актом приймання-передачі, що підписується належним чином уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.4.2.3 договору після отримання повідомлення позивача про закінчення будівництвом об'єкта, відповідач-1 зобов'язаний надати позивачеві у встановленому законодавством порядку і строк всі необхідні документи у відповідності до вимог чинного законодавства України, які необхідні для прийняття в експлуатацію та оформлення права власності на об'єкт.

В лютому 2010 року було розпочато ремонт та переробку вищезазначеної нежилої будівлі. На початку вересня 2010 року реконструкція з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Раїси Окіпної , 4 літ А (секція 5) в м. Києві завершено. Після чого загальна площа реконструйованого обєкту дорівнює під літерою А - 72,8 кв.м., під літерою Б - 161,2 кв.м.

07.09.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ірландський паб" та Фізичною особою-підприємцем Баранюк Іриною Павлівною було підписано акт приймання-передачі об'єкту будівництва.

Позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що після проведених робіт відповідач-1 на звернення позивача з приводу надання необхідних документів для оформлення збудованих будівель не реагує, від будь-яких пояснень ухиляється.

Позивач звернувся до Інспекції Державного архітектурно будівельного контролю м. Києва з проханням прийняти в експлуатацію та видати сертифікат відповідності збудованого об'єкта проектній документації, без чого належне володіння нежитловим приміщенням по вул. Раїси Окіпної, 4 літ. А (секція 5) неможливе.

09.12.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірландський паб" отримало відмову від 08.12.2010 № 139 у видачі сертифікату відповідності на закінчений будівництвом об'єкт Нежитлової будівлі вул. Раїси Окіпної, 4 у Дніпровському районі м.Києва , оскільки позивачем не подано документи, визначені чинним законодавством. Одночасно рекомендовано надати Інспекції у повному обсязі документи, передбачені Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008.

Одночасно з цим позивач звернувся до Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об'єкти нерухомого майна" з заявою про реєстрацію права власності на реконструйовану нежитлову будівлю по вул. Раїси Окіпної, 4 літ. А (секція 5), в задоволені якої було позивачу відмовлено.

Позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів шляхом подання позову до Фізичної особи-підприємця Барабанюк Ірини Павлівни, Державної архітектурно - будівельної інспекції України, Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" з позовом про визнання право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Ірландський паб на нежитлову будівлю по вул. Раїси Окіпної, 4 літ. А в м. Києві загальною площею під літерою А' - 72,8 кв.м. та літерою Б -161,2 кв.м.; про зобов"язання Інспекцію Державного архітектурно будівельного контролю м. Києва видати Товариству з обмеженою відповідальністю Ірландський паб ) сертифікат відповідності на нежитлову будівлю по вул. Раїси Окіпної, 4 літ. А в м. Києві загальною площею під літерою А' - 72,8 кв.м. та літерою Б -161,2 кв.м.; про зобов"язання Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об"єкти нерухомого майна" зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю Ірландський паб право власності на нежитлову будівлю по вул. Раїси Окіпної, 4 літ. А в м. Києві загальною площею під літерою А' - 72,8 кв.м. та літерою Б -161,2 кв.м.

Під час розгляду справи по суті спору господарський суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову з тих підстав, що ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на те, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення 30.12.2010 не дослідив законність встановлення на земельній ділянці нежитлової будівлі - закладу громадського харчування, загальною площею під літерою А' - 72, 8 кв.м., під літерою Б - 161, 2 кв.м., 42,6 кв.м., що розташований за адресою м.Київ, вул. Р.Окіпної, 4 секція 5, наявність документів право власності, користування або оренди земельної ділянки, що призвело до прийняття рішення, яке не відповідає обставинам справи з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від його імені права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно ч. 5 ст. 16 Закону України Про місце самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 123 Земельного кодексу України ( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а саме:

1. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;

надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

2. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

3. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону.

5. У разі якщо місце розташування об'єкта, розміри і межі земельної ділянки, що пропонується до вилучення (викупу), та умови вилучення (викупу) цієї ділянки погоджені згідно з вимогами статті 151 цього Кодексу, які під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не змінилися, проект погодженню не підлягає.

6. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

7. Якщо земельна ділянка надається у користування Кабінетом Міністрів України, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які розглядають його і в місячний строк подають зазначений проект із своїми пропозиціями до Кабінету Міністрів України.

8. Якщо земельна ділянка надається у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яка розглядає його і в місячний строк подає зазначений проект із своїми пропозиціями до Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

9. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

10. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

11. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України ( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Відповідно до пункту 2 ст. 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , саме до виключної компетенції відповідних рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради належить право розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірландський паб" звертаючись з позовом до суду першої інстанції не надало доказів звернення до Київської міської ради з клопотанням про надання йому у користування земельної ділянки для будівництва нежитлової будівлі - закладу громадського харчування, загальною площею під літерою А' - 72, 8 кв.м., під літерою Б - 161, 2 кв.м., 42,6 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Р.Окіпної, 4 секція 5.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Київською міською радою відповідне рішення щодо надання вищезазначеної земельної ділянки у власність, користування (оренду ) Товариству з обмеженою відповідальністю "Ірландський паб" не приймалось, відповідно позивачем також не було надано суду першої інстанції документів, які підтверджують факт законного користування (власності) земельною ділянкою розташованою за адресою м.Київ, вул. Р.Окіпної, 4 біля кафе Ірландський Паб та законності розташування на ній нежитлової будівлі - закладу громадського харчування.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що судом першої інстанції було допущено порушення процесуальних норм, оскільки взагалі не було залучено до участі у справі Київську міську раду, до виключної компетенції якої належить вирішення питань регулювання земельних відносин у м. Києві, що позбавило останню захисту прав територіальної громади міста Києва.

Відповідно до ст. 30-1 Закону України Про планування та забудову територій прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 923 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 534) приймальна комісія утворюється Інспекцією, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт, на підставі письмової заяви замовника об'єкта будівництва та доданих документів, а саме: проектної документації, затвердженої в установленому законодавством порядку та акту готовності об'єкта до експлуатації, підписаного генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, замовником, страховою компанією (у разі, коли об'єкт застрахований).

Таким чином, Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва було правомірно відмолено позивачу у видачі сертифікату відповідності на закінчений будівництвом об'єкт Нежитлові будівлі на вул. Р.Окіпної, 4 у Дніпровському районі м. Києва у зв'язку з неподанням документів, визначених чинним законодавством та рекомендовано надати Інспекції передбачені Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 923.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ).

Державна реєстрація прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав (ч.7. ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ).

Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об'єкти нерухомого майна" також було правомірно відмовлено позивачу у задоволені заяви про реєстрацію права власності на реконструйовану нежитлову будівлю по вул. Раїси Окіпної, 4 літ. А (секція 5) з тих підстав, що Головним управлінням комунальної власності Київської міської державної адміністрації, оскільки відповідно до п.4.1. та п.п. 4.1.2. п.4 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням КМДА від 27 жовтня 2009 року № 1227, Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації здійснює оформлення права власності на збудовані, перебудовані (переплановані), реконструйовані, реставровані не житлові будівлі, їх частини (приміщення), споруди. За відсутності свідоцтва про право власності та сертифікату відповідності у бюро відсутня можливість зареєструвати право на зазначений об'єкт нерухомого майна.

Колегія не приймає до уваги доводи позивача, викладені у клопотання про долучення доказів, подане через відділ документального забезпечення суду 02.04.2019, оскільки всі доводи, викладені позивачем в підтвердження своєї правової позиції та надані копії договору оренди земельної ділянки, договору купівлі - продажу нежитлової будівлі та інші документи були складені після прийняття Господарським судом м. Києва оскаржуваного рішення від 30.12.2010 у даній справі.

Враховуючи зазначені обставини справи та норми права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірландський паб".

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 36-І Закону України Про прокуратуру представництво інтересів громадянина та держави у суді покладається на органи прокуратури. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Враховуючи те, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

За приписами Земельного кодексу України держава гарантує належне використання, додержання встановленого порядку вилучення, надання земельних ділянок в користування та забезпечує контроль за їх належним та раціональним використанням.

З огляду на те, що при розгляді справи № 35/628 Господарським судом м. Києва було допущено порушення вимог земельного законодавства, а однією з функцій органів прокуратури є нагляд за додержанням вимог законодавства та обов'язок реагувати на порушення, від кого б вони не виходили, Заступник прокурора Дніпровського району м. Києва звернувся до суду апеляційної інстанції з відповідною апеляційною скаргою.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування рішення, оскільки, висновки місцевого господарського суду у оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Оцінюючи вищенаведені обставини справи у сукупності, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Заступника прокурора Дніпровського району м. Києва підлягає задоволенню, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, у зв'язку з допущенням порушення вимог земельного законодавства, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального та матеріального права. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірландський паб" слід відмовити.

Здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Дніпровського району м. Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 30.12.2010 у справі № 35/628 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2010 у справі № 35/628 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірландський паб" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, офіс 715, код ЄДРПОУ 33543747) до Державного бюджету України (ГУК у м. Києві, ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 34317206082004, код платежу за бюджетною класифікацією 22030101) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 850,00 грн., 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 35/628 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-291 ГПК України.

Повний текст складено 08.07.2019.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б.Михальська