Рішення

від 04.07.2019 по справі 906/381/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/381/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефіт"

до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" про стягнення 68967,25 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рефіт" звернулося до господарського суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" про стягнення 68967,25грн, із яких 63810,00грн - основного боргу, 1966,75грн - 3% річних, 3190,50грн - 5% пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем умов договору поставки №15/01/18/1 від 06.02.2018 в частині оплати отриманого товару.

В якості правових підстав позову зазначає ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 25.04.2019 позовну заяву ТОВ "Рефіт" залишено без руху та надано позивачу десятиденний термін з дня вручення ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалу господарського суду від 25.04.2019 отримано позивачем 06.05.2019.

14.05.2019 до суду від ТОВ "Рефіт" надійшла заява за вх.№12707/18 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.05.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 11.06.2019.

10.06.2019 до суду від позивача надійшло клопотання про направлення для огляду оригіналів письмових доказів, а саме:

- договір поставки №15/01/18/1 від 06.02.2018;

- специфікація від 06.02.2018;

- видаткова накладна від 22.03.2018 № 664;

- видаткова накладна від 27.03.2018 № 694;

- довіреність № 345 від 22.03.2018;

- претензія від 27.08.2018 № 55 та копія рекомендованого повідомлення;

- претензія від 24.01.2019 № 5 та копія фіскального чека ПАТ "Укрпошта" від 25.01.2019;

- акт звірки взаєморозрахунків за період із 01.01.2018 по 15.05.2018.

- меморіальний ордер №7191 від 22.06.2018;

- рахунок на оплату №403 від 06.02.2018.

До клопотання додано експрес-накладні №20400082814116 від 27.03.2018 та №20400082340226 від 22.03.2018, довідку про заборгованість ПрАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" перед ТОВ "Рефіт" станом на 11.06.2019, Договір про надання правової допомоги від 01.08.2018 №01/08/ф; акт виконаних робіт від 06.06.2019.

Окрім того, позивач просить здійснювати розгляд справи без участі представника ТОВ "Рефіт".

Ухвалою суду від 11.06.2019 розгляд справи по суті відкладено на 04.07.2019.

В судове засідання позивач уповноваженого представника не направив.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.64).

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

06.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рефіт" (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №15/01/18/1 (далі - Договір) (а.с. 10-11).

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі поставляти, а покупець, у випадку відсутності зауважень до якості, приймати та оплачувати запасні частини до виробничого обладнання (надалі - Товар).

Товар має бути поставлений у кількості та асортименті згідно Специфікації. Товар має бути належної якості та відповідати стандартам, технічним умовам, іншій нормативно-технічній документації (ТУ, ДСТУ тощо), які встановлюють вимоги до якості для товару (п.1.2 Договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP, склад покупця (Інкотермс, 2010), за адресою: м.Радомишль, відділення №1 перевізника Нова пошта. Особливості виготовлення та/або поставки товару, у тому числі, строки поставки окремих партій визначаються у Специфікації (п.2.2 Договору).

Згідно пункту 3.1. договору, загальна сума Договору визначається сукупністю погоджених та підписаних обома сторонами Специфікацій у грошовому виразі, але не повинна перевищувати 80000,00 грн.

Приписами п. 3.2. договору сторонами погоджено, що покупець сплачує за товар, що поставляється за договором, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до банківських реквізитів останнього на умовах, передбачених Додатком до даного Договору (Специфікацією). Моментом оплати вважається момент зарахування коштів на рахунок постачальника; якщо строк оплати припадає на неплатіжний день, то останнім днем оплати вважається перший наступний платіжний день (п.3.3. договору).

За умовами п. 4.1 договору, передача товару здійснюється відповідно до умов поставки, що підтверджується підписанням представниками сторін відповідних видаткових накладних. Датою поставки вважається дата підписання покупцем накладної на отримання товару на складі покупця.

Договір діє з дати його підписання та скріплення печатками по 31.12.2018 включно, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за договором, взятих на себе до вищевказаної дати, у тому числі гарантійних (п.10.1 Договору).

Між тими ж сторонами підписано додаток (специфікацію) №1 від 06.02.2018 (а.с.12) до договору поставки №15/01/18/1 від 06.02.2018. Цей додаток (специфікація) є невід`ємною частиною договору, набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін (п.7 специфікації).

Так, відповідно до специфікації від 06.02.2018 (а.с.12) сторони погодили, що загальна сума додатку (специфікації) до договору становить 68810,00грн.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №403 (а.с.15).

Згідно видаткової накладної №664 від 22.03.2018 відповідачу поставлено товар на суму 26735,00грн (а.с.13).

Також позивач поставив відповідачу товар на суму 42075,00грн, що підтверджується видатковою накладною №694 від 27.03.2018 (а.с.13-14).

У пункті 3 специфікацій сторони домовились, що покупець сплачує 100% вартості товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту остаточного та повного постачання товару за додатком до даного договору (специфікацією), але тільки у платіжний день (на момент підписання договору, платіжний день - вівторок і четвер). У разі, якщо кінцевий термін платежу припадає на період з 25 числа місяця включно по останній календарний день місяця включно, то цей платіж переноситься на перший робочий день наступного місяця.

Однак, відповідач в порушення умов договору у строки, визначені у договорі, оплату отриманого товару не здійснив.

Сторонами станом на 15.05.2018 підписано акт звірки розрахунків, з якого вбачається, що у відповідача рахується заборгованість перед позивачем в сумі 68810,00 грн, яка включає в себе заборгованість, що є предметом спору (а.с. 26).

Згідно меморіального ордера №7191 від 22.06.2018 відповідачем здійснено часткову оплату товару на суму 5000,00грн згідно договору №15/01/18/1 від 06.02.2019 (а.с. 28).

27.08.2018 та 24.01.2019 позивач надіслав відповідачу претензії №55 та №5 відповідно з вимогою про сплату заборгованості за договором поставки №15/01/18/1 від 06.02.2018 (а.с. 16-22). Зазначені претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи викладене, позивач зазначає, що станом на день звернення до суду у відповідача існує непогашена заборгованість перед позивачем за отриманий товар, загальний розмір якої складає 63810,00 грн.

У пункті 7.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань по пп. 3.2 покупець сплачує пеню у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від суми заборгованості.

На підставі вищевказаного пункту договору позивачем за несвоєчасну оплату отриманого товару нараховано відповідачу 3190,50 грн 5% пені.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1966,75грн 3% річних.

2. Норми права, які застосував господарський суд.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 ЦК України).

За ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ГПК України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

3. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 3190,50грн пені.

Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до п.7.2 Договору за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань по п.3.2. покупець сплачує пеню у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від суми заборгованості.

Позивачем заявлено до стягнення із відповідача пеню у розмірі 5% від суми заборгованості на підставі п.7.2. Договору.

Суд вважає вказану вимогу обґрунтованою, розрахунок арифметично вірним, а тому суд задовольняє вимогу про стягнення із відповідача 3190,50грн пені.

4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 1966,75грн 3% річних (нарахованих за період з 01.04.2018 по 10.04.2019).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зазначає, що позивачем невірно визначено кінцевий термін виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого товару.

У пункті 3 специфікацій сторони домовились, що покупець сплачує 100% вартості товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту остаточного та повного постачання товару за додатком до даного договору (специфікацією), а л е т і л ь к и у п л а т і ж н и й д е н ь (на момент підписання договору, платіжний день - в і в т о р о к і ч е т в е р). У разі, якщо кінцевий термін платежу припадає на період з 25 числа місяця включно по останній календарний день місяця включно, то цей платіж переноситься на перший робочий день наступного місяця.

Суд вказує, що відповідач, з урахуванням п.3 специфікацій, зобов`язаний був здійснити розрахунок за поставлений товар в наступні строки:

- поставка згідно видаткової накладної №664 від 22.03.2018 - по 24.04.2018 включно (вівторок), прострочення платежу на суму 26735,00грн виникло 25.04.2018. Також відповідачем здійснено часткову оплату товару у сумі 5000,00грн 22.06.2018;

- поставка згідно видаткової накладної №694 від 27.03.2018 - по 03.05.2018 включно (четвер) (перший робочий день наступного місяця, оскільки кінцевий термін платежу припадає на період з 25 числа місяця включно по останній календарний день місяця включно), прострочення платежу на суму 42075,00грн виникло 04.05.2018;

Позивачем за поставку товару нараховано відповідачу за період із 01.04.2018 по 10.04.2019 - 1966,75грн 3% річних.

Судом здійснено власний розрахунок 3% річних, згідно якого заборгованість відповідача становить 1833,59грн:

- згідно видаткової накладної №664 від 22.03.2018:

за період із 25.04.2018 по 21.06.2018 на заборгованість у сумі 26735,00грн - 127,45грн;

за період із 22.06.2018 по 10.04.2019 на заборгованість у сумі 21735,00грн - 523,43грн;

- згідно видаткової накладної №694 від 27.03.2018 за період із 04.05.2018 по 10.04.2019 на заборгованість у сумі 42075,00грн - 1182,71грн.

Суд задовольняє вимогу щодо стягнення із відповідача 3% річних у сумі 1833,59грн. У частині стягнення 133,16грн 3% річних суд відмовляє, через неправильно визначений період їх нарахування.

5. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

В свою чергу, відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи факт невиконання ПрАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" своїх зобов`язань на підставі договору поставки №15/01/18/1 від 06.02.2018, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 68834,09грн, з яких: 63810,00грн основного боргу, 3190,50грн пені, 1833,59 грн 3% річних.

В частині стягнення 133,16грн 3% річних слід відмовити.

6. Розподіл судових витрат між сторонами.

Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України. Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов ТОВ "Рефіт" задоволено частково, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В позовній заяві позивачем не викладено вимоги про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем. Відповідного клопотання не заявлено позивачем і під час розгляду справи. Тому, суд не здійснює розподіл витрат на професійну правничу допомогу між сторонами.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефіт" (76014, м.Івано-Франківськ, вул.Джохара Дудаєва, буд.10, ідентифікаційний код 36117204) до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська обл., Радомишльський район, м.Радомишль, вул.Микгород, буд.71, ідентифікаційний код 05418365) задовольнити частково.

2. Стягнути із Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська обл., Радомишльський район, м.Радомишль, вул.Микгород, буд.71, ідентифікаційний код 05418365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефіт" (76014, м.Івано-Франківськ, вул.Джохара Дудаєва, буд.10, ідентифікаційний код 36117204):

- 63810,00грн - основного боргу;

- 3190,50грн пені;

- 1833,59 грн - 3% річних;

- 1917,29грн - судового збору.

3. Відмовити в частині стягнення 133,16грн 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.07.19

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2 - позивачу (рек. з пов.)

3 - відповідачу (рек. з пов.)