номер провадження справи 27/87/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.07.2019 Справа № 908/1020/19
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., секретаря судового засідання Шолохової С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам Техно" (юридична адреса: 04119 м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 2А, поштова адреса: 04119 м. Київ, вул. Деревлянська, буд. 8, оф. 82, ідентифікаційний код юридичної особи 39948659)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Рязанцевої Людмили Петрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 247 628 грн. 11 коп.
за участю
представника позивача: Хмарська Я.В., угода № 75 від 19.04.2019
представник відповідача: не з`явився
СУТЬ СПОРУ:
26.04.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам Техно" про стягнення з Фізичної особи - підприємця Рязанцевої Людмили Петрівни 147 920 грн. 93 коп. основного боргу, 36 895 грн. 89 коп. пені, 49 229 грн. 96 коп. 48 % річних, 13 581 грн. 33 коп. збитків від інфляції.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 26.04.2019 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1020/19 та визначено до розгляду судді Дроздової С.С.
Ухвалою суду від 02.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1020/19, присвоєно справі номер провадження 27/87/19 розгляд справи по суті призначено на 28.05.2019.
Справа № 908/1020/19 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 28.05.2019, відповідно до ст. 216 ГПК України, у зв`язку з неявкою представника позивача розгляд справи було відкладено на 18.06.2019.
Ухвалою суду від 18.06.2019 розгляд справи відкладався на 02.07.2019, відповідно до ст. 216 ГПК України.
У судовому засіданні 02.07.2019 справу розглянуто судом, прийнято вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні 02.07.2019 відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
02.07.2019 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві та надав клопотання, в якому зазначив, що в період розгляду справи судом, відповідач добровільно здійснював часткове погашення суми основного боргу, а саме: 11.05.2019 платіжним дорученням № @2РL450022 на суму 12 000,00 грн.; 11.05.2019 платіжним дорученням № @2РL450005 на суму 14 000,00 грн.; 11.05.2019 платіжним дорученням № @2РL450012 на суму 14 000,00 грн.; 26.06.2019 платіжним дорученням № 1513759877 у розмірі 101746,30 грн. Таким чином, станом на 01.07.2019 сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 6 174,63 грн., пеня - 36 895,89 грн., 48% річних - 49 229,96 грн. Суму штрафу за договором у (п. 6.2.) розмірі 10% від неоплаченої у строк вартості товару (16 174,63 грн.) Відповідач добровільно сплатив 21.02.2019 платіжним дорученням № 1513759855, до моменту подання позову до суду.
Суд врахував часткове погашення суми основного боргу відповідачем та визначив, що розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 6 174 грн. 63 коп. основного боргу, 36 895 грн. 89 коп. пені, 48% річних в розмірі 49 229 грн. 96 коп.
Відповідач у судове засідання жодного разу не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем проживання Фізичної особи - підприємця Рязанцевої Людмили Петрівни є: АДРЕСА_1 , що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
В матеріалах справи міститься оригінали рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, а саме ухвали суду про відкриття провадження у справі від 02.05.2019 та ухвали про відкладення розгляду справи на 18.06.2019, які отримано відповідачем особисто.
При цьому суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України , п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Згідно зі ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 , та Господарського процесуального кодексу України , що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.
При цьому, статті 42 , 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182 , 183 Господарського процесуального кодексу України , щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165 , ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, за відсутністю відповідача.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
16.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сам Техно" (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Рязанцевою Людмилою Петрівною ((покупець) укладено договір поставки № 57.
Відповідно п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність покупця товар, вказаний в Специфікації (додатку) та/або видатковій накладній, що є невід`ємними додатками до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.
Згідно п. 1.2 договору найменування (асортимент, номенклатура) ТОВАРУ, його кількість, ціна, строки та умови поставки, строки оплати товару (доларовий еквівалент), а також інші умови, визначаються в Специфікації (додатку), що б невід`ємним додатком до цього договору. У разі відсутності Специфікації (додатку) товар поставляється на умовах ЕХW (інкотермс 2010) за найменуванням (асортиментом, номенклатурою), у кількості та за ціною, що зазначено у видатковій накладній, та підлягає оплаті покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки партії товару.
Відповідно до п. 1.3 договору поставка товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товару, яка зазначена у Специфікації (додатку) та/або у видатковій накладній.
Найменування товару, умови його поставки та оплати були узгоджені позивачем та відповідачем у відповідних специфікаціях, а фактичне відвантаження Товару підтверджується видатковими накладними.
Специфікація № 1 від 16.03.2018 на суму 213 923 грн. 29 коп. - з передоплатою 30% (64 176,99 грн.) до 16.03.2018. та відстроченим платежем 70% (149 746 грн. 30 коп.) до 31.08.2018.
Поставка товару підтверджується видатковими накладними: № 476 від 13.04.2018 на суму 195 923 грн. 29 коп.; № 499 від 17.04.2018. на суму 18 000 грн. 00 коп.
Передоплата здійснена відповідачем платіжним дорученням № @2РL396272 від 02.04.2018 на суму 52 176,99 грн., що підтверджується банківської випискою за 02.04.2018.
21.02.2019 відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар платіжним дорученням № 1513759855 на суму 3 825 грн. 37 коп. та сплачено штраф (10 % від неоплаченої у строк вартості товару) у розмірі 16 174 грн. 63 коп. (до моменту подання позову до суду).
05.04.2019 платіжним дорученням № 1513759864 на суму 10 000 грн. 00 коп.., що підтверджується банківськими виписками від 21.02.2019 та від 05.04.2019.
В період розгляду справи судом, відповідач добровільно здійснював часткове погашення суми основного боргу, а саме: 11.05.2019 платіжним дорученням № @2РL450022 на суму 12 000,00 грн.; 11.05.2019 платіжним дорученням № @2РL450005 на суму 14 000,00 грн.; 11.05.2019 платіжним дорученням № @2РL450012 на суму 14 000,00 грн.; 26.06.2019 платіжним дорученням № 1513759877 у розмірі 101746,30 грн. Таким чином, станом на 01.07.2019 сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 6 174,63 грн., пеня - 36 895,89 грн., 48% річних - 49 229,96 грн.
Видаткові накладні № 476 від 13.04.2018 на суму 195 923 грн. 29 коп. та № 499 від 17.04.2018. на суму 18 000 грн. 00 коп. підписані з обох сторін без жодних зауважень та заперечень.
Отже, позивач прийняті на себе зобов`язання виконав належним чином та здійснив поставку товару .
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в повному обсязі не сплачено вартість товару, в зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 6 174 грн. 63 коп.( з урахуванням часткової сплати) основного боргу.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар без зауважень щодо кількості та якості з боку відповідача, а отже позивач свою частину зобов`язань за договорами поставки виконав належним чином.
Відповідач, в свою чергу зобов`язання виконав частково, а саме, згідно умов договору поставки в частині оплати вартості товару, в порядку та на умовах передбачених умовами договору та Специфікації, відповідач лише частково здійснив оплату отриманого товару.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, відповідачем не виконані зобов`язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі за товар.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи - підприємця Рязанцевої Людмили Петрівни 6 174 грн. 63 коп.
За неналежне виконання відповідачем умов договору, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 36 895 грн. 89 коп. пені, 48% річних в розмірі 49 229 грн. 96 коп.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться відсотки річних.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.
Відповідно до п. 6.3 договору покупець на вимогу постачальника у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань сплачує на користь постачальника проценти в розмірі 48 процентів річних з простроченої суми та відшкодовує інфляційні втрати.
Наданий позивачем розрахунок 48 % річних, суд визнав виконаним вірно, а тому вимога про стягнення 48 % річних у сумі 49 229 грн. 96 коп. судом задовольняється.
Відповідно до п. 6.2 договору У разі прострочення грошового зобов`язання за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки. Положення ч. 6. ст. 232 ГК України у даному випадку не застосовуються. Крім того, при простроченні оплати товару тривалістю більш ніж 30 (тридцять) календарних днів покупець сплачує додатково постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від неоплаченої в установлений строк вартості товару.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Факт порушення грошових зобов`язань відповідачем є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування пені, а тому вимога про стягнення пені в розмір 36 895 грн. 89 коп. судом задовольняється.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.
З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам Техно" обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сума судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Статтею 4 Закону України Про судовий збір визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до положень, встановлених ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік , прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року становить 1921,00 грн.
Виходячи з вищенаведених норм Закону заявлена позивачем у позовній заяві вимога повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 3 714 грн. 42 коп.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3 957 грн. 04 коп., тобто в більшому розмірі.
Таким чином, з урахуванням вимог ст. 7 Закону України "Про судовий збір", позивач не позбавлений права, у зв`язку зі зменшенням позовних вимог та внесенням судового збору в більшому розмірі, подати до суду клопотання про повернення з Державного бюджету 242 62 коп. судового збору.
В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 3 714 грн. 42 коп. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам Техно", м. Київ до Фізичної особи - підприємця Рязанцевої Людмили Петрівни, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерна задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Рязанцевої Людмили Петрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам Техно" (юридична адреса: 04119 м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 2А, поштова адреса: 04119 м. Київ, вул. Деревлянська, буд. 8, оф. 82, ідентифікаційний код юридичної особи 39948659) 6 174 (шість тисяч сто сімдесят чотири) грн. 63 коп. основного боргу, 36 895 (тридцять шість тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн. 89 коп. пені, 49 229 (сорок дев`ять тисяч двісті двадцять дев`ять) грн. 96 коп. 48 % річних, 3 714 (три тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 42 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 08.07.2019.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суд | Господарський суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 02.07.2019 |
Оприлюднено | 09.07.2019 |
Номер документу | 82886665 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Запорізької області
Дроздова С.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні