Рішення

від 09.07.2019 по справі 908/1116/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/67/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2019 Справа № 908/1116/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКМ Група» , (87510, Донецька область, Маріуполь, вул. Ушакова, буд. 6, оф. 23)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано - магнієвий комбінат» , (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18)

про стягнення 108480,00 грн. основного боргу за Договором №140 від 29.03.2017, 6098,65 грн. три відсотки річних, 19526,40 грн. інфляційних втрат

11.05.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. №б/н від 02.05.2019 (вх. №1206/08-07/19 від 11.05.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКМ Група» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано - магнієвий комбінат» про стягнення 108480,00 грн. основного боргу за Договором №140 від 29.03.2017, 6098,65 грн. три відсотки річних, 19526,40 грн. інфляційних втрат.

11.05.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/941/19 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.05.2019, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1116/19 справі присвоєно номер провадження 4/67/19, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання в частині оплати товару в розмірі 108480,00 грн. за договором №140 від 29.03.2017. На підставі невиконання зобов`язань відповідачем по договору, позивачем нараховано 6098,65 грн. три відсотки річних, 19526,40 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач керуючись ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 222 ГК України та договором №140 від 29.03.2017, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано - магнієвий комбінат» 108480,00 грн. основного боргу, 6098,65 грн. три відсотки річних, 19526,40 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.05.2019 про відкриття провадження у справі суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 05.06.2019 .

03.06.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, отже відзив подано у строк встановлений судом.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що повністю визнає заявлені до нього вимоги про стягнення 108480,00 грн. основного боргу за Договором №140 від 29.03.2017, 6098,65 грн. три відсотки річних, 19526,40 грн. інфляційних втрат. Також повідомив, що не погоджується з розміром судових втрат на професійну правничу допомогу з підстав, відсутні посилання в позовній заяві на договір про надання правової допомоги, який укладено між Позивачем та адвокатом, як того вимагає ст. ст. 26, 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" та орієнтування на узагальнені дані ставок адвокатського гонорару.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 09.07.2019.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

29.03.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю «ДКМ Група» (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано - магнієвий комбінат» (покупець, відповідач у справі) укладений Договір №140 (далі за текстом - Договір).

Згідно з умовами якого постачальник зобов`язався у 2017р. поставити товари, які зазначені у Специфікації №1, а Покупець прийняти і оплатити такі Товари. (п.1.1 Договору).

Згідно п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент) товарів, зазначені у Специфікації №1, яка є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору предметом поставки є насоси та компресори ( ДК 021:2015 - код 42120000-7), (надалі Товари ), загальна кількість, асортимент, номенклатура зазначені в Специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 3.1 Договору сторони узгодили, що ціна цього договору становить 216 960, 00 грн., у тому числі ПДВ: 36 160, 00 грн. Ціна Договору визначається Специфікацією №1, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Покупець перераховує Постачальнику попередню оплату в розмірі 50% від суми Договору протягом 5 банківських днів після підписання Договору. Сума, що залишилася у розмірі 50% від суми Договору сплачується на протязі 10 банківських днів після письмового повідомлення Постачальника про готовність Товарів до відвантаження. (п.п. 4.1, 4.2 Договору).

Так, сторонами укладено специфікацію №1 до Договору №140 від 29.03.2017, якою визначено: найменування товару, кількість, та сума без ПДВ. Вказана специфікація виписана на загальну суму поставки у розмірі 216 960, 00 грн.

З матеріалів справи встановлено, що на виконання умов договору №140 від 29.03.2017 та специфікації №1 до нього (договору), позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 216 960, 00 грн.

Факт здійснення поставки товару підтверджується видатковою накладною, а саме: - №18 від 13.06.2017р. на суму 216 960, 00 грн.

Зазначена видаткова накладна підписана уповноваженими особами позивача та відповідача.

Крім того, факт отримання товару підтверджується товарно-транспортною накладною №РН18 від 13.06.2017р. та довіреністю №ДВ-17-0725 від 13.06.2017 на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії зазначених документів долучені до матеріалів справи.

02.06.2017 Постачальник повідомив Покупця про готовність до відвантаження листом вих. № 01/02-06/17, таким чином, оплату коштів в розмірі 50% суми договору Покупець повинен був здійснити в термін до 16.06.2017.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом.

Як свідчать наявні матеріали цієї справи в порушення умов Договору відповідач у встановлені строки та в повному обсязі з позивачем не розрахувався. Оплату за поставлений товар, що поставлявся позивачем за умовами Договору №140 від 29.03.2017, відповідач здійснив частково в розмірі 50% від суми Договору, а саме108 480, 00 грн..

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору №140 від 29.03.2017 зобов`язання та вимоги чинного законодавства, у зв`язку із чим за ним рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 108 480, 00 грн. Факт наявності заборгованості перед ТОВ «ДКМ Група» за поставлений товар за Договором №140 від 29.03.2017 підтверджується фактичними обставинами справи.

Згідно з положеннями чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 6098,65 грн. трьох відсотків річних за період з 17.06.2017 по 02.05.2019 та 19526,40 грн. інфляційних втрат за період з липня 2017 по березень 2019.

Наданий розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань судом перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивачем виконані правильно.

Таким чином, стягненню підлягають 6098,65 грн. три відсотки річних та 19526,40 грн. інфляційних втрат.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач позовні вимоги про стягнення 108480,00 грн. основного боргу за Договором №140 від 29.03.2017, 6098,65 грн. три відсотки річних, 19526,40 грн. інфляційних втрат визнав, про що повідомив у відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 03.06.2019.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, що якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, тому суд дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем у зв`язку з чим постановляє рішення про повне задоволення позовних вимог.

Що стосується судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач в позовній заяві зазначив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. і ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

У порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не подано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме сплати 10000,00 грн.

Також не подано доказів на підтвердження повноважень як адвоката (договору про надання правової допомоги, ордеру) та виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи наведене, заявлені позивачем до відповідача витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуждаються.

Згідно приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України, судового збору в розмірі 1005, 79 грн., що складає 50 відсотків судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 52 від 03.05.2019, у зв`язку з визнанням позову відповідачем, про що судом буде постановлено відповідну ухвалу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 1005, 79 грн., що складає 50 відсотків судового збору, покладається на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 130, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКМ Група» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано - магнієвий комбінат» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано - магнієвий комбінат» , (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18, код ЄДРПОУ 38983006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКМ Група» , (87510, Донецька область, Маріуполь, вул. Ушакова, буд. 6, оф. 23, код ЄДРПОУ 38210375) 108480 (сто вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 19526 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять шість) грн. 40 коп. інфляційних втрат , 6098 (шість тисяч дев`яносто вісім) грн. 65 коп. 3 % річних, 1005 (одну тисячу п`ять) грн. 79 коп. судового збору. Видати наказ.

3.Повернути позивачу з Державного бюджету України, судового збору в розмірі 1005, 79 грн., що складає 50 відсотків судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 52 від 03.05.2019, у зв`язку з визнанням позову відповідачем, про що судом буде постановлено відповідну ухвалу.

Повне судове рішення складено « 09» липня 2019р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.