Рішення

від 08.07.2019 по справі 910/6338/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2019Справа № 910/6338/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія

Альфа Страхування

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Меш

про стягнення 291.900,00 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

17.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Альфа Страхування до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Меш про стягнення 291.900,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір про надання послуг № 20112017/1 від 20.11.2017. Відповідно до замовлень № 1 від 20.11.2017, № 2 від 19.03.2018 та № 3 від 04.10.2018 позивачем було замовлено у відповідача визначені договором послуги, а саме комплексні системи АвтозакладкА та перераховано на рахунок відповідача передплату у розмірі 737.250,00 грн. Станом на 27.12.2018 позивачем не використано надані відповідачем послуги на загальну суму 291.900,00 грн., а тому позивач вважає, що відповідні кошти підлягають поверненню. Позивач звертався до відповідача з листом № 12537/10-19У від 27.12.2018, яким позивач повідомив відповідача про те, що останній не планує отримувати послуги за договором у відношенні до пристроїв, які не було активовано, та просив повернути кошти у розмірі невикористаних пристроїв, а саме 291.900,00 грн. Відповідачем на вказаний лист відповідні не надано та кошти не повернуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 відкрито провадження у справі № 910/6338/19; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.05.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049657335 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 , м. Київ, вул. М.Приймаченко, 1/ АДРЕСА_2 , офіс 304/5, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 22.05.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 23.05.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 30.05.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049657335, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 14.06.2019 включно.

03.06.2019 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів.

05.06.2019 відповідачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник відповідача 06.06.2019 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.

20.06.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що сторони є вільними в укладенні договору, і позивач, укладаючи спірний договір, погодився з його умовами і порядком надання послуг. Додаткових угоди про внесення змін до договору, замовлення та зменшення розміру платежу сторонами не укладались. При цьому, відповідач зазначає, що позивач міг не укладати замовлення № 3, сума якого становить 249.330,00 грн, натомість послуги за вказаним замовленням були надані позивачем, що підтверджується актом про надання послуг № 20112017/1 від 20.11.2017, відтак, порушення умов договору зі сторони відповідача відсутні, а позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2017 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Альфа Страхування (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Меш Україна (далі - виконавець) було укладено договір про надання послуг № 20112017/1 (далі - договір), за умовами п. 2.1 якого виконавець зобов`язався надавати послуги, а замовник зобов`язується приймати та своєчасно їх оплачувати.

В подальшому, 16.03.2018 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Меш Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Меш (відповідач) було укладено додаткову угоду № 1 до договору, за умовами якої сторони погодилися про зміну сторони у зобов`язанні за договором, на підставі чого всі права та обов`язки товариства з обмеженою відповідальністю Меш Україна , викладені у договорі, як виконавця за договором, переходять до відповідача.

Так, пункт 1.5 договору дає визначення поняття послуги - це комплексна система АвтозакладкА , що передбачає:

- забезпечення виконавцем можливості передачі пристроєм GPS-координат його місцезнаходження за допомогою мереж мобільного зв`язку України;

- забезпечення виконавцем можливості керування системою замовником (в межах доступного функціоналу);

- організацію пошукових заходів щодо транспортних засобів, обладнаних системою, якщо такі були викрадені;

- ремонт (або заміна) пристрою у разі його поломки з причин, що не залежать від замовника або безпосереднього користувача пристрою - клієнта замовника (заводський брак, поломка при експлуатації пристрою відповідно до інструкції з експлуатації пристрою тощо) протягом 12 місяців з дати активації пристрою.

За період з дати укладення договору позивачем, як замовником, відповідно до замовлення № 1 від 20.11.2017, замовлення № 2 від 19.03.2018 та замовлення № 3 від 04.10.2018 було замовлено у відповідача, як виконавця, наступні послуги:

- активація системи Автозакладка , 250 шт., вартість 1 шт. - 1250,00 грн без ПДВ, загальна вартість 312.500,00 грн;

- активація системи Автозакладка VIP , 81 шт., вартість 1 шт. - 1250,00 грн без ПДВ, загальна вартість 91.125,00 грн;

- активація системи Автозакладка Корпус , 81 шт., вартість 1 шт. - 250,00 грн. без ПДВ, загальна вартість 20.250,00 грн;

- абонентська плата, 250 шт., вартість 1 шт. - 600,00 грн без ПДВ, загальна вартість 150.000,00 грн;

- абонентська плата VIP, 81 шт., вартість 1 шт. - 500,00 грн. без ПДВ, загальна вартість 40 500,00 грн,

загалом 737 250,00 грн, в тому числі ПДВ - 122 875,00 грн.

Як зазначає позивач, станом на 27.12.2018 останній мав в наявності невикористаними послуги на суму 291.900,00 грн з ПДВ, а саме:

- активація системи Автозакладка , 95 шт., вартість 1 шт. - 1.250,00 грн без ПДВ, загальна вартість 118.750,00 грн.;

- активація системи Автозакладка VIP , 36 шт., вартість 1 шт. - 1.250,00 грн без ПДВ, загальна вартість 40.500,00 грн.;

- активація системи Автозакладка Корпус , 36 шт., вартість 1 шт. - 250,00 грн без ПДВ, загальна вартість 9.000,00 грн.;

- абонентська плата, 95 шт., вартість 1 шт. - 600,00 грн без ПДВ, загальна вартість 57 000,00 грн.;

- абонентська плата VIP, 36 шт., вартість 1 шт. - 500,00 грн без ПДВ, загальна вартість 18.000,00 грн.

У зв`язку з цим, на підставі ст. 907 Цивільного кодексу України, позивач 27.12.2018 звернувся до відповідача з листом № 12537/10-19У від 27.12.2018, в якому повідомляв відповідача, що не планує отримувати послуги за договором щодо пристроїв АвтозакладкА , які не були активовані, та просив повернути грошові кошти у розмірі 291 900,00 грн., що становить вартість невикористаних пристроїв.

У відповідь на вказану вимогу відповідач у листі № 04012019/1 від 04.01.2019 вказав, що умови договору не передбачають повернення наданих послуг виконавцем замовнику, і станом на 04.01.2019 відповідач керується умовами договору та виконує його умови.

Спір виник внаслідок того, що позивачем було здійснено попередню оплату послуг на суму 737.250,00 грн, проте позивачем не використано надані відповідачем послуги на загальну суму 291.900,00 грн, а тому позивач вважає, що відповідні кошти підлягають поверненню.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до п. 1.11 договору плата за активацію послуги - підлягає сплаті замовником виконавцю за впровадження системи АвтозакладкА . Плата за активацію послуги може складатися з абонентської плати за надання послуги протягом 12 місяців її надання, плати за активацію системи АвтозакладкА , враховуючи витратні матеріали Пристрій АвтозакладкА та плати за додаткові послуги. Розмір плати за активацію послуги визначається умовами Тарифного плану, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.3 договору розрахунки між сторонами здійснюються на умовах попередньої оплати позивачем платежів, що передбачені для послуг у відповідності до Тарифного плану.

Як встановлено судом, позивачем було перераховано відповідачу на умовах попередньої оплати 737.250,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 7640 від 28.03.2018 на суму 144.900,00 грн, № 9032 від 16.04.2018 на суму 144.900,00 грн, № 24635 від 10.10.2018 на суму 249.330,00 грн, № 27668 від 27.11.2018 на суму 198.120,00 грн.

За період з дати укладення договору відповідно до замовлення № 1 від 20.11.2017, замовлення № 2 від 19.03.2018 та замовлення № 3 від 04.10.2018 відповідачем було передано позивачу визначені замовленнями послуги на суму 737.250,00 грн, що не заперечується позивачем.

Зокрема, на підставі замовлення № 3 від 04.10.2018 відповідно до акту прийому-передачі послуг від 15.10.2018 позивачу було передано наступні послуги:

- активація системи Автозакладка , 89 шт., вартість 1 шт. - 1.250,00 грн без ПДВ, загальна вартість 133.500,00 грн;

- активація системи Автозакладка VIP , 23 шт., вартість 1 шт. - 1.350,00 грн без ПДВ, загальна вартість 31.050,00 грн;

- активація системи Автозакладка Корпус , 23 шт., вартість 1 шт. - 300,00 грн без ПДВ, загальна вартість 6.900,00 грн;

- абонентська плата, 89 шт., вартість 1 шт. - 720,00 грн без ПДВ, загальна вартість 64.080,00 грн;

- абонентська плата VIP, 23 шт., вартість 1 шт. - 600,00 грн без ПДВ, загальна вартість 13.800,00 грн, загалом на суму 249.330,00 грн без ПДВ.

За умовами п. 2.2 договору для можливості замовлення та надання послуг виконавець зобов`язаний передавати замовнику витратні матеріали Пристрій АвтозакладкА в обумовленій сторонами кількості. Вказані пристрої замовник зберігає у себе, та по мірі виникнення потреби у користуванні послугами, замовник буде самостійно поводити активацію та підключення послуг.

З метою підключення послуги, замовник здійснює внесення в особистому кабінеті номеру ІМЕІ пристрою. Після внесення відповідних даних в особовому кабінеті замовником, виконавець надсилає на вказану замовнику поштову адресу повідомлення з переліком ІМЕІ пристроїв, які були успішно зареєстровані в системі АвтозакладкА (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору активація пристрою здійснюється замовником в момент передачі пристрою власнику транспортного засобу при оформленні договору страхування для обладнання відповідного транспортного засобу шляхом натискання кнопки запуску на пристрої.

Відповідно до п. 2.5 договору датою активації послуги за відповідним Тарифним планом сторони вважають дату підписання договору страхування, який був укладений клієнтом замовника з замовником, але не пізніше, ніж через 5 днів з моменту активації пристрою. Послуги надаються протягом строку дії Тарифного плану, що був активований до відповідного пристрою.

Перелік активованих пристроїв, що підкріплені до відповідного договору страхування надається у Звіті про видачу та використання протиугінних засобів, який додано до позову.

Як зазначає позивач, станом на 27.12.2018 останній мав в наявності невикористаними послуги на суму 291.900,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 7.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) уповноваженими представниками сторін та діє протягом 12 місяців, але у будь-якому випадку до повного виконання виконавцем своїх зобов`язань по оплаченим замовником послугам. У разі, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодні зі сторін не повідомила у письмовій формі іншу сторону про небажання пролонгувати договір, він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах.

Доказів того, що однієї із сторін виявлено небажання продовжувати договірні відносини не подано.

Договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку кожною зі сторін з обов`язковим письмовим попередженням іншої сторони не менше ніж за 30 календарних днів до планованої дати розірвання договору (п. 7.2 договору).

Доказів того, що однією із сторін договору вчинено дії щодо розірвання договору шляхом письмового повідомлення не подано.

У поданому позивачем листі № 12537/10-19У від 27.12.2018 не міститься попередження відповідача саме про розірвання договору.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1 та 2 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Отже, як встановлено вище судом, спірний договір є чинним, а тому здійснена позивачем попередня оплата є оплатою послуг відповідача за договором, які надаються протягом строку дії договору № 20112017/1 від 20.11.2017.

Водночас, судом встановлено належне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором щодо надання послуг, які були попередньо оплачені позивачем, що вбачається, зокрема, з акту приймання-передачі послуг від 15.10.2018 на суму 249.330,00 грн, у зв`язку з чим вимоги позивача про повернення попередньої оплати в сумі 291.900,00 грн є необґрунтованими, оскільки послуги фактично надані відповідачем, а момент активації пристроїв не впливає на порядок надання послуг, передбачений умовами договору, оскільки можливість передачі пристроєм GPS-координат його місцезнаходження за допомогою мереж мобільного зв`язку України та можливість керування системою надається позивачу одночасно з передачею пристроїв.

Кількість та найменування послуг визначаються за відповідними замовленнями та актом приймання-передачі послуг (п. 5.5 договору), отже акт приймання-передачі послуг від 15.10.2018 свідчить про належне надання відповідачем послуг за договором, доказів протилежного матеріали справи не містять, як то доказів звернення позивача до відповідача з претензіями щодо якості та обсягу наданих послуг згідно з замовленнями №№ 1, 2, 3.

Водночас і умовами договору не передбачено можливість/обов`язок відповідача повернути позивачу кошти, передплачені за укладеними замовленнями, як і не передбачено право позивача відмовитись від оплачених послуг та від замовлення.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача 291.900,00 грн відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести обставини на підставі яких він звернувся до суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Альфа Страхування є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова