Рішення

від 26.06.2019 по справі 910/5438/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.06.2019Справа № 910/5438/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В.,

за участю секретаря судового засідання Топіхи І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІВІЖН , м. Київ

про стягнення 963 218,91 грн, -

За участю представників:

від позивача: Власенко О. С.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІВІЖН про стягнення 963 218,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором на виконання робіт з озеленення в складі об`єкта Капітальний ремонт благоустрою парку Партизанська слава у Дарницькому районі № 12 від 26.04.2018 в частині оплати виконаних позивачем робіт на суму 889 939,74 грн, що стало підставою для нарахування пені в сумі 53 741,59 грн, 3 % річних в сумі 6 144,00 грн та інфляційних втрат в сумі 13 393,58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 29.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.06.2019.

У судове засідання представниця позивача з`явилась, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.

При цьому, належне повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІВІЖН про дату, час та місце розгляду підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103048925735 та № 0103048922930.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги пояснення сторін, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

26.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТРІВІЖН (підрядник) та Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва (субпідрядник) укладено договір № 12 на виконання робіт з озеленення в складі об`єкта: Капітальний ремонт благоустрою парку Партизанська слава у Дарницькому районі (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору субпідрядник зобов`язався своїми силами і засобами, на свій ризик, в межах договірної ціни виконати та здати роботи на здійснення озеленення об`єкта: Капітальний ремонт благоустрою парку Партизанська слава у Дарницькому районі , а підрядник - прийняти та оплатити такі роботи.

Згідно з пунктом 2.4 Договору роботи вважаються виконаними після підписання підрядником та субпідрядником актів виконаних робіт.

За умовами пунктів 3.1, 3.2 Договору вартість виконання робіт за договором становить: 2 499 999,19 грн з урахуванням ПДВ. Вартість виконаних робіт за даним договором динамічна та може коригуватись в процесі виконання робіт. Загальна вартість може змінюватися залежно від збільшення або зменшення обсягів виконаних робіт, від зміни вартості матеріальних ресурсів, зміни законодавства, з урахуванням ДБН на момент фактичного виконання робіт, шляхом укладення додаткової угоди.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються підрядником протягом 5 робочих днів після підписання акта виконаних робіт та надходження бюджетних коштів від замовника.

Платежі за виконані роботи підрядник здійснює на підставі довідок про вартість виконаних робіт по формі № КБ-3, складених згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт (п. 4.3 Договору).

Відповідно до пункту 4.5 Договору кінцеві розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 5-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

Згідно з пунктом 10.1 Договору останній набирає чинності в день його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018, а у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань в зазначений термін - до їх повного виконання.

На виконання умов Договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на за загальну суму 1 389 939,74 грн, що підтверджується:

актом № б/н приймання виконаних будівельних робіт від 25.10.2018 (форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 року від 25.10.2018 (форма КБ-3) на суму 1 309 722,44 грн;

актом № б/н приймання виконаних будівельних робіт від 26.12.2018 (форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року від 26.12.2018 (форма КБ-3) на суму 80 217,30 грн.

Згідно з випискою з банківського рахунку позивача 05.12.2018 відповідачем частково оплачено виконані за Договором роботи на суму 500 000,00 грн.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним, як вказує позивач, виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати залишку вартості виконаних робіт на суму 889 939,74 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд зазначає наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає договір підряду договір № 12 на виконання робіт з озеленення в складі об`єкта: Капітальний ремонт благоустрою парку Партизанська слава у Дарницькому районі від 26.04.2018 як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України та глави 33 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (ч. ч. 1, 2 ст. 844 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи (підписаними обома сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт від 25.10.2018 та від 26.12.2018 (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 25.10.2018 та від 26.12.2018 (форма КБ-3) підтверджується факт виконання позивачем робіт на загальну суму 1 389 939,74 грн.

Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.5 Договору кінцеві розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 5-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та пункту 4.5 Договору, відповідач повинен був здійснити оплату протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання відповідного акту здачі-приймання робіт. Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов`язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Матеріалами справи підтверджується, що 05.12.2018 відповідачем частково оплачено вартість виконаних позивачем робіт в сумі 500 000,00 грн. Доказів оплати відповідачем іншої частини заборгованості в сумі 889 939,74 грн (1 389 939,74 грн - 500 000,00 грн = 889 939,74 грн) матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

У даному випадку господарський суд наголошує, що за приписами статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, за приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності . Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд звертає увагу учасників справи, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

За висновками суду, всупереч викладеним вище процесуальним нормам, відповідачем не було спростовано доказів, наданих позивачем на підтвердження факту виконання субпідрядником обумовлених договором робіт на спірну суму, а також не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 889 939,74 грн.

Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов`язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 889 939,74 грн підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що у разі невиконання пункту 4.5 договору підрядник сплачує субпідряднику штрафні санкції - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалася пеня за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов`язку з оплати робіт не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Разом з тим, при перевірці розрахунку заявленої до стягнення суми пені судом встановлено, що позивачем не враховано графіку роботи банківської системи України, що оприлюднений Національним банком України, з урахуванням вихідних днів у 2018 році, зважаючи на те, за умовами Договору відповідач повинен був здійснити оплату протягом 5 банківських днів з наступного дня, після підписання відповідного акту приймання виконаних робіт.

За перерахунком суду, сума пені за прострочення оплати робіт за актами приймання виконаних робіт від 25.10.2018 та від 26.12.2018 за період з першого дня прострочення (03.11.2018 та 04.01.2019 відповідно) по 27.03.2019 є більшою, ніж нараховано в позовній заяві.

Частиною 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відтак, враховуючи межі позовних вимог, вимоги про стягнення пені в сумі 53 741,59 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

За перерахунком суду, сума 3 % річних за прострочення відповідачем оплати вартості виконаних робіт за Договором за період з першого дня прострочення (03.11.2018 та 04.01.2019 відповідно) по 27.03.2019 становить 6 204,20 грн. Отже, враховуючи межі позовних вимог, вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню на суму 6 144,00 грн.

Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

За перерахунком суду, сума інфляційних втрат за прострочення відповідачем оплати виконаних робіт за актами приймання виконаних робіт від 25.10.2018 та від 26.12.2018, яка нарахована за період з лютого по березень 2019 року, становить 12 499,20 грн, а відповідні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІВІЖН заборгованості за договором в розмірі 889 939,74 грн, пені в сумі 53 741,59 грн, 3 % річних в сумі 6 144,00 грн та інфляційних втрат в сумі 12 499,20 грн.

Інша частина позовних вимог (про стягнення інфляційних втрат в сумі 894,38 грн) не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 14 434,87 грн. Інша частина сплаченого судового збору в сумі 13,41 грн залишається за позивачем.

Керуючись ст. 129, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІВІЖН про стягнення 963 218,91 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трівіжн (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2Б; ідентифікаційний код 40698959) на користь Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва (02121, м. Київ, вул. Горлівська, буд. 220; ідентифікаційний код 31722949) заборгованість в розмірі 889 939 грн 74 коп., пеню в сумі 53 741 грн 59 коп., 3 % річних в сумі 6 144 грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 12 499 грн 20 коп. та судовий збір в сумі 14 434 грн 87 коп.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 894,38 грн - відмовити.

4. Залишити за позивачем судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, в розмірі 13,41 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.07.2019.

Суддя В. В. Князьков