Рішення

від 03.07.2019 по справі 925/182/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року м. Черкаси справа № 925/182/19

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси розглянувши справу за позовом компанії Mazeda-pol Andrzej Dabrowski до товариства з обмеженою відповідальністю ДК Венат про стягнення 79300 польських злотих,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - компанія Mazeda-pol Andrzej Dabrowski, звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ДК Венат (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки, укладеного у спрощеній формі, згідно з рахунком-фактурою FVS/9/03/2018 від 01.03.2018 року у розмірі 79300 польських злотих, що еквівалентно 562022 грн., та відшкодування судового збору.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних грошових зобов`язань щодо оплати отриманого від позивача товару.

Позивач - Mazeda-pol Andrzej Dabrowski, зареєстроване та здійснює діяльність у Республіці Польща, є іноземним суб`єктом господарської діяльності, тому при розгляді питання про відкриття провадження у справі суддя також враховує положення Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність та Закону України Про міжнародне приватне право .

Також, до позовної заяви позивачем додана заява про використання в якості поштової адреси адресу його представника в Україні.

Відповідно до ст. 38 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 76 Закону України Про міжнародне приватне право , підстави визначення підсудності справ судам України, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що даний спір підсудний господарському суду Черкаської області та підлягає розгляду за правилами законодавства України.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі № 925/182/19 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.02.2019 року відмовлено у задоволенні заяви Mazeda-pol Andrzej Dabrowski,про забезпечення позову за вх. № 5960/19 від 25.02.2019 року у справі № 925/182/19.

Відповідач в особі свого представника подав 16.04.2019 року клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 11912/19, а.с. 76) в якому, зокрема, зазначив, що між сторонами спору триває процес щодо можливості укладення мирової угоди.

Позивач в особі свого представника подав 16.04.2019 року клопотання про призначення справи до розгляду по суті (вх. № 11986/19, а.с. 77), в якому зазначив, що 08.04.2019 року відбулися переговори між позивачем та відповідачем, під час яких відповідач повідомив, що уже продав одне устаткування з переліку поставленого товару, проте оплатити заборгованість за поставлений товар не має змоги через фінансові труднощі.

Ухвалою суду від 16.04.2019 року підготовче провадження у справі № 925/182/19 було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 05.06.2019 року будо зупинено провадження у справі № 925/182/19 до вирішення питання про відвід судді Грачова В.М., матеріали заяви відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю ДК Венат вх. № 17065 від 05.06.2019 року про відвід судді Грачова В.М. передано уповноваженій особі для вирішення питання щодо визначення складу суду для розгляду вказаної заяви у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.

Ухвалою судді господарського суду Черкаської області Хабазні Ю.А. від 10.06.2019 року у задоволені заяви представника відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю ДК Венат , директора Брадунова М.О., від 05.06.2019 про відвід судді Грачова В.М. відмовлено.

Ухвалою суду від 13.06.2019 року провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду на 03.07.2019 року.

В засідання суду сторони явку своїх представників не забезпечили, хоч належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, позивач подав клопотання про розгляду справи без участі його представника, відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом прийнято рішення у справі без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши подані сторонами зави по суті справи і з процесуальних питань, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

У позовній заяві позивач зазначив, що 01.03.2018 року між ним та відповідачем був укладений договір поставки у спрощений спосіб, згідно інвойсів.

Із міжнародної товарно-транспортної декларації № 18PL341010E0046532 від 23.03.2018 року та рахунка-фактури FVS/9/03/2018 від 01.03.2018 року, який виставлений позивачем відповідачу, вбачається, що товар, а саме: багатопильний верстат SCM двигун 25 кВт вартістю 28000 злотих з ПДВ, стругальний верстат із 6 головками Steton вартістю 34000 злотих з ПДВ, двохпильний верстат REMA вартістю 4000 злотих з ПДВ, візок з вилочною платформою Nissan вартістю 9500 злотих, ваги до 3 тон вартістю 1500 злотих з ПДВ, комплект витяжки двигун 11,5 тВт з трубами вартістю 2000 злотих, візок для піддонів 2,5 т вартістю 300 злотих з ПДВ, загальною вартістю 79300 злотих, був поставлений позивачем на територію України, одержувачем товару є відповідач, кінцевий термін оплати - 31.12.2018 року (а.с. 22-30).

У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку із оплати отриманого від позивача товару, позивач 01.02.2019 року направив на його адресу досудову вимогу, в якій вимагав сплатити заборгованість у розмірі 79300 польських злотих згідно рахунка-фактури FVS/9/03/2018 від 01.03.2018 року протягом семиденного строку та повідомив, що у разі невиконання цієї вимоги, позивач буде змушений звернутися із позовом до суду (а.с. 31, докази направлення відповідачу а.с.. 32-35). Відповідачем зазначена вимога залишена без відповіді і виконання, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Із змісту поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи від 16.04.2019 року за вх. № 11912/19 (а.с. 76) вбачається, що сторони вели переговори щодо можливого врегулювання даного спору мирним шляхом, що по суті свідчить про підтвердження відповідачем факту існування між сторонами господарських взаємовідносин та існування спірної заборгованості.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки, який сторонами у формі єдиного документа не укладався. Доказами його укладення є складена товарно-транспортна митна декларація про поставку товару та виставлений рахунок-фактура на оплату цього товару. Вимоги позивача витікають із прав і обов`язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України. Враховуючи, що обставини даного спору виникли з договору, згідно якого здійснювалася міжнародна поставка вантажу, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів зі змінами і доповненнями, Митною конвенцією про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року, Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , Закону України Про міжнародне приватне право та інших нормативними актами, які регулюють цю сферу діяльності, до яких приєдналася Україна.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610,ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з міжнародними правилами Умови поставки - FCA означають, що продавець вважається виконавшим свої обов`язки стосовно поставки товару, що пройшов митне очищення для ввезення, з моменту передачі його у розпорядження перевізника в узгодженному пункті. Ризик втрати або пошкодження товару переходить від продавця до покупця у зазначеному місці.

Відповідно до викладених обставин справи суд вбачає, що згідно наданої позивачем товарно-транспортної митної декларації позивач, як постачальник, поставив відповідачу, а відповідач, як покупець, прийняв товар, а саме: багатопильний верстат SCM двигун 25 кВт вартістю 28000 злотих з ПДВ, стругальний верстат із 6 головками Steton вартістю 34000 злотих з ПДВ, двохпильний верстат REMA вартістю 4000 злотих з ПДВ, візок з вилочною платформою Nissan вартістю 9500 злотих, ваги до 3 тон вартістю 1500 злотих з ПДВ, комплект витяжки двигун 11,5 тВт з трубами вартістю 2000 злотих, візок для піддонів 2,5 т вартістю 300 злотих з ПДВ, загальною вартістю 79300 злотих, отриманий товар відповідач не оплатив. Наявність і розмір спірної заборгованості позивачем підтверджено доказами, які визнаються судом допустимими і достатніми, відповідачем у встановленому законом порядку не спростовані, тому вимогу позивача про їх примусове стягнення суд вважає обґрунтованою, доказаною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, враховуючи заявлення позову про стягнення боргу в іноземній валюті суд зазначає наступне.

В постанові від 16 січня 2019 року у справі N 373/2054/16-ц (провадження N 14-446цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила таке.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі N 14-134цс18.

Враховуючи викладене, а також зміст договору позики, яка вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 2 липня 2014 року у справі N 6-79цс14, а також у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі N 308/3824/16-ц.

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що нею висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 4 липня 2018 року в справі N 14-134цс18. Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Відповідно до викладених обставин справи та наведених норм законодавства заявлена сума боргу стягується в іноземній валюті.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 8430 грн. 33 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ДК Венат , код ЄДРПОУ 41406383, місцезнаходження: 18008, м. Черкаси, вул. Вернигори, буд. 27, квартира 48 на користь компанії Mazeda-pol Andrzej Dabrowski, місцезнаходження: Polska, miejsc. Brwinow, ul. Fabriczna, nr 10A, 05-840, код NIP: 5341978117, рахунок № НОМЕР_1 в Bank Spoldzielczy - 79300 польських злотих боргу, судові витрати у виді 8430 грн. 33 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.07.2019 року.

Суддя В.М. Грачов