Рішення

від 09.07.2019 по справі 923/294/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2019 року Справа № 923/294/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Карго-Сервіс , місцезнаходження: 54031, м. Миколаїв, вул. Троїцька, 238/4, офіс. 428, поштова адреса: 54031, м. Миколаїв, вул. Першотравнева, а/с № 156, ідентифікаційний код юридичної особи: 36270804

до: Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Тім Трейдинг , місцезнаходження: 74800, Херсонська обл., м. Каховка, Чаплинське шосе, 7, ідентифікаційний код юридичної особи: 37431644

про стягнення заборгованості за послуги з перевезення

Без повідомлення (виклику) сторін

16.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Транс-Карго-Сервіс (далі - позивач) звернулось до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Тім Трейдинг , на підставі ст. ст. 202, 509, 526, 629, 901, 908, 909 ЦК України, ст. ст. 193, 307 ГК України, заборгованості за надані послуги з перевезення у розмірі 16517,39 грн., з яких: основна заборгованість - 16000,00 грн., інфляційні втрати - 387,20 грн., 3 % річних - 130,19 грн. Одночасно заявлено вимоги про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із розглядом справи у розмірі 2112,90 грн. та судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2019, справу розподілено судді Остапенко Т.А.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 18.04.2019. Розгляд справи, відповідно до ст. ст. 12, 247 ГПК України, постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи та клопотань про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана позивачем - 22.04.2019, відповідачем - 22.04.2019.

Протягом встановленого строку, від сторін клопотань про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін не надійшло.

18.05.2019 (вх.№4427/19) позивачем подане клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними матеріалами, яке судом відхиляється, оскільки за відсутності клопотання учасників справи про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін, постановлено здійснювати її розгляд без такого повідомлення (виклику).

13.06.2019 (вх. 1118/19) позивачем, із доказами надіслання відповідачу, подано заяву про зменшення позовних вимог на суму заявленого до стягнення основного боргу 16000 грн. та перерахованих сум 3 % річних, інфляційних втрат за період з 04.01.2019 по 30.05.2019, 193,32 грн. та 667,20 грн., відповідно.

Таким чином, позивач просить стягнути із відповідача заборгованість у розмірі 860,52 грн., з них: 193,32 грн. 3 % річних та 667,20 грн. інфляційних втрат. Одночасно просив стягнути з відповідача 1921 грн. судового збору.

Вирішуючи заяву позивача про зменшення позовних вимог суд зазначає таке.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України визначено право позивача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно із ст. ст. 162, 163 ГПК України, ціну позову зазначає позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Згідно ч. 5 ст. 46 ГПК України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, яка подана, у строк, визначений у п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, до заяви надано докази надсилання її відповідачу, що передбачено ч. 5 ст. 46 ГПК України, перевіривши повноваження особи, якою підписана заява, суд зазначає про наявність підстав для її задоволення, у зв`язку із чим встановлює нову ціну позову у розмірі 860,52 грн.

Відповідачем право на подачу відзиву на позовну заяву, протягом визначеного судом строку, не реалізовано.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Таким чином, справу розглянуто за наявними в ній доказами.

Справу розглянуто за межами строку, визначеного ст. 248 ГПК України, що обумовлено відпусткою судді з 02.05.2019 р. по 17.05.2019 р. та з 21.05.2019 по 03.07.2019.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.1.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається що строк який можна визначити розумним не може бути однаковим для всіх справ і було би неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку яка залежить від певних критеріїв вироблених практикою ЄСПЛ складність справи поведінка заявника поведінка державних органів значущість питання для заявника.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

За змістом ст. 114 ГПК України, строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято та підписано без його проголошення 09 липня 2019 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані докази, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Грін Тім Трейдинг (надалі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНС-КАРҐО-СЕРВІС (надалі - позивач) було укладено замовлення № 240 від 02.12.2018 року на перевезення вантажу (далі - Замовлення).

Згідно замовлення позивач надає послуги з перевезення вантажу із Херсонської області (м. Каховка, Чаплинське шосе, 7) до м. Києва (с. Глеваха, вул. Вокзальна, 4-В, одержувач - ПІДПРИЄМСТВО 3 100% ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "БІЛЛА- УКРАЇНА"). Вартість послуг - 16000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2666,67 грн.

Позивачем надано послуги з перевезення вантажу із м. Каховки до м. Києва на загальну суму 16000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2666,67 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № П290 від 04.12.2018 року.

14.12.2018 позивачем на адресу відповідача, відповідно до експрес-накладної №59000386234115 Нової Пошти направлено: замовлення № 240 від 02.12.2018 р.; товарно-транспортна накладна № П290 від 04.12.2018 року; акт наданих послуг № 1155 від 05.12.2018 року; рахунок на оплату № 1114 від 05.12.2018 року. Документи отримані відповідачем 28.12.2018 року, що підтверджується роздруківкою з сайту Нова Пошта .

Однак, виставлений рахунок на оплату № 1114 від 05.12.2018 року відповідачем не оплачений, що спонукало позивача 22.03.2019 року направити відповідачеві вимогу про сплату коштів за вих. № 49, яка отримана останнім 25.03.2019 року, що підтверджується інформацією з сайту Укрпошта.

Проте, відповідач відповідь на вимогу позивача не надав, за послуги з перевезення вантажу у сумі 16000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2666,67 грн. розрахувався лише 30.05.2019, що підтверджено випискою з банківського рахунку про зарахування коштів.

Прострочення відповідачем оплати послуг з перевезення вантажу зумовило звернення позивача до суду із цим позовом, предметом якого є вимога про стягнення 193,32 грн. 3 % річних та 667,20 грн. інфляційних втрат за період з 04.01.2019 по 30.05.2019.

Надаючи правову кваліфікацію наведеним обставинами, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язання визначається як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За загальним правилом, що міститься у п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 908 Цивільного кодексу України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно- правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частинами 1-3 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За змістом частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" унормовано, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на підставі правочину, який за своєю правовою природою є договором перевезення, укладеним у спрощений спосіб.

За змістом положень статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає, що позивачем доведено належне виконання зобов`язань із перевезення вантажу. Натомість, відповідач взяті на себе зобов`язання із оплати перевезення вантажу, строк виконання яких, враховуючи отримання 28.12.2018 р. відповідачем рахунку, за приписами ч. 2 ст.530 ЦК України, настав 03.01.2019 р., виконав з простроченням, сплативши плату за перевезення лише 30.05.2019. Зазначені обставини відповідачем, у встановленому законом порядку, не спростовані.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання із оплати перевезення вантажу, підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період з 04.01.2019 по 30.05.2019 є правомірними та обґрунтованими.

Перевіривши, наданий позивачем розрахунок, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у заявлених сумах - 193,32 грн. та 667,20 грн., відповідно.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими та, враховуючи задоволення заяви про зменшення розміру позовних вимог і встановлення нової ціни позову, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (за платіжним доручення № 2671 від 12.04.2019).

Заявлені до стягнення з відповідача витрати, пов`язаних із розглядом справи в розмірі 2112,90 грн. (за направлення позову до суду - 55,00 грн., проїзд до суду та повернення 720,00 грн., добові - 1251,90), позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки, всупереч ст. 129 ГПК України не підтверджені доказами, а в частині витрат щодо направлення вимоги про сплату коштів та позову не відносяться до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в розумінні ст. 123 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Карго-Сервіс задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Тім Трейдинг , (місцезнаходження: 74800, Херсонська обл., м. Каховка, Чаплинське шосе, 7, ідентифікаційний код юридичної особи: 37431644 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Карго-Сервіс (місцезнаходження: 54031, м. Миколаїв, вул. Троїцька, 238/4, офіс. 428, поштова адреса: 54031, м. Миколаїв, вул. Першотравнева, а/с № 156, ідентифікаційний код юридичної особи: 36270804 ) 193,32 грн. 3% річних , 667,20 грн. інфляційних втрат, 1921 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.

4. Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення складено та підписано 09.07.2019 року.

Суддя Т.А. Остапенко