Рішення

від 03.07.2019 по справі 520/6898/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/6898/19

Провадження № 2/520/3486/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Маломуж А.І.,

за участі секретарів судового засідання - Луцюка Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Войцих Агро (м. Миколаїв, вул. Шевченка, 71) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення,

ВСТАНОВИВ:

29.03.2019 року ТОВ Войцих Агро звернулось до суду з позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення, посилаючись на те, що відповідачі порушують право власності позивача, оскільки не бажають у добровільному порядку виселитись з житла, та знятись з реєстраційного обліку.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Маломуж А.І.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2019 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 10.06.2019 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до канцелярії суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином, відзив на позов не надали.

Відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України за згодою позивача Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 23 червня 2014 року Рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі № 520/18030/13-ц було частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом передачі іпотекодержателю Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" (код ЄДПРОУ 34047020, адреса: 01001, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36, корп. Б) предмета іпотеки у власність в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 , за кредитним договором №11331981000 від 10 квітня 2008 року, у розмірі 1188152,68 грн.; визнано за Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_1 передати Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" правовстановлюючі документи на квартиру загальною площею 65,5 кв. м., житловою площею 39,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ключі від вхідних дверей (дублікати ключів), документи, що характеризують об`єкт нерухомості (технічний паспорт на квартиру), та інші документи, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 року Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ; виселено ОСОБА_1 з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 3670,40 грн. /три тисячі шістсот сімдесят гривень 40 копійок/.

11 січня 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", код ЄДРПОУ: 34047020, в особі заступника начальника управління продажу активів Сорокіна Микита Володимировича , який діяв на підставі Довіреності, посвідченої 06 грудня 2017 року Щадко О.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 1524, виданої Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадировим Владиславом Володимировичем, який діяв на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб" про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора" від 20 лютого 2017 року № 619, з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро", код ЄДРПОУ: 40953777, в особі директора Войциха Андрія Михайловича, який діяв на підставі Статуту з другої сторони було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що продано на аукціоні від 11 січня 2018 року.

Договір посвідчено, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антоновою І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 23.

11 січня 2018 року відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна Товариство з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" прийняло квартиру АДРЕСА_1 та отримало всі відповідні документи на даний об`єкт нерухомого майна.

З метою реалізації права власності на придбану квартиру, посадові особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" намагались потрапити до квартири АДРЕСА_1 , натомість потрапити до квартири не вдалося, оскільки було встановлено, що в даній квартирі проживають відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які своїми діями створювали перешкоди в потраплянні до квартири посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро".

19 лютого 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" звернулось до відповідачів з вимогами залишити квартиру натомість дані вимоги були проігноровані.

Станом на момент звернення до суду з даною позовною заявою відповідачі продовжують користуватися нерухомим майном позивача.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08 лютого 2019 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні, серія та номер 23, зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро", код ЄДРПОУ: 40953777.

Отже, позивач у встановленому законом порядку набув право власності на зазначене нерухоме майно.

Таким чином, право власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , припинилося внаслідок звернення стягнення на неї за його зобов`язаннями щодо погашення боргу.

При цьому, жодних правовідносин з приводу користування спірною квартирою між сторонами судом встановлено не було, отже, відповідач з набуттям права власності позивачем на спірну квартиру втратив і право користування нею.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника.

Проте, відповідач до теперішнього часу не звільнив вказану квартиру.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до ст. 16 ЦК України, визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право, а також суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За нормою ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як врегульовано положеннями ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 34, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (п. 3 ч.1 ст. 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

З огляду на викладене, позивач, як власник спірного майна, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм нерухомим майном, у тому числі, шляхом визнання колишнього власника та членів його сім`ї такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Проте, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , тому суд дійшов висновку, що вимоги про визнання осіб такими, що втратили право користування підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимог про виселення, суд зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до ст. 39 Закону України Про іпотеку . Так, згідно із ч.ч. 1, 2 цієї статті, в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є жилий будинок або жиле приміщення.

Ч.1 ст. 40 Закону України Про іпотеку передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Спеціальним правилом, яким визначається порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у ч.1 якої передбачено підстави виселення. У ч.3 ст. 109 цього Кодексу урегульовано порядок виселення осіб. За змістом ч.2 ст. 40 Закону України Про іпотеку та ч.3 ст. 109 ЖК Української РСР, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити жилий будинок чи жиле приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють жилий будинок або жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст. 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Отже, у ч. 2 ст. 109 ЖК України встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Як вбачається з рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.06.2014 року колишнього власника ОСОБА_1 було виселено з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , проте не виселено членів його сім`ї, оскільки вимога стосувалась невизначеного кола осіб.

Встановивши коло осіб, які проживають в спірній квартирі та не бажають з неї виселятися за вимогою власника, чим порушують його право користування вказаною квартирою, позивач звернуся до суду з вказаним позовом.

Враховуючи викладене, враховуючи, що відповідачі, не бажають добровільно виселитись з займаного приміщення, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про виселення. Вимоги про виселення ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки вже наявне інше рішення суду про його виселення.

За такого рішення, судові витрати у справі мають бути розподілені між сторонами пропорційно задоволеної частки позовних вимог, відповідно і на підставі ст. 141 ЦПК України.

Стаття 133 ЦПК України вказує, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам підлягає стягненню у розмірі 13831,20 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові - на позивача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження здійснення витрат на правову допомогу представник позивача не надав до суду доказів, що підтверджують вказану ним суму (ні акт прийому передачі робіт, не квитанції про сплату послуг адвоката, та ін.), а тому стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Войцих Агро (м. Миколаїв, вул. Шевченка, 71) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою, житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з житлового приміщення, а саме з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В частині вимог про визнання таким, що втратив право користування та виселення ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути у рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Войцих Агро судовий збір у розмірі 13831 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять одна) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою складання повного судового рішення є 03.07.2019 року

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Суддя Маломуж А. І.