Рішення

від 19.06.2019 по справі 199/544/19

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/544/19

(2/199/1772/19)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

19 червня 2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Повного товариства Ломбард Наше Діло Галатін і компанія до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди, в обґрунтування якого зазначив, що 22.11.2017 року на посаду касира-товарознавця відділення ломбарду № 44-Д в місті Дніпро по вул. Шолохова, 7 і який є відокремленим підрозділом повного товариства Ломбард Наше діло Галатін і компанія була прийнята відповідач по справі. Наказом від 24.07.2018 року № 50 ОСОБА_1 була звільнена з підприємства.

22.11.2017 року із відповідачем був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, Згідно умов якого відповідач зобов`язана в установленому порядку вести облік, складати і своєчасно подавати звіти про рух та залишки цінностей, дбайливо ставитись до цінностей.

У результаті інвентаризації була виявлена нестача виробів із дорогоцінних металів на суму 6375,20 грн., зданих до ломбарду під заставу за договорами кредиту: АО 162656 обручка з каменем проба 585 вага 8,7 г предмет застави відсутній. У результаті перевірки причин утворення нестачі було встановлено, що нестача виникла з вини касира-товарознавця ломбарду ОСОБА_1 , яка порушила вимоги посадової інструкції касира-продавця, а саме: за вказаним договором касир-товарознавець ОСОБА_1 оформила видачу кредиту сама собі без передачі до ломбарду предмету-застави - золотої обручки. Договір підписаний особисто відповідачем і від особи кредитодавця і від особи позикодавця. Отримала грошові кошти в сумі 6375,20 грн. і на роботу не вийшла, кредит не повернула.

Надати письмові пояснення ОСОБА_1 відмовилась, із актом інвентаризації відмовилась ознайомитись. За результатами інвентаризації складено акт від 15.05.2018 року.

При звільнені відповідача із сум, які їй нараховані були при звільненні було утримано 3303,59 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди. Таким чином, залишок суми, яке підлягає відшкодуванню становить 3071,61 грн., які позивач просить стягнути з відповідача та судові витрати по справі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просив їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач до судового засідання не з`явилася, про час, дату та місце слухання справи повідомлена належним чином,тому суд вважає можливим зі згоди представника позивача, провести заочний розгляд справ та постановити заочне рішення.

Дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1,3 ст. 3 ЦПК України, Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як визначено положеннями частини першої статті 3 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст.4 КЗпП України).

Судом встановлено, що Наказом № 82 від 20.11.2017 року Повного товариства Очкур і Компанія ломбард Наше Діло прийнято відповідача по справі на посаду касира-товарознавця за строковим трудовим договором строком на 3 місяці з 22.11.2017 року.

01 травня 2018 року відповідачем був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, згідно умов якого відповідач зобов`язана в установленому порядку вести облік, складати і своєчасно подавати звіти про рух та залишки цінностей, дбайливо ставитись до цінностей.

15 травня 2018 року згідно до Наказу на проведення інвентаризації № 38 була проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться у відділенні ломбарду, в якості застави (ювелірні вироби з золота та срібла), грошові кошти. В результаті інвентаризації була виявлена нестача виробів із дорогоцінних металів на суму 6375,20, зданих під заставу за договором кредиту.

В результаті перевірки причин утворення нестачі було встановлено, що нестача виникла з вини відповідача, яка порушила вимоги посадової інструкції касира-продавця, а саме: за вказаним договором касир-товарознавець ОСОБА_1 оформила видачу кредиту сама собі без передачі до ломбарду предмету-застави - золотої обручки. Договір підписаний особисто відповідачем і від особи кредитодавця і від особи позикодавця.

Відповідно до Наказу № 50 від 23.07.2018 року позивача звільнено відповідача з 24.07.2018 року із займаної посади через відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин у відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП.

Згідно з ч.1 ст.130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.

Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника (ч. 2 ст.130 КЗпП).

Відповідно до ч. 2 ст. 130 КЗпП України, обов`язковими умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.

Відсутність підстав чи однієї з обов`язкових умов матеріальної відповідальності, звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Відповідно до п. 1 ст. 134 КЗпП України, працівники несуть повну матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 КЗпП України, укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно ст.135-1 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском) перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно роз`яснень, викладених в абз. 2 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками від 29.12.1992 № 14, суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно за ст. ст. 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника (п.1). Розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

Згідно з Переліку посад і робіт, які заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці і соціальних питань Ради Міністрів України № 447/24 від 28.12.1977 року, з подальшими змінами і доповненнями, який є чинним, ОСОБА_1 відносяться до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір.

При звільнені ОСОБА_1 із сум, які їй нараховані були при звільненні було утримано 3303,59 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Частиною 1 ст.137 КЗпП України встановлено, що суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати на сплату судового збору в сумі 768,40 грн.

Оскільки позивачем під час звернення до суду не доплачено судовий збір в розмірі 1152,60 грн., він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.134, 135-1, 136, 138 КЗпП України, ст.1166 ЦК України, ст. cт. 12, 13, 82, 141, 259, 264-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Повного товариства Ломбард Наше Діло Галатін і компанія до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Повного товариства Ломбард Наше Діло Галантін і компанія (місто Кам`янське, Дніпропетровської області, проспект Аношкіна, 31/3, код ЄДРПОУ 20307730) суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 3071,61 грн., а також судові витрати по справі в розмірі 768,40 грн., а всього 3840 (три тисячі вісімсот сорок) гривень 01 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 1152,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня оголошення судового рішення апеляційної скарги.

Суддя: