Рішення

від 26.06.2019 по справі 160/2669/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року Справа № 160/2669/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Корадо-Імпекс до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

22.03.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Корадо-Імпекс" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2019 року № 0006261402, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 219403,75 грн., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2019 року № 0006251402, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 159962,75 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Корадо-Імпекс . Висновки акта перевірки №73931/04-36-14-02/20225994 від 19.12.2018 року, податкові повідомлення-рішення №0006261402 від 27.02.2019 року, №0006251402 від 27.02.2019 року, вважає необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню. Висновки зазначені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем 02.05.2019 року надано відзив на позовну заяву.

Так, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області проти позову заперечує та зазначає, що позивачем занижено суму доходу, що враховується при обчисленні податку на прибуток та занижено податок на додану вартість. Також зазначив, що контрагенти позивача - ТОВ Рівенс та ПП Грінвуд-Опт є фігурантами кримінальних проваджень за фактом вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Позивач про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, 26.06.2019 року надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до вимог статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкоди для розгляду справи, передбаченні статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги адміністративного позову і заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Корадо-Імпекс зареєстроване 18.10.1993 року рішенням Департаменту адміністративних та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та знаходилось на податковому обліку станом на день проведення перевірки у ДПІ у Новокодацькому районі м. Дніпра.

На підставі плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання та наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 06.09.2017 року №4820-п податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ ВКФ Корадо-Імпекс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.09.2018 року, валютного законодавства - за період з 01.01.2015 року по 30.09.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 30.09.2018 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією було складено акт №73931/04-36-14-02/20225994 від 19.12.2018 року, яким зафіксовано порушення ТОВ ВКФ Корадо-Імпекс пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 159464 грн., у т.ч. у 2015 році - 157473 грн., за 1 півріччя 2018 року - 1991 грн.; п. 192.1 ст. 192, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 190523 грн., у т.ч. за березень 2015 року - 7000 грн., травень 2015 року - 8000 грн., за березень 2016 року - 46347 грн., березень 2018 року - 127333 грн., квітень 2018 року - 1843 грн., листопад 2016 року - 261979 грн., грудень 2016 року - 248481 грн., лютий 2017 року - 80667 грн.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 27.02.2019 року № 0006261402, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 219403,75 грн.; від 27.02.2019 року № 0006251402, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 159962,75 грн.

Правомірність податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зістаттями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Нормами пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому у відповідності до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 27.02.2019 року № 0006251402, податковий орган визначив не підтвердження факту постачання товарів ТОВ Рівенс та отримання послуг перевезення від ПП Грінвуд Опт та не списання безнадійної заборгованості перед ТОВ СП Трейд в сумі 11060 грн.

Такі висновки зроблену у зв`язку із наступним.

По взаємовідносинам з ТОВ Рівенс податковим органом зазначено: товарно-транспортні накладні не надано; з липня 2015 року підприємство не звітує; згідно даних сайту Єдиного реєстру судових рішень ТОВ Рівенс є фігурантом кримінального провадження № 32014040040000084 від 06.10.2014 року за фактом фіктивного підприємництва та сприяння в ухиленні від сплати податків у особливо великих розмірах юридичним особам за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України.

По взаємовідносинам з ПП Грінвуд Опт податковим органом зазначено: у підприємства відсутні складські приміщення, виробничі фонди, трудові ресурси, витрати на ведення господарської діяльності; з моменту реєстрації та протягом березня-квітня 2015 року підприємство не закуповувало транспортних послуг, які були реалізовані позивачу; ПП Грінвуд-Опт є фігурантом кримінального провадження № 32014040230000032 від 06.09.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач мав фінансово-господарські відносини з покупцем - ТОВ Рівенс на підставі договору від 16.02.2015 року № 44. На підтвердження поставки товару за цим договором позивачем надано: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, доручення на отримання товару, рахунок-фактура, виписки по рахунку.

Також судом встановлено, що позивач мав фінансово-господарські відносини з ПП Грінвуд-Опт відповідно до договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 23.03.2015 року № 72. На підтвердження отримання позивачем послуг за цим договором позивачем надано: рахунок-фактура, заявки, товарно-транспортні накладні, акти надання послуг.

Всі надані первинні документи відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Суд звертає увагу на те, що, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, інформації АІС Податковий блок , а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Факт порушення контрагентами своїх податкових зобов`язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Натомість, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Щодо посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача № 32014040040000084 від 06.10.2014 року та № 32014040230000032 від 06.09.2014 року, суд зазначає, що відомості досудового розслідування повинні бути підтвердженими виключно судовим рішенням.

Відповідачем не надано вироку у зазначених кримінальних провадженнях, які б підтверджували фіктивне підприємництво позивача чи його контрагента.

Спрямованість господарських операцій позивача на реальне настання правових наслідків підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та спрямованість його дій на отримання реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

А отже, висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ Рівенс та ПП Грінвуд Опт , що призвело до заниження податку на прибуток у у 2015 році на 157473 грн. є протиправними.

Щодо не списання безнадійної заборгованості перед ТОВ СП Трейд в сумі 11060 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 1 півріччя 2018 року на 1991 грн., суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - заборгованість, зокрема, за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Як було встановлено податковим органом під час проведення перевірки у регістрах бухгалтерського обліку по рахунку № 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками, станом на 31.12.2015 року та на 30.09.2018 року обліковується кредиторська заборгованість по взаєморозрахункам з постачальником ТОВ СП Трейд у сумі 11060 грн.

Отже, зазначена кредиторська заборгованість є безнадійною, у зв`язку із закінченням строку позовної давності.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

У відповідності до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року N 20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Позивачем же в порушення зазначених норм не було віднесено, суму безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ СП Трейд у сумі 11060 грн. в першому кварталі 2018 року до доходів звітного періоду.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновком відповідача про те, що позивачем занижено доходи у першому півріччі 2018 року на суму 11060 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 1991 грн. є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи.

При цьому суд зазначає, що штрафні санкції відповідно до розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 27.02.2019 року № 0006251402, на суму зобов`язання, яке визначене за 2015 році у розмірі 157474 грн., не нараховувались на підставі пункту 31 Розділу Х Перехідних положень Податкового кодексу України.

Таким чином суд вважає, що податкове повідомлення рішення від 27.02.2019 року № 0006251402 підлягає скасуванню, в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 157474 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 27.02.2019 року № 0006261402, то підставою для його прийняття став висновок про заниження податку на додану вартість на загальну суму 190523 грн.

Зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачеві донараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Торговий будинок Харківцукрозбут , ТОВ СП Трейд , ТОВ Промислова фінансова група 2005 , ТОВ Омега .

При цьому у позовній заяві позивач вважає необґрунтованим висновок про завищення податкового кредиту в розмірі 42533,33 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Торговий будинок Харківцукрозбут , 1843,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ СП Трейд , 46347,50 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Промислова фінансова група 2005 .

Щодо нарахування податкового зобов`язання та штрафних санкцій по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ Омега по якому здійснено відповідні донарахування податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням від 27.02.2019 року № 0006261402 позивач заперечень не наводить.

По взаємовідносин з ТОВ Торговий будинок Харківцукрозбут позивач вважає, що він має право на віднесення суми 42533,33 грн. до податкового кредиту, оскільки він не отримував рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 21.11.2017 року № 77 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено, що 21.11.2017 року ТОВ Торговий будинок Харківцукрозбут було складено розрахунок коригування № 78 по взаємовідносинам з позивачем у якому визначена сума ПДВ до зменшення 42533,33 грн. у зв`язку з поверненням грошових коштів. Рішенням комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 12.12.2017 року № 398526/40106392 зареєстровано зазначений розрахунок. У податковій декларації за листопад 2017 року позивачем у додатку 1 зазначений розрахунок коригування не відображено чим завищено ПДВ на суму 42533,33 грн.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до абз. 3 п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що ПК України в якості підстави для формування податкового кредиту передбачено реєстрацію податкових накладних чи розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже належним чином складений та зареєстрований розрахунок коригування до податкової накладної є підставою для формування податкового кредиту.

Враховуючи, що розрахунок коригування № 78 по взаємовідносинам позивача з ТОВ Торговий будинок Харківцукрозбут , у якій визначена сума ПДВ до зменшення 42533,33 грн. зареєстрований, суд вважає, що висновки відповідача про те, що позивач протиправно не зменшив податковий кредит на зазначену суму є правомірним.

По взаємовідносинам з ТОВ СП Трейд та ТОВ Промислова фінансова група 2005 в акті перевірки зазначено, що при списанні безнадійної заборгованості позивач не відкорегував суму податкового кредиту попередньо включену до складу податкового кредиту.

Позивач вважає, що така позиція податкового органу суперечить статті 192 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Товари/послуги, отримані платником податку та не оплачені ним протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, а тому право на податковий кредит стосовно таких товарів/послуг платник податків втрачає.

Підстави коригування раніше відображеного ПДВ наведені в п. 192.1 ст.192 Податкового кодексу України, згідно з яким якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Перелік можливих ситуацій після слова включаючи є вичерпним, проте за правовою конструкцією зазначеної норми коригування раніше відображеного ПДВ повинно здійснюватись після будь-якої зміни вартості товарів/послуг, а тим більше при зменшенні такої вартості на 100% як в даному випадку.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Верхового Суду від 06.02.2018 року у справі № 804/7561/15.

В даному випадку, судом встановлено, що позивачем повинно було бути віднесено, суму безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ СП Трейд у розмірі 11060 грн. в першому кварталі 2018 року до доходів звітного періоду, внаслідок її списання.

Також, перевіряючими було встановлено списання у 2015 році безнадійної дебіторської заборгованості по взаємовідносинах з ТОВ Промислово-фінансова група 2005 відповідно до договору від 10.10.2012 року №ДГ-0000236 на загальну суму 278 025 грн.

Відповідно до регістрів бухгалтерського обліку та даних додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість Розрахунок коригування сум податку на додану вартість позивачем не відкориговано.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з висновками податкового органу про завищення суми податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з ТОВ Торговий будинок Харківцукрозбут , ТОВ СП Трейд та ТОВ Промислова фінансова група 2005 .

Щодо висновків податкового органу про заниження ТОВ ВКФ Корадо-Імпекс податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 84800 грн. за листопад 2017 року, суд зазначає наступне.

При перевірці податковим органом було встановлено, що ТОВ ВКФ Корадо-Імпекс складено податкову накладну на реалізацію цукру від 23.10.2017 року №75 на неплатника ПДВ на суму ПДВ 84 800 грн. та зареєстровано в ЄРПН 31.10.2017 року. Вказана податкова накладна виписана на неплатника ПДВ повинна бути зареєстрована на адресу ТОВ Омега . ТОВ ВКФ Корадо-Імпекс 13.12.2017 року зареєстровано податкову накладну на ТОВ Омега на суму ПДВ 84 800 грн. та розрахунок коригування на зменшення на неплатника ПДВ.

На підставі зареєстрованих розрахунку коригування та податкової накладної подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з ПДВ за жовтень 2017 року від 15.12.2017 року №9269259706, відповідно до якого здійснено коригування податкових зобов`язань по неплатнику ПДВ до зменшення та збільшено по ТОВ Омега у сумі 84 800 грн. У декларації за листопад 2017 року від 20.12.2017 року №9272356723 проведено повторно коригування податкових зобов`язань у сумі 84 800 грн.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з висновками відповідача, що позивачем неправомірно відкориговано податкові зобов`язання з ПДВ за листопад 2017 року у сумі 84 800 грн., у зв`язку з тим, що зменшення зобов`язання не здійснювалось, а змінено лише покупця.

З огляду на вказане суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 27.02.2019 року № 0006261402, яким позивачеві донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 175 523 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 43 880,75 грн. прийняте правомірно і скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Корадо-Імпекс до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5690,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2048 від 22.03.2019 року та № 2074 від 09.04.2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2362,13 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністратинвий прозов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Корадо-Імпекс" (вул. Коксова, 12, м. Дніпро, 49017, код ЄДРПОУ 20225994) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17 А, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2019 року № 0006251402, в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 157474 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Корадо-Імпекс" судовий збір у сумі 2362 (дві тисячі триста шістдесят дві) грн. 13 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 26 червня 2019 року.

Суддя С.І. Озерянська