Рішення

від 27.06.2019 по справі 320/718/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2019 року м.Київ № 320/718/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільнотарасівської сільської ради Білоцерківського району Київської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вільнотарасівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та просить суд:

визнати протиправною бездіяльність щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання від 20.08.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою про передачу безоплатно у власність із земель комунальної власності земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства;

зобов`язати винести на засідання чергової сесії Вільнотарасівської сільської ради та розглянути повторно клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі безоплатно у власність із земель комунальної власності земельної ділянки площею 1,063 га для ведення особистого селянського господарства та прийняти рішення відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у липні 2018 року звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, однак відповідач зазначив, що рішення щодо зазначеного клопотання прийняте не було.

На думку позивача вказана бездіяльність є протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси.

В судове засідання, що відбулося 15.05.2019 учасники справи не з`явилися, однак про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

На день розгляду справи від відповідача заяв, клопотань чи відзиву на позовну заяву не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії КИО-1 № 362879.

Позивач 20.07.2018 звернувся до Вільнотарасівської сільської ради Білоцерківського району Київської області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі безоплатно у власність із земель комунальної власності земельної ділянки площею 1,063 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в адміністративних межах населеного пункту поряд із земельною ділянкою, кадастровий номер якої НОМЕР_1 , згідно графічних матеріалів.

У відповіді від 06.09.2018 № 02-14/248 відповідач зазначив, що клопотання ОСОБА_1 було зареєстроване та винесене на розгляд двадцять четвертої сесії Вільнотарасівської сільської ради Білоцерківського району Київської області сьомого скликання, однак за результатами поіменного голосування рішення не було прийняте.

На думку позивача зазначена бездіяльність є протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно п. а ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі - не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено ст. 118 ЗК України, згідно з положеннями ч. 6 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Нормами ч. 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналізуючи наведені правові норми, можна зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗК України землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Так, позивач надав до суду графічні матеріали з визначеною земельною ділянкою, яку він бажає отримати у власність та яка, на його думку, належить до земель сільськогосподарського призначення і є вільною, оскільки є несформованою, не зареєстрованою у Державному земельному кадастрі, та такою, якій не присвоєно кадастрового номера.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VІ Про державний земельний кадастр на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про: межі адміністративно-територіальних одиниць; кадастрові номери земельних ділянок; межі земельних ділянок; цільове призначення земельних ділянок; розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права); обмеження у використанні земель та земельних ділянок; зведені дані кількісного та якісного обліку земель; нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок; земельні угіддя; частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; координати поворотних точок меж об`єктів кадастру; бонітування ґрунтів; інші відомості про земельні ділянки, передбачені ст. 15 та ч. 2 ст. 30 цього Закону, крім відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, дату народження фізичної особи, які є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

З відповіді голови Вільнотарасівської сільської ради від 06.09.2018 № 02-14/248 вбачається, що за результатами поіменного голосування рішення щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо безоплатної передачі у власність із земель комунальної власності земельної ділянки площею 1,063 га для ведення особистого селянського господарства не було прийняте, що свідчить про бездіяльність відповідача, оскільки відповідно до норм чинного законодавства уповноваженим органом має бути прийняте рішення про надання дозволу щодо відведення земельної ділянки у власність або мотивоване рішення про відмову.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача є протиправною, а позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи положення чинного законодавства та практики Верховного Суду, суд вважає за можливе захистити права та інтереси позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання від 20.08.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою про передачу безоплатно у власність із земель комунальної власності земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства та зобов`язання винести на засідання чергової сесії Вільнотарасівської сільської ради та розглянути повторно клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі безоплатно у власність із земель комунальної власності земельної ділянки площею 1,063 га для ведення особистого селянського господарства та прийняти рішення відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.

Також суд звертає увагу на ч. 4 ст. 245 КАС України, якою визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірність своїх дій.

Приймаючи до уваги викладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (квитанція № 0.0.1264606457.1 від 12.02.2019), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 194, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Вільнотарасівської сільської ради Білоцерківського району Київської області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання від 20.08.2018 про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою про передачу безоплатно у власність із земель комунальної власності земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Вільнотарасівську сільську раду Білоцерківського району Київської області винести на засідання чергової сесії та розглянути повторно клопотання про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі безоплатно у власність із земель комунальної власності земельної ділянки площею 1,063 га для ведення особистого селянського господарства та прийняти рішення відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Вільнотарасівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (код ЄДРПОУ 04363001).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.