Рішення

від 04.07.2019 по справі 620/1490/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2019 року Чернігів Справа № 620/1490/19

Чернігівський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

представника відповідача Лазарка Р.Й.,

представників відповідача Нужняка С.М.,

Гущиної І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледань" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ледань (далі-ТОВ Ледань ) до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі-ГУ Держпраці в Чернігівськй області) про визнання протиправною та скасування постанови від 25.04.2019 № 25-02-015/0316/133.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що посадовими особами ГУ Держпраці у Чернігівській області за зверненням гр. ОСОБА_1 , у присутності директора ТОВ Ледань , проведено інспекційне відвідування, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування від 04.04.2019 № 25-02-015/0316, в якому в тому числі зафіксовано порушення законодавства про працю, а саме допущено до роботи без укладення трудового договору ОСОБА_1 без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування про прийняття працівника на роботу. На цій підставі відповідачем прийнято постанову від 25.04.2019 № 25-02-015/0316/133, якою до позивача застосовано штраф за порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України в розмірі 125190,00 грн. Позивач не погоджується з висновками відповідача, стверджуючи, що на момент здійснення даного інспекційного відвідування особа, що вказана в оскаржуваній постанові, а саме, ОСОБА_1 будь-яких трудових функцій у товаристві не виконував, до роботи не допускався та не підпорядковувався Правилам трудового розпорядку. Тому вважає, що накладення на підприємство штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України є безпідставним, оскільки жодних дій, які б свідчили про склад будь-якого правопорушення, позивачем не допущено.

Ухвалою суду від 29.05.2019 призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У встановлений судом строк, відповідачем надано відзив, в якому вказано, що під час проведення інспекційного відвідування у позивача встановлено порушення законодавства про працю, а саме у ТОВ Ледань допущено до роботи без укладення трудового договору ОСОБА_1 без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування про прийняття працівника на роботу. Вказане порушення встановлено на підставі письмових пояснень ОСОБА_1 , директора ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому акт про проведення інспекційного відвідування від 04.04.2019 № 25-02-015/0316 підписано без зауважень, тому спірне рішення вважає таким, що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, наведених у позові.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_2 пояснив, що під час проведення ГУ Держпраці в Чернігівській області у ТОВ Ледань інспекційного відвідування працював директором, але ОСОБА_1 на роботу не приймав, заробітну плату йому не виплачував, будь-які інші трудові функції останній також не виконував.

Заслухавши представника позивача, представників відповідача та свідка ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд встановив таке.

ТОВ Ледань зареєстровано як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.72-73).

02.04.2019 ГУ Держпраці в Чернігівській області на підставі наказу про проведення інспекційного відвідування № 104 від 02.04.2019 видано направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) № 415, та в період з 03.04.2019 по 04.04.2019, проведено інспекційне відвідування у ТОВ Ледань , за результатами якого складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № 25-02-015/0316 від 04.04.2019.

В акті інспекційного відвідування № 25-02-015/0316 від 04.04.2019 з-поміж іншого зафіксовано, що у ТОВ Ледань допущено до роботи без укладення трудового договору ОСОБА_1 без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування про прийняття працівника на роботу, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 24 КЗпП України.

Зазначений акт було отримано позивачем особисто та підписано без зауважень.

Розглянувши справу про накладення штрафу, на підставі акта інспекційного відвідування № 25-02-015/0316 від 04.04.2019 щодо порушень ТОВ Ледань ч. 1 ст. 24 КЗпП України, ГУ Держпраці у Чернігівській області прийнято постанову про накладення штрафу від 25.04.2019 № 25-02-015/0316/133, якою до позивача застосовано штраф за порушення вимог ст.24 КЗпП України в розмірі 125190,00грн.

Позивач, вважаючи прийняту постанову протиправною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.2 ст.2 КАС України).

За змістом п.1 ч.2 ст.2 КАС України, суди перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, в першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

25.04.2019 відповідачем прийнята оспорювана постанова на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), прийняття якої передувало проведення інспекційного відвідування за результатами якого, 04.04.2019 складено акт інспекційного відвідування.

З цього слідує, що постанову про накладення штрафу в рамках того чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необхідно перевірити починаючи з законності проведення перевірки, за результатами якої складено акт інспекційного відвідування, на підставі якого прийняте рішення про накладення штрафу.

Відповідно до преамбули Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05.04.2007 (далі - Закон №877-V), цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

У цьому випадку слід наголосити, що Закон №877-V визначає основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно дефініції наведеної у статті 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Згідно ч.4 ст.2 Закону №877-V, заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до ч.5 ст.2 Закону № 877-V, зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Тлумачення цієї норми вказує на те, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, в першу чергу, повинні ураховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно, звертаючи увагу на правила, перелічені в ч. 5 ст. 2 Закону №877-V, та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, звертатись до інших норм Закону №877-V.

Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є Закон №877-V незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.01.2019 по справі №809/799/17.

Крім того, на користь цієї позиції вказують положення ч. 4 Закону №877-V, яка є обов`язковою для застосування в силу вимог ч.5 ст.2 цього Закону, відповідно до яких, спосіб та форми здійснення заходів державного нагляду (контролю) встановлюються виключно законами.

У статті 1 Закону №877-V міститься визначення, за яким спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Формами здійснення заходів державного контролю на підставі аналізу положень Закону №877-V є перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо.

Виходячи з цих нормативних положень, постанова Кабінету Міністрів України №295 від 29.04.2017 Деякі питання реалізації статті 259 КЗпП та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні не може регулювати порядок проведення перевірок у сфері праці та зайнятості населення, оскільки є підзаконним нормативно-правовим актом.

Тобто, порядок (спосіб і форми) проведення державного контролю у сфері праці та зайнятості населення врегульований лише Законом №877-V.

Відповідно до ст.4 Закону №877-V, орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Закону, який би уповноважував Держпраці на здійснення державного контролю немає, крім ст. 259 КЗпП України, в якому йде мова про те, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Статтею 6 Закону №877-V визначено, що підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Крім того, у абз.5 ч.1 ст.6 Закону №877-V зазначено, що у такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Наведені вище правові норми містять вказівку про те, що у випадку проведення позапланової перевірки за зверненням фізичної особи, така повинна бути погоджена центральним органом виконавчої влади.

Разом з тим, відповідного погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, ГУ Держпраці у Чернігівській області не надало та не вручило позивачу, що є самостійною підставою для визнання перевірки (інспекційного відвідування) незаконною, а прийнятого на її основі рішення протиправним.

Як уже зазначалось вище, згідно ст.6 Закону №877-V, підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).

Отже, з урахуванням наведеної норми, вказане звернення повинно стосуватися порушень прав особи, яка звертається, а не інших осіб.

Натомість, суд звертає увагу, що фізична особа, яка звернулась до Управління праці в Чернігівській області, а саме ОСОБА_1 та повідомив про те, що виконував певні роботи у ТОВ Ледань не навела обставин, які підтверджують порушення тим самим його прав та інтересів, а тому не можуть бути підставою для проведення перевірки.

Абзацом 11 цієї статті передбачено, що фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

Тобто, виходячи з цих нормативних положень, звернення фізичної особи про порушення фізичними особами - суб`єктами господарювання чи юридичними особами законодавства про працю та зайнятість населення, повинні бути обґрунтованими та завжди стосуватись порушень їх прав та інтересів.

Таким чином, на переконання суду, відповідне звернення фізичної особи, яка повідомила про факт виконання певних робіт у ТОВ Ледань не може бути підставою для проведення позапланової перевірки (інспекційного відвідування) суб`єктів, які використовують найману працю.

Абзацом 10 цієї статті визначено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Це положення покликане запобігти зловживанням державними органами з питань праці у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 по справі №809/799/17.

Описані вище порушення порядку проведення перевірки, щодо звернення фізичної особи та предмету проведення перевірки є самостійними підставами для визнання перевірки незаконною, а прийняте за її результатами рішення протиправним.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Акт перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки, зокрема щодо дотримання законодавства про працю та зайнятість населення і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог цього законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи Держпраці.

Відповідно до ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Порушення законодавства про працю та зайнятість населення можуть бути встановлені лише за результатами перевірки (інспекційного відвідування), які оформлюються актом.

Оскільки, в ході розгляду справи судом встановлено порушення порядку проведення перевірки, який встановлений Законом №877-V, а тому акт інспекційного відвідування від 04.04.2019 № 25-02-015/0316, в силу вимог ст. 74 КАС України, слід вважати недопустимим доказом.

Виходячи з цього, прийняте на підставі такого акта, який є недопустимим доказом, оспорювана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.06.2018 по справі №821/597/17), від 20.03.2018 по справі №810/1438/17, від 14.05.2019 по справі №813/8011/14, від 16.01.2018 по справі №826/442/13, від 19.03.2019 по справі №808/8234/15), в який суд касаційної інстанції вказав, що акт, отриманий в результаті перевірки, виходячи з положень допустимості доказів, закріплених ст. 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Рішення прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що зміст порушення, яке оскаржується позивачем в судовому порядку, полягає в недотриманні приписів ч. 1, 3 ст.24 КЗпП України, а саме допущення до роботи ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В частині виявлених порушень законодавства про працю суд враховує такі обставини справи і норми законодавства.

КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у ст. 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 265 КЗпП України визначено перелік порушень законодавства про працю, за які юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відтак спірною обставиною у справі є факт допуску позивачем до роботи ОСОБА_1 без укладання трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність свого рішення.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Обґрунтовуючи правомірність прийнятої постанови про застосування штрафу, відповідач виходив з правомірності висновків акту інспекційного відвідування щодо допуску позивачем працівника до роботи без належного оформлення трудового договору.

Так, з акта інспекційного відвідування (а.с.31) слідує, що в ході проведення заходу державного контролю у ТОВ Ледань встановлено факт виконання ОСОБА_1 функцій охоронця, однак, далі по тексту в акті описані роботи, які виконувала ця особа, а саме: … охороняв територію, прибирав, обслуговував клієнтів бази відпочинку, прав белізну, мив посуд, займався заготівлею дрів , натомість, параметри роботи (завдання, функції, відповідальність, повноваження охоронця відповідно до посадової інструкції, а також робоче місце, час роботи, оплата праці) залишився поза увагою відповідача.

Статтею 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відтак суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду достатньо доказів, котрі б свідчили про правомірність проведення інспекційного відвідування у ТОВ Ледань та недотримання позивачем норм КЗпП України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем остаточно пред`явлена одна позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпраці у Чернігівській області від 25.04.2019 № 25-02-015/0316/133. За дану вимогу сплачено судовий збір в розмірі 1921,00 грн., отже, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, за рахунок асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1921,00 грн., сплачений згідно квитанції від 22.05.2019 № 0.0.1361992390.1.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області від 25.04.2019 № 25-02-015/0316/133.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледань" судовий збір в розмірі 3842,00 грн., сплачений відповідно до квитанції від 22.05.2019 № 0.0.1361992390.1.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 08.07.2019.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледань" (вул. Лісова, 61, с. Уборка, Куликівський район, Чернігівська область, 16311, код ЄДРПОУ 42072051).

Відповідач: Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П`ятницька, 39, каб. 802, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238).

Суддя І.І. Соломко