Постанова

від 04.07.2019 по справі 0840/3890/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 липня 2019 року м. Дніпросправа № 0840/3890/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

секретарі судового засіданні Сколишеві О.О.,

за участі представника позивача Мудрак Д.В.,

представника відповідача Жовтоножко Д.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року в адміністративній справі №0840/3890/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алоінс-Агро до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 19.09.2018 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.08.2018 року: №0013311402 на суму 1149201,07 грн. та штрафна санкція 287300,43 грн.,

№0013301402 на суму 301904,00 грн.,

№ 0006711402 на суму 150952,00 грн..

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 23.08.2018 року №0013311402, №0013301402, №0006711402.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга є відображенням акту перевірки та заперечення на адміністративний позов, та взагалі не містить критики рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Алоінс-Агро є юридичною особою (код ЄДРПОУ 32721464).

Відповідач - Головне управління ДФС у Запорізькій області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 21.05.2018 року по 18.06.2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ АЛОІНС-АГРО з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.03.2018 року, за результатами якої 23.06.2018 року складено акт перевірки №368/08-01-14-02/32721464 (а.с.12-80 т.1).

ТОВ АЛОІНС-АГРО подало контролюючому органу заперечення на акт перевірки, в якому просило частково переглянути результати перевірки та надало до заперечень додаткові документи, які не було досліджено під час перевірки.

ГУ ДФС України у Запорізькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ АЛОІНС-АГРО з питань, що викладені у запереченнях на акт перевірки від 23.06.2018 року №368/08-01-14-02/3272146.

За результатами проведеної перевірки 17.08.2018 року складено акт №648/08-01-14-02/32721464 (а.с.116-165 т.1).

За підсумками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки, у зв`язку з дослідженням додаткових обставин, висновки акту попередньої перевірки від 23.06.2018 року змінено, встановлено порушення ТОВ АЛОІНС-АГРО :

- п.292-1.2 ст.292 ПК України, в результаті чого занижено єдиний податок четвертої групи за землю та несплати до бюджету суми податкового зобов`язання ТОВ АЛОІНС-АГРО у розмірі 1149201,71 грн., у т.ч. за 2016 рік на 65210,76 грн., за 2017 рік на 1075428,77 грн., за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 на 8562,18 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, абз. г п.198.5 ст.198, п.201.1 ст.201, п.49 розділу 2 перехідних положень ПК України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 452562 грн.;

- п.1201.2 ст.1201 ПК України до товариства застосовано штрафну санкцію у розмірі 50% суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 150952,00 грн..

На підставі акту перевірки від 17.08.2018 року №648/08-01-14-02/32721464 ГУ ДФС у Запорізькій області 23.08.2018 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми Р №0013311402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Єдиний податок з сільськогосподарських товаровиробників, у розмірі 1436502 гривні 14 коп. (а.с.181 т.1);

- форми В4 №0013301402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 452562 гривні (а.с.182 т.1);

- форми ПН №0006711402, яким застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 150952 гривні за платежем податок на додану вартість (а.с.183 т.1).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що в акті перевірки суб`єктом владних повноважень викладено невірні доводи, обставини та докази, якими обґрунтовано вчинення позивачем порушень податкового законодавства України. Позивачем під час судового розгляду надані докази, які спростовують висновки акту перевірки та підтверджують дані бухгалтерського обліку позивача. В ході судового розгляду справи відповідачем не було надано доказів зворотнього.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Підстави, порядок призначення та проведення планової виїзної документальної перевірки позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підставою для висновку щодо заниження суми єдиного податку четвертої групи за землю та несплати до бюджету суми податкового зобов`язання ТОВ АЛОІНС-АГРО у розмірі 1149201,71 грн. стало те, що позивач використовував земельну ділянку загальною площею 315,4501 га (сіножаті 95,9501 га, пасовища 219,5 га) категорія земель сіножаті та пасовища як рілля, що призвело до не сплати єдиного податку четвертої групи в сумі 159394,77 грн.; зібраний позивачем урожай пшениці озимої у кількості 215624,13 ц не можливо було зібрати з посівної площі засіву 3523,27 га, а отже на думку контролюючого органу, товариство використовувало нерозраховану земельну ділянку площею 3111,32 га, що призвело до несплати єдиного податку четвертої групи в сумі 989806,94 грн..

Стосовно використання позивачем сіножаті та пасовища для вирощування сільськогосподарських культур колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 19 Земельного кодексу України встановлює наступні категорії земель:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

Відповідно до ст.1 Закону України Про стимулювання ринку сільського господарства сільськогосподарське виробництво - це вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі. Продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам 01.11-01.42 Державного класифікатора продукції та послуг.

Відповідно до розділу II Класифікації видів цільового призначення земель , затверджених наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 року, землям для товарного сільськогосподарського виробництва присвоєно код 01.01 та розмежовано із землями для сінокосіння, яким в свою чергу присвоєно код 01.08 секції А.

Відповідно до статті 35 Закону України Про охорону земель власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Відповідно до норм статті 111 Земельного кодексу України обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені. Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст.37 Закону України Про охорону земель на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо:

вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій;

розорювання сіножатей, пасовищ:

використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно-забруднених земельних ділянок;

необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Відповідно до Договорів оренди не встановлено обмеження щодо використання земельних ділянок.

Таким чином, відсутність встановлених обмежень щодо земельних ділянок дозволяє розорювати сіножаття та пасовища та не призводить до зміни їх цільового призначення. Земельні ділянки при цьому залишаються земельними ділянками сільськогосподарського призначення. В свою чергу нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь залежить від родючості земельної ділянки та її природних властивостей, а не від того яким чином вона використовується.

Відповідно до п.292-1.1 ст.292-1 ПК України об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Пункт 292-1 .2 ст.292-1 ПК України встановлює, що базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Згідно із ст.1 Закону України Про оцінку землі нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Методика нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 року №831 (далі по тексту - Методика). Згідно із п.3 вказаної Методики нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення визначається відповідно до нормативу капіталізованого рентного доходу на землях сільськогосподарського призначення природно-сільськогосподарських районів Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя згідно з додатком та показників бонітування ґрунтів шляхом складання шкал нормативної грошової оцінки агровиробничих груп ґрунтів природно-сільськогосподарських районів (для сільськогосподарських угідь).

Статтею 1 Закону України Про оцінку землі встановлено, що бонітування ґрунтів - порівняльна оцінка якості грунтів за їх основними природними властивостями, що мають сталий характер і суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.

Визначення нормативної грошової оцінки земель в значній мірі залежить від природних властивостей грунту, які мають сталий характер та впливають на врожайність і жодним чином не залежить від того, що вирощується на земельній ділянці.

Таким чином, без зміни показника бонітету ґрунту не може бути змінено нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідачем судам першої та апеляційної інстанцій не надано доказів зміни показника бонітету ґрунту, зазначених в акті земельних ділянок.

Крім того, статтею 6 Закону України Про оцінку землі визначені суб`єкти оціночної діяльності у сфері оцінки земель, до яких податковий орган не відноситься, а отже не наділений повноваженнями самостійно визначати чи змінювати нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Апелянтом іншого судам першої та апеляційної інстанції не доведено.

Таким, ТОВ АЛОІНС-АГРО правомірно нараховує та сплачує єдиний податок четвертої групи, застосовуючи при цьому нормативну грошову оцінку, встановлену для сільськогосподарських угідь, конкретний вид яких зазначено в правовстановлюючих документах на такі земельні ділянки.

Стосовно того, що зібраний ТОВ АЛОІНС-АГРО урожай пшениці озимої у кількості 215624,13 ц не можливо було зібрати з посівної площі засіву 3523,27 га, а отже на думку податкового органу, позивачем використовувалась нерозрахована земельна ділянка площею 3111,32 га, що призвело до несплати єдиного податку четвертої групи в сумі 989806,94 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п.292-1.1 ст.292-1 ПК України об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідачем в ході проведення перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року підприємство використовувало земельні ділянки на території Більманської сільської ради, Більмацької сільської ради, Смирновської сільської ради, Гусарківської сільської ради, Новоукраїнської сільської ради відповідно до договорів оренди землі, які зареєстровані у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено відповідний запис (абз.3 арк.15 Акту).

Крім того, в ході проведення перевірки проведена інвентаризація земельних ділянок, які знаходяться у господарському використанні ТОВ АЛОІНС-АГРО .

Акт перевірки не містить жодного посилання на факти виявлення використання ТОВ АЛОІНС-АГРО земельних ділянок, відомості про які не включені до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи.

Отже, апелянтом ані під час перевірки, ані в судах першої та апеляційної інстанції не надано доказів використання позивачем додаткового об`єкту оподаткування, та в маиеріалах справи такі докази відсутні. А відтак, посилання апелянта про використання позивачем нерозрахованої земельної ділянки площею 3111,32 га, що призвело до несплати єдиного податку четвертої групи в сумі 989806,94 грн., є припущенням.

Крім того, відповідно до актів витрат насіння і садивного матеріалу, для посіву озимої пшениці в 2015 році ТОВ АЛОІНС-АГРО використано 900,73 т посівного матеріалу. В свою чергу для посіву озимої пшениці в 2016 року підприємством було використано 926,318 т посівного матеріалу. З наведеного вбачається, що позивачем для отримання врожаю озимої пшениці в 2016 році та 2017 році було використано майже однакову кількість посівного матеріалу, що свідчить про використання однакової посівної площі.

Більш того, в акті перевірки зазначено, що в ході перевірки встановлено збільшення придбання добрив у порівнянні 2016 року з 2017 роком, що цілком природньо призвело до збільшення урожайності в 2017 році.

Крім того, при розрахунку нібито несплаченого підприємством позивача єдиного податку четвертої групи відповідач використовував урожайність пшениці озимої 32,5 ц на 1 га, з посиланням на дані офіційного сайту Державної служби статистики України щодо збору урожаю культур зернових і зернобобових у 2017 році на території Запорізької області. Проте, цей показник є середнім показником по Запорізькій області, в той час як показник урожайності озимої пшениці на території Більмацького району, згідно довідки Головного управління статистики у Запорізькій області від 12.03.2018 року (копія додається) становить 45,2 ц на 1 га, що значно вище наведеного в акті.

Взагалі статистичні показники по області чи району є середніми показниками та формуються у тому числі із і найвищих та найнижчих показників. Враховуючи те, що підприємство позивача використовує якісні добрива, високоточну техніку та новітні технології, показники врожайності ТОВ АЛОІНС-АГРО є значно вищими за середні показники по області чи району.

Зазначені обставини апелянтом не спростовані.

Таким чином, висновки контролюючого органу про неможливість збирання урожаю пшениці озимої у кількості 215624,13 ц з посівної площі засіву 3523,27 га будуються на припущеннях та не ґрунтуються на первинних документах, регістрах податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством.

Щодо посилання апелянта про завищення позивачем від`ємного значення з ПДВ колегія суд зазначає наступне.

Підставою для висновку щодо завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 301904 грн. стало на думку апелянта те, що ТОВ АЛОІНС-АГРО занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість понад нормативному списанню добрив, використання яких у господарській діяльності не підтверджено перевіркою.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що в ході аналізу актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин встановлено понад нормативне списання деяких видів добрив.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача поґяснив, що інспектори, які проводили перевірку позивача не є фахівцями в галузі аграрного та господарського господарства. Будь-які спеціалісти в цій галузі відповідачем до участі в перевірці не залучались.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наведені відповідачем в акті перевірки дані про використання позивачем різних видів добрив, не можна вважати об`єктивними та доведеними.

В судовому засіданні апелчяційної інстанції представник позивача пояснив, що допускається використання деяких добрив (фунгіцид Танос 50 в.н. , стимулятор росту рослин Мувер , карбамід та карбамід марки Б, комплексне мікродобриво Браман мультикомплекс , Гербіцид Поларіс БТ ) двічі протягом одного періоду вегетації рослин. Саме подвійне використання препаратів було прийнято відповідачем за понад нормативне списання, проте таке використання препаратів є цілком доцільним, що підтверджується більш високою урожайністю.

Вказані обставини апелянтом не спростовані.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).

Пункт 200.1 ст.200 ПК України встановлює, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. в п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Всі добрива були придбані в 2017 році на підставі відповідних договорів, з оформленням всіх необхідних первинних документів. В результаті, суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних добрив правомірно включені ТОВ АЛОІНС-АГРО до податкового кредиту відповідних періодів.

Пункт 198.5 ст.198 ПК України встановлює, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

В акті перевірки зазначено, що позаплановою перевіркою неможливо підтвердити відображення в актах про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, та як наслідок внесення до реєстрів бухгалтерського обліку інформації щодо фактичного використання у господарській діяльності понад нормативного списання добрив та засобів хімічного захисту рослин, використання яких у 2017 році в господарській діяльності не підтверджено, що свідчить про фактичну відсутність таких операцій у платника податку.

Проте, такі твердження відповідача не відповідають дійсним обставинам, оскільки, до перевірки позивачем була надана оборотно-сальдова відомість по рахунку 208 Матеріали сільськогосподарського призначення , а також всі первинні документи, що підтверджують рух, та використання придбаних добрив, в тому числі акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за 2017 рік.

З наданих до перевірки документів, в тому числі оборотно-сальдової відомості по рахунку 208 вбачається, що вартість залишку добрив та засобів захисту рослин станом на початок 2017 року становила 1771735,26 грн., придбано добрив та засобів захисту рослин в 2017 році було на загальну суму 48470014,84 грн., використано добрив та засобів захисту рослин в 2017 році було на загальну вартість 44491810,59 грн., реалізовано покупцям в 2017 році було на загальну суму 511211,25 грн., вартість залишку добрив та засобів захисту рослин станом на кінець 2017 року становила 5238728,26 грн.

З наведеного вбачається, що придбані в 2017 році добрива та засоби захисту рослин були використані ТОВ АЛОІНС-АГРО в господарській діяльності, що підтверджується необхідними первинними документами.

Також слід звернути увагу на те, що відповідно до п.14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Використання позивачем добрив та засобів захисту рослин двічі протягом одного періоду вегетації рослин призводить до збільшення врожайності вирощуваних культур, про що зазначає і сам відповідач в розділі 3.1.1. акту перевірки, що в свою чергу призводить до збільшення обсягу доходу, а отже не йде в розріз із поняттям господарської діяльності.

Таким чином, у позивача не виникло обов`язку нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 301904 грн. в порядку абз. г п.198.5 cт.198 ПК України.

Щодо застосування до позивача штрафу колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0006711402 стало, як вважає відповідач, встановлення відсутності складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України податкових накладних на суму ПДВ 301904 грн., у зв`язку з чим згідно ст.120-1 ПК України контролюючим органом застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 150952,00 грн..

Відповідно до п.109.1 ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пункт 111.1 ст.111 ПК України встановлює, що фінансова відповідальність застосовується до платників податку тільки за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відсутність обов`язку нарахувати податкові зобов`язання, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПК України податкові накладні з податку на додану вартість на суму 301904 грн в порядку абз. г п.198.5 ст.198 ПК України обґрунтована вище.

Таким чином, в діях позивача відсутня протиправність та порушення Податкового кодексу України, а отже і відсутня і підстава для застосування щодо позивача штрафу, передбаченого п.120-1.2 ст.120 ПК України.

Статтею 3 Закону України №996-ІV від 16.07.1999 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі по тексту - Закон №996) передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Будь-яких зауважень щодо наявності, складення та реєстрації первинних бухгалтерських документів, акт перевірки не містить.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність податкових повідомлень-рішень від 23.08.2018 року №0013311402, №0006711402 та №0013301402 в частині на суму 301904,00 грн..

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Проте, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції інстанції не звернув увагу на ту обставину, що позивачем заявлялись, зокрема, вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0013301402 в частині на суму 301904,00 грн..

А відтак, судом першої інстанції в резолютивній частині рішення помилково зазначено про скасування податкового повідомлення-рішення №0013301402 в повному обсязі, у зв`язку з чим відповідно до статті 317 КАС України резолютивну частина рішення у вказаній частині належить змінити.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року в адміністративній справі №0840/3890/18 задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року в адміністративній справі №0840/3890/18 змінити.

В абзаці другому резолютивної частини рішення №0013301402 виключити.

Рішення суду після абзацу другого доповнити новим абзацем наступної редакції: Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0013301402 від 23.08.2018 року в частині розміру зобов`язання на суму 301904,00 грн. .

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак