Постанова

від 02.07.2019 по справі 640/19628/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19628/18 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2018 у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Агенція безпеки Макабі до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ПП Агенція безпеки Макабі звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 9934 від 14.06.2018 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства Агенція безпеки Макабі ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00009171402 від 01.08.2018, винесене Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2018 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі наказу № 9934 від 14.06.2018 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства Агенція безпеки Макабі з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджістік за період листопад, грудень 2016 року, січень-березень 2017 року, травень-червень 2017 року.

Вказана перевірка проводилась з 19.06.2018 по 21.06.2018.

Однак, позивач зазначає, що оскаржуваний наказ, на підставі якого проводилась перевірка, отримав 06.07.2018, а тому останній вважає, що відповідачем порушено вимоги податкового законодавства.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт № 425/26/15-14-02-05/39029687 від 17.06.2018, яким встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем винесено податкове-повідомлення рішення № 0009171402 від 01.08.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 55 129, 00 грн, включаючи штрафні санкції.

За результатами розгляду скарги платника податку, Державною фіскальною службою України прийнято рішення, яким скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Позивач, не погоджуючись із оскаржуваним наказом та податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем при винесенні наказу від 14.06.2018 № 9934 порушено вимоги підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 ПК України. Також, оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, то господарські операції були реальними, у зв`язку з чим є підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Наказ та податкове повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянтів безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

У підпункті 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, який був правовою підставою для проведення перевірки у цій справі (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що перевірка здійснюється за наявності такої обставини: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді.

У такому спорі суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб`єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов`язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Окрім того, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять документів про належне повідомлення позивача про проведення перевірки, а наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.06.2018 № 9934 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП АБ Макабі (код ЄДРПОУ 39029687) прийнято за відсутності підстав та умов, визначених пунктом 78.4 статті 78 та пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем при винесенні наказу від 14 червня 2018 року №9934 порушено вимоги підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 ПК України, у зв`язку із чим позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу № 9934 від 14.06.2018 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП АБ Макабі підлягає задоволенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 00009171402 від 01.08.2018, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в статті 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, згідно з пунктом 138.1 статті 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Нормою підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зокрема, згідно з підпунктами 138.8, 138.4 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат); прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно абзацу першого пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв`язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується (дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що наведена в його постанові від 14.03.2017 № 21-1513а16 (справа № 826/20366/13-а)).

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Закон України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

З матеріалів справи вбачається, що позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за наслідками виявлених порушень законодавства під час здійснення фінансово-господарської діяльності з товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик .

В ході проведення перевірки за періоди листопад, грудень 2016 року, січень, лютий, березень 2017 року, травень, червень 2017 року позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 261 063, 00 грн.

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період листопад, грудень 2016 року, січень, лютий, березень 2017 року, травень, червень 2017 року встановлено його завищення всього у сумі 44103,00 грн.

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик , в особі директора Комарової О.І. укладено договір №15/04/16 на перевезення вантажів автотранспортом.

Товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик 01 листопада 2016 року надані автотранспортні послуги за маршрутом: м. Одеса - м. Ромни - м. Дніпропетровськ, про що свідчить акт здачі - прийняття робіт №ОУ-0000083 від 01 листопада 2016 року на загальну суму 30618,53 грн. в тому числі ПДВ - 5103, 09 грн. та CMR 192, відповідно до якої вантаж прийнято отримувачем товариством з обмеженою відповідальністю Вест Іст Трейд . У CMR є відмітка митниці, яка свідчить про фактичний (реальний) виїзд автомобіля з Одеського Морського Торгового Порту після завантаження. Таким чином, перевезення вантажу відбулось, послуги оплачено, що підтверджується випискою з банку АТ Прокредит банк за 03 листопада 2016 року та 04 листопада 2016 року.

Відповідно до наданих послуг товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик у визначені терміни зареєстрована податкова накладна в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є підставою для включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача у листопаді 2016 року.

Перевезення вантажу замовлялись позивачем для товариства з обмеженою відповідальністю Вест Іст Трейд на підставі договору №03/10-01М/К від 03 жовтня 2016 року, факт виконання якого та здійснення перевезення контейнеру MRKU4449396 підтверджується актом надання послуг №115, випискою по рахунку про оплату наданих послуг.

Товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик 06 грудня 2016 року надані автотранспортні послуги за маршрутом: м. Одеса - м. Ромни - м. Київ, про що свідчить акт здачі - прийняття робіт №ОУ-0000123 від 06 грудня 2016 року на загальну суму 31352,98 ,53 грн. в тому числі ПДВ - 5225,50 грн. та CMR 199, відповідно до якої вантаж прийнято отримувачем товариством з обмеженою відповідальністю Вест Іст Трейд . У CMR є відмітка митниці, яка свідчить про фактичний (реальний) виїзд автомобіля з Одеського морського торгового порту після завантаження. Таким чином, перевезення вантажу відбулось, послуги оплачено, що підтверджується випискою з банку АТ Прокредит банк за 08 грудня 2016 року.

Відповідно до наданих послуг товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик у визначені терміни зареєстрована податкова накладна в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є підставою для включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача у грудні 2016 року.

Перевезення вантажу замовлялись позивачем для товариства з обмеженою відповідальністю Вест Іст Трейд на підставі договору №03/10-01М/К від 03 жовтня 2016 року, факт виконання якого та здійснення перевезення контейнеру MRKU5778293 підтверджується актом надання послуг №132, випискою по рахунку про оплату наданих послуг.

Товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик 30 січня 2017 року надані автотранспортні послуги за маршрутом: м. Одеса - м. Київ, про що свідчить акт здачі - прийняття робіт від 30 січня 2017 року на загальну суму 17688,50 грн., в тому числі ПДВ - 2948,08 грн. та CMR 202, відповідно до якої вантаж прийнято отримувачем товариством з обмеженою відповідальністю В.М. . У CMR є відмітка митниці, яка свідчить про фактичний (реальний) виїзд автомобіля з Одеського Морського Торгового Порту після завантаження. Таким чином, перевезення вантажу відбулось, послуги оплачено, що підтверджується випискою з банку АТ Прокредит банк за 02 лютого 2017 року.

Відповідно до наданих послуг товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик у визначені терміни зареєстрована податкова накладна в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є підставою для включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача у січні 2017 року.

Перевезення вантажу замовлялись позивачем для товариства з обмеженою відповідальністю В.М. на підставі договору №2204-01М/К від 22 квітня 2015 року, факт виконання якого та здійснення перевезення контейнеру TCLU9625316 підтверджується актом надання послуг №4, випискою по рахунку про оплату наданих послуг.

Товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик 03 лютого 2017 року надані автотранспортні послуги за маршрутом: м. Одеса - м. Київ - м. Одеса, про що свідчить акт здачі - прийняття робіт №ОУ-0000157 від 03 лютого 2017 року на загальну суму 22678,81 грн. в тому числі ПДВ - 3779,80 грн. та CMR 203, відповідно до якої вантаж прийнято отримувачем товариством з обмеженою відповідальністю Вест Іст Трейд . У CMR є відмітка митниці, яка свідчить про фактичний (реальний) виїзд автомобіля з Одеського морського торгового порту після завантаження. Таким чином, перевезення вантажу відбулось, послуги оплачено, що підтверджується випискою з банку АТ Прокредит банк за 06 лютого 2017 року.

Відповідно до наданих послуг товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик у визначені терміни зареєстрована податкова накладна в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є підставою для включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача у лютому 2017 року.

Перевезення вантажу замовлялись позивачем для товариства з обмеженою відповідальністю Вест Іст Трейд на підставі договору №03/10-01М/К від 03 жовтня 2016 року, факт виконання якого та здійснення перевезення контейнеру DRYU2955917 підтверджується актом надання послуг №10, випискою по рахунку про оплату наданих послуг.

Товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик 17 березня 2017 року надані автотранспортні послуги за маршрутом: м. Одеса - м. Київ, про що свідчить акт здачі - прийняття робіт №ОУ-0000219 від 17 березня 2017 року на загальну суму 21043,62 грн., в тому числі ПДВ - 3507,27 грн. та CMR 212, відповідно до якої вантаж прийнято отримувачем товариством з обмеженою відповідальністю Постач Холдинг . У CMR є відмітка митниці, яка свідчить про фактичний (реальний) виїзд автомобіля з Одеського морського торгового порту після завантаження. Таким чином, перевезення вантажу відбулось, послуги оплачено, що підтверджується випискою з банку АТ Прокредит банк за 22 березня 2017 року.

Відповідно до наданих послуг товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик у визначені терміни зареєстрована податкова накладна в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є підставою для включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача у березні 2017 року.

Перевезення вантажу замовлялись позивачем для товариства з обмеженою відповідальністю Постач Холдинг на підставі договору №0703/1-М/К від 07 березня 2017 року, факт виконання якого та здійснення перевезення контейнеру INKU2309623 підтверджується актом надання послуг №29, випискою по рахунку про оплату наданих послуг.

Товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик 07 березня 2017 року надані автотранспортні послуги за маршрутом: м. Одеса - м. Київ, про що свідчить акт здачі - прийняття робіт №ОУ-0000248 від 27 березня 2017 року на загальну суму 69167,60 грн. в тому числі ПДВ - 11527,93 грн. та CMR 2131, 2132, 2133, відповідно до якої вантаж прийнято отримувачем Приватним підприємцем ОСОБА_5 У CMR є відмітка митниці, яка свідчить про фактичний (реальний) виїзд автомобіля з Одеського Морського Торгового Порту після завантаження. Таким чином, перевезення вантажу відбулось, послуги оплачено, що підтверджується випискою з банку АТ Прокредит банк за 30 березня 2017 року.

Відповідно до наданих послуг товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик у визначені терміни зареєстрована податкова накладна в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є підставою для включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача у березні 2017 року.

Перевезення вантажу замовлялись позивачем для фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на підставі договору №14/03-01М/К від 14 березня 2016 року, факт виконання якого та здійснення перевезення контейнерів ZIMU1317468, ZIMU3046597, TRHU3219624 підтверджується актом надання послуг №31, випискою по рахунку про оплату наданих послуг.

Товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик 10 травня 2017 року надані автотранспортні послуги за маршрутом: м. Одеса - м. Київ - м. Хакрків, про що свідчить акт здачі - прийняття робіт №ОУ-0000287 від 10 травня 2017 року на загальну суму 27888,98 грн. в тому числі ПДВ - 4648,16 грн. та CMR 218, відповідно до якої вантаж прийнято отримувачем товариством з обмеженою відповідальністю Постач Холдинг . У CMR є відмітка митниці, яка свідчить про фактичний (реальний) виїзд автомобіля з Одеського морського торгового порту після завантаження. Таким чином, перевезення вантажу відбулось, послуги оплачено, що підтверджується випискою з банку АТ Прокредит банк за 12 травня 2017 року.

Відповідно до наданих послуг товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик у визначені терміни зареєстрована податкова накладна в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є підставою для включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача у травні 2017 року.

Перевезення вантажу замовлялись позивачем для товариства з обмеженою відповідальністю Постач Холдинг на підставі договору №0703/1-М/К від 07 березня 2017 року, факт виконання якого та здійснення перевезення контейнерів YMLU8523130 підтверджується актом надання послуг №52, випискою по рахунку про оплату наданих послуг.

Товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик 02 червня 2017 року надані автотранспортні послуги за маршрутом: м. Одеса - м. Київ, про що свідчить акт здачі - прийняття робіт №ОУ-0000303 від 02 червня 2017 року на загальну суму 24992,82 грн. в тому числі ПДВ - 4165,47 грн. та CMR 220, відповідно до якої вантаж прийнято отримувачем товариством з обмеженою відповідальністю КМ ДІСТІ . У CMR є відмітка митниці, яка свідчить про фактичний (реальний) виїзд автомобіля з Одеського морського торгового порту після завантаження. Таким чином, перевезення вантажу відбулось, послуги оплачено, що підтверджується випискою з банку АТ Прокредит банк за 08 червня 2017 року.

Відповідно до наданих послуг товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик у визначені терміни зареєстрована податкова накладна в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є підставою для включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача у червні 2017 року.

Перевезення вантажу замовлялись позивачем для товариства з обмеженою відповідальністю КМ ДІСТІ на підставі договору №14/-1-01М/К від 14 січня 2016 року, факт виконання якого та здійснення перевезення контейнерів MSKU4367047 підтверджується актом надання послуг №64, випискою по рахунку про оплату наданих послуг.

Товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик 07 червня 2017 року надані автотранспортні послуги за маршрутом: м. Одеса - м. Київ, про що свідчить акт здачі - прийняття робіт №0000305 від 07 червня 2017 року на загальну суму 19185,08 грн. в тому числі ПДВ - 3197,51 грн. та CMR 222, відповідно до якої вантаж прийнято отримувачем Товариством з обмеженою відповідальністю В.М. . У CMR є відмітка митниці, яка свідчить про фактичний (реальний) виїзд автомобіля з Одеського морського торгового порту після завантаження. Таким чином, перевезення вантажу відбулось, послуги оплачено, що підтверджується випискою з банку АТ Прокредит банк за 12 червня 2017 року.

Відповідно до наданих послуг товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик у визначені терміни зареєстрована податкова накладна в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є підставою для включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача у червні 2017 року.

Перевезення вантажу замовлялись позивачем для товариства з обмеженою відповідальністю В.М. на підставі договору №2204-01М/К від 22 квітня 2015 року, факт виконання якого та здійснення перевезення контейнеру MSKU2997598 підтверджується актом надання послуг №65, випискою по рахунку про оплату наданих послуг.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок, що встановлені обставини, які в сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про фінансово-господарські взаємовідносини позивача з товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик та неможливість виконання операцій, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті. Фактично, позивачем було проведено господарські операції з контрагентом шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій.

В обґрунтування своєї позиції податковий орган посилається на той факт, що проведеним аналізом баз даних Податковий блок та Аналітична система встановлено, що обсяг вищевказаних послуг, наданих товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик в адресу контрагента замовника приватного підприємства АБ Макабі , вказує на необхідність наявності кваліфікованих штатних одиниць в достатній кількості та матеріально-технічної бази.

Водночас, колегія суддів не погоджується з доводами контролюючого органу, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, предметом укладеного договору між позивачем та контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик було виконання послуг перевезення автотранспортом.

Твердження працівників Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про неможливість реального виконання товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик договірних зобов`язань через відсутність у останнього необхідних умов для ведення господарської діяльності не є підставою для позбавлення позивача, як платника податків, права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли позивач виконав усі передбачені законодавством умови стосовно отримання такого права та мав необхідні документальні підтвердження розміру витрат та податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на прибуток та на додану вартість на витрати та податковий кредит в залежності від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутність у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо.

Крім того, не може слугувати підставою для сумніву щодо фактичного здійснення господарських операцій з позивачем згідно вищевказаного договору позиція відповідача щодо відсутності кваліфікованих штатних одиниць, оскільки в матеріалах справи відсутні докази перевірки контролюючим органом кваліфікації осіб, які здійснювали обумовлені договором роботи. Крім того, контролюючим органом не наведено доказів в підтвердження того, яка саме кількість штатних кваліфікованих працівників необхідна для здійснення задекларованих в укладених з товариством з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик послуг перевезення.

Стосовно інформації, отриманої з єдиних систем Податковий блок та Аналітична система , колегія суддів зазначає, що відповідачем не проведено зустрічних звірок, передбачених Податковим кодексом України. При цьому, як вже зазначалось раніше, дії інших платників податків по ланцюгу контрагентів, з якими, в свою чергу, мали відносини контрагенти позивача, не можуть впливати на права та обов`язки позивача у даній справі - приватного підприємства АБ Макабі .

Європейський суд з прав людини в п. 38 рішення від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Крім того, Європейський Суд з прав людини в п. 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі Булвес проти Болгарії зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної особи або юридичної особи у зловживанні, пов`язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов`язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливо для неї забезпечити дотримання постачальником обов`язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов`язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.

Згідно з постановою Верховного Суду № К/9901/2030/17, №821/589/17 від 06.02.2018 року фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Матеріалами справи підтверджується оплата позивачем придбаних робіт від товариства з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик , що не заперечується відповідачем. Господарські операції підтверджені первинними документами, складеними згідно з вимогами п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . У матеріалах справи відсутні докази щодо фіктивності цього підприємства або ж докази, які б свідчили про відсутність наміру керівників контрагентів позивача на здійснення господарської діяльності очолюваних ними товариств.

Щодо посилання апелянта на наявний вирок в справі № 522/18372/17 у відношенні директора товариства з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик ОСОБА_4 у справі № 522/18372/17 від 29.11.2017, колегія суддів зазначає наступне.

У вироку, на який посилається відповідач, зафіксовано об`єктивну сторону складу злочину. Жодних обставин, які б свідчили про здійснення господарських операцій саме з позивачем, у вироку не встановлено. При цьому, колегія суддів зазначає, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

Відсутність у вироку конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує доводи контролюючого органу, що цей вирок є належним доказом нереальності господарських операцій позивача з його контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 802/1853/16-а та від 17.04.2018 № 808/2459/17.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи, договір та первинні документи від імені товариства з обмеженою відповідальністю О.К. Лоджистик підписано Комаровою О.І ., а в листі заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 21.12.2018 №39716/9/26-15-10-02-33 зазначено, що обвинуваченим у справі № 522/18372/17 є ОСОБА_4 , що свідчить про необґрунтованість доводів апелянта.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність прийняття Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві оскаржуваного податкового повідомлення-рішенння від 01.08.2018 № 00009171402 та наявність підстав для його скасування, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 08.07.2019.