Постанова

від 02.07.2019 по справі 522/10591/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1396/19

Номер справи місцевого суду: 522/10591/17

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Віцько А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи Одеська обласна філармонія про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання внести зміни до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з вищевказаним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ по КУ Одеська обласна філармонія за №40-к від 07 червня 2017 року в частині звільнення його з посади артиста балету академічного ансамблю української музики, пісні та танцю Чайка на підставі п.8 ст.36 КЗпП України; поновити на посаді артиста балету академічного ансамблю української музики, пісні та танцю Чайка з 07.06.2017 року; зобов`язати виконуючого обов`язки начальника відділу кадрів Комунальної установи Одеська обласна філармонія внести зміни до трудової книжки, зазначивши запис №14 від 07.06.2017 року є недійсним, поновлений на роботі з 07.06.2017 року ; стягнути з Комунальної установи Одеська обласна філармонія на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.06.2017 року по день ухвалення рішення; стягнути моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на порушення судом першою інстанцією норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання внести зміни до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що:

- підставою для звільнення стало порушення розділу 3 умов Контракту, тобто відмова виконувати умови контракту, відповідно до якого підставами для припинення трудового договору можуть бути додаткові, не передбачені законодавством підстави, зазначені у контракті, що є підставою для звільнення згідно п.8 ст.36 КЗпП України;

- відсутність підстав для скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 в Комунальній установі Одеська обласна філармонія унеможливлює задоволення вимог про його поновлення на роботі, а також про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про стягнення моральної шкоди.

Судова колегія погоджується з таким висновком районного суду.

Судом встановлено, що:

-15 жовтня 2016 року між комунальною установою Одеська обласна філармонія (далі- Роботодавець) та ОСОБА_1 (далі-Працівник) укладений контракт з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури. Відповідно до умов якого ОСОБА_1 призначено на посаду артиста балету, вищої категорії, академічного ансамблю української музики, пісні та танцю Чайка КУ Одеська обласна філармонія . Строк дії контракту з 15.10.2016 року по 27.04.2018 року. Пунктом 1 розділу 3 (права та обов`язки сторін) контракту передбачено за розпорядженням Роботодавця від`їжджати в службові відрядження на території України і за її межами (а.с.9-14);

- наказом КУ Одеська обласна філармонія № 97-к від 15 жовтня 2016 року, з 15 жовтня 2016 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу в Академічний ансамбль української музики, пісні та танцю Комунальної установи Одеська обласна філармонія , на умови контракту (а.с. 52);

- 01.06.2017 року було видано Наказ КУ Одеська обласна філармонія № 25 про відрядження Академічного ансамблю української музики, пісні та танцю Чайка з 29 липня по 19 серпня 2017 року для участі у фестивалі Півдня Франції та Іспанії. В наказі зазначено, що витрати на відрядження по Україні за рахунок Одеської обласної філармонії у Франції та Іспанії за рахунок сторони, що запрошує. Підстава контракт від 12.02.2017 року, в якому зазначені умови відрядження (а.с.29-30);

- 02.06.2017 року складено акти, що ОСОБА_1 відмовився їхати у відрядження (а.с. 31,32);

- наказом КУ Одеська обласна філармонія № 40-к від 07.06.2017 року за невиконання розділу 3 умов контракту про роботу від 4.11.2016 року звільнено ОСОБА_1 з 07 червня 2017 року, на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України, в зв`язку з відмовою виконувати умови договору. В наказі зазначено, що підставою звільнення є: контракт, акт від 31.05.2017 року, акт від 02.06.2017 року, крім того, зазначено, що 31 травня артисти балету академічного ансамблю української музики, пісні та танцю Чайка ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відмовились їхати у відрядження з 29 липня по 19 серпня 2017 року у Францію та Іспанію, про що складено відповідний акт. 02 липня 2017 року артисти ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з актом від 31.05.2017 року ознайомлені, від розпису відмовились, про що складено відповідний акт (а.с. 34).

Отже, підставою для звільнення стало порушення розділу 3 умов контракту, тобто відмова виконувати умови контракту, що є підставою для звільнення згідно пункту 8 статті 36 КЗпП України.

Обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно пункту 8 статті 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є, зокрема підстави, що передбачені самим контрактом.

Разом з тим, зміст поняття розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу розкрито законодавцем у пункті 4 статті 36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених статтями 40, 41 КЗпП України. Це виключає охоплення змістом терміну розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в статтях 40, 41 КЗпП України або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Виходячи з нормативного тлумачення пунктів 4, 8 статті 36, статей 40, 41 КЗпП України на припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених контрактом - пункт 8 статті 36 КЗпП України, а не у зв`язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, положення статті 40 КЗпП України не поширюються.

Укладаючи контракт позивач погодився з його умовами у тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

Таку позицію підтримав і Конституційний Суд України, який у своєму рішенні у справі щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України зазначив, що незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в Кодексі законів про працю та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.

Судова колегія погоджується з висновками районного суду, який встановивши, що ОСОБА_1 не було виконано вимоги пункту 1 розділу 3 контракту та врахувавши, що позивач погодився з умовами контракту у тому числі і з підвищеною відповідальністю за порушення його умов, обґрунтовано вважав, що порушення пункту контракту є підставою для його дострокового розірвання на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі задоволенню не підлягають і неможливість задоволення вказаних вимог перешкоджає і задоволенню вимог, які є похідними - зобов`язання внести зміни до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів про відмову позивача їхати у відрядження на фестиваль в Іспанію та Францію, є неспроможними, оскільки не засновані на матеріалах справи і зведені до переоцінки доказів, досліджених судом, яким надано об`єктивну оцінку.

Доводи апеляційної скарги про неврахування, що позивач вимагав лише інформацію про забезпечення добовими витратами та з кошторисом витрат і що роботодавець порушив процедуру відправлення працівника у відрядження не можуть бути взятими до уваги, оскільки вказані обставини не становлять предмет заявлених вимог. Крім того, матеріалами справи підтверджено факт відмови позивача їхати у відрядження, в той час, як позивач не надав належних і достатніх доказів, що відмова їхати у відрядження пов`язувалася саме з порушенням процедури відправлення працівника у відрядження (заяви, звернення, підпис ознайомлення з наказом про відрядження з зауваженнями, запереченнями, пропозиціями тощо).

Доводи апеляційної скарги про ненадання контракту від 12.02.2017 року, який став підставою для видання наказу № 25 від 01.06.2017 року не можуть бути взятими до уваги, оскільки не засновані на матеріалах справи, з яких вбачається, наявність листа-запрошення від президента фестивалю Alain Sutra (а.с. 36).

Доводи апеляційної скарги про невіповідність дат у наказі про звільнення позивача від 07.06.2017 року та акті від 02 лпня 2017 року, на який у наказі міститься відповідне посилання, не можуть бути взятими до уваги, оскільки допущена описка у назві місяця видання наказу не може бути підставою для скасування рішення суду і задоволення вимог позивача. Вказані обставини підтверджуються іншими доказами і встановленими у справі обставинами, з яких вбачається дата складання акту 02.06.2017 року (02 червня 2017 року). Факт помилки у назві місяця (замість червня - липень) не заперечується самим роботодавцем у поданому відзиві на апеляційну скаргу.

Доводи апеляційної скарги про роботу за сумісництвом не можуть бути взятими до уваги, оскільки не становлять предмет заявлених вимог і судового розгляду, а позивачем не мотивовано, яким чином ймовірна робота за сумісництвом перешкодала виконанню укладеного ним до цього контракту і чи є сам факт роботи за сумісництвом підставою для звільнення від виконання умов діючого конракту, який на час правовідносин, що склалися між сторонами щодо відмови їхати у відрядження не був припинений.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано повну та об`єктивну оцінку.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи, які є підставою для скасування (зміни) рішення, не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 368, 375, 381,383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено: 08.07.2019 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова