Ухвала

від 04.07.2019 по справі 752/4678/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 752/4678/19

провадження №: 1-кс/752/5961/19

У Х В А Л А

про скасування арешту майна

04.07.2019 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

особи, яка подала клопотання адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Неополіс-Буд», у кримінальному провадженні №32012110070000045, відомості щодо якого внесені 04.12.2012 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 398, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 233, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 209 КК України, про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді надійшло вказане клопотання, в якому адвокат просить скасувати арешт з майна та всі заборони, накладені на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06.11.2017 (справа №752/7937/17), у кримінальному провадженні №32012110070000045, відомості щодо якого внесені 04.12.2012 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 398, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 233, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 209 КК України, а саме з об`єкту нерухомого майна нежилі приміщення з № 1 по № 12, № І групи приміщень № 3, що розташовані в м.Київ, Андріївський узвіз, 38 літера А, загальною площею 181,5 кв.м., яке на праві власності належить ТОВ «Неополіс-буд» (ідентифікаційний код: 35251010).

В обґрунтування поданого клопотання адвокат зазначив, що першим слідчим відділом управління з розслідувань кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №32012110070000045, відомості щодо якого внесені 04.12.2012 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 398, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 233, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 209 КК України.

У вказаному кримінальному провадженні посадові та/або службові особи ТОВ «Неополіс-буд» не є підозрюваними або обвинуваченими особами та взагалі вказане товариство непричетне до вчинення зазначених кримінальних правопорушень. При цьому, органом досудового розслідування недоведене та не підтверджено будь-якими належними документами, що ТОВ «Неополіс-буд» був учасником у реалізації схеми у заволодінні вказаного майна.

Окрім цього, ТОВ «Неополіс-буд» є добросовісним набувачем вказаного нерухомого майна та будь-яких судових рішень, які б свідчили протилежне відсутні, а тому спеціальна конфіскація не може бути застосована щодо вказаного майна.

Крім того, зазначив, що при накладенні арешту на вказане майно, прокурором не доведено, що зазначене майно були об`єктом кримінально-протиправних дій, набуте кримінально-протиправним шляхом, а отже підпадає під ознаки речових доказів, згідно ст. 98 КПК України.

В судовому засіданні представник власника майна підтримав подане клопотання та просив його задовольнити. Прокурор в судовому засіданні заперечував проти скасування арешт з вказаного нерухомого майна. При цьому, на підтвердження обґрунтованості накладення арешту на майно надав слідчому судді копію повідомлення про підозру ОСОБА_6 , який підозрюється у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Вивчивши клопотання та додані до нього копії документи, надані прокурором документи на підставі яких прийнято судове рішення про накладення арешту майна, а також матеріали клопотання, на підставі яких постановлено ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно, заслухавши обґрунтування адвоката та заперечення прокурора, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання, виходячи з наступного.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06.11.2017 (справа №752/7937/17), у кримінальному провадженні №32012110070000045, відомості щодо якого внесені 04.12.2012 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 398, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 233, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 209 КК України, накладено арешт на об`єкт нерухомого майна нежилі приміщення з № 1 по № 12, № І групи приміщень № 3, що розташовані в м. Київ, Андріївський узвіз, 38 літера А, загальною площею 181,5 кв.м., яке на праві власності належить ТОВ «Неополіс-буд» (ідентифікаційний код: 35251010).

Як вбачається із вказаної ухвали, арешт накладався з метою забезпечення збереження речового доказів та спеціальної конфіскації, тобто на підставі пунктів 1, 2 частини другої ст.170 КПК України.

Положеннями частини 1 стаття 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зі змісту ч. 3 ст. 170 КПК України вбачається, що у випадках п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України визначено, що слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що під час накладення арешту на вказане нерухоме майно, слідчим суддею не в повній мірі були враховані питання, визначені ч. 2 ст. 173 КПК України, виходячи з наступного.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що у період з 02.08.2005 по 30.10.2017 органом досудового розслідування вносились відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 398, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 233, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

30.10.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України.

Із Витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України від 30.10.2017, вбачається, що досудовим розслідуванням кримінального провадження №4201211000000275 встановлено, посадові особи Головного управління комунальної власності м. Києва та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) шляхом зловживання службовим становищем, діючи за попередньою змовою групою осіб з невстановленими досудовим розслідуванням особами, використовуючи незаконне відчуження за заниженою вартістю об`єктів нерухомості, що перебували у комунальній власності територіальної громади міста Києва на корить третіх осіб.

Тобто, із вказаного витягу не вбачається посилань, як на конкретні об`єкти вчинення кримінально-правових дій незазначене нерухоме майно, на яке було накладено арешт, так і на конкретних суб`єктів господарювання - кінцевого власника вказаного нерухомого майна - ТОВ «Неополіс-буд».

Натомість, 04.12.2012 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КПК України, згідно якого об`єктом кримінально-протиправних дій є грошові кошти отримані від ТОВ «Сегетіс», як оплата за нежитлові приміщення. При цьому, із матеріалів клопотання, на підставі яких постановлено вище вказану ухвалу слідчого судді не вбачається будь-яких інших процесуальних рішень слідчого, у тому числі щодо об`єднання кримінальних проваджень.

Разом з тим, постановою слідчого в особливо важливих справах першого відділу управління з розслідувань кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва ОСОБА_7 від 31.10.2017, об`єкт нерухомого майна нежилі приміщення з № 1 по № 12, № І групи приміщень № 3, що розташовані в м. Київ, Андріївський узвіз, 38 літера А, загальною площею 181,5 кв.м., яке на праві власності належить ТОВ «Неополіс-буд» (ідентифікаційний код: 35251010), визнано речовим доказом.

Згідно постанови слідчого, останнім вказане нерухоме майно визначено об`єктом кримінально-протиправних дій, яке набуте та отримано ТОВ «Неополіс-буд» кримінально-правовим шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що зазначене твердження слідчого щодо об`єкту нерухомого майна нежилі приміщення з № 1 по № 12, № І групи приміщень № 3, що розташовані в м. Київ, Андріївський узвіз, 38 літера А, загальною площею 181,5 кв.м., яке на праві власності належить ТОВ «Неополіс-буд» (ідентифікаційний код: 35251010), яке нібито було відчужено за заниженою вартістю, прийнято на підставі висновку експерта №592/10-2017 від 27.10.2017.

Одночасно з тим, слід зазначити, що розрахунок вартості вказаного нерухомого майна, у вищезазначеному висновку зроблений експертом, на підставі даних інтернет ресурсу «Инвестиционные предложения», що не відповідає положенням Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що слідчим необгрунтовано визнано вказане нерухоме майно об`єктом кримінально-протиправних дій, яке нібито було набуте та отримано ТОВ «Неополіс-буд» кримінально-правовим шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, на підставі висновку експерта №592/10-2017 від 27.10.2017, до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, тобто до початку проведення досудового розслідування за фактом вчинення посадовими особами Головного управління комунальної власності м. Києва та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), шляхом зловживання службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб з невстановленими досудовим розслідуванням особами, незаконного відчуження за заниженою вартістю об`єктів нерухомості, що перебували у комунальній власності територіальної громади міста Києва на корить третіх осіб.

Положеннями ч. 1 ст. 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Частиною 1 статті 22 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх прав та виконання процесуальних обов`язків.

Слідчим суддею надавалась процесуальна можливість прокурору подати відповідні документи (докази) обґрунтованості накладеного арешту на вказане нерухоме, у тому числі щодо надання слідчому судді для вивчення та дослідження під час розгляду клопотання, матеріалів вказаного кримінального провадження в частині обґрунтованості накладення арешту.

Однак, прокурор не скористався своїм процесуальним правом щодо надання належних та допустимих доказів обгрунтованості накладення арешту на зазначене нерухоме майно.

Таким чином, слідчий суддя, приймаючи за основу гарантовані принципи диспозитивності, змагальності сторін та свободи в поданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також недоторканності права власності, приходить до висновку про недоведеність прокурором під час розгляду клопотання, що вказане нерухоме майно є об`єктом кримінально протиправних дій та набуте ТОВ «Неополіс-буд» кримінально протиправним шляхом. Також, це не підтверджується і не встановлено ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06.11.2017 (справа №752/7937/17).

Більше того, із вказаної ухвали слідчого судді не вбачається мети, відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України, яка слугувала підставою для накладення арешту.

Як встановлено слідчим суддею, об`єкт нерухомого майна нежилі приміщення з № 1 по № 12, № І групи приміщень № 3, що розташовані в м. Київ, Андріївський узвіз, 38 літера А, загальною площею 181,5 кв.м., належить на праві власності ТОВ «Неополіс-буд» (ідентифікаційний код: 35251010).

Одночасно з тим, кримінальне провадження здійснюється відносно посадові особи Головного управління комунальної власності м. Києва та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які нібито причетні до незаконного, за завідомо заниженою вартістю, привласнення майна територіальної громади міста у вигляді об`єктів нерухомості.

Разом з тим, слідчим суддею встановлено, що ТОВ «Неополіс-буд» отримало вказане нерухоме майно у власність на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 16.11.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №3482.

Слідчим суддею встановлено, що з моменту набуття права власності ТОВ «Неополіс-буд» на вказане нерухоме майно і до початку проведення досудового розслідування кримінального провадження, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (згідно витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.10.2017), пройшло більше 6 років.

За вказаний період ТОВ «Неополіс-буд» не здійснювало будь-яких дій щодо реалізації (відчуження) вказаного нерухомого майна. При цьому, вказане товариство вільно реалізуючи свої права користування, володіння та розпорядження здійснювало свою господарську діяльність щодо надання вказаного нерухомого майна в оренду з метою отримання прибутку. Тобто, це свідчить про те, що як на момент відчуження, так і на момент реалізації своїх прав користування, володіння та розпорядження нерухомим майном, ТОВ «Неополіс-буд» не знало і не могло знати, що вказане майно було відчужене особою, яка не мала на це права.

З огляду на вищевикладене, ТОВ «Неополіс-буд» є добросовісним набувачем, а тому в силу положень другого абзацу частини 4 статті 96-2 КК України, спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.

Разом з тим, Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ узагальнив судову практику щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (від 07.02.2014 року), згідно якої чітко визнав, що відносно осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про накладення арешту на їх майно.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Таким чином, арешт на нежилі приміщення накладено необґрунтовано, оскільки будь-які посадові особи ТОВ «Неополіс-буд» не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого, та в силу закону ТОВ «Неополіс-буд» не може нести будь-яку юридичну відповідальність, у тому числі своїм майном, за дії посадових та/або службових Головного управління комунальної власності м. Києва та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Процесуальний закон чітко визначає підстави для застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Згідно положень Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24.03.2005 по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується, що перша та найбільш важлива вимога ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-И). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

Положеннями ст.ст. 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому дим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про необгрунтованість накладення арешту на вищезазначене нерухоме майно, а тому клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах власника майна ТОВ «Неополіс-Буд» про скасування арешт з майна, підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 174, 372 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Неополіс-Буд» про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт з майна та всі заборони, накладені на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06.11.2017 (справа №752/7937/17), у кримінальному провадженні №32012110070000045, відомості щодо якого внесені 04.12.2012 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 398, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 233, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 209 КК України, а саме з об`єкту нерухомого майна нежилі приміщення з № 1 по № 12, № І групи приміщень № 3, що розташовані в м. Київ, Андріївський узвіз, 38 літера А, загальною площею 181,5 кв.м., яке на праві власності належить ТОВ «Неополіс-буд» (ідентифікаційний код: 35251010).

Ухвала оскарженню не підлягає та підлягає негайному виконанню

Слідчий суддя ОСОБА_1