Постанова

від 08.07.2019 по справі 641/9521/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

8 липня 2019 року

м. Харків

справа № 641/9521/18

провадження №22-ц/818/3035/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю ЧЕРРІ РУФ БУД ,

інші учасники справи:

третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова , ухвалене 28 березня 2019 року о 14 годині 23 хвилини у складі судді Фанда О.А. (повний текст рішення складений 2 квітня 2019 року),

УСТАНОВИВ :

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити певні дії. Просив визнати трудові відносини між ним, ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю Черрі Руф Буд (надалі ТОВ) припиненими з 17 грудня 2018 року у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України; зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради (надалі ХМР) внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 як директора (керівника) та підписанта ТОВ Черрі Руф Буд .

Позов обґрунтований тим, що з 4 червня 2018 року він перебуває на посаді директора ТОВ. Відомості про ОСОБА_1 як директора та підписанта було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 6 листопада 2018 року позивач видав наказ № 1/18 про скликання позачергових загальних зборів ТОВ 17 грудня 2018 року об 11 год. 00 хв. та подав заяву про звільнення за власним бажанням. Указані документи були надіслані іншому учаснику ТОВ - ОСОБА_4, який їх отримав 2 листопада 2018 року. Проте на засідання позачергових загальних зборів ТОВ останній не з`явився, тому вони не відбулися і рішення щодо звільнення ОСОБА_1 прийнято не було.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 березня 2019 року у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач одночасно має статус виконавчого органу ТОВ, а також перебуває з товариством у трудових відносинах та є його найманим працівником. Будучі керівником підприємства, він має право реалізувати своє право на звільнення за власним бажанням, передбачене статтею 38 КЗпП України шляхом видання наказу про визнання себе таким, що звільнений за власним бажанням. У преамбулі такого наказу повинне міститися посилання на обставини, що унеможливлюють його звільнення у порядку, визначеному правовим актом товариства. Звертаючись до суду з дійсним позовом, ОСОБА_1 не надав доказів здійснення ним дій, як директором товариства, щодо свого звільнення як працівника-керівника підприємства. Тому обраний ним спосіб захисту є передчасним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не надав оцінку доказам, якими підтверджується виконання позивачем усіх необхідних дій для власного звільнення. Судом взагалі не було з`ясовано обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог. Позивач довів наявність фактів, з якими закон пов`язує припинення його трудових відносин з відповідачем. Жодних інших обов`язкових дій, які необхідно виконати для звільнення з посади директора товариства, чинне законодавство не передбачає. Тому висновки зроблені судом не відповідають вимогам законодавства про працю.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як установлено судом та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 з 4 червня 2018 року приступив до виконання обов`язків директора ТОВ (а.с. 10).

Згідно даних виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в цей же день, 04.06.2018, відомості про ОСОБА_1 як особу, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ТОВ, було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (нажаді ЄДРЮОФОПтГФ (а.с. 29)).

З даних відзиву на позовну заяву представника Департаменту реєстрації ХМР від 27.03.2019 вбачається, що підставою для внесення зазначених вище відомостей до ЄДРЮОФОПтГФ була копія протоколу № 1 від 04.06.2018 про призначення ОСОБА_1 директором та підписантом ТОВ ЧЕРРІ РУФ БУД з дня реєстрації (підписаний власноручно ОСОБА_1 , який був присутнім на установчих зборах ( а.с. 139 - 140)).

За змістом пунктів 1.3., 6.3. копії статуту ТОВ його учасниками є позивач у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Виконавчим органом ТОВ є директор, обраний загальними зборами. Відкликання директора з посади здійснюється загальними зборами на підставах, передбачених Кодексом законів про працю України (надалі КЗпП України) та іншими нормативно - правовими актами України ( а.с. 100 - 123).

06.11.2018 ОСОБА_1 склав заяву про звільнення з посади директора ТОВ за власним бажанням з 17 грудня 2018 року (а.с. 11).

06 листопада 2018 року позивач видав наказ № 1/18 про скликання позачергових загальних зборів ТОВ, повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників ТОВ та склав проект протоколу № 1/18 загальних зборів учасників ТОВ ( а.с. 12-15).

Зазначені документи були надіслані поштою на адресу ОСОБА_4 в порядку встановленому ч. 3 ст. 32 Закону України № 2275-VIII від 06.02.2018 Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , що підтверджується описом вкладення у цінний лист УКРПОШТА від 07.11.2018 ( а.с. 16).

Згідно даних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_4 отримав вищезазначений цінний лист 08.11.2018, що підтверджується його підписом (а.с. 17).

Оскільки ОСОБА_4 на позачергові загальні збори, що мали відбутися 17.12.2018 з приводу звільнення ОСОБА_1 не з`явився, позивачем було прийнято рішення про визнання їх такими, що не відбулися, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ № 2/18 від 17 грудня 2018 року (а.с. 18 - 19).

Відповідно до п. 6.3. Статуту ТОВ, ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариство з обмеженою відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю " питання обрання та відкликання одноосібного виконавчого органу товариства відноситься до компетенції загальних зборів учасників товариства.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України № 755-IV від 15.05.2003 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Водночас відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, поміж іншого, подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до ЄДРЮОФОП.

Таким чином, єдиним органом, уповноваженим приймати рішення про звільнення позивача, є загальні збори учасників ТОВ, які не відбулися по причині неявки другого з засновників - ОСОБА_4 .

Відсутність відповідного рішення загальних зборів учасників, оформленого протоколом, свідчить про продовження трудових відносин позивача з відповідачем за відсутності у нього бажання ці відносини продовжувати, що свідчить про порушення його конституційних прав.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру . Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом . Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя (OLEKSANDR VOLKOV v. UKRAINE, № 21722/11, § 165, ЄСПЛ, від 09 січня 2013 року).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини слід зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям приватне життя .

Підстави припинення трудового договору передбачені статтею 36 КЗпП України, серед яких такі як угода сторін, закінчення строку такого договору, його розірвання з ініціативи працівника або з ініціативи власника тощо. Позивач просив припинити трудові правовідносини з товариством на підставі частини першої статті 38 КЗпП України - з ініціативи працівника.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

Згідно ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Виходячи з вимог ст. 22 КЗпП України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до ст.1 КЗпП України кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до ст.2 цього ж Кодексу право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з п.7 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що перед зверненням до суду позивач виконав необхідні дії щодо свого звільнення з посади директора ТОВ відповідно до вимог чинного законодавства. Обраний ОСОБА_1 спосіб захисту не суперечить закону, а відповідає найбільш ефективному способу захисту трудових прав позивача.

Посилання суду на роз`яснення Міністерства праці та соціальної політики, що викладені в листі від 12 січня 2011 року № 15/06/186-11, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки зазначені роз`яснення не є нормативним актом та не можуть замінювати закон, який встановлює спеціальний порядок вирішення питання про припинення трудових відносин з керівниками ТОВ.

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Департаменту реєстрації ХМР внести зміни до ЄДРЮОФОПтГФ шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 як директора ТОВ не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що Департамент реєстрації ХМР залучений до участі у справі в якості третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч.1 ст.42, ч.1 ст.48 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Згідно зі змістом статей 4, 51 ЦПК України обов`язок визначати відповідача у справі покладається на позивача. У разі пред`явлення позову до неналежних відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі. Разом з тим, суд зобов`язаний роз`яснити позивачу його право заявити позов до належного відповідача. При цьому на стадії апеляційного перегляду справи суд позбавлений можливості заміни неналежних відповідачів.

Чинне законодавство не передбачає можливості зобов`язання до вчинення дії третьої особи. У якості відповідача у справі Департамент реєстрації ХМР до участі у справі не долучений. Залучити його до участі у справі на стадії апеляційного перегляду справи не можливо.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції. Судова колегія вважає, що апеляційна скарга на рішення суду підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог про визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 і ТОВ з 17.12.2018. У задоволені позовних вимог про зобов`язання Департаменту реєстрації ХМР внести зміни до ЄДРЮОФОПтГФ шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 як директора ТОВ належить відмовити з інших підстав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи часткову обґрунтованість апеляційної скарги ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , з ТОВ на користь ОСОБА_1 належить стягнути 1057 грн 20 коп., сплачених при подачі позовної заяви та апеляційної скарги, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково .

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 березня 2019 року скасувати, ухвалити нову постанову.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати трудові відносини товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРРІ РУФ БУД та ОСОБА_1 припиненими з 17 грудня 2018 року у зв`язку зі звільненням останнього за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України.

У задоволені позову ОСОБА_1 про зобов`язання Департаменту реєстрації Харківської міської ради внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відмовити з інших підстав.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРРІ РУФ БУД на користь ОСОБА_1 1057 (одну тисячу п`ятдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 8 липня 2019 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді А.В. Котелевець

Р.М. Піддубний