Постанова

від 26.06.2019 по справі 334/5075/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 334/5075/16-ц

провадження № 61-21737св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальна установа Запорізька обласна клінічна лікарня Запорізької обласної ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета

спору, -головний лікар Комунальної установи Запорізька обласна клінічна лікарня Запорізької обласної ради Шишка Ігор Васильович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду

м. Запоріжжя від 30 травня 2017 року, ухвалене у складі судді Дубини Л. А., та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А., Воробйової І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунальної установи Запорізька обласна клінічна лікарня Запорізької обласної ради (далі - обласна лікарня, ЗОКЛ) про поновлення на роботі, стягнення грошових сум, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - головний лікар ЗОКЛ Шишка І. В .

В обґрунтування позову вказувала, що на підставі наказу вiд 01 серпня 2001 року № 144-О її прийнято на роботу до Запорiзької обласної клінічної лікарні на посаду лiкаря-iнтерна для проходження інтернатури по анестезіології. В подальшому вона працювала на різних посадах у вказаній лікарні.

На підстави наказу вiд 02 вересня 2013 року № 164-О її переведено із посади лiкаря-анестезiолога анестезіологічного відділення на посаду заступника головного лікаря з хірургічної допомоги адміністративно-управлінського персоналу ЗОКЛ з 02 вересня 2013 року .

Наказом відповідача вiд 05 серпня 2016 року № 148-О її звільнено з посади за одноразове грубе порушення посадових обов`язків на підставі

пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

Підставою прийняття рішення про її звільнення з роботи стала видача довідки доценту кафедри госпітальної хірургії Запорізького державного медичного університету лікарю-ендоскопісту ОСОБА_3 про те, що він працював завідуючим ендоскопічним відділенням КУ Запорiзька обласна клінічна лікарня ЗОР з 16 жовтня 1991 року по 09 квітня 2012 року.

З 10 квітня 2012 року являється консультантом по ендоскопії Запорізької обласної клінічної лікарні .

Довідка була видана для пред`явлення в атестаційну комісію Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації з метою проходження ОСОБА_3 переатестації на вишу кваліфікаційну категорію по ендоскопії.

Позивачка не заперечувала, що вказана довідка була підписана нею, оскільки головний лікар на той час був відсутній на робочому місці.

Поставлене їй у провину одноразове грубе порушення, яке стало причиною звільнення, на думку відповідача виявилося у порушенні розділів 3, 4 та пункту 5.2 Посадової інструкції заступника головного лікаря з хірургічної допомоги, пункту 13 Iнcтpyкцiї з діловодства в КУ Запорозька обласна клінічна лікарня ЗОР, перевищенні службових повноважень здійсненому пiд час відрядження, надання недостовірної інформації про вiдомостi в штатному розписi КУ Запорiзька обласна клінічна лiкарня ЗОР.

Наполягала, що довідку вона підписала у лютому 2016 року, а запис на довідці 18 квіня 2016 р. проставив сам ОСОБА_3

Позивачка вважала, що в її діях відсутні ознаки одноразового грубого порушення трудових обов`язків, яке б могло стати підставою для звільнення.

Крім того, вона є членом виборного профспілкового органу Первинної профспілкової організації Вільної профспілки медичних працівників

КУ Запорiзька обласна клінічна лікарня ЗОР. Однак, відповідач приймаючи рішення про звільнення не звертався до виборного органу з поданням про звільнення ОСОБА_1 та не отримав попередньої згоди виборного органу на притягнення її до дисциплінарної відповідальності, і таким чином, притягнення її до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу

вiд 05 серпня 2016 року № 148-О відбулось з порушенням норм діючого законодавства.

За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати незаконним її звільнення з посади заступника головного лікаря хірургічної допомоги адміністративно-управлінського персоналу

КУ Запорiзька обласна клінічна лікарня ЗОР; поновити її на вказаній посаді; стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з індексацією із 05 серпня 2016 року і до дня ухвалення рішення суду; зобов`язати головного лікаря КУ Запорiзька обласна клінічна лiкарня ЗОР Шишку І. В відшкодувати шкоду, заподіяну КУ Запорiзька обласна клінічна лiкарня ЗОР у зв`язку з оплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела порушення своїх трудових прав. Зазначив, що підписуючи вищевказану довідку, ОСОБА_1 , будучи заступником головного лікаря, діяла з грубим порушенням трудових обов`язків, у період службового відрядження видала документ, який містить недостовірну інформацію, а отже вчинила одноразове грубе порушення трудових обов`язків, що є підставою для звільнення за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України та відповідає встановленим обставинам і наданим доказам.

Вирішуючи питання щодо необхідності надання первинною профспілковою організацією Вільної профспілки медичних працівників України

КУ Запорiзька обласна клінічна лікарня ЗОР згоди на звільнення

ОСОБА_1 , як члена її виборного органу, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не є членом виборного органу первинної профспілкової організації, оскільки протокол зборів № 6 від 30 липня

2015 року про призначення її членом виборного органу є сфальсифікованим, а ОСОБА_4 є неповноважним головою вказаної профспілкової організації, тому згода на звільнення позивача не потребувалася.

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову посилаючись на відповідність висновків суду обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 13 липня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 334/5075/16-ц з Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів

(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

03 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 334/5075/16-ц передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій розглядаючи справу надали перевагу доказам відповідача, при цьому не надавши правової оцінки численним доказам наданим позивачем.

Зокрема ОСОБА_1 вважала, що дійшовши висновку про недостовірність інформації зазначеної у підписаній нею довідці, суди не вказали, яка саме інформація є недостовірною, не врахували, що відомості про лікарів консультантів КУ Запорiзька обласна клінічна лікарня ЗОР оприлюднені на офіційному веб-сайті установи та згідно цих відомостей ОСОБА_3 проводить консультативний прийом пацієнтів у ЗОКЛ.

Проставляння на довідках реєстраційного номеру та дати документу є обов`язком працівників канцелярії, а не головного лікаря чи його заступника.

Докази того, що вона була ознайомлена із наданою суду відповідачем Інструкцією з діловодства - відсутні.

Суди не дали жодної оцінки наслідкам видачі довідки ОСОБА_3 та не врахували, що ця довідка сама по собі не могла бути підставою для зміни, виникнення або припинення правовідносин під час проходження лікарем атестації, оскільки до атестаційної комісії подається копія трудової книжки в якій зазначено місце роботи лікаря та посада.

Оскаржувані судові рішення не містять мотивів, за яких суди дійшли висновку про негативний вплив вчинених нею дій на престиж та авторитет лікарні. ОСОБА_3 є знаним фахівцем з ендоскопії, провів першу гастроскопію сучасним ендоскопом у 1976 році, а консультування ним хворих на підставі співпраці лікарні з освітнім закладом має виключно позитивний вплив на престиж та авторитет лікарні.

Висновки судів щодо дати підписання нею вказаної довідки суперечать як її доводам про підписання довідки у лютому 2016 році так і показанням свідка ОСОБА_3 допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що довідка була підписана нею на робочому місці, а запис 18 квіня 2016 р. він поставив самостійно.

Вказувала, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що вона не є членом виборного органу первинної профспілкової організації Вільної профспілки медичних працівників України КУ Запорiзька обласна клінічна лікарня ЗОР, оскільки профспілка двічі - у 2015 та 2016 роках повідомляла лікарню про обрання ОСОБА_1 до виборного органу профспілкової організації.

Також суди не дали оцінки наявному в матеріалах справи ату перевірки

від 05 жовтня 2016 року, складеному Головним управлінням Держпраці в Запорізькій області, в якому констатовані порушення частин другої та третьої статті 252 КЗпП України, допущені при звільненні ОСОБА_1

ОСОБА_1 не заперечувала підписання довідки замість головного лікаря та своєї помилки в цій частині, однак вважала непропорційним звільнення з роботи лише за ці дії.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У запереченні на касаційну скаргу представник КУ Запорiзька обласна клінічна лікарня ЗОР - Венгаренко Т. А. посилається на те, що подана заявником касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства. Судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права, при розгляді справи не було допущено порушення норм процесуального права.

Просила врахувати, що в лікарні відсутня така посада як консультант або лікар-консультант . Практикуючі лікарі, які працюють в штаті лікарні могли проходити атестацію за місцем роботи, а інші у м. Києві. Отже довідка була видана з метою ввести в оману Департамент охорони здоров`я Запорізької ОДА та надати можливість ОСОБА_3 пройти атестацію у

м. Запоріжжі, а не в м. Києві. У дату вказану на довідці ОСОБА_1 перебувала у відрядженні та не могла виконувати свої повноваження. Підпис ОСОБА_1 поставила замість головного лікаря, поряд із зазначенням його прізвища і посади. Рішення щодо обрання ОСОБА_1 до виборного органу профспілки скасовано вищим профспілковим органом.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 на пiдставi наказу вiд 01 серпня

2001 року № 144-О була прийнята на роботу до Запорiзької обласної клінічної лікарні на посаду лiкаря-iнтерна для проходження інтернатури по анестезіології.

Згідно з наказом вiд 01 серпня 2003 року № 144-О позивача переведено з посади лiкаря-iнтерна на посаду лiкаря-анестезiолога для надання цілодобової екстреної меддопомоги анестезiологiчного відділення № 2 лікарні.

Наказом вiд 28 січня 2004 року № 18-О позивача переведено на посаду лікаря анестезiолога анестезiологiчного вiддiлення № 2.

Згідно з наказом вiд 09 червня 2011 року № 107-О позивача переведено на посаду лікаря-анестезiолога анестезiологiчного вiддiлення.

На підставі наказу вiд 02 вересня 2013 року № 164-О позивача переведено з посади лiкаря-анестезiолога анестезіологічного відділення на посаду заступника головного лікаря з хірургічної допомоги адміністративно-управлінського персоналу лікарні з 02 вересня 2013 року.

Наказом № 148-О вiд 05 серпня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади за одноразове грубе порушення посадових обов`язків на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

Суди встановили, що 18 квітня 2016 року ОСОБА_1 видала довідку доценту кафедри госпітальної хірургії Запорізького державного медичного університету ОСОБА_3 зі змісту якої вбачається, що він працював завідуючим ендоскопічним відділенням КУ ЗОКЛ ЗОР з 16 жовтня

1991 року по 09 квітня 2012 року. З 10 квітня 2012 року по теперішній час являється консультантом по ендоскопії КУ Запорiзька обласна клінічна лікарня ЗОР. Вказана довідка була видана для пред`явлення в атестаційну комісію Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації з метою проходження ОСОБА_3 переатестації на вищу кваліфікаційну категорію по ендоскопії.

Згідно доповідної записки заступника головного лікаря КУ Запорiзька обласна клінічна лікарня ЗОР з кадрів Божко Н. М. видана ОСОБА_3 та підписана ОСОБА_1 довідка, не відповідає вимогам до цього виду документів, передбачених Інструкцією з діловодства ЗОКЛ.

Також суди встановили, що вказана довідка містить дані, як не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_3 працює не в КУ Запорiзька обласна клінічна лікарня ЗОР, а в Запорізькому державному медичному університеті. В лікарні ОСОБА_3 здійснює діяльність на підставі договору про співпрацю медичного університету із ЗОКЛ.

З довідки № 6221 від 07 вересня 2016 року суди встановили, що у штатному розкладі КУ Запорiзька обласна клінічна лікарня ЗОР посада консультанта відсутня.

Зі змісту підписаної ОСОБА_1 довідки суди встановили, що її було видано 18 квітня 2016 року, однак, згідно наказу № 51 від 17 березня

2016 року ОСОБА_1 у період з 21 березня 2016 року по 19 квітня

2016 року була відряджена до Державного закладу Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров`я України , тому не могла виконувати покладені на неї функціональні обов`язки та підписувати будь-якого виду документи.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 від 13 серпня 2015 року до головного лікаря та головного бухгалтера суди встановили, що вона вийшла зі складу членів первинної профспілкової організації медичних працівників КУ Запорiзька обласна клінічна лікарня ЗОР та вступила до первинної профспілкової організації Вільної профспілки медичних працівників України КУ Запорiзька обласна клінічна лікарня ЗОР.

Із протоколу № 6 від 30 серпня 2015 року суди встановили, що на зборах виборного органу первинної профспілкової організації Вільної профспілки медичних працівників України ЗОКЛ, ОСОБА_1 було обрано до складу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового комітету).

Зі змісту листів голови Вільної профспілки медичних працівників України № 14/7 від 08 лютого 2017 року та № 31/17 від 06 березня 2017 року щодо легітимності керівного складу Первинної профспілкової організації Вільної профспілки медичних працівників України ЗОКЛ суди встановили, що Вільна профспілка медичних працівників України не визнає нове керівництво первинної профспілкової організації в особі ОСОБА_4, протоколи зборів від 30 липня 2015 року № 6 та від 22 серпня 2016 року № 5 вважає сфальсифікованими та визнає їх недійсними.

Із листа № 340/17 від 04 квітня 2017 року голови Вільної профспілки медичних працівників України вбачається, що на адресу Вільної профспілки медичних працівників України не надходило інформації про вступ до ОСОБА_1 членів профспілки та обрання до складу виборного органу профспілки

Суди також встановили, що президією Вільної профспілки медичних працівників України було прийнято рішення № 89 вiд 06 березня 2017 року про відміну рішень первинної профспілкової організація Вільної профспілки медичних працівників України КУ Запорізька обласна клінічна лікарня ЗОР оформлених протоколами № 6 вiд 30 липня 2015 року та № 5 вiд 22 серпня 2016 року.

Суд першої інстанції запитав у первинної профспілкової організації Вільної профспілки медичних працівників України ЗОКЛ згоду на звільнення ОСОБА_1

Згідно протоколу зборів № 8 від 16 травня 2017 року профспілковим органом відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1

Також суди вважали встановленим, що в ході перевірки Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області дотримання норм трудового законодавства - не виявлено порушень при звільненні ОСОБА_1

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 213 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, - кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 27 травня 2013 року по справі Олександр Волков проти України (заява №21722/11 п. 165) констатував, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру. Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя .

Відповідно до частини першої та шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Наведені положення національного та міжнародного законодавства свідчать зокрема про те, що кожен працівник захищений від свавільного звільнення з роботи, а втручання у приватне життя особи шляхом звільнення з роботи за дисциплінарне порушення має бути законним, пропорційним та передбачуваним.

Відповідно до пункту 1 частини статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду (абзац 2 пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року).

Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення за порушення, яке має ознаку одноразовості, отже наказ (рішення) про звільнення має містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору зокрема за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до частини третьої статті 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Згідно з частиною другою статті 59 ЦПК України (в редакції Кодексу, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 212 ЦПК України 2004 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, вищевказані вимоги закону врахували не в повній мірі, не встановили фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не дали належної оцінки поданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

В наказі №148-О від 05 серпня 2016 року підставами для звільнення

ОСОБА_1 зазначено порушення розділів 3, 4 та пункту 5.2 Посадової інструкції заступника головного лікаря з хірургічної допомоги, пункту 13 Iнcтpyкцiї з діловодства в КУ Запорозька обласна клінічна лікарня ЗОР, перевищення службових повноважень здійснене пiд час відрядження, надання недостовірної інформації про вiдомостi у штатному розписi

КУ Запорiзька обласна клінічна лiкарня ЗОР.

Отже, відповідач, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 виходив із того, що порушення допущені позивачкою стосуються форми та змісту підписаної нею довідки, а також наявності повноважень на підписання довідки взагалі та у конкретну дату.

Сторони по справі мають різне тлумачення спірної довідки в частині викладеної в ній інформації про діяльність ОСОБА_3 у ЗОКЛ в період

із 10 квітня 2012 року.

Так відповідач вважав, що це інформація про трудову діяльність лікаря у штаті лікарні, яка є недостовірною, а ОСОБА_1 вважала це інформацією про здійснення ОСОБА_3 консультацій в межах співпраці між вищим навчальним закладом та ЗОКЛ.

При цьому факт того що ОСОБА_3 у період з 10 квітня 2012 року не працює в штаті ЗОКЛ визнається ОСОБА_6 , а факт здійснення у ЗОКЛ консультативної діяльності працівниками Запорізького державного медичного університету не оспорюється відповідачем.

Оскільки підписана ОСОБА_1 довідка видана для подання

не необмеженому колу осіб, а до визначеного органу - атестаційної комісії Департаменту охорони здоров`я Запорізької ОДА та з конкретною метою - для проходження ОСОБА_3 переатестації, судам необхідно було перевірити чи взагалі надходила така довідка до вказаної атестаційної комісії і якщо так, то яким чином її розцінила комісія в частині інформації про діяльність ОСОБА_3 у період із 10 квітня 2012 року, - як відомості про роботу лікаря у штаті ЗОКЛ чи як інформацію про здійснення консультативної діяльності в межах співпраці між ЗДМУ та ЗОКЛ.

Якщо довідка до атестаційної комісії не подавалася, судам необхідно було дати оцінку наслідкам пов`язаним з її підписанням ОСОБА_1 та пропорційності застосованого заходу дисциплінарного стягнення з урахуванням попередньої роботи позивачки.

Встановивши, що довідку підписано ОСОБА_1 18 квітня 2016 року під час її перебування у відрядженні суди належним чином не перевірили доводи позивачки про підписання довідки у лютому 2016 року. Зокрема не дали належної оцінки показаннями свідка ОСОБА_3 в суді про те, що рукописний напис на довідці 18 квіня 2016 р. він зробив власноруч, не звернули уваги на місце розташування вказаного напису - фактично поза межами змісту довідки, після підпису ОСОБА_1 та відбитку печатки лікарні, не з`ясували чи була зареєстрована дана довідка в канцелярії лікарні, а якщо ні то хто і коли проставив на ній кутовий штамп лікарні та відбиток гербової печатки ЗОКЛ.

Суди вказавши, що показання свідка ОСОБА_3 не узгоджуються із доказами та матеріалами справи, не конкретизували, яким саме доказам та матеріалам справи суперечать показання даного свідка.

Верховний Суд також вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 за відсутності згоди виборного профспілкового органу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 252 КЗпП України зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного органу, членами якого вони є. Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Констатуючи в оскаржуваних судових рішеннях, що в ході перевірки Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області дотримання норм трудового законодавства не було виявлено порушень при звільненні ОСОБА_1 і посилаючись при цьому на акт № 08-03-0006/0644

від 22 серпня 2016 року та акт № 08-03-0006/0850 від 05 жовтня 2016, суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що в Акті перевірки

№08-03-0006/0850 від 05 жовтня 2016 року в пункті 3 розділу Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки (т. 1 а.с. 220-228) вказано на порушення частин другої та третьої статті 252 КЗпП України під час звільнення 05 серпня 2016 року ОСОБА_1 , як члена виборного профспілкового органу.

Висновок про те, що ОСОБА_4 є неповноважним головою Первинної профспілкової організації Вільної профспілки медичних працівників України Комунальної установи Запорізька обласна клінічна лікарня (ідентифікаційний код 36977336 ) зроблено судами незважаючи на інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 2 а.с. 100-104) щодо керівника даної первинної профспілкової організації.

Вказуючи, що в ході судового розгляду не встановлено, чи повідомляла належним чином первинна профспілкова організація Вільної профспілки медичних працівників України КУ ЗОКЛ ЗОР адміністрацію лікарні про обрання ОСОБА_1 до виборного органу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд не зазначили, яким чином вони оцінюють наявне в матеріалах справи (т.1 а.с. 123-128) інформаційне повідомлення голови первинної профспілкової організації Долі Д. В. від 03 серпня 2016 року адресоване головному лікарю ЗОКЛ, в якому серед іншого зазначено, що ОСОБА_1 є членом виборного органу первинної профспілкової організації.

Пославшись на р iшення № 89 вiд 06 березня 2017 року Президії Вільної профспілки медичних працівників України про в iдмiну рiшень первинної профспілкової організації Вільної профспілки медичних працівників України ЗОКЛ оформлених протоколами № 6 в iд 30 липня 2015 року та № 5

вiд 22 серпня 2016 року суди вказане рішення Президії Вільної профспілки медичних працівників України не досліджували.

У разі встановлення, що ОСОБА_1 на момент звільнення з роботи була членом виборного профспілкового органу, апеляційному суду необхідно дати оцінку обставинам справи з урахуванням, зокрема, положень частини шостої статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та правової позиції Верховного Суду України викладеної у постанові від 01 липня 2015 року по справі № 6-703цс15.

Таким чином, суд першої інстанції у порушення вищевказаних положень закону та вимог статей 10, 60, 212-214 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи, належним чином не встановив усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд, переглядаючи справу, не звернув увагу на вказане, не виправив недоліків розгляду справи судом першої інстанції та належним чином не обґрунтував висновок про необхідність залишення без змін цього рішення.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України у вказаній редакції Кодексу та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить врахувати викладене, дати належну оцінку доказам поданим сторонами, перевірити дотримання порядку звільнення з роботи та чи є застосоване до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення з роботи пропорційним допущеному порушенню, наслідкам які настали, після чого ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є.В.Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович