Ухвала

від 08.07.2019 по справі 757/33449/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33449/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням ТОВ «ТК КАРАТ» в особі генерального директора ОСОБА_3 про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

26.06.2019 року ТОВ «ТК КАРАТ» в особі генерального директора ОСОБА_3 звернулось до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням в порядку ст. 174 КПК України про скасування арешту майна, посилаючись на наступні факти та обставини.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.04.2019 року за клопотанням прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, в порядку забезпечення заходів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019100000000113, серед інших суб`єктів господарської діяльності, накладено арешт на грошові кошти на рахунках ТОВ «ТК КАРАТ» (код ЄДРПОУ 34925417), а саме: № НОМЕР_1 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299); № НОМЕР_2 в АТ «БТА БАНК» (МФО 321723); № НОМЕР_3 в АТ «ОТП БАНК» (МФО 300528) та № НОМЕР_4 в ПАТ «КБ «НАДРА» (МФО 380764).

Проте, як зазначено в клопотанні, висновки слідчого судді про наявність підстав для арешту грошових коштів на рахунках ТОВ «ТК КАРАТ» не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на положеннях КПК України та усталеній практиці Європейського суду з прав людини. Згідно ухвали слідчого судді арешт накладено виключно з метою забезпечення зберігання речових доказів в кримінальному провадженні, однак сам по собі факт визнання тих чи інших предметів, речей, документів (тощо), речовими доказами в кримінальному провадженні не може тягнути за собою їх арешт,за відсутності інших підстав, імперативно визначених ст. 170 КПК України. Водночас, органом досудового розслідування не доведена можливість використання як доказів арештованих грошових коштів та не вказано, які саме сліди кримінального правопорушення містять на собі безпосередньо грошові кошти на рахунках ТОВ «ТК КАРАТ», жодній посадовій особі товариства про підозру у вчиненні злочину не оголошено. Застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є явно неспівмірним з обмеженням ТОВ «ТК КАРАТ» права користування та розпорядження майном, негативно впливає на репутацію, платоспроможність і виконання ТОВ «ТК КАРАТ» взятих на себе договірних зобов`язань. Зазначене у своїй сукупності беззаперечно свідчить про безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування.

Сторони кримінального провадження, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилися, що в силу положень ст. 174 КПК України не перешкоджає вирішенню клопотання про скасування арешту майна.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання та дослідивши долучені до нього матеріали, а також матеріали, представлені ТОВ «ТК КАРАТ», приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019100000000113 від 18.02.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно матеріалів досудового розслідування, у період часу з 01.01.2017 року по теперішній час службові особи ГУ ДФС у м. Києві та Північного офісу Держаудитслужби України (м. Київ), за попередньою змовою з службовими особами юридичних осіб публічного права та невстановленими організаторами діяльності фіктивних підприємств ТОВ «ІМПУЛЬС-К», ТОВ «ІМПЕР ГРУП», ТОВ «ТД «ЖДСНАБКОМПЛЕКТ», ТОВ «ПІНАКОР», ТОВ «РП ВАГОННИК», ТОВ «ЛОКОМОТИВСЕРВІС», ТОВ «ТК АЛЬТЕРА ГРУП», ТОВ «КОМПАНІЯ-ІРБІС», ТОВ «БОРЕН ГРУП» та інших, зловживаючи наданою ним владою, використали владу всупереч інтересам служби шляхом бездіяльності та прикриття заволодіння коштами замовників публічних закупівель, чим заподіяли державним інтересам тяжких наслідків.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.04.2019 року за клопотанням прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, в порядку забезпечення заходів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019100000000113, серед інших суб`єктів господарської діяльності, накладено арешт на грошові кошти на рахунках ТОВ «ТК КАРАТ» (код ЄДРПОУ 34925417), а саме: № НОМЕР_1 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299); № НОМЕР_2 в АТ «БТА БАНК» (МФО 321723); № НОМЕР_3 в АТ «ОТП БАНК» (МФО 300528) та № № НОМЕР_4 в ПАТ «КБ «НАДРА» (МФО 380764).

Згідно з п. 18 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

З тексту ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.04.2019 вбачається, що слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ТК КАРАТ» з метою забезпечення зберігання речових доказів в кримінальному провадженні,

Будь-яких інших правових підстав для застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження в вищевказаній ухвалі не наведено.

Статтею 84 КПК України імперативно передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Незважаючи на те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42019100000000113 триває з лютого 2019 року, ТОВ «ТК КАРАТ» до цих пір не є фігурантом кримінального провадження, яке фактично здійснюється відносно службових осіб ГУ ДФС у м. Києві та Північного офісу Держаудитслужби України (м. Київ) за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Водночас, директором товариства при розгляді даного клопотання подано документи в противагу версії органу досудового розслідування щодо нібито фіктивного характеру діяльності ТОВ «ТК КАРАТ», а саме: банківські виписки щодо розрахунків з контрагентами, накладні, що прокурором не спростовано.

Окрім того, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя погоджується з доводами клопотання ТОВ «ТК КАРАТ», що грошові кошти у безготівковій формі на банківському рахунку (без найменування номіналів купюр, їх серійних номерів та інших родових та індивідуальних ознак, властивих для готівкових коштів), не підпадають під визначення речових доказів в кримінальному провадженні, оскільки не є матеріальними об`єктами, які можуть зберегти сліди злочинів. Належними та допустимими речовими доказами в даному випадку могли б бути документи про рух коштів, отримані в установленому законом порядку ( ст.ст. 160, 162 КПК України).

Отже, в умовах реалізації сторонами конституційного принципу змагальності і свободи в наданні ними суду своїх доказів, слідчим суддею вставлені фактичні дані для висновку про відсутність у справі обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння юридичної особи майном та обумовлювали арешт її майна, оскільки ТОВ «ТК КАРАТ» не є юридичною особою, стосовно якої здійснюється досудове розслідування, співробітники товариства не є підозрюваними в кримінальному провадженні, що виключає можливість накладення арешту на рахунки товариства з підстав визначених ч. ч. 4, 5, 6 ст. 170 КПК України, а безготівкові грошові кошти у будь-якому випадку не можуть містити на собі сліди вчинення ймовірного злочину.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання ТОВ «ТК КАРАТ» в особі генерального директора ОСОБА_3 про скасування арешту майна- задовольнити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.04.2019 на грошові кошти на рахунках ТОВ «ТК КАРАТ» (код ЄДРПОУ 34925417), а саме: № НОМЕР_1 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299); № НОМЕР_2 в АТ «БТА БАНК» (МФО 321723); № НОМЕР_3 в АТ «ОТП БАНК» (МФО 300528) та № НОМЕР_4 в ПАТ «КБ «НАДРА» (МФО 380764) - скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1