Рішення

від 05.07.2019 по справі 902/315/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" липня 2019 р. Cправа № 902/315/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Керівника Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області (вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька область) в інтересах держави особі: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21000), Комунального закладу "Новоселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Немирівської районної ради Вінницької області" (вул. Леніна, с.Новоселівка, Немирівський район, Вінницька область, 22883)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Немирівський комбінат хлібопродуктів" (вул. Миру, 23, с. Зяньківці, Немирівський район, Вінницька область, 22882)

про визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

прокурор Ігнатов Р.Г.;

позивача - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Тиховський М.О. за довіреністю;

позивача - КЗ "Новоселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Немирівської районної ради Вінницької області" Зелінськийй Ю.Т. - директор;

відповідача ОСОБА_1 згідно ордеру

У С Т А Н О В И В :

15.04.2019 року на розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 79-2061вих-19 від 12.04.2019 керівника Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Комунального закладу "Новоселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Немирівської районної ради Вінницької області" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Немирівський комбінат хлібопродуктів" з наступними позовними вимогами:

- визнати договір без номеру від 02.10.2017 виробництва сільськогосподарської продукції, укладений між Комунальним закладом "Новоселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Немирівської районної ради Вінницької області" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Немирівський комбінат хлібопродуктів" недійсним;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Немирівський комбінат хлібопродуктів" повернути займану ним земельну ділянку державної власності загальною площею 62,2260 га, яка розміщена на території Новоселівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, Комунальному закладу "Новоселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Немирівської районної ради Вінницької області".

Ухвалою суду від 19.04.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/315/19 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.05.2019.

Ухвалою суду від 06.05.2019 підготовче засідання відкладено на 05.06.2019, з підстав неявки представника позивача-2, та невиконання вимог суду за ухвалою від 19.04.2019.

За результатами судового засідання 05.06.2019 судом закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 27.06.2019. (ухвала від 05.06.2019)

В судовому засіданні 27.06.2019 судом оголошено перерву до 03.07.2019. (протокольна ухвала від 27.06.2019)

При розгляді справи 03.05.2019 судом оголошено перерву до 05.07.2019 (протокольна ухвала від 03.07.2019)

На визначену судом дату з`явились прокурор у справі, представники позивачів та відповідача.

В судовому засіданні 05.07.2019 прийнято судове рішення.

Відповідно дот. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Стислий виклад позицій учасників судового процесу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги керівник Немирівської місцевої прокуратури вказує, що оспорюваний договір сторонами вчинено з метою приховати дійсні орендні правовідносини. З моменту укладення договору Новоселівська ЗОШ І-ІІ ступенів не вчиняла будь-яких дій, спрямованих на обробіток землі. Фактично, землю, яка перебуває у власності держави, з метою отримання грошової винагороди за її використання, всупереч встановленому законом порядку передано суб`єкту господарювання для вирощування ним сільськогосподарської продукції та отримання від цього прибутку. Окрім того, договір укладено без погодження з органом управління майном, як те визначено п. 6.5. Статуту Новоселівської ЗОШ І-ІІ ступенів.

Позивач - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області в поясненнях до позовної заяви зазначає, що земельна ділянка площею 62,226 га, що розташована на території Новоселівської сільської ради за межами населено пункту є земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення, і на момент укладення оспорюваного договору перебувала в розпорядженні Головного управління. Наголошує, що зміст оскаржуваного договору свідчить про те, що об`єкт договору переданий у строкове платне користування. Відповідні правовідносини сторін чинне законодавство України визначає як орендні.

Також Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області вказує, що Комунальний заклад Новоселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Немирівської районної ради Вінницької області , відповідно до державного акту серії НОМЕР_1 від 26.09.2001 є постійним користувачем земельної ділянки, і не наділений правом розпорядження означеною земельною ділянкою, у тому числі і передачі її в оренду.

Позивач - що Комунальний заклад Новоселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Немирівської районної ради Вінницької області в поясненнях № 14 від 14.05.2019 вважає подану позовну заяву безпідставною, посилаючись на відсутність порушення інтересів держави при укладенні оспорюваного правочину. Наголошує, що предметом договору є спільне вирощування сільськогосподарської продукції та організації навчання, практичних занять учнів школи, а не оренда землі.

У відповідь на пояснення Комунального закладу Новоселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів прокурор надав заперечення, в яких вказує, що наданий КП Новоселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів план роботи гуртка Сучасний землероб та графік його роботи на 2018-2019 навчальний рік жодним чином не підтверджує участі у його діяльності ТОВ Немирівський КХП .

Крім того прокурор зазначає, що п.3.1.2. оспорюваного Договору передбачає навчальні практичні заняття учнів виключно для здійснення навчального процесу та практики, у тому числі під керівництвом Базового підприємства , тобто вказаний пункт Договору не розповсюджується на діяльність гуртків, робота яких виходить за межі навчального процесу і практики та відноситься до заходів позашкільної освіти.

До того ж прокурор зауважує, що означений пункт Договору передбачає, що для практичних занять виділено незначну частину ділянки розміром 0,30 га, що становить лише 0,48% від загальної площі земельної ділянки, яка є предметом Договору.

Відповідач у відзиві від 14.05.2019 заперечує проти позову, посилаючись на наступне.

Договір виробництва сільськогосподарської продукції від 02.10.2017, який прокурор просить визнати недійсним, не є удаваним Договором, скільки укладений з метою спільного виробництва сільськогосподарської продукції сторонами Договору та організації навчання, практичних занять учнів школи з метою набуття учнями знань та практичних навичок у сфері сільського господарства.

Вважає, що прокурором, при поданні позову, не надано належних та допустимих доказів належного здійснення Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області та КЗ Новоселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Немирівської районної ради Вінницької області відповідних повноважень, що є підставою для залишення позову без розгляду.

У відповіді на відзив прокурор наголошує, що в даному випадку вбачаються порушення державного та суспільного інтересів, які полягають у недотриманні встановленого чинним земельним законодавством України порядку передачі земельної ділянки в користування. Визначені порушення призвели до того, що земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення, яка передана Новоселівській ЗОШ І-ІІ ступенів на праві користування, фактично безпідставно, всупереч земельному законодавству, перейшла в користування ТОВ Немирівський КХП . Також, звернення прокурора до суду спрямоване на недопущення використання земельної ділянки всупереч освітнім цілям та порядку, визначеному законом, з метою відновлення порушених прав користування навчального закладу земельною ділянкою та запобіганню можливого незаконного відчуження майна закладу освіти.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно Статуту Новоселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Немирівської районної ради Вінницької області , зареєстрованого рішенням №10 виконкому Новоселівської сільської ради від 16.05.2002, та Доповнення до Статуту Новоселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Немирівської районної ради Вінницької області , зареєстрованого державним реєстратором 04.03.2008 та яке є невід`ємною частиною Статуту та затвердженого рішенням 7 сесії 6 скликання Немирівської районної ради Вінницької області від 24.10.2011 Про внесення змін до статутів загальноосвітніх навчальних закладів , Комунальний заклад Новоселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Немирівської районної ради Вінницької області - це загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує реалізацію прав громадян на повну загальну середню освіту.

Комунальний заклад Новоселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Немирівської районної ради Вінницької області є юридичною особою має гербову печатку, штамп, бланки зі своєю назвою, рахунки в органах Державного казначейства, самостійний баланс.

Комунальний заклад Новоселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Немирівської районної ради Вінницької області є об`єктом спільної власності територіальних громад Немирівського району, органом управління майном є Немирівська районна рада. Управління навчальним закладом здійснюється відділом освіти Немирівської районної державної адміністрації, оперативне управління майном закладу здійснює Немирівська районна рада. Безпосереднє керівництво закладом здійснює його директор. Директор навчального закладу, серед іншого, розпоряджається шкільним майном і коштами в установленому порядку.

На підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення серії НОМЕР_1 від 26.09.2001, Комунальному закладу Новоселівська загальноосвітня школа І-П ступенів Немирівської районної ради Вінницької області , на праві постійного користування надано земельну ділянку площею 62,226 га, що розташована на території Новоселівської сільської ради Немирівського району за межами населеного пункту та перебуває у державній власності. Земельна ділянка надана для вирощування сільськогосподарської продукції.

Означеній земельній ділянці площею 62,226 га 02.12.2013 присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2 .

Згідно інформації відділу у Немирівському районі головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.30-655/112-18 від 31.10.2018, нормативна грошова оцінка 1 га ріллі, з врахуванням коефіцієнту індексації, по Новоселівській сільській раді Немирівського району Вінницької області станом на 01січня 2017 року складає 28 659,30 грн. Відтак, вартість земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 становить 1 783 353,60 грн.

02.10.2017 року між Комунальним закладом Новоселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Немирівської районної ради Вінницької області (позивач, за Договором Землекористувач ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Немирівський комбінат хлібопродуктів (відповідач, за Договором Базове підприємство ) укладено Договір виробництва сільськогосподарської продукції. (надалі Договір)

Відповідно до цього Договору Сторони передбачають організацію та взаємні дії Сторін у здійсненні виробництва сільськогосподарської продукції рослинництва на земельних ділянках, які перебувають у постійному користуванні Землекористувача . (п. 1.1. Договору)

Під поняттям виробництво у даному Договорі розуміється: підготовка ґрунту (оранка, дискування, тощо), посів насіння сільськогосподарських культур, підживлювання добривами, внесення засобів захисту рослин, збирання вирощеного врожаю сільськогосподарських культур, переробка, перевезення, зберігання, реалізація урожаю (сільськогосподарської продукції) та інше. Персонал, матеріально-технічні ресурси (засоби захисту рослин, добрива, насіння, паливно-мастильні матеріали тощо) та технічка Базового підприємства . (п. 1.2. Договору)

Місце та площі виробництва: земельна ділянка у Немирівському районі Вінницької області площею 62,226, яка знаходиться у Землекористувача згідно з законодавством. (п. 1.3. Договору)

Відповідно до п. 1.4. Договору вироблена сільськогосподарська продукція є власністю Базового підприємства .

Згідно з п. 1.7. Договору цей Договір не є спільною діяльністю, підрядом чи наданням послуг, а також не є передачею прав користування чи управління земельними ділянками.

Предметом Договору є організація навчання, практичних занять учнів, виробничого процесу та взаємне виконання робіт і надання послуг у сфері обробітку земельної ділянки сільськогосподарського призначення для досягнення цілей раціонального використання земель, збереження та відтворення їх родючості, оптимізації витрат Землекористувача , отримання прибутків від господарської діяльності, розвитку наукової діяльності та виробництва сільськогосподарської продукції. (п. 2.1. Договору)

За цим Договором Землекористувач надає право здійснювати господарську діяльність (виробництво сільгосппродукції) Базовому підприємству , а Базове підприємство сприяє організації навчання на практичних заняттях, проходженню виробничого навчання учнів Землекористувача , з метою раціонального поєднання організації навчання, практичних занять учнів. (п. 2.2. Договору)

Відповідно до п 3.1.2. Договору Землекористувач , при здійсненні освітньо-навчальної діяльності за цим Договором, має право провадити: практику педагогічних та інших працівників Землекористувача ; навчальні, практичні заняття учнів Землекористувача виключно при здійсненні навчального процесу та практики, в тому числі під керівництвом працівників Базового підприємства і з використанням сільськогосподарської техніки та інвентарю Базового підприємства на ділянці поля загальною площею 0,30 га, розташованій у Немирівському районі Вінницької області, яка перебуває в користуванні Землекористувача .

Обов`язками Землекористувача відповідно до п. 3.2 Договору є:

-усіляко сприяти Базовому підприємству у виробництві за цим Договором, забезпечити йому безперебійний доступ протягом строку дії цього Договору до земельних ділянок, на яких здійснюється виробництво сільськогосподарської продукції (п. 3.2.1.)

-не проводити особисто або через інших осіб без письмового погодження з Базовим підприємством жодних робіт на земельній ділянці, на якій Базове підприємство відповідно до цього Договору здійснює виробництво сільськогосподарської продукції та не втручатись в будь-який інший спосіб у даний процес. (п. 3.2.4.)

За змістом п. 3.3. Договору правами Базового підприємства є:

-вимагами безперешкодного доступу до земельних ділянок, на яких здійснюватиметься виробництво сільськогосподарської продукції протягом всього строку дії цього Договору (п. 3.3.1)

- здійснювати виробництво сільськогосподарської продукції на власний розсуд, але із забезпеченням максимально-ефективних результатів. (3.3.2.)

- самостійно обирати чергування сільськогосподарських культур (і пару) у часі і на території згідно з науково-обгрунтованими для певних культур нормами періодичності, що базуються на особливостях біологічної взаємодії культур та впливу їх на родючість ґрунту. (3.3.3.)

Обов`язками Базового підприємства відповідно до п.п. 3.4.1, 3.4.2. Договору є: дотримання вимог земельного та природоохоронного законодавства України; сприяння організації навчання, практичним заняттям учнів Землекористувача виключно при здійсненні навчального процесу та практики, в тому числі під керівництвом працівників Базового підприємства і з використанням сільськогосподарської техніки та інвентарю Базового підприємства на ділянці поля загальною площею 0,30 га, розташованій у Немирівському районі Вінницької області, яка перебуває в користуванні Землекористувача .

Відповідно до п. 4.1. Договору Базове підприємство зобов`язується здійснювати фінансування з метою покращення матеріально-технічної бази Землекористувача . Фінансування встановлюється на рівні не менше 10% від грошової оцінки земельної ділянки станом на 01 січня поточного року враховуючи коефіцієнт індексації.

Фінансування проводиться до 15 листопада поточного року на р/р 35422201020327 в УДКСУ у Немирівському районі Вінницької області. (п. 4.2. Договору)

Строк дії Договору встановлено 6 (шість) років. Після закінчення строку дії Договору він можу бути поновлений на новий строк. У цьому разі Базове підприємство повинно не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Землекористувача про намір продовжити його дію та продовжує здійснювати виробництво сільськогосподарської продукції, та за відсутності від Землекористувача письмових заперечень протягом місяця - Договір поновлюється на той самий строк і на тих самих умовах. (п.п.5.1, 5.2. Договору)

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами частини 1 статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Згідно статті 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі (п. «а» ч. 1).

Право самостійного господарювання на землі означає, що землекористувачі мають право без втручання інших осіб використовувати земельні ділянки в межах їх цільового призначення.

Землекористувачі також мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію (п. «б» ч. 1 ст. 95 ЗК України).

Дане положення встановлює виняток із загального правила, передбаченого ч. 2 ст. 189 Цивільного кодексу України, відповідно до якої продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Так, власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Таким чином, повноваження щодо розпорядження (надання у власність та користування) спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, в даному випадку, належать виключно до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, а отже Комунальний заклад Новоселівська загальноосвітня школа І-П ступенів Немирівської районної ради Вінницької області , будучи лише користувачем земельної ділянки, не наділений правом її передачі в користування іншій особі та укладення спірного правочину.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.2018 у справі № 9151166/17.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, необхідно надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так І певних правових наслідків.

За умовами оспорюваного Договору, зокрема п. 3, виробництво сільськогосподарської продукції здійснюється Базовим підприємством на власний розсуд. Вироблена сільськогосподарська продукція відповідно до п. 1.4. цього Договору є власністю Базового підприємства . При цьому, Землекористувач , відповідно до п. 4.1 Договору, отримує грошові кошти у розмірі, визначеному цим Договором.

Отже, вирощування, переробка та реалізація товарної сільськогосподарської продукції здійснюється тільки Базовим підприємством без участі Землекористувача .

Доводи КЗ Новоселівська загальноосвітня школа І-П ступенів Немирівської районної ради Вінницької області щодо організації навчання та практичних занять учнів на земельній ділянці не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Надані останнім журнал планування та обліку роботи на 2018-019 навчальний рік, план роботи гуртка Сучасний землероб на 2018-2019 н.р. не надають суду підстав для висновку про організацію навчання та практичних занять учнів Землекористувача .

До того ж, за умовами п. 3 .1.2 оспорюваного Договору на навчальні, практичні заняття виділено частину ділянки розміром 0,30 га, що становить лише 0,48% від загальної площі земельної ділянки, яка є предметом Договору.

Згідно з інформацією Відділу освіти Немирівської районної державної адміністрації від 07.02.2019 № 01-21-227 та виписки Державної казначейської служби України, 12.11.2018 ТОВ Немирівський КХП перераховано Відділу освіти Немирівської районної державної адміністрації 178 358 ,00 грн.

Наведене дає підстави для висновку, що відбувалось платне користування ТОВ Немирівський КХП земельною ділянкою наданою Новоселівська загальноосвітня школа І-П ступенів Немирівської районної ради Вінницької області .

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на дату укладення спірного договору) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Таким чином, на відміну від договору виробництва сільськогосподарської продукції, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Частинами 2, 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Порівняльний аналіз положень спірного Договору з положеннями як глави 77 Цивільного кодексу України, так і частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі", в частині визначення його умов, дає підстави стверджувати, що між Землекористувачем та Базовим підприємством фактично було укладено договір оренди земельної ділянки.

За змістом ч.1 ст. 203 ЦК України та приписами статей ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з приписами статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як роз`яснено у п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Пункт 3.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2011 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз`яснює, що встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

За таких обставин, у разі встановлення факту неправомірності насправді вчиненого правочину, удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі ч.1 ст. 215, ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею. Обов`язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.

Виходячи з положень оспорюваного Договору, його предметом фактично є передача Землекористувачем Базовому підприємству земельної ділянки в строкове користування з метою її використання останнім для вирощування врожаю сільськогосподарської продукції. При цьому, в Договорі передбачено одержання Землекористувачем від Базового підприємства щорічної грошової винагороди.

Отже, предметом укладеного Договору виробництва сільськогосподарської продукції фактично є використання земельної ділянки. Саме на використанні відповідачем - ТОВ Немирівське КХП земельної ділянки (споживанні її корисних властивостей) ґрунтується оспорюваний Договір, який без використання земельної ділянки не має сенсу, не становить комерційного та економічного інтересу для сторін.

Виходячи з положень Договору, суд дійшов до висновку, що при укладенні оспорюваного договору, сторони приховали інший правочин, що за своєю правовою природою є договором оренди землі та регулюється, зокрема, Законом України "Про оренду землі", Земельним кодексом України, яких мали дотримуватись сторони при укладенні цього договору .

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.07.2018 у справі № 916/935/17 та від 17.01.2019 № 923/241/18 та Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17.

Відповідно до ч. 2 ст.18 Закону України Про освіту навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 12.06.2003 №363 затверджено Положення про загальноосвітню школу-інтернат, відповідно до п. 1.2 якого школа-інтернат та санаторна школа-інтернат у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України Про освіту , Про загальну середню освіту , іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 44 Закону України Про загальну середню освіту , матеріально-технічна база загальноосвітніх навчальних закладів включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно загальноосвітніх навчальних закладів належить їм на правах, визначених законодавством України.

Враховуючи особливість суб`єкта користування земельною ділянкою - як навчального закладу, спірне майно, як його складова, пов`язана із освітнім процесом, набуває властивості об`єкта освіти.

Отже, використання вказаної земельної ділянки державної форми власності здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки насамперед її використання повинно бути спрямоване на забезпечення потреб вихованців закладу, а не здійснення господарської діяльності третьою особою.

Таким чином, у зв`язку з використанням земельної ділянки суб`єктом господарювання на підставі спірного Договору, має місце її використання не за цільовим призначенням, а отже спірний Договір суперечить положенням ч. 1 ст. 96 ЗК України, ст. 63 Закону України Про освіту , ст. 44 Закону України Про загальну середню освіту .

Відповідно ст.ст. 152, 155 ЗК України, захист прав на земельні ділянки, крім іншого, здійснюється шляхом визнання недійсними як угод, так і рішень органів виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 210 ЗК України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

У зв`язку з вищевикладеним, враховуючи, що нормами спеціального земельного законодавства визначений особливий порядок передачі в оренду земель, який у даному випадку дотриманий сторонами не був, та зважаючи на те, що зміст спірного правочину не відповідає вимогам статей 4, 16 Закону України Про оренду землі , нормам Земельного кодексу України, відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 207 Господарського кодексу України, укладений Договір виробництва сільськогосподарської продукції від 02.10.2017 підлягає визнанню недійсним.

Правовим наслідком визнання правочину недійсним, відповідно до ст. 216 ЦК України є подвійна реституція - кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Встановлені цією статтею наслідки недійсного правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються, зокрема до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Разом з тим, при розгляді справи судом встановлено, та учасниками справи не спростовано, що спірна земельна ділянка не вибувала з користування КП Новоселівська загальноосвітня школа І-П ступенів Немирівської районної ради Вінницької області . Матеріали справи не містять відповідних доказів передачі земельної ділянки, як то акту приймання-передачі земельної ділянки, складеного Сторонами за Договором. Окрім того, позивачами підтверджено, що відповідачем не чиняться перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. ( протокол судового засідання від 05.07.2019)

Відповідно до частин 1,2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 ЦК України).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа, передбачених ст. 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 ЦК України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

Зазначений у ст. 16 ЦК України перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, прокурором та позивачами не доведено порушення відповідачем права та законні повноваження ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, як органу державної влади, на розпорядження земельною ділянкою державної власності, та право КП "Новоселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Немирівської районної ради Вінницької області" на користування означеною земельною ділянкою.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги прокурора про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Немирівський комбінат хлібопродуктів" повернути займану ним земельну ділянку державної власності загальною площею 62,2260 га, яка розміщена на території Новоселівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, Комунальному закладу "Новоселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Немирівської районної ради Вінницької області".

Як визначає ст. 72 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не надав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог. Доводи останнього спростовані встановленими судом обставинами. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, будучи органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в тому числі щодо управління державним майном до складу якого входить спірна земельна ділянка, наділений правом розпоряджатися землями державної власності та обов`язком щодо контролю за їх використанням, не забезпечив дієвого контролю та нагляду за використанням земельної ділянки державної власності, внаслідок чого земельна ділянка незаконного перейшла у відання та господарювання третьої особи, не здійснюючи тим самим захист інтересів держави у сфері земельних відносин.

У даному випадку порушення інтересів держави полягає в незаконній передачі земельної ділянки державної власності із відання дитячого закладу у господарювання юридичної особи для здійснення господарської діяльності.

Зважаючи на наведене вище, в його сукупності та виходячи з принципів законності, розумності і справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов задоволити частково.

Визнати недійсним договір без номеру від 02.10.2017 виробництва сільськогосподарської продукції, укладений між Комунальним закладом "Новоселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Немирівської районної ради Вінницької області" " (вул. Леніна, 20, с.Новоселівка, Немирівський район, Вінницька область, 22883, код ЄДРПОУ 26228404) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Немирівський комбінат хлібопродуктів" (вул. Миру, 23, с. Зяньківці, Немирівський район, Вінницька область, 22882, код ЄДРПОУ 33437862).

В позові в частині зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Немирівський комбінат хлібопродуктів" повернути займану ним земельну ділянку державної власності загальною площею 62,2260 га, яка розміщена на території Новоселівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, Комунальному закладу "Новоселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Немирівської районної ради Вінницької області" відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Немирівський комбінат хлібопродуктів" (вул. Миру, 23, с. Зяньківці, Немирівський район, Вінницька область, 22882, код ЄДРПОУ 33437862) на користь Прокуратури Вінницької області ( вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) тисяч двісті сорок ) грн 00коп. - витрат зі сплати судового збору.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 09 липня 2019 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - Немирівська місцева прокуратура Вінницької області (вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька область)

3 - Головне управління Держгеокадастру у вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21000)

4 - КЗ "Новоселівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Немирівської районної ради Вінницької області" (вул. Леніна, с. Новоселівка, Немирівський район, Вінницька область, 22883)

5 - ТОВ "Немирівський КХП" (вул. Миру, 23, с. Зяньківці, Немирівський р-н, Вінницька обл., 22882)

5 - Прокуратура Вінницької області (вул. Монастирська,33, м. Вінниця, 21050)