Рішення

від 04.07.2019 по справі 904/1117/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2019м. ДніпроСправа № 904/1117/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. за участю секретаря судового засідання Бондаренко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РИФ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 391 676,78 грн. (за договором підряду № 3762 від 20.12.2017)

Представники:

від позивача: Попков О.О. представник за довіреністю № б/н від 19.03.19р.

від відповідача: Клочков С.О. представник за довіреністю №14-334юр. від 20.09.2018

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РИФ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 391 676,78 грн. (за договором підряду № 3762 від 20.12.2017).

Короткий зміст позовних вимог та узагальнення доводів позовної заяви.

20.12.2017 між сторонами укладено договір підряду № 3762 (далі - договір).

Додатковою угодою № 1 від 29.01.218 загальну вартість з ПДВ визначено у розмірі 1550 248,40 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 4 від 30.07.2018 загальна вартість робіт за договором склала 2 036 492,18 грн.

Готовий об`єкт передано у жовтні 2018, що підтверджується актом від 07.10.2018.

Загалом виконано роботи на суму 1 663 357,83 грн., що підтверджується актами виконаних робіт.

За твердженням позивача відповідач свої зобов`язання за договором виконав частково у сумі 1 271 681,05 грн. , внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем зі сплати виконаних робіт на суму 391 676,78 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2019 справу № 904/1117/19 передано судді Петренко Наталії Едуардівні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 18.04.2019; відповідачу запропоновано подати до суду відзив на позовну заяву протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

18.04.2019 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву , в якому останній не погоджується із заявленими позивачем вимогами посилаючись на наступні підстави.

По-перше , на даний час у відповідача існують обґрунтовані зауваження щодо якості виконаних підрядником робіт, що підтверджується актом комісійного огляду від 28.03.2019.

По-друге , відповідач стверджує, що у позовній заяві не зазначено, які саме рахунки не оплачені та не визначена дата з якої відповідач зобов`язаний оплатити вартість робіт.

По-третє, відповідач наголошує на тому, що долучені позивачем до матеріалів справи банківські виписки є виписками не за певний період, а лише за конкретні дати.

По-четверте, відповідач зауважує, що в акті здачі прийняття робіт щодо понесення позивачем витрат на послуг адвоката останнім не зазначено час, який затрачено адвокатом. Також, позивачем не доведено факту складання документів (підготування позову), враховуючи той факт, що позовна заява підписана директором підприємства позивача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2019 відкладено підготовче судове засідання на 21.05.2019.

14.05.2019 представник позивача подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій не погоджується з доводами викладеними у відзиві на позов, з огляду на наступне.

По-перше, щодо зауважень до якості робіт, позивач стверджує, що відповідачем підписано акти виконаних робіт без зауважень. Доданий до матеріалів справи відповідачем акт комісійного огляду складений 28.03.2019, тобто після відкриття провадження у справі № 904/1117/19. Разом з цим, акт комісійного огляду градині складений в односторонньому порядку, до членів комісії не входять особи, що мають спеціальність пов`язану з будівництвом - головний енергетик, огляд здійснювався органолептичним методом.

Згідно п. 10.1 договору підрядник визначив гарантійний строк 12 місяців з моменту підписання акту здачі об`єкта в експлуатацію і гарантував можливість безперервної і нормальної (безаварійно) експлуатації об`єкта за умови його правильної експлуатації, та п. 10.2. договору передбачено, що у разі наявності недоліків, складається дефектний акт.

В даному випадку на даний час дефектний акт не складався, а також, відповідно висновків комісії робочі поверхні водозбірного басейну градирні визнано придатним до експлуатації та металеві конструкції - тимчасово справними. Таким чином, позивач наголошує на тому, що здійснюється безперервна та нормальна робота об`єкту.

По-друге , до позову доданий розрахунок боргу, в якому чітко вказано номери рахунків, їх дати і коли було здійснено оплату. Позивач при здійсненні оплат зазвичай посилався на договір, відповідно і оплати зараховувалися загалом на суму заборгованості. Крім того, позивачем направлено лист відповідачу та повторно надано останньому неоплачені рахунки. Таким чином позивач вважає, що відповідач, міг виконати (оплатити) виставлені рахунки, ще до того як позивач звернувся до суду з позовом. Окрім того позивач звертає увагу суду на те, що підставою для бухгалтерського обліку є саме первинні документи, а це в першу чергу акти виконаних робіт. Таким чином із розрахунку заборгованості чітко вбачаються суми виконаних робіт та, вираховуються оплати, решта, відповідно є заборгованість відповідача.

По-третє , щодо банківських виписок, позивач стверджує, що це є документ, який підтверджує виконану банківську операцію, а якщо відповідач вважає, що по даному договору він здійснив більші оплати, то він мав право додати платіжні документи до відзиву на позов.

По-четверте , щодо витрат на правову допомогу, позивач зазначає, що гонорар адвоката в сумі 4000,00 грн. є майже як одна мінімальна заробітна плата в місяць, тому не є великим розміром з урахуванням економічної ситуації у державі. Також, позивач звертає увагу суду на те, що між сторонами договору про надання правової допомоги підписано акт приймання наданих послуг, і жодна зі сторін даного договору не ставить під сумнів даний факт. Разом з цим, директор підприємства позивача має спеціальність макшейдер і не має спеціальних знань для складання позовної заяви, а невчасна оплата - це стосується, також, виключно сторін даного договору. Отже, факт понесених витрат адвоката, підтверджується квитанцією, яка міститься у матеріалах справи, тому позивач вважає твердження відповідача безпідставними.

Щодо калькуляції часу, який адвокат витратив при підготовці позовних матеріалів до суду, представник позивача пояснив, що жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов`язок адвоката вказувати скільки часу витрачено на надання правової допомоги.

21.05.2019 представник відповідача подав до суду заперечення, в яких останній підтримав позицію, викладену у відзиві на позов.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.06.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2019 відкладено розгляд справи на 04.07.2019.

В судовому засіданні, яке відбулося 04.07.2019 здійснено розгляд справи по суті.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

За приписами ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами ; зловживання процесуальними правами не допускається.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Застосовуючи згідно з частиною 2 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 04.07.2019, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу, який міститься у справі, окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

20.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РИФ" (підрядник) та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (замовник) укладений договір підряду № 3762 (далі договір).

Предмет договору визначено, що замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного договору роботу з ремонту градирні капельного типу шахтоуправління ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації в строки, установлені план-графіком виконання робіт у 2017 року в (Додаток-1) (далі-робота), та з дотриманням строків, наведених в Графіку освоєння грошових коштів (Додаток 2). У разі зміни строків виконання робіт їх тривалість визначається узгодженим обома сторонами план-графіком виконання робіт, або будь-яким іншим документом, що узгоджений і підписаний обома сторонами. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (пункт 1.1 договору).

Роботи виконуються з використанням матеріалів замовника. В разі необхідності виконання робіт з використанням матеріалів підрядника, їх перелік, вартість та кількість визначається сторонами шляхом підписання відомості матеріалів підрядника, необхідних для виконання робіт (Додаток 7) - пункт 1.2. договору.

Вартість робіт. Загальна вартість робіт за Договором, зокрема за Додатковими угодами до нього складається з суми вартості всіх фактично виконаних підрядником та прийнятих замовником робіт за ним, що підтверджуються актами приймання виконаних робіт, підписаних сторонами (пункт 2.1. договору).

Додатковою угодою № 1 від 29.01.218 загальну вартість з ПДВ визначено у розмірі 1550 248,40 грн. (арк. справи 38, Том №1).

Відповідно до додаткової угоди № 4 від 30.07.2018 загальна вартість робіт за договором склала 2 036 492,18 грн. (арк. справи 134, Том №1).

Платежі і розрахунки. Оплата замовником виконаних підрядником робіт проводиться на підставі актів приймання виконаних робіт по формі №КБ-2в та довідки по формі №КБ-3, оформлених у двосторонньому порядку, оригіналів рахунків, доданих до них, та податкових накладних, шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок підрядника (пункт 5.1. договору).

Розрахунок за виконані роботи проводиться протягом 35 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання виконаних робіт по формі №КБ-2в (С035) і лише тільки після отримання замовником оригіналу рахунку-фактури підрядника (пункт 5.2. договору).

Строк. Договір набирає чинності з 23.11.2017 і діє по 31.01.2019, а в частині:

- порядку врегулювання спору встановленого даним договором;

- порядку застосування штрафних санкцій;

- гарантійних зобов`язань;

- виконання грошових зобов`язань за даним договором - до повного виконання вказаних зобов`язань (пункт 7.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 29.01.2018 до договору).

На виконання умов договору позивачем виконано роботи на суму 1 663 357,83 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, які долучені до матеріалів справи, а оплачено відповідачем суму 1 271 681,05 грн., що підтверджується виписками банку.

Позивачем були виставлені рахунки на оплату, які отримані відповідачем 28.01.2019, що підтверджується описом, чеком та повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 9-12, Том №2).

Відповідач свої зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт не виконав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За правилами ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Таким чином, двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто з укладенням такого договору підрядник бере на себе обов`язок виконати певну роботу і водночас замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу, якщо умовами договору передбачено здійснення передоплати, вона має бути здійснена в установленому порядку та розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до умов п. 5.2. Договору строк оплати за актами виконаних робіт є таким, що настав.

Згідно ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов`язання, доказів припинення відповідних зобов`язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідач в судовому засіданні 04.07.2019 визнав факт виконання робіт на суму 1 663 357,83 грн. Окрім того, до звернення позивача до суду, відповідач частково сплатив суму заборгованості у розмірі 1 271 681,05 грн., тобто погасив заборгованість не у повному обсязі.

Господарський суд дійшов висновку, що конклюдентними діями відповідач визнав себе зобов`язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситься дії з часткової оплати спірної заборгованості у розмірі 1 271 681,05 грн.

Доводи відповідача стосовно:

- невизначеності строків оплати виконаних робіт та актів приймання-передачі виконаних робіт за якими існує заборгованість;

- існування зауважень щодо якості виконаних робіт;

- неможливості приймання у якості належних доказів банківських виписок, наданих позивачем;

господарський суд відхиляє з огляду на наступне:

- пунктом 5.2. Договору підряду №3762 від 20.12.2017 встановлено, що розрахунок за виконані роботи проводиться протягом 35 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання виконаних робі по формі №КБ-2в (С335) і лише тільки після отримання замовником оригіналу рахунку-фактури підрядника. За згодою сторін допускається інші форми розрахунків, що не суперечать чинному законодавству України.

Акти виконаних робіт підписані сторонами, матеріалами справи підтверджується, що позивач двічі направляв на адресу відповідача рахунки на оплату виконаних робіт, в рахунках позивач зазвичай посилався на договір та на номер акту приймання виконаних робіт, тому твердження відповідача щодо невизначення строків оплати виконаних робіт безпідставне. Окрім того, у випадку нез`ясованості обов`язку відповідача щодо оплати виконаних робіт, він був не позбавлений можливості провести звірку взаєморозрахунків із позивачем для з`ясування залишку боргу та його сплати.

- щодо якості виконаних робіт, акти виконаних робіт підписанні без зауважень , об`єкт було прийнято, про що свідчать матеріали справи, а відповідач не позбавлений можливості захистити свої права у встановленому законом порядку.

- відносно банківських виписок, наданих позивачем, слід зазначити, що це первинний бухгалтерський документ, який підтверджує виконання банківської операції і який суд приймає у якості належного доказу. Окрім того, у разі незгоди з сумою заборгованості, а саме 391 676,78 грн. відповідач мав надати контрозрахунок, підтверджений належними доказами, згідно із правилами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 391 676,78грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 4 000,00грн. Він зазначає, що позивачем (клієнтом) було укладено договір про надання правової допомоги від 21.01.2019 з Адвокатським бюро "Олега Попкова" (Адвокатським бюро) - далі - договір про надання правової допомоги.

За умовами статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За умов п. 1.1. договору про надання правової допомоги клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а саме: складання документів правового характеру (підготування позову), представництво клієнта в судових органах при розгляді справи за позовом клієнта до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення коштів (по договору підряду № 3762 від 20.12.2017).

Правову допомогу, що надається Адвокатським бюром, клієнт оплачує в гривнях. Вартість винагороди (гонорар) складає: 2000,00 грн. - за складання документів правового характеру (підготування позову) та 2000 грн. - за представництво в суді.

Згідно квитанції № ПН1627814 від 04.03.2019 Адвокатькому бюро "Олега Попкова" позивачем перераховано 4000,00 грн. (арк. справи 27, Том №2),

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 ГПК України).

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (ч. 5 ст. 126 ГПК).

Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав.

Дослідивши витрати на професійну правничу допомогу, врахувавши надані позивачем докази, ступінь складності справи, підтверджену документально вартість робіт, сплату позивачем такої суми витрат виконавцю (Адвокатському бюро "Олега Попкова), господарський суд вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. є такою, що підтверджена наданими доказами та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 233, 236-238, 240-241, 247-252, 254-259, п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РИФ" (50007, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Іллічівська, будинок 75; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20207364) до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Оржонікідзе, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 24432974) про стягнення заборгованості у розмірі 391 676,78 грн. (за договором підряду № 3762 від 20.12.2017) - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Оржонікідзе, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РИФ" (50007, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Іллічівська, будинок 75; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20207364) заборгованість у розмірі 391 676,78 грн. (триста дев`яносто одна тисяча шістсот сімдесят шість грн. 78 коп.), витрати по сплаті судового збору в сумі 5875,15 грн. (п`ять тисяч вісімсот сімдесят п`ять грн. 15 коп.), витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.)

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Реквізити сторін:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "РИФ" (50007, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Іллічівська, будинок 75; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20207364).

Боржник: Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Оржонікідзе, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 24432974).

Повний текст рішення складено - 10.07.2019.

Суддя Н.Е. Петренко