Рішення

від 18.06.2019 по справі 460/182/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2019 року м. Рівне №460/182/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Крутень І.В., відповідача: представник Голос С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БУД-ПРОЕКТ" доУправління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Буд-Проект" звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №РВ524/1122/000522/Т8-ФС від 12.12.2018.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 19.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.03.2019.

07.03.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Управління Держпраці у Рівненській області (а.с.37-39).

Ухвалою від 12.03.2019 підготовче засідання відкладено на 28.03.2019 у зв`язку з неприбуттям представника позивача в судове засідання, який повідомив про причини неявки, що визнані судом поважними.

Ухвалою від 28.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у відкритому засіданні 02.05.2019.

Ухвалою від 12.04.2019 вжито заходів забезпечення позову у справі №460/182/19 шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ524/1122/0005222/Т8-ФС від 12.12.2018, - до набрання судовим рішенням в справі №460/182/19 законної сили.

В судових засіданнях 02.05.2019 та 06.06.2019 розгляд справи відкладався на 06.06.2019 та 18.06.2019 відповідно у зв`язку з задоволенням клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 18.06.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги підтримані в судовому засіданні представником позивача та ґрунтуються на тому, що в листопаді 2018 року інспекторами Управління Держпраці в Рівненській області було проведено інспекційне відвідування, в ході якого виявлено, що громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали без укладення трудових договорів. Фактично ж вказані особи виконували роботи різноробочого у визначений строк згідно з цивільно-правовими договорами. Зазначено, що ці договори за своїм змістом є договорами підряду, обов`язком для вказаних громадян як для підрядників є визначення ними часу початку та закінчення робіт на власний ризик, самостійно, без підлягання внутрішньому трудовому розпорядку. З огляду на це, сторона позивача доводила, що оспорювана постанова про накладення на позивача штрафу є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Згідно з відзивом на позовну заяву та поясненнями представника відповідача в судовому засіданні, відповідач позов не визнає. Його заперечення ґрунтуються на тому, що за результатами інспекційного відвідування встановлено порушення позивачем, окрім іншого, вимог частини першої та третьої статті 24 КЗпП України, а саме: товариство не уклало трудові договори в письмовій формі з працівниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також не повідомив територіальний орган ДФС про прийнятих працівників на роботу відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. Зазначено, що вказані особи виконували роботи під керівництвом та контролем іншої сторони, яка давала вказівки, забезпечувала всім необхідним для виконання робіт, а отже вказані відносини носять характер трудових, а не цивільно-правових. Відтак, сторона відповідача вважає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу прийнята правомірно та обґрунтовано.

Дослідженням письмових доказів по справі суд встановив наступне.

15.11.2018 Управлінням Держпраці у Рівненській області оформлено наказ №1332 "Про інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у ТОВ "Інтер Буд-Проект" (а.с.41). Як свідчить зміст цього наказу, підставою його прийняття слугувала службова записка головного державного інспектора сектору питань державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю Біловола О.М. від 15.11.2018 та План спільних комплексних заходів державного нагляду (контролю) спрямованих на виявлення неоформлених трудових відносин на листопад 2018 року від 01.11.2018 (а.с.42-43).

Згідно з наказом та направленням №116 В-Н/0927 від 15.11.2018 для проведення інспекційного відвідування уповноважено інспекторів праці Біловола О.М. , Горошка П.Г. , Миронюк Н.О. (а.с.40).

Інспекційне відвідування фактично проведено з 11:00 год. 16.11.2018 по 17:00 год. 19.11.2018. Його результати оформлені актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №РВ524/1122/АВ від 19.11.2018 (а.с.13-17).

В Акті зазначено про порушення ТОВ "Інтер Буд-Проект", зокрема, вимог частини першої та третьої статті 24 КЗпП України, яке полягало у тому, що трудовий договір не укладено між працівниками і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особо, за яким працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Так, на момент інспекційного відвідування 16.11.2018 на будівельному майданчику в робочому одязі виконували роботи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладених трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення до Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу (ст.6 акту).

12.11.2018 на підставі вказаних висновків Управлінням Держпраці в Рівненській області винесено припис (а.с.48-49), а 12.12.2018 прийнято постанову №РВ524/1122/ 000522/Т8-ФС, згідно з якою на ТОВ "Інтер Буд-Проект" накладено штраф за порушення законодавства про працю у розмірі 335070 грн. (а.с.18-19).

Не погодившись з правомірністю прийнятої постанови про накладення штрафу позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 зазначеного Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017.

Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Згідно з пунктом 11 цього Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Пунктами 19, 20 зазначеного Порядку передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Тобто, відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Рівненської області.

Судом встановлено, що відповідачем прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу №РВ524/1122/000522/ТД-ФС від 12.12.2018 на підставі висновків про порушення позивачем вимог частини першої та частини третьої статті 24 КЗпП України.

Так, частина перша статті 24 КЗпП України містить перелік випадків, коли трудовий договір з працівником укладається у письмовій формі. Відповідно до частини третьої цієї ж статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, на виконання частини третьої статті 24 КЗпП України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.06.2015 за №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", відповідно до якої повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно з положеннями абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати і винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу наведених норм слідує, що забороняється, а також є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, факт допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує на підприємстві певну трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника підприємства, а підприємство щодо неї є суб`єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. При цьому, відносини між сторонами фактично є такими, що регулюються законодавством про працю, сторони розуміють цей факт, але жодним чином не оформляють своїх відносин, у першу чергу, з мотивів ухилення від сплати податків та інших обов`язкових платежів. Тобто, сфера регулювання статті 24 КЗпП України обмежується випадками, коли між підприємством та фізичною особою мають місце відносини, які по факту підпорядковуються трудовому законодавству, а застосування штрафних санкцій за абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України здійснюється у тому випадку, коли такі відносини не оформлені документами, визначеними КЗпП України.

За правилами статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому, цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але для цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату, послуги. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Натомість, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Отже, відносини, які виникають з цивільно-правового договору про надання послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та виконавцем.

Висновки аналогічного змісту також викладені у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17 та від 26.09.2018 у справі №822/723/17.

Як свідчать матеріали справи, 30.10.2018 між ТОВ "Інтер Буд-Проект" (замовник) та гр. ОСОБА_1 (виконавець) було укладено цивільно-правовий договір (договір підряду), згідно з умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати у відповідності до умов даного договору такі роботи (надати послуги): різноробочого. Відповідно до умов договору виконавець виконує роботу, а т.ч. роботу підвищеної небезпеки, на свій ризик, самостійно організовує безпечне виконання роботи, в т.ч.роботи підвищеної небезпеки, та безпечне користування машинами, механізмами, устаткуванням підвищеної небезпеки, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, на свій розсуд сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування: у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Виконавець сам організовує процес надання послуг (виконання робіт), у т.ч. може використовувати власні засоби та матеріали, визначає час початку і закінчення роботи, розподіляє час роботи і її тривалість на свій розсуд. При цьому, замовник забезпечує виконавця усім необхідним для виконання робіт (надання послуг), передбаченої цим договором, не здійснює облік робочого часу та не заводить на виконавця трудову книжку, зобов`язаний своєчасно прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи (надані послуги). За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду за домовленістю сторін після завершення виконання робіт згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг), підписаним обома сторонами (а.с.20).

Аналогічні за змістом договори були укладені також між ТОВ "Інтер Буд-Проект" з громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.22,24).

Також 30.10.2018 між ТОВ "Інтер Буд-Проект" та громадянином ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору від 30.10.2018, якою погодили, що виконавець зобов`язується виконати наступний вид робіт: фарбування фасаду споміжної будівлі, об`єм робіт - 300 кв.м., строк виконання визначених робіт: з 01.11.2018 до 26.11.2018, ставка оплати виконання робіт - 13 грн. за 1 кв.м., оплата за договором складає 3900 грн.; виконавцю заборонено виконувати будь-які інші роботи, окрім визначених цією та іншими угодами до договору та перебувати на території об`єкту "Будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: м.Рівне, вул.Небесної Сотні, 66"з будь-яких інших причин, що не передбачені предметом договору (а.с.21).

Цього ж дня позивачем було укладено додаткову угоду №1 до договору від 30.10.2018 з громадянином ОСОБА_2 , відповідно до якої виконавець зобов`язується виконати наступний вид робіт: "прибирання території будівельного майданчика від залишків будівельного сміття", об`єм робіт - 1200 кв.м., строк виконання визначених робіт: з 01.11.2018 до 22.11.2018, ставка оплати виконання робіт - 3 грн. за 1 кв.м., оплата за договором складає 3600 грн., виконавцю заборонено виконувати будь-які інші роботи, окрім визначених цією та іншими угодами до договору та перебувати на території об`єкту "Будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: м.Рівне, вул.Небесної Сотні, 66"з будь-яких інших причин, що не передбачені предметом договору (а.с.23).

Таку ж додаткову угоду було укладено товариством з громадянином ОСОБА_3 , згідно з якою виконавець зобов`язується виконати наступний вид робіт: "прибирання місць загального користування", об`єм - 520 кв.м., строк виконання визначених робіт: з 01.11.2018 до 26.11.2018, ставка оплати виконання робіт - 7 грн. за 1 кв., оплата за договором складає 3640 грн., виконавцю заборонено виконувати будь-які інші роботи, окрім визначених цією та іншими угодами до договору та перебувати на території об`єкту "Будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: м.Рівне, вул.Небесної Сотні, 66" з будь-яких інших причин, що не передбачені предметом договору (а.с.25).

За результатами наданих послуг з між сторонами складено акти наданих послуг від 30.11.2018 та від 03.12.2018, на підставі яких оплачено виконані роботи та сплачено податок на доходи фізичних осіб з розрахунків з цивільно-правовими договорами (а.с.112-116, 125-129).

Жодних відомостей про те, що вказані особи не погоджувалися з укладенням відповідних цивільно-правових договорів, відповідачем під час інспекційного відвідування здобуто не було, а відтак вказані угоди вважаються такими, що укладені за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними.

Також інспекторами не були використані жодні повноваження, надані їм згідно з Порядком здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017. Зокрема, інспектори жодним чином не встановили, де знаходилися робочі місця вищевказаних осіб і яким чином вони створені; не опитали жодного працівника товариства на предмет того, чи перебували відповідні фізичні особи у трудових відносинах з позивачем, чи мали постійне робоче місце, графік роботи, чи отримували заробітну плату, тощо; не зафіксували в будь-який спосіб фактів виявлення неоформлених трудових відносин.

Фактично, під час інспекційного відвідування інспектори з праці обмежилися лише отриманням у суб`єкта контролю копій цивільно-правових договорів та пояснень відповідних громадян, а висновки, викладені в акті інспекційного відвідування побудували виключно на власному, причому досить довільному, тлумаченні положень таких договорів.

Разом з тим, у інспекторів праці відсутні повноваження на власний розсуд тлумачити умови цивільно-правових договорів, а тим більше, визнавати їх недійсними та надавати їм статусу трудових.

За приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

При цьому, слід зазначити, що зобов`язати підприємство та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці. Визнання відносин фактичними трудовими може відбуватися лише у судовому порядку за зверненням особи, яка вважає, що її право порушене, на підставі положень статті 232 КЗпП України.

В ході судового розгляду в повній мірі доведено, що громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували з позивачем не у трудових відносинах, а в цивільно-правових. Такі правовідносини носили разовий характер і не супроводжувалися обов`язковими атрибутами, притаманними трудовим договорам, зокрема такими, як: внутрішній трудовий розпорядок, визначені умови праці і керування процесом праці.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами судового розгляду, факт порушення позивачем трудового законодавства не доведено, позаяк жодних належних та допустимих доказів порушення стороною відповідача не надано.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про не доведення відповідачем належними та допустимими доказами порушення позивачем, як суб`єктом господарювання, частини першої та третьої статті 24 КЗпП України, а отже і наявності підстав, передбачених абзацом другим та третім частини другої статті 265 КЗпП України, для прийняття оспорюваного рішення, згідно якого на позивача накладено штраф у розмірі 335070 грн. Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12.12.2018 №РВ524/1122/000522/Т8-ФС не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.

За наведеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Буд-Проект" підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати присуджуються позивачу відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БУД-ПРОЕКТ" (код ЄДРПОУ 40803090, вул. Ахматової Анни, 22, прим. 6009, м. Київ,02068) до Управління Держпраці у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39780243, вул.Лермонтова,7, м.Рівне, 33028) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ524/ 1122/000522/ТД-ФС від 12.12.2018, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БУД-ПРОЕКТ" накладено штрафу у розмірі 335070,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БУД-ПРОЕКТ" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління Держпраці у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 01 липня 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.