Рішення

від 10.07.2019 по справі 826/5555/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 липня 2019 року № 826/5555/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ешкере до Головного управління ДФС у м. Києві, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Суд прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Солюшн Хаус (нинішнє найменування товариство з обмеженою відповідальністю Ешкере (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), третя особа без самостійних вимог на предмет спору Головне управління ДФС у Сумській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.04.2017 №0016081404 та №0016101404.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ Вектор Компані та ТОВ РВГ НБС не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на реальність господарських операцій з даними контрагентами у періоді, що перевірявся. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач посилався на суперечність у складених первинних документах по взаємовідносинам із ТОВ Вектор Компані та ТОВ РВГ НБС , що викликаютьсумнів у їх достовірності, а також посилався на відсутність фізичних та технічних можливостей у контрагентів виконати відповідні договори та відсутність руху активів і джерела походження товарів.

14.08.2017 учасники справи подали заяву про розгляд справи без їх участі у порядку письмового провадження, на підставі чого суд, керуючись положеннями частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату постановлення ухвали) ухвалив здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Солюшн Хаус з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із постачальниками товариством з обмеженою відповідальністю Вектор Компані (код ЄДРПОУ 39994176) та товариством з обмеженою відповідальністю Рекламно-виробнича група НБС (далі - ТОВ РБГ НБС ) (код ЄДРПОУ 40088646) за період з 01.01.2016 по 31.03.2016.

За результатами перевірки складено акт №117/26-15-14-04-05/38266339 від 24.03.2017, згідно висновків якого відповідач встановив порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 873 126,00 грн та завищено від`ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду за березень 2016 року на суму 332 090,00 грн.

На підставі акта перевірки Головне управління ДФС у м. Києві прийняло податкові повідомлення-рішення від 10.04.2017:

№0016101404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2 341 408,00 грн., в тому числі 1 873 126,00 грн. за основним платежем та 468 282,00 грн. штрафних санкцій;

№0016081404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 332 090,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту акта перевірки №117/26-15-14-04-05/38266339 слідує, що контролюючим органом поставлено під сумнів реальність господарських відносин ТОВ Солюшн Хаус із контрагентами ТОВ Вектор Компані та ТОВ РВГ НБС .

Позивач наполягав на реальності господарських операцій із вказаними контрагентами, в обґрунтування чого посилався на первинні документи, складені в ході виконання господарської операції.

Так, до матеріалів справи позивач надав копію договору про надання рекламних послуг та виконання робіт №ВК/СХ від 01.12.2015, укладеного між ТОВ Солюш Хаус (Замовник) та ТОВ Вектор Компані (Виконавець), додатків до договору № 1 та доповнень до додатків.

Також позивач надав копії рахунків на оплату, актів здачі прийняття робіт, податкових накладних, звіти про проведення рекламної акції.

Дослідивши вказані документи суд встановив, що відповідно до звітів про проведення рекламної акції ТОВ Вектор Компані розпочало надавати відповідні послуги з 21.10.2015 (а.с. 61, 115 т. І) при цьому договір про надання рекламних послуг та виконання робіт №ВК/СХ укладений 01.12.2015. Тобто відповідно до звітів про надання рекламних послуг такі послуги надавалися ще до укладання договору між позивачем та ТОВ Вектор Компані .

Крім того, у реквізитах договору про надання рекламних послуг та виконання робіт №ВК/СХ від 01.12.2015 вказано поточний рахунок ТОВ Вектор Компані № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ Укрсоцбанк . Однак, згідно із інформацією, отриманою відповідачем від банку, відповідно до вимог статті 69 Податкового кодексу України, поточний рахунок № НОМЕР_1 був відкритий 24.12.2015.

Таким чином, станом на дату укладання договору №ВК/СХ від 01.12.2015 поточний рахунок, який вказаний у даному договорі ще не був відкритий.

За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вищенаведені обставини свідчать про те, що документи на підтвердження оподаткованих операцій складалися про людське око з наміром видати відносини між ТОВ Вектор Компані та ТОВ Солюшн Хаус за реальні господарські.

Стосовно господарських взаємовідносин позивача із ТОВ РВГ НБС суд встановив, що із даним контрагентом був укладений договір поставки продукції від 20.01.2016 №2001/16-НБС/СХ, відповідно до якого ТОВ РВГ НБС зобов`язується поставити позивачу товар відповідно до додатків до договору (а.с. 46-47 т. ІІ).

На підтвердження реальності взаємовідносин із ТОВ РГВ НБС позивач надав до матеріалів справи копії додатків до договору, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових накладних, податкових накладних, фотознімків змонтованих рекламних конструкцій (а.с. 50-132 т. ІІ).

Разом з тим, відповідач вказав на те, що ході перевірки взаємовідносин ТОВ Солюшн Хаус із ТОВ Вектор Компані та ТОВ РВГ НБС встановлено:

- відсутність джерела походження придбаних матеріалів та послуг;

- відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарських операцій;

- відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для надання послуг і реалізації товару;

- відсутня будь-яка інформація про час та місце надання послуг, ким та за яких обставин вони надані і документи, які б фактично підтверджували надання послуг.

Також позивач не надав пояснень стосовно наявності у звітах про проведення рекламної акції щодо продукції Raffaello фотознімків щодо виконання рекламних послуг продукції торгових марок Kinder, Ferrero Rocher, Mary Kay, Nutella (а.с. 153-159, 215-228, 230-231 т. І). При цьому, суд враховує, що у первинних документах, складених по взаємовідносинам позивача із ТОВ Вектор Компані і ТОВ РВГ НБС відсутня інформація про замовлення у даних контрагентів рекламних послуг щодо торгових марок Kinder, Ferrero Rocher, Mary Kay, Nutella.

Крім того, позивачем не надано пояснень та доказів на їх підтвердження щодо неможливості власними силами виконати рекламні послуги для замовника - ТОВ Рафаелло та необхідність залучення для їх виконання ТОВ Вектор Компані і ТОВ РВГ НБС .

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарчої операції відсутнє, відповідно документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, надані позивачем первинні документи стосовно взаємовідносин із ТОВ Вектор Компані і ТОВ РВГ НБС суд не приймає як доказ реальності здійснення фінансово-господарської діяльності із вказаними контрагентами.

Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами реальність господарських взаємовідносин із ТОВ Вектор Компані і ТОВ РВГ НБС , а висновки контролюючого органу про те, що такі взаємовідносини не мали реального характеру є обґрунтованими.

Щодо посилання відповідача на матеріали досудового розслідування, суд зазначає, що за відсутності обвинувального вироку такі матеріали не можуть бути носієм доказової інформації, а тому не приймаються судом.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дату спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дату спірних правовідносин) встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з обставин справи, позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість відображено, зокрема, суми податку на додану на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ Вектор Компані і ТОВ РВГ НБС , у зв`язку із придбанням товарів, послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наявність у позивача належним чином формально оформлених податкових накладних не є безперечною підставою для формування податкового кредиту.

Так, відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, як було зазначено вище, позивач не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували реальність (товарність) господарських операцій із ТОВ Вектор Компані і ТОВ РВГ НБС та не довів реального виконання даними контрагентами господарських операцій, що виключає правомірність формування податкового кредиту у межах спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість є правомірними, а позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2017 №0016081404 та №0016101404 задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: товариства з обмеженою відповідальністю Ешкере (код ЄДРПОУ 38266339, адреса: 40000, м. Суми, вул. Козацький Вал, 2Б, офіс 255).

Відповідач: Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Третя особа: Головне управління ДФС у Сумській області (код ЄДРПОУ 39456414, адреса: 40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13).

Суддя Р.О. Арсірій