Рішення

від 10.07.2019 по справі 824/570/19-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/570/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом керівника Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області до Гвіздовецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - комунальна установа Гвіздовецький дошкільний навчальний заклад Гвоздичка , про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Керівник Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області звернувся до суду з позовом до Гвіздовецької сільської ради про зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд зобов`язати Гвіздовецьку сільську раду вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під будівлею дошкільного навчального закладу Гвоздичка с. Гвіздівці, вул. Пушкіна, 3, Сокирянського району Чернівецької області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що за результатами вивчення інформації відділу освіти, молоді та спорту Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області від 26 грудня 2018 року №01-06/1235, Гвіздовецької сільської ради від 11 січня 2019 року та від 18 грудня 2018 року, а також відділу Держгеокадастру у Сокирянському районі від 18 грудня 2018 року, встановлено, що на земельну ділянку під приміщенням дошкільного навчального закладу Гвоздичка с. Гвіздівці, юридична адреса: 60225, Чернівецька область, Сокирянський район, с. Гвіздівці, вул. Пушкіна, 3, впродовж тривалого часу правовстановлюючі документи відсутні.

Позивач вважає, що відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під дошкільним навчальним закладом створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування закладу та навчального процесу, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей.

Жодних заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під приміщенням дошкільного навчального закладу Гвоздичка Гвіздовецькою сільською радою як власником майна не вживались.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Як вбачається із матеріалів справи, 28 травня 2019 року на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві було відправлено ухвалу від 28 травня 2019 року.

Вказану ухвалу відповідач отримав 31 травня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Однак, своїм правом подати у встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідач не скористався.

Комунальна установа Гвіздовецький дошкільний навчальний заклад Гвоздичка своїм правом на подання пояснення щодо позову також не скористалась.

Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки провадження у цій справі відкрито 28 травня 2019 року, то враховуючи положення зазначеної вище норми, з 29 червня 2019 року розпочався розгляд даної справи по суті.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Беручи до уваги зміст наведених норм та відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні за їх участю, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в межах строку, визначеного статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно статуту дошкільного навчального закладу Гвоздичка с. Гвіздівці, прийнятого загальними зборами трудового колективу дошкільного навчального закладу Гвоздичка с. Гвіздівці від 28 вересня 2009 року, затвердженого рішенням 20 сесії V скликання від 28 вересня 2009 року сільського голови с. Гвіздівці Гангала І.В., погодженого наказом відділу освіти Сокирянської РДА від 22 жовтня 2009 року начальником відділу освіти Пошаком Л.Г., дошкільний навчальний заклад Гвоздичка створено на підставі рішення 17 сесії XXIII скликання Гвіздовецької сільської ради.

Засновником дошкільного навчального закладу Гвоздичка є Гвіздовецька сільська рада. Засновник або уповноважений ним орган здійснює фінансування дошкільного закладу, його матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі з обладнанням і матеріалами, організовує будівництво і ремонт приміщень, їх господарську обслуговування, харчування та медичне обслуговування дітей (пункт 1.3 статуту).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на приміщення дошкільного навчального закладу Гвоздичка с. Гвіздівці належить Гвіздовецькій сільській раді.

Листом від 18 грудня 2018 року №449/412-18-0.160 міськрайонне управління у Сокирянському районі та м. Новодністровську Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повідомило Кельменецьку місцеву прокуратуру про те, що документація із землеустрою щодо земельної ділянки дошкільного навчального закладу Гвоздичка за адресою: Сокирянський район с. Гвіздівці, вул. Пушкіна, 3 у відділ не надходила, відповідно кадастровий номер не визначався, а правовстановлюючі документи не видавалися.

Відповідно до листа Гвіздовецької сільської ради від 11 січня 2019 року №11 будівля дитячого дошкільного навчального закладу Гвоздичка с. Гвіздівці перебуває на балансі Гвіздовецької сільської ради. Рішення про створення дошкільного начального закладу Гвоздичка с. Гвіздівці у сільській раді відсутнє. Орієнтовна площа земельної ділянки для обслуговування будівлі та споруд дошкільного навчального закладу Гвоздичка за адресою с. Гвіздівці, вул. Пушкіна, 3-0,50 га.

Листом від 05 квітня 2019 року №122 Гвіздовецька сільська рада повідомила прокуратуру про те, що технічна документація на земельну ділянку, яку фактично використовує дошкільний навчальний заклад Гвоздичка , Гвіздовецькою сільською радою не виготовлялась. Площа, яку фактично використовує дошкільний навчальний заклад Гвоздичка (за розмірами землевпорядника сільської ради), складає орієнтовно 0, 50 га.

Оскільки Гвіздовецькою сільською радою заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться приміщення дошкільного навчального закладу Гвоздичка не вживались, позивач звернувся до суду.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Згідно статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до вимог частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами третьою, четвертою та п`ятою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор звертаючись до суду із цим позовом в інтересах держави у спірних правовідносинах набув статусу позивача, оскільки у даному випадку орган, уповноважений здійснювати функції щодо оформлення належним чином правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться дошкільний навчальний заклад Гвоздичка с. Гвіздівці, відсутній.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначення компетенції державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти, врегульовані Законом України Про освіту від 05 вересня 2017 року №2145-VIII (далі - Закон №2145-VIII).

Згідно частини першої статті 25 Закону №2145-VIII права і обов`язки засновника щодо управління закладом освіти визначаються цим Законом та іншими законами України, установчими документами закладу освіти.

Частиною другою статті 25 Закону №2145-VIII передбачено, що засновник закладу освіти або уповноважена ним особа здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу освіти.

Відповідно до частини шостої статті 25 Закону №2145-VIII засновник закладу освіти зобов`язаний: забезпечити утримання та розвиток матеріально-технічної бази заснованого ним закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов; у разі реорганізації чи ліквідації закладу освіти забезпечити здобувачам освіти можливість продовжити навчання на відповідному рівні освіти; забезпечити відповідно до законодавства створення в закладі освіти безперешкодного середовища для учасників освітнього процесу, зокрема для осіб з особливими освітніми потребами.

Відповідно до частини першої статті 80 Закону №2145-VIII до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Згідно частини другої статті 80 Закону №2145-VIII порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України.

Частиною першою статті 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до пункту «а» частини другої статті 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Згідно частини першої, другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон №1952-IV) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

З аналізу зазначених норм вбачається, що обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, оформлених відповідно до вимог закону. При цьому відсутність правовстановлюючих документів порушує передбачені державою принципи раціонального й ефективного використання та охорони земель, а також призводить до неефективного управління земельними ресурсами та землекористуванням.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України Про дошкільну освіту (далі - Закон №2628-III) матеріально-технічна база закладу дошкільної освіти включає будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, інвентар, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інше. Майно закладу дошкільної освіти належить йому на правах, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною третьою статті 22 Закону №2145-VIII визначено, що заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.

Згідно частини третьої статті 66 Закону №2145-VIII сільські, селищні ради відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної та початкової освіти.

Частиною другою статті 19 Закону №2628-III передбачено, що органи місцевого самоврядування в системі дошкільної освіти в межах їх компетенції забезпечують реалізацію державної політики у сфері дошкільної освіти на відповідній території, у тому числі розвиток мережі закладів дошкільної освіти всіх форм власності відповідно до потреб населення, враховуючи інтереси дітей з особливими освітніми потребами, поліпшення матеріально-технічної бази та господарське обслуговування комунальних закладів дошкільної освіти та здійснюють інші повноваження відповідно до Конституції України, законів України Про місцеве самоврядування в Україні , Про освіту , цього Закону та положень про них.

Статтею 60 Закону України Про місцеве самоврядування визначено, що територіальним громадам сіл, селищ належить право комунальної власності на заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права. Від імені та в інтересах територіальних громад правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності здійснюють органи місцевого самоврядування.

Тобто, законодавцем визначено, що органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень повинні забезпечувати реалізацію державної політики у сфері освіти на відповідній території, у тому числі щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки та на будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна дошкільних закладів освіти, з метою нормального їх функціонування.

Судом встановлено, що згідно статуту дошкільного навчального закладу Гвоздичка с. Гвіздівці, прийнятого загальними зборами трудового колективу дошкільного навчального закладу Гвоздичка с. Гвіздівці від 28 вересня 2009 року, затвердженого рішенням 20 сесії V скликання від 28 вересня 2009 року сільського голови с. Гвіздівці Гангала І.В., погодженого наказом відділу освіти Сокирянської РДА від 22 жовтня 2009 року начальником відділу освіти Пошаком Л.Г., дошкільний навчальний заклад «Гвоздичка» створено на підставі рішення 17 сесії XXIII скликання Гвіздовецької сільської ради.

Засновником дошкільного навчального закладу Гвоздичка є Гвіздовецька сільська рада Засновник або уповноважений ним орган здійснює фінансування дошкільного закладу, його матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі з обладнанням і матеріалами, організовує будівництво і ремонт приміщень, їх господарську обслуговування, харчування та медичне обслуговування дітей (пункт 1.3 статуту).

Пунктом 1.5 Статуту визначено, що дошкільний навчальний заклад Гвоздичка є юридичною особою, має печатку і штамп встановленого зразка, може вести самостійний баланс, мати розрахункові рахунки в органі державного казначейства та мати бланки з власними реквізитами, реєстраційний рахунок в органах Державного казначейства.

Управління дошкільним закладом здійснюється його засновником Гвіздовецькою сільською радою, методичні рекомендації надає відділ освіти Сокирянської РДА. Безпосереднє керівництво роботою дошкільного закладу здійснює його завідуючий, який призначається і звільняється з посади відділом освіти Сокирянської РДА за поданням сільської голови та погодженням із виконкомом сільської ради (пункт 8.1, 8.2 Статуту).

Згідно пункту 9.1 Статуту відповідно до рішення Гвіздовецької сільської ради від 30 листопада 2001 року дошкільному закладу передано в оперативне управління земельну ділянку, будівлі, споруди, комунікації, інвентар, обладнання, спортивні та ігрові майданчики та інші матеріальні цінності.

Відповідно до п.10.1 Статуту джерелом фінансування дошкільного закладу є кошти, зокрема засновника.

Відповідно до листа Гвіздовецької сільської ради від 11 січня 2019 року №11 будівля дитячого дошкільного навчального закладу Гвоздичка с. Гвіздівці перебуває на балансі Гвіздовецької сільської ради.

Таким чином, майно дошкільного навчального закладу Гвоздичка належить до комунальної власності територіальної громади с. Гвіздівці.

Тому Гвіздовецька сільська рада, як орган місцевого самоврядування та засновник дошкільного навчального закладу Гвоздичка , повинна забезпечити оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під дошкільним навчальним закладом Гвоздичка с. Гвіздівці.

Однак, незважаючи на законодавчо встановлений обов`язок щодо оформлення права користування земельною ділянкою, Гвіздовецька сільська рада являючись засновником дошкільного навчального закладу Гвоздичка , виконуючи повноваження у земельній сфері щодо надання земельних ділянок у користування, здійснюючи контроль за додержанням земельного законодавства та законодавства в галузі освіти, не виконала покладені на неї вищезазначеними нормами повноваження, а саме: не вжила необхідні заходи для оформлення права постійного користування земельною ділянкою, на якій розташований зазначений дошкільний навчальний заклад, державну реєстрацію права постійного користування не проведено.

Враховуючи викладене, суд погоджується із твердженням позивача про те, що відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під дошкільним навчальним закладом створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування закладу та навчального процесу, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей.

Вказані порушення свідчать про допущену бездіяльність з боку засновника дошкільного навчального закладу Гвоздичка .

Пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не вжиття заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під будівлею дошкільного навчального закладу Гвоздичка с. Гвіздівці, вул. Пушкіна, 3, Сокирянського району Чернівецької області та зобов`язання вчинити такі дії.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Станом на час розгляду справи доказів вжиття заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку до суду не надано.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву.

Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду даної справи не залучались свідки та не проводились експертизи, то відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74, 76, 77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов керівника Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області до Гвіздовецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - комунальна установа Гвіздовецький дошкільний навчальний заклад Гвоздичка , про зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Гвіздовецької сільської ради відносно не вжиття заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під будівлею дошкільного навчального закладу Гвоздичка с. Гвіздівці, вул. Пушкіна, 3, Сокирянського району Чернівецької області.

Зобов`язати Гвіздовецьку сільську раду вжити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під будівлею дошкільного навчального закладу Гвоздичка с. Гвіздівці, вул. Пушкіна, 3, Сокирянського району Чернівецької області.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 липня 2019 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - керівник Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області (Чернівецька область, м. Сокиряни, вул. Грушевського, 32, 60200).

Відповідач - Гвіздовецька сільська рада (Чернівецька область, с. Гвіздівці, вул. Шевченка, 9, 60225).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - комунальна установа Гвіздовецький дошкільний навчальний заклад Гвоздичка - (Чернівецька область, Сокирянський район, с. Гвіздівці, вул. Пушкіна, 3, 60225, код ЄДРПОУ 35669014).

Суддя Лелюк О.П.