Ухвала

від 08.07.2019 по справі 552/5023/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/5023/18

Провадження № 6/552/147/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2019 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючої-судді Васильєвої Л.М.

за участю секретаря Орламенко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просить відстрочити виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 16.01.2019 по справі за позовом ОСОБА_2 до неї про визнання права власності на обов`язкову частку у спадщині, яким за позивачем визнано право власності на ј частку житлового будинку та ј частку земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та стягнуто з неї на користь позивача 5000 грн за надання правничої допомоги, 768.40 грн на користь держави. Зазначала, що судовий збір вона сплатила. 5000 грн. на користь ОСОБА_2 вона не може сплатити, оскільки отримує маленьку пенсію, є інвалідом 3 групи, часто хворіє, має похилий вік, тому просить відстрочити виконання даного рішення суду до на три роки.

Учасники судового розгляду справи у судове засідання не з`явились будучи повідомленими про час і місце розгляду заяви.

Ознайомившись з поданою заявою, дослідивши матеріали справи суд керується наступним.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, при цьому суд враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору, тяжке захворювання особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, задоволення заяви про відстрочку у виконанні рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають його виконання.

Як встановлено судом, рішенням Київського районного суду стягнуто з заявника на користь ОСОБА_2 5 000 судових витрат.

Згідно з ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції. ( Іммобільяре Саффі проти Італії , заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; Горнсбі проти Греції від 19.03.1997, § 40).

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини вказав, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Частинами 3, 4 ст. 435 ЦПК України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, розстрочка, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Згідно положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З наведених норм вбачається, що суд може відстрочити чи розстрочити виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів існування таких обставин.

Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними, такими що не залежать від волі сторін.

Заявник свою заяву мотивує тим, що вона отримує пенсію в розмірі 1700 грн. Разом з тим із наданої медичної документації за березень 2019 року убачається, що заявник працює перукарем в КП Краса і мода , перукарня № 28 в м. Полтава, що дає підстави вважати що отримувана пенсія не є єдиним джерелом доходу заявника.

Заявником не доведено наявність жодних виняткових обставин, що виникли в ході виконання рішення суду та мають особливий характер і ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, з наявністю яких ст.435ЦПК України пов`язує можливість здійснити розстрочення або відстрочення виконання судового рішення. Ті обставини на які посилається заявник в своїй заяві були предметом розгляду в суді першої інстанції. На теперішній час рішення набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню.

Не виконання рішення суду у визначені законом строки без відповідних правових підстав, передбачених законом (зокрема статтею 435 ЦПК України) призведе до порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача ОСОБА_2 та не відповідатиме засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України.

Окрім того ч. 5 ст. 435 ЦК України розстрочка та відстрочка виконання судового не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення.

Суд враховує ту обставину, що ОСОБА_2 , на користь якого с заявника стягнуто 5 000 грн, є інвалідом 2 групи по зору , за станом здоров`я йому протипоказана важка фізична праця, зорове навантаження.

Суд бере до уваги також ступінь вини відповідача у виникненні спору, бо саме відповідач перешкоджала позивачеві отримати обов`язкову частку у спадщині через нотаріуса, не визнавала його право на обов`язкову частку у спадщині.

Враховуючи вище викладене суд вважає, що з огляду на вимоги ст. 435 ЦПК України відсутні правові підстави для задоволення заяви про відстрочку виконання судового рішення.

Керуючись ст.435 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 16.01.2019 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на обов`язкову частку у спадщині відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги.

Суддя Л.М. Васильєва