Постанова

від 10.07.2019 по справі 810/2265/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Балаклицький А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2019 року Справа № 810/2265/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника відповідача Чайковського Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управдіння Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ДВМ-ДОМ

до Головного управдіння Державної фіскальної служби

у Київській області

про скасування податкового повідомлення-рішеня,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю ДВМ-ДОМ (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управдіння Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2018 р. № 0047615001.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року адміністративний позов було задоволено в повному обсязі.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ від 19.03.2017 р. № 9044464275 не узгоджувалося податкове зобов`язання та не визначалось жодних додаткових зобов`язань, тому відсутнє порушення строків сплати узгодженого податкового зобов`язання, а також, що позивачем дотримано строки сплати зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні від 15.05.2017 р. № 0001791201.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій апелянт зазначає, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення позивачем термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 15.05.2017 р. № 0001791201 та за уточнюючим розрахунком від 19.03.2017 р., оскільки така інформація міститься в базах даних ДФС України.

З цих підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2019 р. було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та зазначає, що доводи апелянта є необґрунтованими, що ним не змінювалися показники його податкової звітності при поданні уточнюючого розрахунку, а податкове повідомлення-рішення було отримано лише 11.08.2017 р., що підтверджується власноручним підписом директора, і що акт, на який посилається податковий орган, з`явився лише на стадії апеляційного провадження та не є належним і допустимим доказом у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю ДВМ-ДОМ зареєстровано як платник ПДВ та переував на податковому обліку ГУ ДФС у Донецькій області, а потів ГУ ДФС у Київській області.

19.03.2017 р. позивач, користуючись своїм правом на виправлення самостійно виявлених помилок у податковій декларації, направив до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 19.03.2017 р. № 9044464275.

Відповідно до квитанції від 19.03.2017 р. №2 документ доставлено до районного рівня 526 Костянтинівська ОПДІ ГУ ДФС (м. Харцизьк) 19.03.2017 в 13:06:59.

Як вбачається з даного уточнюючого розрахунку, позивач за період січень 2017 року зменшив значення рядків 20.2 ( підлягає бюджетному відшкодуванню ) та 20.2.1. ( на рахунок платника у банку ) на суму 1027492 грн., а також збільшив на цю ж суму значення рядка 20.3 ( зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) ).

При цьому, значення Розділу І ( Податкові зобов`язання ) та Розділу II ( Податковий кредит ) позивачем не уточнювалися.

Таким чином, вказаним уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість №9044464275 від 19.03.2017 позивач не визначив жодних додаткових податкових зобов`язань та не змінював суму податкового зобов`язання.

28.04.2017 р. ГУ ДФС у Донецькій області було проведено камеральну перевірку ТОВ ДВМ-ДОМ з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ, за результатами якої складено акт від 28.04.2017 р. № 504/05-99-12-01/05-14/38034277.

На підставі висновків даного акта перевірки ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.05.2017 р. № 0001791201 на суму 5155,13 грн. та від 15.05.2017 р. № 0001781201 на суму 59210,67 грн.

У червні 2017 року позивач дізнався про існування податкового боргу з ПДВ через електронний кабінет платника податків.

29.06.2017 р. представник позивача - адвокат Бойко Д.В. звернувся до Костянтиновської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області з адвокатським запитом вих. №06/17-18, в якому просив надати, серед іншого, акт з обґрунтуванням ППР від 15.05.2017 р. №№ 0001791201, 0001791201.

Листом від 06.07.2017 р. № 2070/10/05-14-08-02-13-2 Костянтиновська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області повідомила представника позивача про те, що з метою отримання інформації, зазначеної у запиті, необхідно звернутись до ГУ ДФС у Донецькій області.

У липні 2017 року позивач звернувся до ГУ ДФС у Донецькій області із запитом про надання інформації, зокрема, щодо акта перевірки, на підставі якого прийнято вказані ППР.

Листом від 04.08.2017 р. № 16734 10/05-99-12-11 ГУ ДФС у Донецькій області надало позивачу, зокрема, акт перевірки від 28.04.2017 р. № 504 з додатками на 10 аркушах, у тому числі ППР від 15.05.2017 р. №№ 0001791201, 0001781201.

Податкові повідомлення-рішення від 15.05.2017 р. №№ 0001791201, 0001781201 були отримані позивачем у серпні 2017 року.

На момент отримання позивачем ППР від 15.05.2017 № 0001791201, визначене в ньому зобов`язання було сплачено позивачем 20.07.2017 р., про що також зазначено в акті перевірки від 04.04.2018 р. № 260/50-01/38034277.

У квітні 2018 року Білоцерківським відділенням ГУ ДФС у Київській області було проведено камеральну (електронну) перевірку податкової звітності позивача з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням від 15.05.2017 р. №0001791201, уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 19.03.2017 р. №9044464275 за квітень 2017 року, травень 2017 року, вересень 2017 року, листопад 2017 року зі питання сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 04.04.2018 р. № 260/50-01/38034277, в якому встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, що полягає у несвоєчасній сплаті узгоджених сум грошових зобов`язань з ПДВ.

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що позивачем порушено:

- термін сплати податкового зобов`язання за ППР від 15.05.2017 р. № 0001791201 на суму 18551,85 грн. з граничним терміном сплати 26.05.2017 р., осківльки фактично сплачено 20.07.2017 р., кількість днів затримки - 55 днів;

- термін сплати податкового зобов`язання по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 19.03.2017 р. № 9044464275 на суму 380 201,10 грн. з граничним терміном сплати 19.03.2017 р., фактично сплачено 20.07.2017 р., кількість днів затримки - 123 дні.

На підставі висновків даного акта перевірки ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2018 р. № 0047615001 форми Ш , яким за затримку на 123 та на 55 календарних днів сплати грошового зобов`язання на суму 444 565,95 грн. позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20%, що складає 88 913,19 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за захистом до суду.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення , крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У пп.пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п.п. 203.1, 203.2 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Аналогічні положення містяться в п. 57.1 ст. 57 ПК України.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України в разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано право платника податку, у разі виявлення помилок у поданій ним податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючого розрахунку, що обумовлює наявність підстав вважати таку податкова звітність виправленою та нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Крім того, правовою підставою для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням є невиконання платником такого рішення зі спливом 10-ти календарних днів після отримання його копії.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що податкові зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням були виконані позивачем у межах 10-денного строку з моменту його отримання, а в уточнюючому розрахунку ним не визначалося жодних додаткових зобов`язань та не змінювалося суми податкового зобов`язання.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності нарахування позивачу спірних штрафних санкцій та наявності достатніх правових підстав для задоволення цього позову.

Доводи апелянта про те, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення позивачем термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 15.05.2017 р. № 0001791201 та за уточнюючим розрахунком від 19.03.2017 р., оскільки така інформація міститься в базах даних ДФС України, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи з огляду на вищезазначене.

Посилання апелянта на те, що позивачу неможливо було своєчасно вручити ппр, про що складено акт, судова колегія до уваги не приймає, оскільки відповідні докази не подавалися до суду першої інстанції за відсутності поважних причин і в сукупності з іншими матеріалами справи не спростовують факту несвоєчасного отримання позивачем такого ппр.

Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно і правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управдіння Державної фіскальної служби у Київській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року - без змін.

Оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управдіння Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 10 липня 2019 року.

Головуючий суддя

Судді: