Рішення

від 08.07.2019 по справі 910/4686/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2019Справа №910/4686/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Блажівської О.Є, розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №910/4686/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПІДПРИЄМСТВО КЛІШЕ

(79000, м.Львів, вул.Рилєєва, 7/6, код ЄДРПОУ 33169375)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічний комплекс КОЛОРИТ

(03680, м.Київ, бульв.Лепсе Івана, буд.6, код ЄДРПОУ 39273661)

про стягнення 50 091,46 грн,-

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПІДПРИЄМСТВО КЛІШЕ 11 квітня 2019 року звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічний комплекс КОЛОРИТ про стягнення 50 091,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічний комплекс КОЛОРИТ неналежно здійснювало зобов`язання з оплати переданого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю ПІДПРИЄМСТВО КЛІШЕ просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічний комплекс КОЛОРИТ основну заборгованість у розмірі 35 956,12 грн, 10 970,03 грн пені та інфляційні збитки в розмірі 3 165,31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у сім днів з дня вручення цієї ухвали.

02.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю ПІДПРИЄМСТВО КЛІШЕ надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/4686/19, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Сторонам встановлено строк для подання до суду заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін до 07.06.2019 року, а також встановлені строки для подання до суду заяв по суті справи.

Зазначена ухвала суду направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за №0103050085566 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічний комплекс КОЛОРИТ , яка зазначена в позовній заяві та міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, м.Київ, бульв.Лепсе Івана, буд.6.

Вказану Ухвалу суду Товариство з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічний комплекс КОЛОРИТ отримало 11.05.2019, що підтверджується рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за №0103050085566. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічний комплекс КОЛОРИТ є належно повідомленим про розгляд справи №910/4686/19.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ПІДПРИЄМСТВО КЛІШЕ та Товариством з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічний комплекс КОЛОРИТ , шляхом укладання договору у спрощений спосіб, домовлено про поставку Товару на суму 47 444.57 грн.

Шляхом надсилання заявок, за якими Відповідач здійснював замовлення, сторони погодили: зображення кліше, товщину плити, матеріал та кількість товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю ПІДПРИЄМСТВО КЛІШЕ поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічний комплекс КОЛОРИТ прийняло товар на суму 47 444,57 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом за період: 2018 р, підписаний та скріплений печатками представників Товариства з обмеженою відповідальністю ПІДПРИЄМСТВО КЛІШЕ та Товариства з обмеженою відповідальністю ВИДАВНИЧО- ПОЛІГРАФІЧНИЙ КОМПЛЕКС КОЛОРИТ .

Разом з тим, як вбачається із видаткових накладних №1154 від 13.03.2018, №1231 від 15,03.2018, №1290 від 20.03.2018, №1462 від 30.03.2018, №1562 від 04.04.2018, №1644 від 10.04.2018, №1842 від 19,04.2018, №1854 від 20.04.2018, №2022 від 03.05.2018, №2257 від 18.05.2018 на загальну суму 37 009,31 грн та акту звірки взаємних розрахунків станом за період: 2018 р, Товариство з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічний комплекс КОЛОРИТ оплатило вартість поставленого товару частково у розмірі 1 053,49 грн.

Таким чином, у Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічний комплекс КОЛОРИТ виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю ПІДПРИЄМСТВО КЛІШЕ зі сплати поставленого товару на суму 35 956,12 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України).

У статті 655 Цивільного кодексу України вказано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивачем було виконано зобов`язання щодо поставки товару, а відповідачем - прийнято поставлений позивачем товар на суму 37 009,31 грн за видатковими накладними №1154 від 13.03.2018, №1231 від 15,03.2018, №1290 від 20.03.2018, №1462 від 30.03.2018, №1562 від 04.04.2018, №1644 від 10.04.2018, №1842 від 19,04.2018, №1854 від 20.04.2018, №2022 від 03.05.2018, №2257 від 18.05.2018, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і, яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2017 у справі №904/6090/16).

Таким чином, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Судом встановлено, що відповідачем частково було сплачено кошти за поставлений позивачем товар у розмірі 1 053,49 грн. Таким чином, у відповідача виник обов`язок зі сплати товару на суму 35 956,12 грн.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач з метою досудового врегулювання спору звертався із претензією №05-02/19-13 про сплату за поставлений товар від 13.02.2019, втім доказів сплати відповідчем вказаної заборгованості сторонами не надано, при цьому, відповідачем вказана сума заборгованості не спростована.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічний комплекс КОЛОРИТ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПІДПРИЄМСТВО КЛІШЕ заборгованості у розмірі 35 956,12 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, крім основної суми заборгованості позивач просить також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічний комплекс КОЛОРИТ пеню у розмірі 10 970,03 грн за період з 18.05.2018 по 27.03.2019.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Проте, відповідно до п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання.

Таким чином, в силу наведених положень норм права, пеня може бути стягнута лише у тому випадку, коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою у договорі, а також встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

З огляду на те, що договір не містить положень, якими сторони визначили б розмір та базу нарахування пені, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення пені в розмірі 10 970,03 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Разом з тим, позивач просить також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічний комплекс КОЛОРИТ інфляційні втрати у розмірі 3 165,31 грн за період з 13.03.2018 по 27.03.2019.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як зазначено у п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від травня 2013 року №14 (далі - постанова Пленуму ВГСУ від 17.05.2013 №14), з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань правовими наслідками порушення грошового зобов`язань; тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, які обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем сум інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 165,31 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічний комплекс КОЛОРИТ (03680, м.Київ, бульв.Лепсе Івана, буд.6, код ЄДРПОУ 39273661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПІДПРИЄМСТВО КЛІШЕ (79000, м.Львів, вул.Рилєєва, 7/6, код ЄДРПОУ 33169375) суму основної заборгованості у розмірі 35 956 (тридцять пять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн 12 коп та інфляційні збитки у розмірі 3 165 (три тисячі сто шістдесят п`ять) грн 31 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічний комплекс КОЛОРИТ (03680, м.Київ, бульв.Лепсе Івана, буд.6, код ЄДРПОУ 39273661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПІДПРИЄМСТВО КЛІШЕ (79000, м.Львів, вул.Рилєєва, 7/6, код ЄДРПОУ 33169375) судовий збір у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн 30 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.Є. Блажівська